Ухвала

від 09.12.2021 по справі 640/23540/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

09 грудня 2021 року місто Київ№ 640/23540/21 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., здійснюючи розгляд в порядку спрощеного позовного провадження адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Громадської організації ТОМ 14

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суд міста Києва з позовом до Громадської організації ТОМ 14 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність громадської організації ТОМ 14 як суб`єкта господарювання, що прирівняний до розпорядника інформації в розумінні Закону України Про доступ до публічної інформації , щодо неоприлюднення інформації, що становить суспільний інтерес, а саме аудіозаписів телефонних розмов ОСОБА_2 , про які йшлося у випусках програми ІНФОРМАЦІЯ_3 , оприлюднених у мережі Інтернет за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_4; ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у тому вигляді, в якому вони були отримані;

- зобов`язати громадську організацію ТОМ 14 оприлюднити аудіозаписи телефонних розмов ОСОБА_2 , про які йшлося у випусках програми ІНФОРМАЦІЯ_3 , оприлюднених у мережі Інтернет за адресами: ІНФОРМАЦІЯ_4; ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у тому вигляді, в якому вони були отримані.

В обгрунтування позовних вимог вказано, що в період з ІНФОРМАЦІЯ_5 Громадська організація Том 14 оприлюднила чотири випуски передачі ІНФОРМАЦІЯ_3 із аудіозаписами телефонних розмов ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що зміст оприлюднених аудіозаписів викликав резонанс в українському суспільстві. На думку позивача, автори програми ІНФОРМАЦІЯ_3 у своїх коментарях маніпулятивно намагалися прив`язати ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Позивач вважає, що Громадська організація ТОМ 14 володіє інформацією, яка становить суспільний інтерес, однак, не виконує свого встановленого законом обов`язку оприлюднювати достовірну інформацію. Позивач звернувся з даним позовом до суду, зокрема, щоб зобов`язати відповідача оприлюднити наявну в нього суспільно необхідну інформацію в первісному вигляді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/23540/21 (суддя Клочкова Н.В.), розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2021 заяву про самовідвід судді Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкової Н.В. в адміністративній справі №640/23540/21 задоволено, відведено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкову Н.В. від розгляду справи №640/23540/21.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2021 задоволено заяву про самовідвід судді Окружного адміністративного суду міста Києва Добрянської Я.І. від розгляду адміністративної справи № 640/23540/21.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.11.2021 задоволено заяву про самовідвід судді Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г. від розгляду адміністративної справи № 640/23540/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу №640/23540/21 передано на розгляд судді Літвінової А.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2021 прийнято адміністративну справу №640/23540/21 до свого провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом із тим, розглянувши матеріали справи та додані до неї матеріали, суд встановив наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - це спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

У розумінні пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відтак, обов`язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб`єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб`єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб`єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв`язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

Отже, аналізуючи предмет та підстави спору в адміністративній справі №640/23540/21, в контексті викладених норм, суд зазначає, що у даному випадку спір не є публічно-правовим, оскільки в межах спірних правовідносин відповідачем не виконувались жодні владно-управлінські функції по відношенню до позивача.

Разом з тим, предметом спірних правовідносин є порушення права на інформацію у приватно-правових відносинах.

Так, позивач зазначає, що йому відомо, що Громадська організація ТОМ 14 не є суб`єктом владних повноважень. Водночас ця організація володіє інформацією, що становить суспільний інтерес, а отже, законом вона прирівнюється до розпорядника публічної інформації, на якого поширюються обов`язки оприлюднювати та надавати відповідну інформацію за запитами.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України Про доступ до публічної інформації оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про громадські об`єднання громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України Про громадські об`єднання громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Частиною п`ятою цієї статті визначено, що громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Відтак, відповідно до названих приписів Закону України Про громадські об`єднання та Закону України Про доступ до публічної інформації , відповідач не є розпорядником публічної інформації в розумінні Закону України Про доступ до публічної інформації , а отже спір не може бути розглянутий згідно зі статтею 23 Закону України Про доступ до публічної інформації та вимог Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що предметом спірних правовідносин є порушення права на інформацію, самі спірні правовідносини виникли за межами публічно-правових відносин, пов`язані із журналістською діяльністю. Позивачем в даній позовній заяві є фізична особа, позов пред`явлено до громадської організації, не суб`єкта владних повноважень.

Відтак, суд наголошує, що спірні правовідносини за захистом яких звернувся до суду позивач, виникають із цивільних правовідносин, спору про захист права на інформацію.

Згідно частини третьої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Згідно з частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини третьої статті 200 Цивільного кодексу України порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Згідно із статтею 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Зважаючи на те, що у даній справі спір фактично пов`язаний з реалізацією цивільних прав особи, тобто, із цивільним правом, компетентним судом для вирішення спору є суд цивільної юрисдикції.

Зазначена позиція суду відповідає судовій практиці щодо розгляду подібних правовідносин, викладених у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.03.2019 в справі №760/2753/17-ц та від 21.09.2021 в справі №752/9541/19.

Крім того, суд не бере до уваги посилання позивача на ухвалу Верховного суду від 09.08.2021 у справі №640/19158/21, оскільки в зазначеній ухвалі Верховним судом не надавалась оцінка наявності публічно-правового спору в даних правовідносинах.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, оскільки, даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що провадження у справі №640/23540/21 підлягає закриттю, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі №640/23540/21 за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації ТОМ 14 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Наголосити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.