Постанова

від 07.12.2021 по справі 201/9477/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9755/21 Справа № 201/9477/21 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря - Синенка Є.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на ухвалу Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про визнання шлюбного договору недійсним , -

ВСТАНОВИЛА:

Жовтневим районним судом Дніпропетровської області 23 вересня 2021 року постановлено ухвалу, згідно якої суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій остання просила накласти арешт із забороною відчуження на автомобіль Mitsubishi Pajero, 2007року випуску, державний номер НОМЕР_1 ; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; паркувальне місце АДРЕСА_2 ; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку (кадастровий номер: 2324810100:12:001:0154); земельну ділянку (кадастровий номер: 2324810100:12:001:0155); земельну ділянку (кадастровий номер: 2324810100:12:001:0022); будинок відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; будинок відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; будинок для відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 ; квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 ; паркувальне місце №17, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ; паркувальне місце АДРЕСА_10 ; паркувальне місце АДРЕСА_11 ; 1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 ; нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_13 , поз. 1-3; гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 , обґрунтовуючи свою заяву тим, що вона має намір звернутись до суду із позовом, пред`явленим до її чоловіка ОСОБА_2 на предмет визнання шлюбного договору недійсним, укладеним між ними 06 червня 2016 року, умовами якого порушуються її права та ставлять її у вкрай невигідне становище.

З цією ухвалою не погодилася ОСОБА_1 і звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального закону.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_2 , на виконання вимог ст. 360 ЦПК України, надав відзив, в якому посилається на необґрунтованість доводів скарги, їх надумання заявником, а вимоги такими, що не відповідають способам захисту цивільного права або інтересу, з огляду ще і на те, що наміру відчужувати майно, набуте ним після укладення шлюбного договору, на користь третіх осіб у нього немає, питання про поділ майна між подружжям не підіймалось, тому вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню та просить залишити без змін ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2021 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Відмовляючи в забезпеченні майбутнього позову ОСОБА_1 шляхом накладення арешту на майно із забороною його відчуження, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що заявником не надано доказів вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на реалізацію спірного майна на користь третіх осіб та не надано доказів на підтвердження обставин щодо існування реальної загрози невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, враховуючи, що предметом майбутнього позову ОСОБА_1 є оскарження шлюбного договору, а не поділ майна подружжя, що не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком районного суду та вважає його обґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з апеляційної скарги ОСОБА_1 , предметом майбутнього її позову є оскарження шлюбного договору, укладеного 06 червня 2016 року з її чоловіком ОСОБА_3 , в якому визначено взаємні майнові права та обов`язки подружжя, зокрема щодо належності майна, придбаного після укладення цього договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені ч.1 ст. 150 ЦПК України. Зокрема, за п.п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Слідуючи роз`ясненням, наданим у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року, суд приймає до уваги, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Колегія суддів бере до уваги пояснення ОСОБА_2 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу з приводу відсутності спору щодо зазначеного у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання цього позову майна, оскільки процес розірвання шлюбу не порушує майнових прав будь-кого з подружжя, а ініціювання будь-ким з подружжя спору щодо поділу спільного майна набутого у шлюбі, ще не відбулось.

Таким чином враховуючи, що між сторонами спір щодо поділу спільного майна ще виникав, а позов, який має на меті подати ОСОБА_1 безпосередньо відноситься до оскарження шлюбного договору, умовами якого визначені лише майнові права та обов`язки сторін цього договору, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви, з яким також погоджується колегія суддів.

Посилання апелянта на те, що існує наявність загрози відчуження спірного майна ОСОБА_2 та є в наявності спір щодо майна, набутого після укладення шлюбного договору, колегія суддів вважає формальними та безпідставними, оскільки доказів цьому нею не надавалось як до суду першої інстанції, так і в апеляційній інстанції, тому такі доводи не спростовують обґрунтованості відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позову, а є лише переоцінкою доказів та незгодою з висновками суду першої інстанції по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена і не може бути належною підставою для скасування оскаржуваної ухвали, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Підстав для скасування ухвали суду та постановлення нової про задоволення заявленої заяви, як про це просить ОСОБА_1 , не встановлено.

Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала судом першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

М.О. Макаров