Ухвала

від 25.11.2021 по справі 639/3455/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №: 639/3455/18 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №:11-кп/818/2766/21 Головуючий апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Категорія: ст.358 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , при секретареві ОСОБА_5 , з участю прокурора ОСОБА_6 , з участю потерпілої ОСОБА_7 , без участі її представника ОСОБА_8 , без участі обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника ОСОБА_10 , належним чином повідомлених про розгляд справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою прокурора та потерпілої на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 07 2021 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Вказаною ухвалою клопотання обвинуваченої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про закриття кримінального провадження на підставі п.9-1 ч.1 ст.284 КПК України - задоволено.

Кримінальне провадження №12018220000000656 від 21 08 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України - закрито за наявності не скасованої відносно неї постанови слідчого про закриття кримінальної справи щодо того самого діяння.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування спричиненої кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди - залишено без розгляду, з роз`ясненням останній її права на звернення з вказаним позовом до суду в порядку цивільного судочинства.

Таке рішення суду мотивовано тим, що під час судового розгляду кримінального провадження №12018220000000656 від 21 08 2014 року судом було встановлено, що на даний час існує не скасована постанова старшого слідчого ОВС СУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_11 від 13 12 2012 року з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.284 КПК України щодо того самого діяння, яке інкримінується ОСОБА_9 у вказаному кримінальному провадженні.

Згідно вказаної постанови, кримінальна справа №56110047 була порушена за фактом підробки документа, а саме протоколу загальних зборів засновників ТОВ «Інженерний центр приладобудування і комп`ютеризації» від 20 грудня 2010 року. Відповідно до вказаного протоколу ОСОБА_12 було звільнено з посади директора вказаного товариства та призначено директором ОСОБА_13 , з усіма повноваженнями, що передбачаються статутом Товариства та чинним законодавством України. В ході досудового розслідування, факти, що свідчать про те, що посадові особи «Інженерний центр приладобудування і комп`ютеризації» в формі ТОВ в період 2010-2011 року склали і використовували підроблені документи, що свідчать про призначення директором ОСОБА_14 , чи вчинили, будь-які інші протиправні дії, встановлено не було.

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні №12018220000000656, ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, а саме: у складанні завідомо підробленого документу протоколу загальних зборів учасників фірми «Інженерний центр приладобудування і комп`ютеризації» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код 14082639) від 20 грудня 2010 року, шляхом нанесення на аркуш паперу з підписом ОСОБА_12 та печаткою вказаного Товариства, тексту протоколу загальних зборів, які фактично не відбувались в зазначену дату, відповідно до якого з 10 січня 2011 року, ОСОБА_12 в незаконний спосіб було звільнено з посади директора та незаконно призначено директором Товариства ОСОБА_13 , з усіма повноваженнями, що передбачаються статутом Товариства та чинним законодавством України.

Під час дослідження та співставлення змісту постанови слідчого та сформульованого обвинувачення в даному обвинувальному акті, судом було встановлено, що кримінальна справа №56110047 (яка розслідувалася із дотримання вимог щодо підслідності) була закрита відносно того самого діяння, у вчиненні якого ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення згідно обвинувального акта, що надійшов та перебував в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова. Постанова ніким не скасована, що було підтверджено в судовому засіданні прокурором та відомостями, отриманими на запит суду від керівника Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_15 від 29 12 2020 року за перевіркою матеріалів кримінального провадження №12014220510002151 від 21.08.2014 року, з яких постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_16 від 21 06 2018 були виділені матеріали відносно ОСОБА_9 за ч.1 ст. 358 КК України під №12018220000000656. (к/п а.с.1-11).

Враховуючи вимоги, передбачені п.9-1 ч.1 ст.284, ч.7 ст.284 КПК України, суд дійшов висновку про закриття кримінального провадження №12018220000000656 відносно ОСОБА_9 .

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити обвинувальний акт на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в новому складі суду.

В обґрунтування доводів посилався на безпідставність та необґрунтованість висновків суду. Вважав, що законодавець зазначає підставу для закриття кримінального провадження у виді не скасованої постанови слідчого про закриття кримінального провадження, а не кримінальної справи. На цей час кримінальне провадження №12014220510002151 перебуває в провадженні слідчого відділу ВП №1 ХРУП №3 і досудове розслідування триває. Не скасованих постанов про закриття кримінальних проваджень №12014220510002151 та №12018220000000656 на цей час немає, а тому, на думку прокурора, таке рішення суду безпідставне.

Потерпіла ОСОБА_7 також подала апеляційну скаргу, в якій також просить скасувати ухвалу та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обґрунтовує свої апеляційні вимоги тим, що суд при ухваленні судового рішення дійшов помилкового висновку, що зазначена кримінальна справа №56110047 була закрита відносно того самого діяння, у вчиненні якого ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення, згідно обвинувального акту, що перебував в провадженні Жовтневого районного суду м. Харкова. Вважає, що в межах кримінальної справи №56110047 не перевірялась законність дій громадянки ОСОБА_9 та наявність або відсутність саме в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. Постанова не містить жодної правової оцінки дій ОСОБА_9 щодо вчинення або не вчинення нею вказаного злочину, а лише зазначає про невизначене коло посадових осіб ТОВ «Інженерний центр приладобудування і комп`ютеризації». А тому вважає, що суд неправомірно послався на цю постанову, як на підставу для закриття кримінального провадження №12018220000000656.

Крім того, кримінальне провадження №12014220510002151 за ч.3 ст.358 КК України, з якого було виділено матеріали кримінального провадження №12018220000000656 за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч.1 ст.358 КК України на теперішній час не закрито, по ньому проводиться досудове розслідування в Новобаварському ВП ГУНП в Харківській області.

Позиції учасників апеляційного провадження.

Потерпіла у судовому засіданні просила про задоволення у повному обсязі апеляційних вимог.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити апеляційні вимоги в повному обсязі.

Обвинувачена та її захисник ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляд справи, в судове засідання не з`явились. З огляду на те, що прокурором, в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища обвинуваченої, її неявка не є перешкодою для розгляду даного кримінального провадження за її відсутності.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілої та прокурора, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.404КПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Виходячи з положень ч.7 ст. 284 КПК України, наведених в її другому абзаці, в разі виявлення під час судового провадження, обставин, передбачених пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Обставинами, передбаченими п.п.5,6,7,8,9,9-1 ч.1 ст.284 КПК України, є такі обставини, як смерть підозрюваного, обвинуваченого, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; існування вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановленої ухвали суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; відмова потерпілого, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представника від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством; не отримання в кримінальному правопорушенні згоди держави, яка видала особу; у випадку досягнення податкового компромісу, відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України, стосовно податкових зобов`язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, а також, в разі існування не скасованої постанови слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч.1 ст.284 КПК України, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності.

При цьому, слід зазначити, що закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів судової справи №639/3455/18 та кримінального провадження №12018220000000656, суд дійшов висновку про закриття кримінального провадження №12018220000000656 з тих підстав, що під час судового розглядубуло обвинуваченоюбуло заявленоклопотання прозакриттяданого кримінального провадження на підставі п.9-1 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки старшим слідчим ОВС СУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_17 13 11 2012 року була винесена постанова про закриття кримінальної справи №56110047 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, яка на даний час ніким не скасована.

Дослідженням вказаних матеріалів справи та кримінального провадження встановлено, що у провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова на розгляді перебував обвинувальний акт у кримінальному провадженні№12018220000000656, відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, який надійшов до суду 03 07 2018.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_9 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, а саме у підробленні офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою. Як було встановлено досудовим розслідуванням, засновник фірми «Інженерний центр приладобудування і комп`ютеризації» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі Товариства) ЄДРПОУ 14082639, та одночасно голова загальних зборів учасників Товариства ОСОБА_9 , що мала частку у статутному фонді Товариства 30,48 %, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, скориставшись відсутністю керівника та засновника Товариства ОСОБА_12 , що має частку 44,64% у статутному фонді, а також відсутністю другого засновника Товариства ОСОБА_18 , що має частку 24,88% у статутному фонді, у порушення ч.1 ст.11, ч.5 ст.61 Закону України «Про господарські товариства» від 02 11 2016 року, постанови №13 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року, «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», маючи вільний доступ до приміщення офісу Товариства, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Кибальчича 43, знаючи встановлений порядок проведення загальних зборів учасників Товариства та порядок складання за його результатами протоколу, розуміючи протиправність своїх дій, склала завідомо підроблений документ - протокол загальних зборів учасників фірми «Інженерний центр приладобудування і комп`ютеризації» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код 082639) від 20 грудня 2010 року, шляхом нанесення на аркуш паперу з підписом ОСОБА_12 та печаткою вказаного Товариства, тексту протоколу загальних зборів, які фактично не відбувались в зазначену дату, відповідно до якого з 10 січня 2011 року, ОСОБА_12 в незаконний спосіб було звільнено з посади директора та незаконно призначено директором Товариства ОСОБА_19 з усіма повноваженнями, що передбачаються статутом Товариства та чинним законодавством України. (т.1 а.с.5-8).

З Витягу з реєстру досудових розслідувань, який міститься в матеріалах справи на а.с.176 (т.2) вбачається, що відомості до ЄРДР були внесені 21 08 2014 року за №12014220510002151 на підставі заяви ОСОБА_7 за попередньою правовою кваліфікацією за ч.3 ст.358, в редакції КК України від 05 04 2001, із зазначенням короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених заявником, в яких зазначено, що 21 08 2014 року до Ленінського РВ м. Харкова надійшла заява від ОСОБА_7 , 1948 року народження, про те, що її співзасновники ТОВ «Інженерного центру приладобудування і комп`ютеризації», розташованого за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, внесли недостовірні данні в протокол зборів від 21 12 2010 та на підставі внесених відомостей набули право керівництва вказаної організації.

Постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_16 від 19 03 2018 року матеріали кримінального провадження №12014220510002151 від 21 08 2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України були об`єднані з матеріалами кримінального провадження №42014220110000082 від 28 08 2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191, внесеного за фактом того, що один із співзасновників ТОВ «Інженерного центру приладобудування і комп`ютеризації», після смерті ОСОБА_12 , зі сейфу який знаходився на його робочому місці, привласнив грошові кошти (а.с.140-142 т.2).

Постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_16 від 12 06 2018 року у кримінальному провадженні №12014220510002151 від 21 08 за ознаками ч.5 ст.191, ч.3 ст.358 КК України було змінено кваліфікацію на з ч.3 ст.358 на ч.1 ст.358 КК України (кр.пр.а.с.142-143т.2).

Постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_16 від 21 06 2018 року із матеріалів кримінального провадження №12014220510002151 від 21 08 2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.1 ст.358 КК України були виділені матеріали слідчих (розшукових) дій відносно підозрюваної ОСОБА_9 з присвоєнням номеру кримінального провадження №12018220000000656 за ч.1 ст.358 КК України (кр.пр.а.с.1-11).

З Витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12018220000000656 від 21 06 2018 вбачається, що відомості внесені 21 08 2014 року за правовою кваліфікацією за ч.1 ст.358 КК України, в редакції КК України від 2001, із зазначенням короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, такого змісту: «власник ТОВ «Інженерного центру приладобудування і комп`ютеризації», ЄДРПОУ 14082639, та одночасно голова загальних зборів учасників Товариства ОСОБА_9 , що мала частку у статутному фонді Товариства 30,48 %, у невстановлений досудовим час та місце, скориставшись відсутністю керівника та учасника ТОВ ОСОБА_12 , що має частку 44,64% у статутному фонді Товариства, а також відсутністю другого учасника Товариства ОСОБА_18 , що має частку 24,88 % у статутному фонді, завідомо знаючи про фактичну відсутність учасників та у порушення ч.1 ст.11, ч.5 ст.61 ЗУ «Про господарські товариства» від 02 11 2016, постанови №13 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008року, «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», маючи вільний доступ до приміщення офісу ТОВ «ІЦПК», склала завідомо підроблений документ, а саме протокол зборів учасників фірми «Інженерний центр приладобудування і комп`ютеризації» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код 14082639) від 20 грудня 2010р., відповідно до якого з 10 січня 2011 року назначено директором Товариства ОСОБА_13 з усіма повноваженнями, що передбачаються Статутом Товариства та чинним законодавством України. Таким чином відповідно до вказаного протоколу змінено керівника Товариства з ОСОБА_12 на ОСОБА_13 . Відповідно до висновку судово-технічної експертизи документів № 4742 від 23 05 2011 року, на протокол зборів власників фірми «Інженерний центр приладобудування і комп`ютеризації» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код 14082639) від 20 грудня 2010 р. спочатку наносився відтиск печатки від ТОВ «ІЦПК», потім виконувався підпис від імені ОСОБА_12 , та останнім у порядку нанесення, друкувався текст документу. Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи №3714 від 18 05 2011 року, підпис від імені ОСОБА_12 , в протоколі зборів учасників фірми ТОГВ «ІЦПК» від 20 грудня 2010р. виконаний ОСОБА_12 та згідно висновку почеркознавчого дослідження №1534 від 09 02 2011 року, під час використання комплексу діагностичних ознак, які проявились в зразках підписів і почерку ОСОБА_12 , виконаних за період з 24 12 2010-06 01 2011 року, свідчать про вплив на виконавця підписів та записів того періоду часу внутрішнього природного «збиваючого» фактору, яким могло бути хворобливий стан ОСОБА_12 (а.с.127 т.2)

Аналізуючи зміст відомостей, які відносяться до кримінальної справи №56110047, вбачається, що 09 03 2011 року постановою старшого слідчого СЧ СВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_20 була відкрита та прийнята до провадження кримінальна справа за фактом підробки протоколу загальних зборів засновників фірми «ООО «ІЦПК», тобто, ТОВ «Інженерний центр приладобудування і комп`ютеризації» (а.с.186 т.2). Як зазначено в постанові, фірма «Інженерний центр приладобудування і комп`ютеризації» зареєстрована у формі товариства з обмеженою відповідальністю (ЄДРПОУ 14082639) за адресою: м. Харків, Жовтневий район, вул. Кибальчича 43. Відповідно до Уставу цього Товариства, затвердженого 21 12 2005, засновниками підприємства, у відповідних долях, є ОСОБА_12 , що мав частку 44,64% , ОСОБА_9 , що мала частку у статутному фонді Товариства 30,48 % та ОСОБА_18 , що мав частку 24,88%. Директором фірми є ОСОБА_12 , а його заступником ОСОБА_14 . У відповідності з протоколом зборів засновників Товариства «ІЦПК» від 20 12 2010, на якому були згідно протоколу присутніми ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_18 , було призначено директором Товариства ОСОБА_19 з усіма повноваженнями, згідно Статуту. При цьому, було встановлено, що ОСОБА_12 в цей день, межі свого будинку не залишав та не підписував цього протоколу зборів засновників товариства, у зв`язку з чим, слідчий дійшов висновку, що вказані факти вказують на наявність ознак злочину передбаченого ст.358 КК України, а саме підробка протоколу зборів засновників ТОВ «ІЦПК» від 20 12 2010, відкривши кримінальну справу за цим фактом за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст.358 КК України.

Під час проведення досудового слідства, слідчим були вилучені всі протоколи зборів засновників ТОВ «ІЦПК» та проведені по ним почеркознавчі експертизи №3714 від 18 05 2011, №978 від 29 02 2012. Крім того, були вилучені накази за №14 від 16 12 2010 за підписом ОСОБА_12 про призначення директором ТОВ «ІЦПК» ОСОБА_13 та про переведення ОСОБА_12 з посади директора підприємства на посаду заступника директора (т.5 а.с. 239-240, 256-257 кримінальної справи №56110047). Також була проведена судово-технічна експертиза документів №4742 віл 23 95 2011 та №979 від 14 02 2012. За місцем мешкання ОСОБА_9 , директора ОСОБА_13 , бухгалтера ОСОБА_21 були проведені обшуки та вилучені документи та комп`ютерна техніка, по якій були проведені комп`ютерно-технічні експертизи: №Е-57 КТ від 06 07 2011, №57/2-2740 від 28 04 2011, №77 від 23 01 2012, №172 від 24 01 2012, №173 від 27 01 2012, №174 від 06 01 2012, №176 від 07 02 2012, №175 від 09 02 2012. Слідчим були проведені допити з проведенням очних ставок, ОСОБА_7 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 . Крім того, допитані численні свідки, в тому числі і з проведенням очних ставок між ними.

Після ретельного дослідження слідчим всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності, слідчий дійшов висновку, що фактів, які б свідчили про те, що посадові особи ТОВ «ІЦПК» в період 2010-2011 років склали та використовували підробні документи, які свідчать про призначення директором ОСОБА_14 , чи скоїли інші протиправні дії, не встановлено, у зв`язку з чим, 13 11 2012 року слідчий ОСОБА_11 винесла постанову про закриття вказаної справи з підстав, передбачених п.2 ст.6 КПК України (в редакції 1960 року), за відсутністю в діянні складу злочину.

Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Слідчий є основним виконавцем роботи з досудового розслідування кримінальних правопорушень і несе відповідальність за законність та своєчасність проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, і прийняття законних і обґрунтованих поточних і підсумкових процесуальних рішень.

Слідчий, відповідно до вимог ст.ст.4,97,98 КПК України (в редакції 1960 року) та своєї компетенції, згідно ст.ст.102,114 КПК України (в редакції 1960 року), порушив кримінальну справу, яка була розглянута з дотриманням підслідності, та відповідно до вимог ст.212,214 КПК України (в редакції 1960 року), якою передбачені форми закінчення досудового слідства, з підстав, передбачених п.2 ст.6 та ст..213 КПК України (в редакції 1960 року), дійшов висновку про закриття кримінальної справи.(т.2 а.с.181-183).

Слід також зазначити, що відповідно до ст.227 КПК України 1960 року, нагляд за законністю порушення та закриття справи здійснює прокурор. Слідчий і орган дізнання зобов`язані не пізніше доби направити прокуророві копію постанови закриття кримінальної справи, що було слідчим дотримано та вказана постанова слідчого від 13 11 2012 була направлена того ж дня, 13 11 2012 року, заступникові прокурора Харківської області ОСОБА_22 для перевірки законності прийнятого рішення, разом з кримінальною справою №56110047 в 6-ти томах (т.2 а.с.179).

Відповідно до вимог ст. 236-5 КПК України (в редакції 1960 року), постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття кримінальної справи могла бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до районного (міського) суду за місцем розташування органу, який виніс постанову, протягом семи днів з дня отримання її копії чи повідомлення прокурора про залишення скарги на цю постанову без задоволення.

Як вбачається з листа керівника Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_15 від 29 12 2020 року, на ім`я начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю обласної прокуратури ОСОБА_23 , Харківською місцевою прокуратурою №2 на виконання завдання обласної прокуратури, була проведена перевірка матеріалів кримінального провадження №12014220510002151 від 21 08 2014 року (а.с.174 т.2) .

Як зазначено в листі, матеріали кримінальної справи №56110047 було приєднано до матеріалів кримінального провадження №12014220510002151 від 21 08 2014 року.

Перевіркою вказаних матеріалів було встановлено, що рішень органів прокуратури про скасування постанови старшого слідчого ОВС відділу СУ МВС України в Харківській області ОСОБА_17 від 13 11 2012 року про закриття кримінальної справи №56110047 за ч.1 ст. 358 КК України не встановлено. (а.с. 174-175 т.2.)

Враховуючи вищевикладене, та спів ставляючи зміст вищенаведених процесуальних рішень, зокрема, постанови слідчого та сформульованого обвинувачення в обвинувальному акті в кримінальному провадженні №12018220000000656, вбачається те, що кримінальна справа №56110047 була відкрита відносно того самого діяння, у вчиненні якого ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення згідно обвинувального акта, що надійшов та перебуває на теперішній час у провадженні Жовтневого райсуду м. Харкова.

Кримінальна справа №56110047 була відкрита і розслідувалася із дотримання вимог чинного на той час законодавства, а саме кримінально-процесуального кодексу в редакції 1960 року.

13 12 2012 старшою слідчою ОВС СУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_17 кримінальну справу №56110047 від 09.03.2011 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України було закрито за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. (том 2 а.с. 181-183).

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» № 2213-VIII від 16 11 2017, з послідуючими змінами №2548-VIII від 18.09.2018, з метою запобігання безпідставному розслідуванню повторних кримінальних проваджень стосовно того самого діяння що розслідувалося раніше і щодо якого вже є не скасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження законодавцем ухвалені зміни, відповідно до яких, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження в разі, якщо під час судового провадження встановлено обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті.

Відповідно до п.9-1 ч.1 ст.284 КПК України, в разі, якщо існує не скасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності, кримінальне провадження підлягає закриттю.

Частиною 7 вказаної статті передбачено право суду закрити кримінальне провадження при виявленні цих обставин, передбачених пунктами 5, 6, 7, 8, 9, 9-1 частини першої цієї статті, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої цієї статті, в разі виявленні яких, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.

Повторне розслідування кримінальних проваджень призводить до дублювання роботи слідчого, прокурора, суду в разі, якщо під час досудового розслідування встановлено наявність не скасованого рішення слідчого, прокурора чи суду про закриття кримінального провадження за тим же фактом.

Відповідно до низки міжнародно-правових актів однією з важливих гарантій прав людини та неодмінною складовою принципу верховенства права є неприпустимість подвійної загрози (подвійного покарання за одне і те саме діяння) (ne bis inidem) (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі КЗПЛ). Аналогічна гарантія передбачена статтями 50 Хартії основних прав Європейського Союзу, прийнятої 12 грудня 2007 р., та ст. 54 Конвенції про виконання Шенгенської угоди (від 14 червня 1985 р.). Гарантія, передбачена статтею 4 Протоколу № 7, займає чільне місце в системі захисту конвенції. Захист від дублювання кримінальних проваджень є однією зі специфічних гарантій, пов`язаних із загальною гарантією справедливого слухання у кримінальному провадженні. Стаття 4 Протоколу № 7 до Конвенції закріплює основоположне право, яке гарантує, що ніхто не може бути притягнутий до суду чи покараний у кримінальному провадженні за злочин, за який він або вона вже були остаточно засуджені чи виправдані (див. Маргуш проти Хорватії; Сергій Золотухін проти Росії; Нікітін проти Росії, та Кадушич проти Швейцарії).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував на тому, що метою статті 4 Протоколу № 7 є заборона повторення кримінального провадження, яке було завершено остаточним рішенням (рішення у справі «Сергій Золотухін проти Росії», п. 107). При цьому той факт, що рішення не приймає форми судового рішення, на думку ЄСПЛ, не може ставити під сумнів виправдання чи засудження особи, оскільки такий процесуальний та формальний аспект не може впливати на наслідки рішення. Щоб визначити, чи певне рішення є «виправдувальним», чи «обвинувальним»? Суд розглядає фактичний зміст рішення та надає оцінку його впливу на ситуацію заявника. Посилаючись на текст статті 4 Протоколу № 7, він вважає, що навмисний вибір слів «виправданий чи засуджений» означає, що «кримінальна» відповідальність обвинуваченого була встановлена після оцінки обставин справи, іншими словами, було визначено суть справи. Для того, аби здійснити таку оцінку, важливо, щоб орган, який приймає рішення за національним законодавством, був наділений такими повноваженнями щодо прийняття рішень, що дозволяють йому перевіряти суть справи. Орган повинен також вивчати або оцінювати докази в матеріалах справи та оцінювати причетність заявника до однієї чи всіх подій, що спонукали втручання слідчих органів, з метою визначення, чи «кримінальна» відповідальність була встановлена (рішення у справі «Aлен проти Сполученого Королівства»).

Заборона повторного розслідування як механізм забезпечення правила non bis in idem унормована національним законодавцем, зокрема, у спосіб закріплення в якості обставин, що унеможливлюють проведення досудового розслідування: існування вироку по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; існування не скасованої постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст.284 КПК, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності (п.6, 9-1 ч.1 ст.284 КПК).

З огляду на сутність та підсумковий характер рішення про закриття кримінального провадження в загальній динаміці кримінального процесу, особливе значення набуває забезпечення його своєчасності, законності та обґрунтованості. Адже передчасне прийняття такого рішення стороною обвинувачення не відповідає вимозі проведення ефективного розслідування та завданню поновлення прав особи, що постраждала від злочину. Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошує, що ст. 3 КЗПЛ вимагає від органів влади проведення ефективного офіційного розслідування, а неодноразове закриття кримінального провадження і його поновлення стосовно заявника слід розглядати як неефективність розслідування та затягування провадження справи (див. рішення у справі «Никоненко О. проти України», «Сорокоходов Д. проти України» тощо). Згідно з мінімальними критеріями ефективності, які ЄСПЛ визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю (див. «Мута проти України»). Ретельність розслідування означає, що органи влади завжди повинні намагатися добросовісно з`ясувати, що трапилося й не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Під час досудового слідства національні органи влади не повинні приймати безпідставні рішення про закриття справи або зупинення досудового слідства, оскільки це може призвести, в тому числі, до закінчення строку давності, без вжиття необхідних заходів та зробити неможливим подальше продовження.

Прийняття правильного та своєчасного рішення про закриття кримінального провадження за умови відсутності підстав чи недоцільності здійснення подальшого кримінального переслідування конкретної особи є важливим з точки зору забезпечення права такої особи на ефективний захист та своєчасне вирішення обвинувачення проти неї в контексті загального права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 КЗПЛ: завершення досудового розслідування в цей спосіб вносить правову визначеність щодо стану особи, стосовно якої здійснювалось переслідування, та є необхідною умовою відшкодування шкоди, завданої правам такої особи проведеним розслідуванням.

При цьому слід зазначити, що для перевірки законності закриття кримінального провадження під час досудового розслідування, у чинному кримінальному процесуальному законодавстві закріплено наступні механізми контролю:

перевірка прокурором (процесуальним керівником) законності та обґрунтованості постанови слідчого про закриття кримінального провадження та скасування її прокурором у разі встановлення незаконності чи необґрунтованості даного рішення слідчого (ч.6 ст.284 КПК);

оскарження постанови слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження слідчому судді та скасування слідчим суддею рішення слідчого чи прокурора.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальна справа №56110047 була відкрита і розслідувалася із дотримання вимог чинного на той час законодавства, а саме кримінально-процесуального кодексу в редакції 1960 року, а винесена слідчим ОСОБА_17 постанова про закриття кримінальної справи №56110047 потерпілою не оскаржувалась, та не була скасована відповідно до вимог чинного законодавства ані прокурором, ані судом.

За такихобставин,колегія суддівдійшла висновку,що суд,вирішуючи клопотанняобвинуваченої ОСОБА_9 про закриттякримінального провадженняна підставіп.9-1ч.1ст.284КПК України,дійшов обґрунтованоговисновку щодонаявності підставдля закриттякримінального провадження№12018220000000656 на підставі ч.7 ст. 284 КПК України, оскільки в даному випадку існує не скасована постанова слідчого про закриття кримінальної справи щодо того самого діянні, які інкримінується ОСОБА_9 та тих самих обставин, з якими погоджується і колегія суддів.

А тому, доводи прокурора та потерпілої щодо порушення судом при ухваленні рішення вимог ЦПК України, не знайшли свого підтвердження та не приймаються колегією суддів, оскільки рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства і належним чином мотивовано.

Під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, у зв`язку із чим, ухвалу суду слід залишити без змін, як законну, обґрунтовану та вмотивовану, а апеляційну скаргу потерпілої та прокурора - без задоволення.

Керуючись ч.6 ст.9, ст.7, 392, 393, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Ухвалу Жовтневого районного суду м.Харкова від 19 07 2021 по справі щодо обвинуваченої ОСОБА_9 , - залишити без змін.

Апеляційну скаргу прокурора,- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілої,- залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на дане судове рішення, в порядку ч.1 ст. 424 КПК України, може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3