ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1145/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання: Сілаєва В.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача - Варбаногло Г.А., розпорядження;
від відповідача 1 - не з`явився;
від відповідача 2 - Возікова Н.В., довіреність;
від третьої особи - Ярошенко Г.Ю., самопредставництво;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 , ухвалене суддею Смелянець Г.Є., повний текст якого складено 27.09.2021
у справі №916/1145/21
за позовом Одеської міської ради
до відповідачів:
1.Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР
2.Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради
про: стягнення 453 921, 16 грн, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2021 року Одеська міська рада звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР та Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення з:
Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР заборгованості у загальній сумі 170 004,64 грн., з яких: заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 147 379,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 589,73 грн., 3% річних у розмірі 9 035,04 грн.;
Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ заборгованості у загальній сумі 283 916,52 грн., з яких: заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 253 684,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 128,21 грн., 3% річних у розмірі 6 713,82 грн. та пеня у розмірі 6 390,46 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 6 808,82 грн.
Позов, з посиланням на судову практику Верховного Суду, зокрема постанову від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, мотивований неналежним виконанням відповідачами обов`язку по сплаті орендної плати за договором оренди землі від 28.09.2007. Позивачем зазначено, що право оренди за вказаним договором перейшло до відповідачів внаслідок набуття права власності на нерухоме майно, що розташоване на орендованій земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 31.
25.05.2021 від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє просило суд відмовити повністю в позові Одеської міської ради, оскільки доводи позивача не відповідають умовам спірного договору оренди та вимогам чинного законодавства.
Так банком зазначено, що його вступ в права орендаря можливий лише після переоформлення Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР договору оренди, реєстрації права оренди в державному реєстрі прав, а також дотримання умов п.п. 9.4.1, 9.4.6 та 12.1 договору оренди. А оскільки первісний власник та орендар за спірним договором не повідомив орендодавця у встановлений договором оренди термін про зміну власника нерухомого майна, який знаходиться на орендований земельній ділянці, то в силу пп. 9.4.6 договору оренди зобов`язаний сплачувати орендну плату до моменту переоформлення прав третіх осіб за користування земельною ділянкою.
Окрім того відповідач у відзиві зазначив, що:
між ним та позивачем по справі не укладалось будь-яких додаткових угод про зміну орендаря;
відсутні будь-які відомості у державному реєстрі прав на нерухоме майно про перехід такого речового права як права оренди до банку;
ним не отримувалось від орендодавця жодних повідомлень про вступ в права орендаря за спірним договором, розрахунків орендної плати, реквізитів для її сплати;
від колишніх власників банку не направлялись листи та не передавався сам оригінал договору оренди для ознайомлення з його умовами для подальшого використання;
у нього не було наміру орендувати спірну земельну ділянку;
своєчасно та у встановленому розмірі сплачував земельний податок з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомості;
претензії позивача не отримував та докази направлення та вручення таких документів позивач не надав до суду;
до банку не можуть перейти за договором права та обов`язки від Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР , оскільки останній таке право у визначеному законом порядку не набув, відповідне право ним не було зареєстровано.
Також у відзиві зазначено, що оскільки акт-приймання передачі земельної ділянки датований до моменту державної реєстрації договору (2007 рік), що суперечить п.6.3 договору оренди, то ним взагалі не може засвідчуватися факт передачі земельної ділянки від орендодавця до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Аліса .
07.06.2021 від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради надійшли пояснення на позовну заяву, в яких останнє підтримало позицію позивача та просило задовольнити позов Одеської міської ради у даній справі у повному обсязі.
10.06.2021 від Одеської міської ради надійшла відповідь на відзив, в якій остання вказала на необґрунтованість та безпідставність доводів зазначених Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ , адже законодавством не передбачено для колегіального органу місцевого самоврядування процедури самостійного винесення на розгляд та прийняття за власною ініціативою рішення щодо надання в оренду земель комунальної власності. Тобто без ініціативи нового власника майна внесення змін до договору оренди від 28.09.2007 неможливе. У свою чергу у розумінні ст. ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України Про оренду землі при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення в цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. Також, враховуючи правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 19.01.2021 у справі №940/6332/19 у випадку переходу права власності на майно до іншої особи, договір оренди припиняє свою дію щодо попереднього власника, а не взагалі. Таким чином заміна орендаря земельної ділянки відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін до договору стосовно орендаря.
06.07.2021 від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначив, що позивачем залишаються поза увагою умови договору оренди. Позивач намагається перекрутити фактичні обставини справи та знехтувати зобов`язаннями за договором оренди, які є чинними та обов`язковими для сторін.
У запереченнях вказано, що перехід права оренди до банку від Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР може відбуватися лише за наявності таких умов:
наявність зареєстрованого речового права оренди у товариства в силу ст. 125 Земельного кодексу України та п.2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , постанова Верхового Суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18;
повідомлення банку колишнім орендарем або орендодавцем про необхідність оформлення відповідних документів про право оренди та передача договору оренди;
укладення додаткової угоди до спірного договору оренди згідно п. 12.1 договору оренди та ст. 30 Закону України Про оренду землі ;
повідомлення орендодавцем про розмір та реквізити оплати орендної плати.
Крім того, відповідачем зазначено, що посилання позивача на те, що він не може виступати ініціатором внесення змін до договору не має ніякого під собою підгрунття, оскільки він як суб`єкт господарсько-правових договорів наділений такими ж самими правами як і інші суб`єкти права, в тому числі виступати ініціатором укладення угод так і внесення змін до діючих угод.
27.07.2021 від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ надійшли додаткові пояснення, в яких останнє зазначило про те, що доводи позивача прямо суперечать вимогам чинного законодавства, адже згідно з п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1878-VI від 11.02.2010, ст. 20, п. 3 ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 7 Закону України Про оренду землі , ст. 120 Земельного кодексу України якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01.01.2013 після настання цієї дати не вчинила дій з перенесення даних про право оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то перехід права оренди до наступного орендаря є неможливим, оскільки починаючи з 01.01.2013 державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором з метою визнання від імені держави фактів набуття, зміни або припинення речових прав. Станом на 26.07.2021 інформація про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим №5110137500:19:005:001, яка є предметом спірного договору оренди у державному реєстрі прав відсутня. Оскільки ані первинний власник майна, а ні Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР після 01.01.2013 не вчинили дії щодо реєстрації права оренди, то перехід таких прав до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ є незаконним та протиправним.
Також у додаткових поясненнях вказано, що позивач наполягає на стягненні суми орендної плати в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки, що в значній мірі необґрунтовано завищує суму орендної плати, яка мала бути в обов`язковому порядку переглянута згідно з рішенням Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011, з урахуванням внесених змін рішеннями №1742- VIІ від 08.02.2017 та №5275- VI від 27.08.2014. Таким чином недоотримання орендної плати позивачем за спірним договором сталося з вини позивача.
04.08.2021 від Одеської міської ради надійшли заперечення проти додаткових письмових пояснень, в яких остання зазначила, що умови договору не суперечать нормам законодавства; чинне на даний час законодавство визнає дійсність не зареєстрованого речового права, що виникло до 01.01.2013, якщо на момент виникнення такого права діяло законодавства, що не передбачало його обов`язкової реєстрації; після укладання спірного договору оренди затвердження переліку відсотків при визначені ставок орендної плати не входить до встановлених договором випадків зміни орендної плати без укладення додаткових угод за п. 4.4 договору. Жодні зміни до вказаного договору щодо ставки орендної плати не вносились, а тому при визначені її розміру підлягає застосуванню саме 10 % від нормативної грошової оцінки.
16.09.2021 від Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ надійшла заява про долучення до матеріалів справи орієнтованого розрахунку витрат станом на 03.08.2021 в порядку п. 3 ст. 124, п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2021:
позов Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР про стягнення 170 004, 64 грн. задоволено;
стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР заборгованість у загальній сумі 170 004 грн. 64 коп., з яких: заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 147 379 грн. 87 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 589 грн. 73 коп., 3% річних у розмірі 9 035 грн. 04 коп.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 550 грн. 07 коп.
позов Одеської міської ради до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ про стягнення 283 916,52 грн. задоволено;
стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ заборгованість у загальній сумі 283 916,52 грн., з яких: заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 253 684,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 128,21 грн., 3% річних у розмірі 6 713,82 грн. та пеня у розмірі 6 390,46 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 258 грн. 75 коп.
Означене рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в силу комплексного застосування положень ч. 2 ст.120 Земельного кодексу України, ч. 1 ст.377 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі з 18.07.2018, тобто з моменту виникнення права власності на об`єкт нерухомості у Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР , у Фірми Аліса автоматично припинилося та у Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР автоматично виникло право оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі від 28.09.2007. Аналогічно з 10.05.2019р., тобто з моменту виникнення права власності на об`єкт нерухомості у Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ , у Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР автоматично припинилися та у Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ автоматично виникло право оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі від 28.09.2007.
Місцевим судом, з огляду на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 18.04.2019 у справі №913/210/18, посилання відповідач-2 на п. 9.4.6 договору відхилено, адже має місце заміна сторони у зобов`язанні. Також необґрунтованим визнано посилання відповідача-2 на обов`язковість внесення змін до договору в разі зміни нормативно-грошової оцінки землі, адже вказаний довід суперечить умовам спірного договору. У свою чергу відсоткова ставка могла бути змінена шляхом укладення додаткової угоди. Також господарським судом першої інстанції перевірено розрахунки надані позивачем і встановлено їхню правильність.
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що договір оренди землі від 29.09.2007 зареєстрований, що спростовує посилання відповідача-2 на відсутність реєстрації речового права оренди землі.
Не погодившись з означеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило суд: скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 по справі №916/1145/21 повністю та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, з огляду на те, що висновки суду першої інстанції є необ`єктивними, суперечать чинним норма діючого законодавства та умовам спірного договору оренди, а також зроблені з мотивів неповноти дослідження доказів та не відповідають фактичним обставинам справи.
Основні доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:
спірним договором оренди чітко визначено необхідність переоформлення документів про право подальшого користування земельною ділянкою у разі зміни власника майна. Будь-яких відповідних додаткових угод не укладалось. Відсутні також відомості у державному реєстрі прав на нерухоме майно про перехід такого речового права як права оренди до скаржника;
скаржником не отримувалось від орендодавця жодних повідомлень про вступ в права орендаря за спірним договором, розрахунків орендної плати, реквізитів для її сплати;
від колишніх власників банку не направлялись листи та не передавався сам оригінал договору оренди для ознайомлення з його умовами для подальшого використання;
у апелянта не було наміру орендувати спірну земельну ділянку;
претензії позивача банк не отримував та докази направлення та вручення таких документів позивач не надав до суду;
згідно з п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №1878-VI від 11.02.2010, ст. 20, п. 3 ст. 29 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст. 7 Закону України Про оренду землі , ст. 120 Земельного кодексу України якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01.01.2013 після настання цієї дати не вчинила дій з перенесення даних про право оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то перехід права оренди до наступного орендаря є неможливим, оскільки починаючи з 01.01.2013 державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором з метою визнання від імені держави фактів набуття, зміни або припинення речових прав;
станом на 26.07.2021 інформація про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим №5110137500:19:005:001, яка є предметом спірного договору оренди у державному реєстрі прав відсутня. Оскільки ані первинний власник майна, а ні Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР після 01.01.2013 не вчинили дії щодо реєстрації права оренди, то перехід таких прав до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ є незаконним та протиправним.
позивач наполягає на стягненні суми орендної плати в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки, що в значній мірі необґрунтовано завищує суму орендної плати, яка мала бути в обов`язковому порядку переглянута згідно з рішенням Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011, з урахуванням внесених змін рішеннями №1742- VIІ від 08.02.2017 та №5275- VI від 27.08.2014. Таким чином недоотримання орендної плати позивачем за спірним договором сталося з вини позивача.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 18.10.2021 для розгляду справи визначено судову колегію у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Принцевської Н.М., Діброви Г.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021: витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1145/21; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 у справі №916/1145/21 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Одеської області.
20.10.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла справа №916/1145/21 від Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021: апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 у справі №916/1145/21 - залишено без руху; встановлено Публічному акціонерному товариству акціонерний банк ПІВДЕННИЙ строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів доплати судового збору у розмірі 3825,11 грн протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; попереджено Публічне акціонерне товариство акціонерний банк ПІВДЕННИЙ , що у разі не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, апеляційна скарга буде вважатися неподаною і повернута скаржнику.
29.10.2021 від Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ надійшла заява про приєднання документів на виконання ухвали від 25.10.2021, якою долучено до справи оригінал меморіального ордеру №5897 від 29.10.2021 про здійснення доплати судового збору в розмірі 3 825,11 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 у справі №916/1145/21; встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст. 263 Господарського процесуального кодексу України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами його направлення учасникам справи) до 16.11.2021; роз`яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 16.11.2021 подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище статті, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення чи залишення без розгляду.
19.11.2021 від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу №01-13/120 від 18.11.2021. Таким чином подання вказаного відзиву здійснено із порушенням встановленого судом строку, клопотання про поновлення такого строку позивачем не надано.
Отже в силу ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 справу №916/1145/21 призначено до розгляду на 02.12.2021 о 15:00 год.
Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи в судове засідання 02.12.2021 з`явились, надали усні пояснення, підтримали зміст доводів та заперечень, які викладені письмово.
Представник відповідача-1 в судове засідання не з`явився.
Згідно з відкритих даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР ідентифікаційний код юридичної особи: 38478882, місцезнаходження юридичної особи визначено за адресою: Україна, 65104, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ІЛЬФА І ПЕТРОВА, будинок 20. Вказана адреса відповідача-1 також зазначена у позовній заяві (Т.1, а.с.1) та апеляційній скарзі (Т.2, а.с.51) у даній справі. Будь-яких інших доказів із зазначенням іншої адреси відповідача-1 матеріали справи не містять.
Згідно даних реєстру на відправку рекомендованої пошти за 27.10.2021, 03.11.2021, 23.11.2021 Південно-західним апеляційним господарським судом надіслано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР (місто Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 20, Одеса, 65104) ухвали суду від 25.10.2021, 01.11.2021, 22.11.2021 номери відправлень 6511913577600, 6511913547221, 6511913574040. Відповідно до даних з вебсайту АТ Укрпошта щодо зазначених відправлень зазначено: відправлення не вручене під час доставки: інші причини від 03.11.2021, 06.11.2021, 26.11.2021 відповідно.
Таким чином Південно-західним апеляційним господарським судом здійснено відправку вказаних вище процесуальних документів (ухвал) на усі відомі адреси відповідача-1.
Порядок вручення судових рішень визначено ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. п. 1, 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України).
Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.
Системний аналіз ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 11, 17, 115, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання /поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19.
Окрім того, встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з поштовими відправленнями18.05.2021 (Т.1, а.с.115), 19.06.2021 (Т.1, а.с.155), 09.08.2021 (Т.1, а.с.212), 19.08.2021 (Т.1, а.с.218), 11.10.2021 (Т.2, а.с. 49) Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР , за адресою місто Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 20, Одеса, 65104, також не отримував процесуальні документи направлені Господарським судом Одеської області в межах даної справи, а відповідні поштові відправлення повернуті з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .
Також на офіційному веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі Судова влада України розміщенно оголошення від 23.11.2021, в якому за посиланням https://swag.court.gov.ua/sud4872/gromadyanam/1/1216359/ повідомлено наступне:
До уваги учасників справи №916/1145/21!
В провадженні Південно-західного апеляційного господарського суду знаходиться апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ на рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 у справі №916/1145/21 за позовом Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР , Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, про стягнення 453 921, 16 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 справу №916/1145/21 призначено до розгляду на 02.12.2021 о 15:00 год.; засідання відбудеться в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань №1, 2-й поверх, телефон (0482) 301-408.
Розміщуємо оголошення щодо вищезазначеного на офіційному веб-сайті Південно-західного апеляційного господарського суду на веб-порталі Судова влада України .
Отже судом вжито усіх належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача-1 про судовий розгляд даної справи.
Крім того, за змістом ст. 2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ).
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень щодо справи №916/1145/21 ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.10.2021, 01.11.2021, 22.11.2021 опубліковані 27.10.2021, 04.11.2021, 23.11.2021 відповідно.
Таким чином, відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР не було позбавлене об`єктивної можливості дізнатися про рух (стан) судового провадження шляхом відкритого безоплатного цілодобового доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями не скористалось, в межах апеляційного провадження у справі №916/1145/21 відзиви та пояснення на апеляційну скаргу до суду не надавало, в судове засідання в межах апеляційного провадження 02.11.2021 не з`явилось, хоча, як слідує з вищевказаного, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлене належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи протоколом відповідного судового засідання.
Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України , Пискал проти України , Майстер проти України , Субот проти України , Крюков проти України , Крат проти України , Сокор проти України , Кобченко проти України , Шульга проти України , Лагун проти України , Буряк проти України , ТОВ ФПК ГРОСС проти України , Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, визнала можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача-1, за наявними у справі матеріалами.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2007 між Одеською міською радою (орендодавець) та Фірмою АЛІСА у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (орендар) укладено, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чудовською Н.Ю. та зареєстровано за №3095 договір оренди землі (договір) (Т.1, а.с.76-85), де у п. 1.1 сторонами визначено, що орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі та рішення Одеської міської ради №1488-V від 04.07.2007 передає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 354 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 31 згідно з планом земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору.
Розділом 2 вказаного договору визначено умови щодо об`єкту договору:
в оренду передається земельна ділянка площею 354 кв. м., у тому числі по угіддях: під капітальною забудовою 326 кв. м.; під проїздами, проходами, площадками 28 кв. м (п.2.1);
на земельній ділянці розташовані нежилі приміщення першого, другого, третього, четвертого поверхів та підвалу, які належать Фірмі АЛІСА у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05.05.2006 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. за реєстровим №5927, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №1292024, право власності на які зареєстровано 05.06.2006 КП ОМБТІ та РОН у книзі 52неж-112, номер запису 958. Інженерне забезпечення об`єкту - від існуючих міських мереж (п.2.2);
нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 788 708,46 грн - згідно довідки-витягу зі звіту про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 24.05ю20076 №126/П, складеної Одеським міським управлінням земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах (п. 2.3).
Згідно з п. 3.1 договору він укладений терміном на 49 років для проектування, реконструкції та подальшої експлуатації будівлі Будинок одягу .
Умови щодо орендної плати визначені розділом 3 договору:
орендна плата за земельну ділянку площею 354 кв. м. розрахована у розмірі 8,5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 67 040,22 на рік. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі (п.4.1);
розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно рішення Одеської міської ради №4247-ІУ від 15.07.2005 у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні (п.4.2);
орендна плата вноситься за базовий податковий період, який дорівнює календарному місяця, щомісяця на протязі 30 календарних днів, слідуючи за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 Про проведення індексації грошової оцінки землі (п.4.3);
орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України; коригування Грошової оцінки земель м. Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем (п.4.4);
у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі ст. 16 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (п.4.6).
Підпунктом 9.4.6 п. 9.4 договору орендар зобов`язаний повідомити в тижневий термін орендодавця про відчуження будинків і споруд (або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди. До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, зазначеною в п.1 договору, або її частиною (при переході права власності на будинок, споруду або їх частину) орендна плата на земельну ділянку сплачується орендарем за всю ділянку у повному обсязі.
У відповідності до п. 12.4 договору перехід права власності на земельну ділянку, що орендується, до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни або розірвання договору.
Згідно з п. 13.1 договору орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно з законами України. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.
У разі відмови орендаря в односторонньому порядку від цього договору орендодавець має прав на відшкодування упущеної вигоди у розмірі суми орендної плати за 6 місяців з часу підписання відмови (п.13.2 договору). За порушення інших умов цього договору орендар сплачує орендодавцеві штраф у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів прибутків громадян (п.13.3 договору).
Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п.14.1 договору), а невід`ємними його частинами є план земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень; акт визначення меж земельної ділянки в натурі; акт приймання-передачі об`єкта оренди (п.14.3 договору).
14.03.2008 договір зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040850500027.
В додатках до вказаного договору визначено, що передана в оренду земельна ділянка має кадастровий №5110137500:19:005:0001.
Рішенням Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011, з урахуванням внесених змін рішеннями №1742- VIІ від 08.02.2017 та №5275- VI від 27.08.2014 (Т.1, а.с.183-194) затверджено фіксовані відсотки при визначені орендної плати за землі міста Одеси відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 №41-VI, що наводяться у додатку до цього рішення. Згідно з вказаним додатком передбачено фіксований відсоток для підприємств торгівлі магазини - 5%.
Згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №254039306 від 23.04.2021 та №267414200 від 26.07.2021 (Т.1, а.с.67-75, 180-182) зареєстровано право власності на нежитлову будівлю площею 2 024 кв.м. за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул. Грецька, 31, що розташована на земельній ділянці кад. №5110137500:19:005:0001 площею 0,0354 га:
15.04.2013 за Фірмою АЛІСА у формі Товариства з обмеженою відповідальністю приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Кривокоротенко Л.І. на підставі свідоцтва про право власності серії САВ№395862 від 04.10.2007, запис №662956;
18.07.2018 за Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР державним реєстратором Комунального підприємства Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Черненко А.В. на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 02.07.2018 укладеного між Фірмою Аліса у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Грегорі Арбер , протоколу №02/07/18 від 02.07.2018 Фірми Аліса у формі товариства з обмеженою відповідальністю та рішення, №02/07/18 від 02.07.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Грегорі Арбер , запис №27094395;
10.05.2019 за Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ державним реєстратором Комунального підприємства Департамент державної реєстрації Одеської області - Шевченком М.О. на підставі повідомлень 14-001-12608БТ-2019, 14-001-12606БТ-2019, 14-001-12603БТ-2019, 14-001-12602БТ-2019 про порушення основного зобов`язання від 01.04.2019 Акціонерного банку ПІВДЕННИЙ , договорів іпотеки №879 від 15.04.2013 та №3324 від 28.12.2012.
Також у вказаних інформаційних довідках зазначено, що відомості про реєстрацію іншого речового права саме на нежитлову будівлю з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна №41578351101 відсутні. Проте вказано, що земельна ділянка з кад. №5110137500:19:005:0001 з площею 0,0354 га має цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, та надана в оренду.
06.08.2020 відділом у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надано витяг із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси №1244 (Т.1, а.с.89), яким визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий №5110137500:19:005:0001 складає 2 380 087,28 грн.
20.10.2020 Головне управління Державної податкової служби в Одеській області листом №20763/9/15-32-04-12-07 (Т.1, а.с.91) повідомило Департамент комунального власності Одеської міської ради про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР не здійснює нарахування та сплату плати за землю за земельну ділянку за адресою: м. Одеса, Приморський район, вул. Грецька, 31. Податкова заборгованість по сплаті за землю відсутня.
20.10.2020 Одеською міською радою надіслано претензії:
№01-13/4267 (Т.1, а.с.86) Товариству з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР , якою повідомила останнього, що у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України в період з 18.07.2018 по 29.05.2019 вказане товариство було орендарем земельної ділянки загальною площею 354,00 кв. м. за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 31, яка була передана Фірмі Аліса в оренду згідно договору від 14.03.2008 №040850500027. Таким чином в порушення пп. 4.1, 4.3 договору оренди землі, ст. 21 Закону України Про оренду землі та ст. 762 Цивільного кодексу України, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР не належним чином сплачує орендну плату за користування об`єктом оренди і, як наслідок, утворилась заборгованість по орендній платі, яка станом на 30.09.2020 становить 164 238,82 грн. Вказану суму запропоновано сплатити у місячний термін;
№01-13/4265 (Т.1, а.с.87-88) Акціонерному банку ПІВДЕННИЙ , якою повідомила останнього, що у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України починаючи з 10.05.2019 вказаний банк є орендарем земельної ділянки загальною площею 354,00 кв. м. м. за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 31, яка була передана Фірмі Аліса в оренду згідно договору від 14.03.2008 №040850500027. Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР не належним чином сплачує орендну плату за користування об`єктом оренди і, як наслідок, утворилась заборгованість по орендній платі, яка станом на 30.09.2020 становить 281 163,80 грн. Вказану суму запропоновано сплатити у місячний термін;
Згідно з інформаційною довідкою від 25.07.2021 з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельні ділянку кад. №5110137500:19:005:0001 встановлено, що її власником є Одеська міська рада.
Отже, підставою звернення Одеською міською радою до суду з позовом у даній справі останньою визначено стягнення з відповідачів не сплачених коштів орендної плати, у зв`язку з переходом права користування орендованою землею за договором від 28.09.2007, як до власників нерухомого майна, яке розташовано на відповідній земельній ділянці.
Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду землі , відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За змістом ст. 1 Закону України Про оренду землі , ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно із ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Матеріалами справи встановлено, що 28.09.2007 між Одеською міською радою (орендодавець) та Фірмою АЛІСА у формі Товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір землі (договір), який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чудовською Н.Ю. та зареєстровано за №3095. 14.03.2008 вказаний договір зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040850500027. А в додатках до нього визначено, що передана в оренду земельна ділянка має кадастровий №5110137500:19:005:0001.
15.04.2013 за Фірмою АЛІСА у формі Товариства з обмеженою відповідальністю зареєстровано право власності на нежитлову будівлю площею 2 024 кв.м. за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул. Грецька, 31, що розташована на земельній ділянці кад. №5110137500:19:005:0001 площею 0,0354 га.
В подальшому, 18.07.2018 право власності на вказану будівлю згідно акту приймання-передачі нерухомого майна від 02.07.2018 складеного між Фірмою Аліса у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Грегорі Арбер , протоколу №02/07/18 від 02.07.2018 Фірми Аліса у формі товариства з обмеженою відповідальністю та рішення №02/07/18 від 02.07.2018 Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія Грегорі Арбер зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР . А 10.05.2019 на підставі повідомлень 14-001-12608БТ-2019, 14-001-12606БТ-2019, 14-001-12603БТ-2019, 14-001-12602БТ-2019 про порушення основного зобов`язання від 01.04.2019 Акціонерного банку ПІВДЕННИЙ , договорів іпотеки №879 від 15.04.2013 та №3324 від 28.12.2012, право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна зареєстроване за Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ .
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо виникнення у відповідачів відповідного обов`язку зі сплати орендних платежів за договором оренди землі від 28.09.2007, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації).
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Разом із тим, за змістом ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі (в ред. на момент відчуження будівлі відповідачам) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17, від 27.02.2019 у справі № 913/661/17, від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 16.06.2020 у справі № 910/7020/19.
Подібна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 915/672/17, від 17.04.2018 у справі № 922/2883/17, від 30.05.2018 у справі № 908/1990/17, від 05.06.2018 у справі № 920/717/17, від 20.06.2018 у справі № 913/661/17, від 27.06.2018 у справі № 921/613/17-г/17, від 05.09.2018 у справі № 904/9027/17, від 04.10.2018 у справі № 904/326/18, від 04.06.2019 у справі № 914/1925/18, від 26.11.2019 у справі № 917/92/19. Зокрема, суди звертали увагу на те, що особа, яка набула право власності на це нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.
Таким чином, особа, яка набула право власності на нерухоме майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.
Відповідна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/510/19.
Що стосується питання виникнення відповідних речових прав на земельну ділянку у первісного користувача, колегія суддів зазначає.
Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України (в ред. на момент укладення договору оренди землі) право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, а відповідно до ч. 2 ст. 126 цього ж Кодексу право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Статтею 18 Закону України Про оренду землі (в ред. на момент укладення договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до п.14.1 договору оренди землі від 28.09.2007 він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Згідно з ст. 202 Земельного кодексу України (в ред. на момент укладення договору оренди землі) державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.
Порядок здійснення державної реєстрації договорів оренди землі на час укладення відповідачем договорів оренди регламентовано Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 (далі - Порядок №2073) та Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему України від 02.07.2003 №174 (далі - Тимчасовий порядок).
За приписами п. 2 вказаного Порядку №2073 державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.
Відповідно до п. п. 12, 13 Порядку №2073, факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.
Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п.14 Порядку № 2073).
Відповідно до п. 1.2 Тимчасового порядку Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку і формується за допомогою АС ДЗК.
Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.
Згідно з п. 4.2 Тимчасового порядку державна реєстрація договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.
У п. 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.02.1999 № 43, державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.
Виходячи з правового аналізу наведених нормативних положень, державна реєстрація договорів оренди землі, відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення відповідачем договорів оренди земельної ділянки, здійснювалась шляхом відповідного запису у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.
Відповідно до змісту договору оренди землі від 28.09.2007, укладеного між Одеською міською радою та Фірмою Аліса у формі товариства з обмеженою відповідальністю: 14.03.2008 вказаний договір зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №040850500027.
Отже, вказаний договір оренди між позивачем та Фірмою Аліса у формі товариства з обмеженою відповідальністю укладений з дотримання вимог чинного на час їх укладення законодавства, сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, договір зареєстровано шляхом внесення запису про державну реєстрацію, відтак він набув чинності та на його підставі у Фірми Аліса у формі товариства з обмеженою відповідальністю 14.03.2008 виникло право оренди земельних ділянок.
В подальшому в земельному законодавстві щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно відбулись зміни, так з прийняттям Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України № 1878-VI від 11.02.2010, встановлено в п. 2 Прикінцевих і перехідних положень, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.
Таким чином згідно ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в ред. вказаного вище Закону) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Як встановлено колегією суддів Фірма Аліса у формі товариства з обмеженою відповідальністю набула відповідні речові права, а саме право оренди на земельної ділянки до зміни редакції Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .
Посилання апелянта на те, що у випадку коли особа, якій належить право оренди земельної ділянки (первинний орендар) за законодавством, що було чинним до 01.01.2013 після настання цієї дати не вчинила дій з перенесення даних про право оренди до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, то перехід права оренди до наступного орендаря є неможливим, оскільки починаючи з 01.01.2013 державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором з метою визнання від імені держави фактів набуття, зміни або припинення речових прав, відхиляються судовою колегією з огляду на наступне.
Відповідно до п. 115-1 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затв. постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 (в ред. на момент набуття права власності на будівлі відповідачем-1) кадастрові номери земельних ділянок, визначені відповідно до Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затв. постановою Кабінету Міністрів України №749 від 18.08.2010, але не присвоєні, вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа, якщо така документація затверджена в установленому законом порядку до 1 січня 2013 року.
Відомості про дану земельну ділянку в електронній формі вносяться до Державного земельного кадастру з одного з таких джерел:
обмінного файлу, на підставі якого визначено кадастровий номер земельної ділянки у період до 1 січня 2013 р., перетвореного в електронний документ;
відомостей Державного земельного кадастру із статусом архівних, набутим відповідно до пункту 138 цього Порядку.
При цьому кадастрові номери відповідних земельних ділянок не змінюються.
Крім того, згідно з відомостей, що містяться в Публічній кадастровій карті України (https://map.land.gov.ua/) щодо земельної ділянки 5110137500:19:005:0001 в розділі Інформація про право власності та речові права вказано дату державної реєстрації права (в державному реєстрі прав) за Фірмою Аліса у формі товариства з обмеженою відповідальністю - 14.03.2008.
У свою чергу, враховуючи що колегією суддів не встановлено, що на земельній ділянці кад. №5110137500:19:005:0001 після відчуження 18.07.2018 Товариству з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР будівлі, залишилось майно Фірми Аліса у формі товариства з обмеженою відповідальністю, і сторонами це не заперечується, а вказана земельна ділянка є сформованою згідно з ст. 79-1 Земельного кодексу України, то відповідач-1 набув права та обов`язки орендаря за договором оренди земельної ділянки від 28.09.2007, в тому числі і обов`язок зі сплати орендної плати за користування нею.
Договір оренди від 28.09.2007, укладений між Одеською міською радою та Фірмою Аліса у формі товариства з обмежено відповідальністю в частині орендаря припинено з моменту державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці кад. №5110137500:19:005:0001 - 18.07.2018.
Щодо переходу права оренди земельної ділянки кад. №5110137500:19:005:0001 від Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ колегія суддів вважає за належне вказати наступне.
Як вбачається з інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.05.2019 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ на підставі повідомлень 14-001-12608БТ-2019, 14-001-12606БТ-2019, 14-001-12603БТ-2019, 14-001-12602БТ-2019 про порушення основного зобов`язання від 01.04.2019 Акціонерного банку ПІВДЕННИЙ , договорів іпотеки №879 від 15.04.2013 та №3324 від 28.12.2012, перейшло право власності на нежитлову будівлю площею 2 024 кв.м. за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул. Грецька, 31, що розташована на земельній ділянці кад. №5110137500:19:005:0001 площею 0,0354 га:
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ст. 575 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про іпотеку предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:
нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;
нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;
нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.
В матеріалах справи наявні відомості про те, що право власності на нежитлову будівлю площею 2 024 кв.м. за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул. Грецька, 31, що розташована на земельній ділянці кад. №5110137500:19:005:0001 площею 0,0354 га було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія ГРЕГОРІ АРБЕР та належало останньому за актом приймання-передачі нерухомого майна від 02.07.2018, протоколом №02/07/18 від 02.07.2018 та рішенням №02/07/18 від 02.07.2018. Доказів про заборону відчуження вказаного майна матеріали справи не містять.
Таким чином 10.05.2019 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк ПІВДЕННИЙ за договорами іпотеки перейшло право власності на вказаний об`єкт нерухомості.
Відповідно до ч. 6 ст. 120 Земельного кодексу України (в ред. на момент відчуження будівлі відповідачу-2) істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.
Сторонами до матеріалів справи не додано правоустановлюючих документів, за якими здійснювався перехід права власності на нежитлову будівлю площею 2 024 кв.м. за адресою Одеська обл., м. Одеса, вул. Грецька, 31, що розташована на земельній ділянці кад. №5110137500:19:005:0001, зокрема, договори іпотеки №879 від 15.04.2013 та №3324 від 28.12.2012.
Проте з огляду на відомості, що містяться в інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №254039306 від 23.04.2021 та №267414200 від 26.07.2021, відповідачі не могли не знати, що вказана земельна ділянка надана в оренду.
Колегія суддів також враховує, що за змістом ч. 4 ст. 6 Закону України Про іпотеку якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).
Отже, враховуючи положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , колегія суддів дослідивши відповідні документи, які містять інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо наявності прав відповідачів на об`єкт нерухомості та застосувавши принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди так само, як і висновок про те, що особа, яка набула право власності на цей об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, дійшла висновку про те, що до відповідача-2 перейшло право оренди за договором від 28.09.2007 від відповідача-1 - 10.05.2019.
Вказаним вище, зокрема й відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що орендодавець мав повідомити відповідача-2 про вступ його у правовідносини як орендаря за договором від 28.09.2007 та те, що у апелянта не було наміру орендувати спірну земельну ділянку.
Також колегією суддів не беруться до уваги доводи скаржника щодо необхідності переоформлення договору оренди в шляхом укладення додаткової угоди про право подальшого користування земельною ділянкою та відсутність державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку, адже ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України передбачає автоматичний перехід права на земельну ділянку при відчуженні будівлі або споруди, і ці норми мають імперативний характер; отже, передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, наведені вище земельно-правові та цивільно-правові норми встановлюють, що перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування; розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил; таким чином, особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.
Такі правові висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.
Проте з огляду на приписи ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Зазначений правовий висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
Крім того, після проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомості та переходу до нового власника відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України прав і обов`язків орендаря земельної ділянки за договором оренди землі, новий власник звертається до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі поданого ним чинного договору оренди землі.
При цьому укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони договору чинним законодавством України не передбачено, відтак не є обов`язковим.
Подібний правовий висновок щодо застосування ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України у правовідносинах щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема заміна орендаря у договорі оренди, у судовому порядку шляхом визнання укладеним договору оренди (додаткової угоди до договору), викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/79/19.
Таким чином бездіяльність щодо переоформлення договору оренди земельної ділянки від 28.09.2007 відповідачами не свідчить про те, що ним здійснювалось правопорушення. У свою чергу законодавством України та умовами договору передбачений чіткий алгоритм дій у такій ситуації з боку власника землі, зокрема застосування відповідних цивільно-правових санкцій та звернення до суду задля її вирішення, оскільки встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації нерухомого майна, що розташоване на ній.
З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що до відповідачів перейшло право оренди спірної земельної ділянки за договором від 28.09.2007, так відповідач-1 був орендарем з 18.07.2019 по 09.05.2019, а відповідач-2 - з 10.05.2019 по теперішній час, а оскільки ними не сплачувалась орендна плата за вказані періоди, то позивач в судовому порядку реалізував право на стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою кад. №5110137500:19:005:0001.
Щодо визначення позивачем суми орендної плати позивачем, колегія суддів зазначає наступне.
Як вже вказувалось вище використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 Земельного кодексу України).
Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).
Тобто, з наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності .
Як вбачається згідно з п. 4.4 договору оренди землі від 28.09.2007 орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід`ємними частинами цього договору, крім випадків: зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України; коригування Грошової оцінки земель м. Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради; зміни функціонального призначення будівлі або її частини. У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.
Отже у разі зміни земельного податку розмір орендної плати змінюється орендодавцем без укладання відповідних угод. Проте оскільки у даній справі мова іде про стягнення з відповідачів орендної плати, то варто більше детальніше розглянути випадок коли орендодавцем також без укладання відповідних угод змінюється умови договору при коригуванні Грошової оцінки земель м. Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради.
Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 №756-VII Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси з 01.01.2017 року була введена в дію нова нормативна грошова оцінка земель міста Одеси.
Згідно з розділом 8 Основні техніко-економічні показники вказаної технічної документації встановлено, що середня (базова) вартість на 01 січня 2016 року земель населеного пункту становить 402,72 грн/м 2 , а найбільше значення Км2 - 4,57, найменше - 0,53.
Відомості про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 29.06.2016 №756-VII відсутні.
Оскільки відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 06.08.2020 №1244 (Т.1, а.с.89) вбачається, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки кад. №5110137500:19:005:0001 проводилась у 2020 році та визначена у сумі 2 380 087,28 грн, то така нормативна грошова оцінка здійснена у відповідності до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, затв. рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 №756-VII.
За змістом п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України і ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності обов`язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід, визначений за встановленими і затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України Про оцінку земель ).
Підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. За результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається відповідним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів (ч. 1 ст. 15, ст. 18 Закону України Про оцінку земель ).
Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 916/2344/17.
Умовами укладеного між сторонами договору оренди, зокрема п. 4.4, передбачено, яким саме чином та у який спосіб мають вноситися зміни до договору у випадку коригування грошової оцінки земель міста Одеси, а саме встановлено можливість внесення змін у договір самостійно орендодавцем у випадку коригування Грошової оцінки земель м. Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради.
Таким чином встановлена в п. 2.3 договору оренди землі від 28.09.2007 нормативно грошова оцінка земельної ділянки з 788 708,46 грн змінена на 2 380 087,28 грн.
Крім того відповідно до п. 4.1 вказаного договору визначено, що орендна плата розраховується у розмірі 8,5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, проте аналіз п. 4.4 спірного договору не містить положень, що внесення змін до відсоткової ставки здійснюється без згоди сторін та без укладення додаткової угоди.
У свою чергу ст. 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
Згідно з ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, зміна договору оренди землі допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вказане вище свідчить про те, що за наявності рішення Одеської міської ради №1267-VI від 20.09.2011 Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі зі змінами що внесенні рішеннями Одеської міської ради №5275- VI від 27.08.2014 та №1742- VIІ від 08.02.2017, сторони спірного договору оренди могли ініціювати, на підставі п. 12.1 цього ж договору, внесення змін до нього з наступним укладенням додаткової угоди. Проте матеріали справи в цій частині доказів змін відсоткової ставки з 8,5% на 5 % не містять, отже відповідні доводи Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ відхиляються як необґрунтовані.
Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно з п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до умов п.4.6. договору оренди від 28.09.2007 у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається згідно зі ст. 16 Закону України Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами . Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3. цього договору.
Таким чином, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 3 % річних та пені, колегією суддів встановлено їх відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідачами сплати орендної плати.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що обов`язок доказування, вказаний у ст. 74 Господарського процесуального кодексу України слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні , яким були, зокрема, внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву ст. 79 Господарського процесуального кодексу України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів .
Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що відповідно до неї на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
З`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності в цілому.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову у даній справі.
Інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення даного питання та не спростовують наведених вище висновків суду.
Зокрема, судом відхиляються посилання апелянта про передчасне звернення позивача до суду із цим позовом, оскільки відповідачем-2 відповідної претензії з боку позивача отримано не було, оскільки обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи із власних інтересів, його використовує (офіційне тлумачення положень частини 2 статті 124 Конституції України, викладене у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 у справі 1-2/2002).
Сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом (ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
За таких обставин, враховуючи, що доводи і вимоги апеляційної скарги не підтверджують наявність обставин, які згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України визначені як підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч. 4 ст. 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2021- без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк ПІВДЕННИЙ - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2021 у справі №916/1145/21 залишити без змін.
Постанова, відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 Господарського процесуального кодексу України, та у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.12.2021.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
судді Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська
Суд | Південно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 02.12.2021 |
Оприлюднено | 13.12.2021 |
Номер документу | 101810510 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Південно-західний апеляційний господарський суд
Богацька Н.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні