Ухвала
від 09.12.2021 по справі 570/5624/21
РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/5624/21

Номер провадження 2-з/570/84/2021

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2021 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі суддіКушнір Н.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької територіальної громади, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

покликаючись на можливість відповідачів безперешкодно розпоряджатись спірними земельними ділянками шляхом вчинення правочинів, заявник у поданій до суду 29 листопада 2021 року заяві просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, які знаходяться в с.Іваничі на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

На час розгляду заяви про забезпечення позову судом не відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької територіальної громади, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.

Дослідивши надані матеріали, вважаючи їх достатніми для винесення судового рішення, суд прийшов до таких висновків.

Згідно з ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України одним із способів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. Згідно з ч.1 ст.151 ЦПК України суд, у провадження якого перебуває справа, за заявою позивача може вжити заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може продати, приховати, знищити майно, знецінити його, тощо, і гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Згідно з п.10 ці заходи мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

З аналізу вказаної норми слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подання позову, а також відкриття провадження не зупиняють оскаржуваних дій, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Натомість, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, не свідчить про передчасний висновок суду про протиправність дій відповідача.

Крім того, невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, що означатиме порушення в тому числі вимог п.1 ст.6 § 1 Конвенції. Значення обов`язковості виконання рішення суду висловлено в правовій позиції Європейського суду з прав людини в Рішенні у справі Деркач та Палек проти України (Заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 пункту 1 ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, яка ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР) гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обовязків. Таким чином, пункт передбачає право на суд , одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обовязкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобовязалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невідємна частина судового процесу для цілей статті 6 (див. Бурдов проти Росії , заява №589498/00, п. 34). Аналогічний висновок міститься і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Горнсбі проти Греції ", Reports of Judgments and Decisions, 1997-II, с. 510, п.40).

У справі Micallef v. Malta (Мікалефф проти Мальти), §§ 83-86, Суд визначив, що застосування статті 6 до попередніх заходів залежить від виконання певних умов. По-перше, право, з приводу якого проводяться, як основні процедури, так і процедури щодо забезпечення розгляду справи, має бути цивільним відповідно до Конвенції. По-друге, має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право. Якщо попередній захід можна вважати ефективним для визначення цивільного права чи зобов`язання у справі, незважаючи на термін його дії, застосовується стаття 6. Проміжне рішення може бути еквівалентне попереднім або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначенні застосування статті 6 (Mercieca and Others v. Malta, (Меркіка та інші проти Мальти) § 35).

З тексту заяви вбачається, що заявник звернувся до суду із позовом про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, тобто позовні вимоги направлені на захист права власності.

Такий спосіб забезпечення позову відповідає обставинам справи та предмету спору, є співмірними із заявленими позивачем вимогами, водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища сторін до винесення рішення по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що у разі відчуження відповідачами спірних земельних ділянок, захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких подано позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

За таких обставин, зважаючи на наявність між сторонами спору, на характер спірних правовідносин сторін, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку про те, що є всі підстави вважати, що невжиття заходу забезпечення позову може суттєво порушити права та охоронювані інтереси позивача, утруднити чи зробити неможливим виконання у майбутньому рішення суду у випадку його винесення на користь позивача, тому дана заява ґрунтується на законі та підлягає до задоволення.

Виходячи з положень п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України, достатнім та адекватним способом забезпеченням позову є накладення арешту на майно.

Обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, оскільки спір має матеріальний характер, а відсутність обтяжень на майно може стати дійсною перешкодою у ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору. При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

З огляду на викладене, керуючись ст.151 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

задоволити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дядьковицької територіальної громади, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області, Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 5624686700:06:008:0418, 5624686700:06:008:0174, 5624686700:06:008:0135, 5624686700:06:008:0207, 5624686700:06:008:0996, 5624686700:06:008:0254, 5624686700:06:008:0209 та 5624686700:06:008:0131, які знаходяться в с.Іваничі на території Малошпаківської сільської ради Рівненського району Рівненської області.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 15 /п`ятнадцяти/ днів з дня її підписання.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала підлягає до негайного виконання.

Оскарження ухвали не зупиняє її дію.

Суддя Кушнір Н.В.

СудРівненський районний суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення09.12.2021
Оприлюднено12.12.2021
Номер документу101800226
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —570/5624/21

Рішення від 20.02.2023

Цивільне

Рівненський районний суд Рівненської області

Красовський О.О.

Ухвала від 09.02.2023

Цивільне

Рівненський районний суд Рівненської області

Красовський О.О.

Ухвала від 02.12.2022

Цивільне

Рівненський районний суд Рівненської області

Красовський О.О.

Ухвала від 24.10.2022

Цивільне

Рівненський районний суд Рівненської області

Красовський О.О.

Ухвала від 01.02.2022

Цивільне

Рівненський районний суд Рівненської області

Красовський О.О.

Ухвала від 27.01.2022

Цивільне

Рівненський районний суд Рівненської області

Кушнір Н.В.

Ухвала від 28.12.2021

Цивільне

Рівненський районний суд Рівненської області

Кушнір Н.В.

Ухвала від 09.12.2021

Цивільне

Рівненський районний суд Рівненської області

Кушнір Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні