Постанова

від 10.12.2021 по справі 560/4472/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/4472/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

10 грудня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Селянське (фермерське) господарство "Надія" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, пов`язаних із видачею наказу про відмову у наданні дозволу на розробку документації землеустрою: № 22-9889-СГ від 12 червня 2020 року; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області вчинити дії щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею по 2,0 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства (01.03.), яка розташована за межами населених пунктів на території Правдівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, шляхом видачі відповідного наказу.

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що відповідачем розглянуто заяву позивача та винесено оскаржуваний наказ, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі того, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року. Позивач вважає вказаний наказ протиправним, так як ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже і право користування земельною ділянкою припинено.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що згідно Рішення 10 сесії Ярмолинецької районної ради Хмельницької області XXIII скликання №8 від 28.02.2000 року ОСОБА_2 з земель запасу Правдівської сільської ради в постійне користування надано земельну ділянку площею 43,6 га для утворення селянського (фермерського) господарства.

На підставі Рішення 10 сесії 23 скликання Ярмолинецької районної ради Хмельницької області ОСОБА_2 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 43,6 га, яка розташована на території с. Вихилівка Правдівської сільської ради для організації селянського (фермерського) господарства, товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №002 у Ярмолинецькому відділі земельних ресурсів.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 225644 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 28.02.2000 зареєстровано Селянське (Фермерське) господарство "Надія", номер запису 1 671 120 0000 000218.

Згідно Витягу із Статуту від 23.12.2020 року Селянського (Фермерського) господарства "Надія" в редакції від 28.02.2000 року засновником СФГ "Надія" є Голова Селянського (Фермерського) господарства, громадянин України ОСОБА_2 ; до земель СФГ належать: 6.1.1. Землі, передані СФГ у приватну власність, у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім`я Учасників СФГ.

Позивач звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Правдівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області розглянуто заяву позивача та прийнято наказ про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою у зв`язку з тим, що запитувана земельна ділянка перебуває у користуванні гр. ОСОБА_2 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

У відповідності до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

Відповідно до наведених норм, проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

Відповідач, доводячи правомірність оскаржуваної відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідно до наказу від 12.06.2020, посилається на те, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивач, є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 6825885200:03:022:0001 загальною площею 43,6 га, яка перебуває у постійному користуванні гр. ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, на підставі державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року.

В силу частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом статтями 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

У частині 2 статті 92 ЗК України визначено коло суб`єктів, що можуть набувати у постійне користування земельні ділянки державної та комунальної власності, і громадяни до них не належать.

Пунктом 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Згідно пунктів 2, 10 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Державний земельний кадастр" № 3613-VI від 07.07.2011 земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відмерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільною звернення громадян або юридичних осіб (постанова Верховного суду України від 26.09.2011 року № 6-14цс11).

Обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься в п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року. Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 № 5-рп 2005 (справа № 1-17 2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. При цьому Конституційний суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею) виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Тобто, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, та на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення нього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Крім того, Законом України "Про Державний земельний кадастр" (чинний та в редакції з 01.01.2013) встановлено, що документ, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності ним Законом, є дійсними.

Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції Земельного кодексу України.

Відтак, у осіб, які користуються земельними ділянками на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов`язок вчиняти дії, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідно до процедури.

Таким чином, Державний акт на право постійного користування землею серії ІІІ-ХМ №001294 від 28.02.2000 року, є чинними та ніким не скасовано.

Також, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.02.2021 у справі №924/1257/20 встановлено, що після отримання громадянином - засновником Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано Селянське (фермерське) господарство Надія , яке зареєстроване, як юридична особа. Тобто, у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації Фермерського господарства - останнє набуло прав та обов`язків землекористувача.

Частиною 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, є правомірною відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою з мотивів відсутності погодження землекористувача, оскільки клопотання було подане щодо земельної ділянки, яка відповідно до чинного законодавства перебувала у користуванні іншої особи.

Водночас відсутність згоди користувача земельної ділянки може бути самостійною підставою для відмови у наданні відповідного дозволу, зокрема з огляду на імперативність положень ч. 6 ст. 118 ЗК України щодо необхідності надання разом з клопотанням погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Сушко О.О. Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.