Рішення

від 02.12.2021 по справі 510/989/21

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/989/21

Провадження № 2/510/1124/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.12.2021 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,

за участю секретаря Березенко С.П.,

розглядаючи у підготовчому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно ,

В С Т А Н О В И В:

Відповідач, ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності.

Позивач на задоволенні позову наполягав, просив розглянути справу без його участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копії паспортів сторін та їх і/н; копія договору купівлі - продажу від 10.01.2018р.; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.12.2014р.; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.01.2018р.; копія витягу з Державного земельного кадастру від 24.09.2018р.; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 ; копія технічного паспорту на громадський будинок АДРЕСА_1 .

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача, зазначивши, що відповідачу належить на праві власності

житловий будинок із надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1 , на підставі рішення суду від 15.08.2014р.; магазин АДРЕСА_1 , на підставі рішення органу місцевого самоврядування, вданий 18.12.2017р.; земельні ділянки площею 0,2133 га. та 0,0127 га., які розташовані в с. Орлівка Ренійського району.

10.01.2018 р. між позивачем та ОСОБА_2 була досягнута домовленість про купівлю-продаж вищезазначеного нерухомого майна. У той же день сторони уклали між собою відповідний письмовий договір. Позивач передав ОСОБА_2 обумовлену суму, а він передав нерухомість в натурі та ключі. Так як, згідно законодавства подібні договори підлягають нотаріальному посвідченню, позивач запропонував відповідачу привести їх домовленість у відповідності до вимог закону. Однак, з`ясувалось, що відповідач не завершив процедуру оформлення правовстановлюючих документів щодо поділу на окремі частини його будинку із магазином. Про ці обставини позивачу не було відомо до укладання договору. Особисто ОСОБА_2 запевнив, що усі питання вирішить та оформлять правочин.

Таким чином, на момент оформлення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідач (продавець) не мав на це право. Враховуючи вищенаведене, позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: ОСОБА_2 передані гроші у сумі 150 000 грн., а позивачу - об`єкти нерухомості. Відповідач жодного разу не висунув вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не заперечував проти визнання права власності за позивачем.

Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Так, позивач набув право власності на житловий будинок із надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1 , магазин АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,2133 га. та 0,0127 га., які розташовані в с. Орлівка Ренійського району, в порядку ст. 330 ЦК України, як добросовісний набувач, придбавши об`єкти нерухомості у відповідача, які він фактично не мав права відчужувати.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем, як за добросовісним набувачем, право власності на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 330, 328, 388, ЦК України (2003 р.) суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

-житловий будинок із надвірними спорудами та будівлями АДРЕСА_1 ;

-магазин АДРЕСА_1 ,

-земельну ділянку площею 0,2133 га. (кадастровий номер 5124183600:02:001:2133), яка розташована по АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

-земельну ділянку площею 0,0127 га. (кадастровий номер 5124183600:02:001:0351), яка розташована по АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування будівель торгівлі.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Бошков