Рішення

від 08.12.2021 по справі 602/1460/20

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 602/1460/20

Провадження № 2/602/71/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" грудня 2021 р. Лановецький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого Радосюка А. В.

при секретарі Яблонській М. М.

з участю представника позивача - адвоката Манчука С. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лановецької міської ради Тернопільської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в :

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Лановецької міської ради Тернопільської області про визнання права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства на території Молотківської сільської ради, площею 5,0 га, згідно Державного акта серії ТР №20, виданого 01 серпня 2001 року, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що спадкодавець за свого життя використовував виділену йому земельну ділянку для ведення селянського господарства, при цьому селянське фермерське господарство ним не створювалося і не реєструвалося. Вона є спадкоємцем після смерті сина ОСОБА_2 , фактично прийняла спадщину, вступивши у володіння спадковим майном, оскільки на день смерті сина проживала разом з ним, бажала оформити свої спадкові права, однак державним нотаріусом було їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Манчук С. Г. позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшла заява, в якій Лановецька міська рада Кременецького району Тернопільської області просить розгляд справи проводити у відсутності її представника.

У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази по справі вважає, що позов підлягає до задоволення.

При цьому суд виходив із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Молотків Лановецького району Тернопільської області, відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 16 жовтня 2015 року Молотківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області (а.с.5).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 21 жовтня 1972 року, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.6).

Згідно копії повідомлення Лановецького управління сільського господарства № 66 від 04.03.1997 року, в сільській раді на даний час є невикористаний фермерський фонд землі, в зв`язку з чим ОСОБА_2 пропонується зібрати необхідні документи на ведення селянського фермерського господарства і представити в районну комісію для розгляду з подальшим затвердженням на сесії районної Ради (а.с.12).

Згідно копії рішення 11 сесії двадцять другого скликання Лановецької районної ради Тернопільської області № 98 від 17.03.1998 року, розглянувши рішення Молотківської сільської ради від 31 січня 1997 року про відмову у виділенні 5 га. ріллі із земель запасу ОСОБА_2 та відмову конкурсної комісії у виділенні 5 га. ріллі з причини відсутності навиків роботи у сільському господарстві, районна рада вирішила виділити ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства 5 га. ріллі в постійне користування із земель запасу Молотківської сільської ради (а.с.11).

Згідно копії наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 19-1678/14-20-СГ від 02 березня 2020 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га. у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Молотківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, на підставі ч.5 ст.116 та ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, так як масив, в якому знаходиться дана ділянка, перебуває в користуванні третіх осіб (а.с.14).

Згідно копії довідки № 579, виданої 01.10.2020 року Молотківською сільською радою Лановецького району Тернопільської області, померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав і був зареєстрований по АДРЕСА_1 . З ним на день смерті проживали і були зареєстровані: мама ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 11.12.1996 року по даний час; швагро ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 2004 року по даний час; племінник ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 2010 року по даний час; племінник ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 2018 року по даний час. Більше ніхто не проживав і не був зареєстрований (а.с.15).

Згідно копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 185/01-16 від 11.05.2016 року, державним нотаріусом Лановецької державної нотаріальної контори Джус С.З. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства площею 5,0 га., що була в користуванні у померлого ОСОБА_2 , оскільки не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно, а саме державний акт на право власності на земельну ділянку) (а.с.13).

Згідно повідомлення Лановецької державної нотаріальної контори № 53/01-16 від 02.03.2021 року, спадкоємцем померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 є мати ОСОБА_1 , яка 09 вересня 2016 року подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. 09 вересня 2016 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,8791 га., кадастровий номер 6123884500:01:001:1001, що знаходиться на території Молотківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,2114 га., кадастровий номер 6123884500:01:001:1002, що знаходиться на території Молотківської сільської ради Лановецького району Тернопільської області. Інші спадкоємці в нотаріальну контору не звертались, свідоцтва про право на спадщину на інше майно, не видавались (а.с.51).

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 407 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини 2 статті 407 ЦК України та частини 2 статті 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Земельний Кодекс України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

При цьому, відповідно до пункту 8 постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі , громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

На відповідні відносини щодо такого користування поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у постійне користування були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідносин з постійного користування землею.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

З наведеною слідує, що право постійного користування земельною ділянкою, яке була надана для створення селянського (фермерського) господарства підлягає включенню до спадкового майна, так як ОСОБА_2 отримавши вказану земельну ділянку використовував її для ведення селянського господарства, при цьому фермерське господарство ним не створювалося і не реєструвалося.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнати за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства на території Молотківської сільської ради, площею 5,0 га, згідно Державного акта серії ТР №20, виданого 01 серпня 2001 року, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі наведеного та керуючись керуючись ЗК УРСР (в ред. 1992 року), ст.ст. 407, 1217, 1218, 1219, 1225, 1261,1297 ЦК України,ст. ст. 12, 81, 211, 247, 258, 263-265, 352 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: с.Молотків Лановецької ОТГ Кременецького району Тернопільської області, паспорт серії НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Лановецької міської ради Тернопільської області (місце розташування: м.Ланівці, вул.Незалежності, 34 Кременецького району Тернопільської області, код ЄДРПОУ 04396288) про визнання права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства на території Молотківської сільської ради, площею 5,0 га, згідно Державного акта серії ТР №20, виданого 01 серпня 2001 року, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Повне судове рішення буде складене 10 грудня 2021 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Лановецький районний суд протягом 30 днів з дня йогопроголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. В. Радосюк