Рішення

від 08.12.2021 по справі 910/13446/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.12.2021Справа № 910/13446/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Скокіна О.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО"

про стягнення 1 036 559,47 грн, -

Представники сторін:

від позивача: Ягунов Ю.К.;

від відповідача: Дрозд Т.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 4 654 455,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх обов`язків з оплати поставленого позивачем у період з 29.03.2021 по 12.07.2021 на підставі окремих замовлень товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/13446/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовоного провадження; призначено підготовче засідання на 15.09.2021.

Ухвалою від 18.08.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що при визначенні суми заборгованості позивачем не було враховано суму оплат, яка була внесена у період з 27.04.2021 по 13.09.2021. До того ж, за твердженнями відповідача правовідносини сторін з поставки товару виникли на підставі договору №14994Е від 27.04.2018, копії якого позивачем до позовної заяви додано не було.

15.09.2021 представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3 254 455,52 грн.

Вказана заява була прийнята судом у судовому засіданні 15.09.2021 як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 15.09.2021 судом було оголошено перерву до 20.10.2021.

21.09.2021 позивачем було подано відповідь на відзив, в якому вказано, що обставини наявності у відповідача заборгованості за поставлений товар підтвердужються, в тому числі, і самим відповідачем, оскільки останнім фактично вчиняються дії щодо погашення суми заборгованості вже після відкриття провадження у справі. До відповіді на відзив позивачем було подано належним чином засвідчену копію договору поставки №14994Е від 27.04.2018.

18.10.2021 представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог до 1 836 559,47 грн.

Вказана заява була прийнята судом у судовому засіданні 20.10.2021 як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

20.10.2021 судом було відкладено підготовче засідання на 24.11.2021.

19.11.2021 представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1 036 559,47 грн.

Вказана заява була прийнята судом у судовому засіданні 24.11.2021 як така, що відповідає приписам ст.46 Господарського процесуального кодексу України.

24.11.2021 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2021.

У судовому засіданні 08.12.2021 представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи по суті.

Означене клопотання було залишене судом без задоволення з огляду на таке.

Частиною 2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що 2. суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Проте, представником відповідача обставин, які у відповідності до вимог чинного господарського процесуального законодавства України могли б бути підставою для відкладення розгляду справи по суті, в обгрунтування заявленого клопотання повідомлено не було.

Представником позивача у судовому засіданні 08.12.2021 було надано пояснення по суті позовних вимог, згідно змісту яких позов підтримано в повному обсязі.

Представником відповідача проти задоволення позовних вимог заперечено.

В судовому засіданні 08.12.2021 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (покупець) було укладено договір поставки №14994Е, за умовами п.2.1 договору постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі замовлення останнього та у відповідності до специфікації, а покупець зобов`язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі.

За умовами п.2.2 договору №14994Е від 27.04.2018 право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент прийняття товару покупцем від постачальника. Підтвердженням прийняття товару є підписання сторонами (їх повноважними представниками) накладної та іншої обов`язкової та визначеної чинним законодавством України товарно-супровідної та транспортно-супровідної документації на товар.

Згідно п.8.1 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №14994Е від 27.04.2018) покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 55 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Відповідно до п.12.1 договору №14994Е від 27.04.2018 останній набуває чинності з 27.04.2018 і діє до 31.12.2019 включно, а в частині невиконаних зобов`язань сторін, що виникли на момент дії даного договору до повного їх виконання.

Якщо за 1 місяць до закінчення терміну дії договору, визначеного пунктом 12.1 договору, жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір припинити дію договору, даний договір вважається продовженим на один календарний рік на тих самих умовах (п.12.4 договору №14994Е від 27.04.2018).

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 по справі №203/2612/13-ц та постанові від 19.06.2018 по справі №5023/3905/12.

Слід зауважити, що на теперішній час договір №14994Е від 27.04.2018 у передбаченому чинним законодавством України порядку недійсним визнано не було. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Отже, виходячи з наведеного вище, з огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №14994Е від 27.04.2018 як належну підставу у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з поставки товару.

Як свідчать представлені до матеріалів справи документи, у період дії договору №14994Е від 27.04.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" було поставлено, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" прийнято товар на загальну суму 67 107 179,94 грн, про що сторонами складено та підписано видаткові накладні на за період з 30.05.2018 по 12.07.2021.

Проте, за поясненнями позивача, відповідач в повному обсязі за товар, що був поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" розрахунків не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 036 559,47 грн, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем вказано, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" при визначенні суми заборгованості позивачем не було враховано суму оплат, яка була внесена у період з 27.04.2021 по 13.09.2021.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, згідно п.8.1 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору поставки №14994Е від 27.04.2018) покупець оплачує поставлений постачальником товар по закінченню 55 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Судом вище було встановлено, що у межах договору №14994Е від 27.04.2018 за період з 30.05.2018 по 12.07.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" було поставлено, Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" прийнято товар на загальну суму 67 107 179,94 грн, про що сторонами складено та підписано видаткові накладні.

Отже, виходячи з умов укладеного між сторонами правочину, строк оплати покупцем поставленого постачальником у період з 30.05.2018 по 12.07.2021 товару, настав.

Проте, як вказує позивач, відповідач в повному обсязі за товар, що був поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" розрахунків не здійснив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 1 036 559,47 грн.

Відповідачем означені обставини заперечувались із посиланням на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" при визначенні суми заборгованості позивачем не було враховано суму оплат, яка була внесена у період з 27.04.2021 по 13.09.2021.

Наразі, суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.сЖодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наразі, про внесення часткових оплат за поставлений товар свічдать представлені до матеріалів справи платіжні доручення.

До того ж, судом враховано, що частина грошових зобов`язань покупця за договором №14994Е від 27.04.2018 була припинена шляхом укладання між позивачем та відповідачем угод про припинення зобов`язання зарахуванням.

Крім того, судом прийнято до уваги, що 30.09.2021 представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.09.2021 за договором поставки №14994Е від 27.04.2018, згідно змісту якого заборгованості постачальника становить 1 936 559,47 грн. Наразі, судом враховано, що акт звірки хоч і не є первим бухгалтерським документом, проте, є письмовим доказом, який оцінюється судом у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України у сукупності з іншими доказами по справі.

Згідно представленої суду банківської виписки з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" після 30.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО" було перераховано на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 900 000 грн в якості оплати за товар згідно договору №14994Е від 27.04.2018, а саме 01.10.2021 сплачено 100 000 грн, 19.10.2021 - 100 000 грн, 20.10.2011 - 100 000 грн, 21.10.2021 - 100 000 грн, 22.10.2021 - 100 000 грн, 25.10.2021 - 100 000 грн, 26.10.2021 - 100 000 грн, 27.10.2021 - 100 000 грн та 28.10.2021 - 100 000 грн.

Доказів оплати заборгованості у більшому розмірі відповідачем до матеріалів справи не надано.

Отже, за висновками суду, наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, підтверджуються твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості з оплати поставленого за договором №14994Е від 27.04.2018 товару в розмірі 1 036 559,47 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 1 036 559,47 грн.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 15 548,39 грн покладається на відповідача.

Щодо решти суми судового збору суд звертає увагу позивача на те, що за приписами п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, з урахуванням приписів ст.7 Закону України "Про судовий збір" позивач не позбавлений права та можливості звернутись до суду із клопотання про повернення частини суми сплаченого судового збору у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 145, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" про стягнення 1 036 559,47 грн - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (03039, місто Київ, проспект Науки, будинок 8, ЄДРПОУ 32104254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІМІ Україна" (07454, Київська обл., Броварський р-н, село Требухів, вул.Броварська, 27А, ЄДРПОУ 30309935) заборгованість в розмірі 1 036 559 (один мільйон тридцять шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 47 коп. та судовий збір в сумі 15 548 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сорок вісім) грн 39 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 08.12.2021.

Суддя В.В. Князьков