Рішення

від 10.12.2021 по справі 909/821/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/821/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі , судді Неверовська Л. М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Івано-Франківської міської ради

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 9 330, 53 грн

ВСТАНОВИВ: Івано-Франківська міська рада звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 9330,53 грн.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів (вх.№14020 від18.08.21), в якому просив суд витребувати у Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяг з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2610100000:03:002:0246, за 2020 рік.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.08.21 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі; відповідно до приписів ст. 252 ГПК України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати заяву з відповідним обґрунтуванням своїх заперечень; клопотання позивача від 18.08.2021 вх. № 14020/21 про витребування доказів задоволено, зобовязано Відділ у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області надати суду витяг з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2610100000:03:002:0246, за 2020 рік або повідомити суду про неможливість подання витребуваних судом доказів (ухвала про відкриття провадження у справі).

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, згідно вимог ст. 120 ГПК України, суд надіслав відповідачу рекомендованою кореспонденцією за його місцезнаходженням, згідно даних ЄДРЮОФОПГФ: АДРЕСА_2 , а також додатково за місцезнаходженням земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:03:002:0246, за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена кореспонденція повернута до суду Укрпоштою 13.09.21, 01.11.21. На конверті прикріплено довідку ф.20, в якій зазначено підставу повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до положень господарського процесуального законодавства судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п.4 ч.5 ст.13 ГПК України).

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність адресата за вказаною адресою, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

З огляду на вказане, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі №909/821/21.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно без укладення договору оренди земельної ділянки користувався земельною ділянкою площею 0,2798 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 2610100000:03:002:0246, що призвело до недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати за фактичне користування землею в сумі 9330,53 грн.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не подав.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи, дослідження доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 609, виданий 04.05.2020 р. посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ковтун Л.Б., дата державної реєстрації даного майна 04.05.2020 р., ОСОБА_1 належать кафе-бар, що знаходиться в підвальному приміщені загальною площею 676.2 м2, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 562667326101.

Відповідно до до ст. 12,189 Земельного кодексу України, п.п. 1 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 22.12.2015р. № 42-2, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014р. № 1508-47, із змінами від 15.03.2017р. №64-11, 03.03.2021 року, проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер: 2610100000:03:002:0246) на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Повідомлення про проведення обстеження в період з 01.03.2021р. - 12.03.2021р. направлялось відповідачу рекомендованим листом № 130/34.3-02/19в, від 19.02.2021р.

За результатами обстеження інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, складено акт №358 від 03.03.2021 року обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 (кадастровий номер 2610100000:03:002:0246).

Вказаним актом встановлено, що будівля, розташована на обстежуваній земельній ділянці (кадастровий номер 2610100000:03:002:0246) належить п`ятьом власникам. Будівля збудована в двох рівнях, один рівень має чотири поверхи, другий рівень має один поверх. Будівлі присвоєно дві поштові адреси АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер довідки 246723060 від 03.03.2021р.) власниками майна за адресою АДРЕСА_1 є: ТОВ "Амбер Іивестмент Груп Україна"; Державна інспекція енергетичною нагляду України; ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 .

Враховуючи зазначені площі в реєстрі нерухомого майна та договорах купівлі-продажу, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 належить 676,2 кв. м. загальної площі приміщень, 15,90 % частки у загальній площі будівлі, 444,88 кв.м., пропорційний розрахунок площі земельної ділянки до будівлі.

Земельна ділянка сформована має присвоєний кадастровий номер 2610100000:03:002:0246, згідно земельного кадастру використовується для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а по факту для обслуговування офісних приміщень, розважальних та торгівельних закладів.

Земельна ділянка розташована в центральній частині міста, складної форми, огороджена частково, її площа складає 0,2798 га. Земельна ділянка межує з півночі із ділянками з кадастровими номерами 2610100000:03:002:0629, 2610100000:03:002:0628, зі сходу - із земельною ділянкою з кадастровим номером 2610100000:03:002:0564, з півдня та піввденно-заходу - із земельними ділянками з кадастровими номерами 2610100000:03:002:0104. Західною стороною земельна ділянка виходить на АДРЕСА_4 .

На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування зазначеною земельною ділянкою зокрема, що стосується укладеного (діючого) договору оренди.

Відповідно до інформації головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 19.03.2021 р. № 2842/5/09-19-24-05-16, підприємець ОСОБА_1 за 2018-2020 роки декларування і сплату за землю не здійснювала.

Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради направлено відповідачу клопотання №208/34.3-02/18в від 01.04.2021 року про необхідність укладення договору оренди вказаної земельної ділянки та сплатити кошти за користування нею за минулий період, а також, направлено претензію від 23.04.2021 року №1503/01 -18/35в про необхідність добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів, які підприємство набуло та зберегло у себе в результаті несплати орендної плати за землю.

Однак, відповідачем орендна плата за користування земельною ділянкою не сплачувалась.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2021 рік від 25.02.2021 №665, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:03:002:0246, становить 1975905,09 грн.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 2020 рік від 13.09.2021 №220/406-21-0.6, наданої Відділом у м.Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, на виконання ухвали суду від 23.08.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:03:002:0246, становить 1975905,09 грн.

Згідно з розрахунком суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної власності, розробленого Департаментом комунальних ресурсів, відповідач за користування земельною ділянкою кадастровий номер: 2610100000:03:002:0246, за адресою АДРЕСА_1 , за період з 04.05.2020 по 30.04.2021 безпідставно зберіг 9330,53 грн.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст.1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено.

Судом встановлено, що відповідач набув право власності на об`єкт нерухомого майна; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 609 від 04.05.2020 р.

Державну реєстрацію права власності на зазначений вище об`єкт проведено 04.05.2020 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

З огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

При цьому, частиною першою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частин третьої-четвертої цієї ж статті сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

За встановлених судом обставин, земельна ділянка площею 0,2798 га, кадастровий номер кадастровий номер: 2610100000:03:002:0246, розташована за адресою АДРЕСА_1 , сформована як об`єкт цивільних прав.

При дослідженні питання щодо стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в розумінні статті 79-1 Земельного Кодексу України, з 04.05.2020 по 30.04.2021, суд виходив з такого.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71).

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №917/353/19.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

В матеріалах справи наявні витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,2798 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:03:002:0246, за 2020, 2021 роки, згідно яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1975905,09 грн.

Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Суд встановив, що відповідач як власник об`єкта нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено Главою 8 Розділу I ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2270,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, судовий збір слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 53, 73, 74, 77, 86, 120, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 9 330, 53 грн - задоволити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 (код РНКОПП НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76004 (ідентифікаційний код 33644700) безпідставно збережені кошти в сумі 9330 (дев`ять тисяч триста тридцять) грн 53 коп. та судовий збір в сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн, 00 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.12.2021

Суддя Л. М. Неверовська