Рішення

від 25.11.2021 по справі 237/4351/21

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 237/4351/21

Провадження № 2/237/1609/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25.11.21 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Ліпчанського С.М.,

при секретарі Бахтіяровій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До Мар`їнського районного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем 18.07.2021 року було укладеного договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка належить останньому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу земельної ділянки, відповідач отримав грошові кошти за відчуження нерухомості за вказаним договором купівлі-продажу та передав земельну ділянку позивачу, тобто фактично відбулось повне виконання умов договору проте відповідач всіляко ухиляється він письмового нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановлений законодавством строк та порядок.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У зв`язку з наведеним, суд, на підставі ч. 4 ст. 223 , ст. 280 ЦПК України , постановляє заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутністю осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши зміст спірних правовідносин, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, вирішуючи заявлений спір, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 листопада 2010 року, посвідченого державним нотаріусом, ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 успадкував земельну ділянку площею 10,350 гектарів в межах згідно з планом, що знаходиться на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, без обтяжень, обмежень, сервітутів, податкової застави та без заборони відчуження нерухомого майна кадастровий номер 1423385800:06:000:0092.

Факт належності вказаної земельної ділянки загальною площею 10,350 гектарів, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва померлому спадкодавцю, а саме ОСОБА_3 підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 126570.

Копією розписки наданої ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підтверджується, що ОСОБА_2 отримав обумовлену сторонами грошову суму за відчуження вказаної земельної ділянки загальною площею 10,35 га, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради Мар`їнського району Донецької області.

Таким чином, вказаними доказами підтверджується, що між сторонами по справі було укладено правочин, відповідач передав у власність позивачу належну йому земельну ділянку та отримав за неї визначену домовленістю грошову суму.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 321 ЦК України , право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України , право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Згідно протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За правилами частини другої статті 220 ЦК Україниу випадку, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Зазначена частина друга статті 220 ЦК Українизастосовується до правовідносин у разі, коли сторони вчинили правочин у встановленій законом письмовій формі, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю чи частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї сторони договору.

Таким чином, суд, дослідивши надані письмові докази в сукупності, дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу купівлі-продажу земельної ділянки, водночас у зв`язку з тим, що укладення договору купівлі-продажу проведено з порушенням обов`язкової письмової нотаріальної форми позивач не має можливості розпоряджатися в повному обсязі своїм власним майном. Судом встановлено, що всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна його сторонами виконані у повному обсязі, покупцю було передано нерухомість, а продавцю передані грошові кошти, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами, в свою чергу позивач позбавлений можливості здійснити письмове нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, оскільки вказана дія перебуває поза межами контролю чи правомірного впливу позивача, з тих підстав, що відповідач ухилився від письмового нотаріального посвідчення договору купівлі продажу.

На підставі викладеного, у відповідності зі ст.ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1225, 1261, 1268, 1270, 1272 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 10,35 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1423385800:06:000:0092, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради, укладений 18.07.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку загальною площею 10,35 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1423385800:06:000:0092, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради.

Скасувати попередню державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме земельну ділянку загальною площею 10,35 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1423385800:06:000:0092, що розташована на території Новоукраїнської сільської ради.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України . У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України , не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С. М. Ліпчанський

Дата документу 25.11.21 року