Рішення

від 11.10.2006 по справі 11/278(34/245(6/545))-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/278(34/245(6/545))-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.06р.

Справа № 11/278(34/245(6/545))-06

За позовом  виробничо-комерційної приватної фірми "Валентина і К", м. Дніпропетровськ   

до  відповідача-1: державного підприємства "Придніпровська залізниця", м.Дніпропетровськ  

до відповідача-2: міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ  

про зобов'язання повернути майно або стягнення 12 800  грн.

Суддя  Мельниченко І.Ф.

Представники:

   Від позивача: Нестюрина В.І., рішення №9553, керівник

Від відповідача-1: Машакова О.Ю., довіреність №43 від 01.01.2006р., юрисконсульт

   Від відповідача-2:  не з'явився  

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просить зобов'язати першого відповідача повернути пароводонагрівач переданий відповідачеві за накладною б/н і дати, що залучена до матеріалів справи (арк. спр. №22 Том 1), а в разі неможливості його повернути стягнути з   першого відповідача його вартість в сумі 12 800 грн.

Перший відповідач не визнаючи позовні вимоги посилається на те, що пароводонагрівач, який є предметом даного спору останнім придбано на підставі письмової домовленості сторін, а тому вказане майно неправомірно зазначається позивачем як одержане без достатньої підстави.

Далі у своєму відзиві перший відповідач повідомляє, що здійснив розрахунки за  пароводонагрівач. А також посилається на те, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Другий відповідач у відзиві на позов посилається на безпідставність позовних вимог стосовного його підприємства.

У судовому засіданні від 28.09.2006 року оголошувалась перерва до 10.10.2006 року, 10.10.2006 року до 11.10.2006 року.

В судовому засідання за згодою представників позивача та відповідача-1  оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача-1, господарський суд, -   

ВСТАНОВИВ:

На підставі довіреності БАВ №822980 від 22.11.1999 року представник першого відповідача Хамілов Р.А. по накладній вимозі (арк. спр. №22 Том 1) отримав у позивача пароводонагрівач М-500 ПП-1-53-7 -IV в кількості 1 одиниця по ціні 12 800 грн. з врахуванням ПДВ.

Договір купівлі-продажу зазначеного вище товару у письмовій формі сторонами не укладався, але згідно ст. 4 Цивільного кодексу УРСР (що діяла на момент виникнення між сторонами правовідносин) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є інші дії громадян і організацій. Такі дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 41 Цивільного кодексу УРСР визнаються угодами.

Так дії позивача по передачі, першого відповідача по прийняттю від позивача товару свідчать про те, що між сторонами існувала домовленість щодо купівлі-продажу     пароводонагрівача.

Перший відповідач у відзиві на позов також стверджує про правомірність отримання спірного товару та попередню домовленість про це сторін.

Оскільки, строк виконання зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар сторонами встановлено не було,  позивач 05.07.2001 року звернувся до першого відповідач з вимогою про оплату отриманого товару.

В строк передбачені ст. 165 Цивільного кодексу УРСР  (що діяла на момент виникнення між сторонами правовідносин) оплата товару здійснена не була.

Зазначене вище свідчить про помилковість правового обґрунтування позовних вимог, в яких позивач посилається на безпідставність отримання першим відповідачем спірного товару.  

Разом з тим, слід зазначити, що звертаючись до суду з позовом, позивач самостійно обирає спосіб захисту свого права, шляхом звернення до суду у резолютивній частині позову з проханням про застосування такого способу. Між тим, невірне обрання способу захисту порушеного права не є підставою для відмови у позові за умови обґрунтованості вимог та встановлення факту порушеного відповідного права.

З поданої позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що фактично позивач вказує на порушення його суб'єктивного матеріального права, а саме права отримання оплати за відпущений першому відповідачу товар. При цьому, позивач, просить захистити його порушене право (з врахуванням звернення до суду та вказівок апеляційної інстанції викладених в постанові від 15.05.2006 року) шляхом повернення безпідставно отриманого товару -  пароводонагрівача, або стягнення з відповідача вартості цього товару.

Виконуючи вказівки, викладені у постанові Вищого господарського суду від 07.07.2005 року та з'ясувавши дійсні правовідносини, що склались між сторонами, господарський суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення вартості переданого  та неоплаченого товару.

При цьому посилання відповідача на пропуск строку позовної давності не заслуговує на увагу, оскільки, ним зроблені такі висновки без врахування положень ст. 79 Цивільного кодексу УРСР, згідно якої перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову  в установленому порядку, а після перерви перебіг строку позовної давності починається спочатку.

Як вбачається із матеріалів справи про порушення свого права позивач дізнався 13.07.2001 року.

З позовом до суду останній звернувся 27.05.2002 року (справа №6/275).

26.03.2003 року постановою у справі №6/275 апеляційна інстанція у позові виробничо-комерційній приватній фірмі "Валентина і К" відмовила, тобто з 27.03.2003 року перебіг строку почався спочатку.

Отже, звернувшись до суду 04.11.2004 року  позивач звернувся в межах строку, який відведено для звернення за захистом порушеного права.

Посилання відповідача на платіжне доручення №684/81 від 05.11.1999 року, як на документ, який свідчить про здійснення розрахунків за спірний пароводонагрівач не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до вказаного вище документу грошові кошти в сумі 12 552 грн. були перераховані "Інтер-Ліс-Прому", а не позивачеві.

Вина другого відповідача із матеріалів справи не вбачається, в зв'язку з чим у позові до нього належить відмовити.  

Керуючись ст.ст. 11, 202, 525, 530  Цивільного кодексу  України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ на користь  виробничо-комерційної приватної фірми "Валентина і К", м. Дніпропетровськ  12 800 грн. основного боргу,  128 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові до міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ  відмовити.

Наказ  видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя

 І.Ф. Мельниченко

Рішення підписано 24.10.2006 року