Рішення

від 29.11.2021 по справі 916/2627/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"29" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2627/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечепуренко А.П.

за участю представників:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Варбаногло Г.А. - самопредставництво,

від третьої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бригантина." (вх.№2-1396/21 від 17.11.2021) про розподіл судових витрат по справі №916/2627/21

за позовом: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бригантина." (65082, місто Одеса., вулиця Торгова, будинок 1, 1-А, 1-Б; код ЄДРПОУ 40625550)

до відповідача: Одеської міської ради (65026, місто Одеса, площа Думська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26597691)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, № 1, м. Одеса, 65039, код ЄДРПОУ 26302595)

про стягнення 9139,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бригантина." звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Одеської міської ради, в якому просить суд стягнути з відповідача 9139,67 грн. заборгованості по внесках на витрати на управління багатоквартирним будинком, з яких: 9069,75 грн. основної заборгованості, 46,68 грн. інфляційного збільшення, 23,24 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовної заяви позивач вказував, що відповідач не виконує свої обов`язки з оплати внесків на управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Торгова, 1.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.11.2021 позовну заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бригантина." задоволено в повному обсязі, стягнуто з Одеської міської ради на користь позивача заборгованість в розмірі 9069 грн. 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 46 грн. 68 коп., 3% річних в розмірі 23 грн. 24 коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 2 270 грн. 00 коп.

17.11.2021 до Господарського суду Одеської області від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бригантина." надійшло клопотання (вх. № 2-1396/21) про вирішення питання у справі №916/2627/21 про розподіл судових витрат, зокрема щодо стягнення з Одеської міської ради на користь позивача понесених ним судових витрат у розмірі 8000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.11.2021 призначено розгляд клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бригантина." (вх.№2-1396/21 від 17.11.2021) про розподіл судових витрат по справі №916/2627/21 на 29 листопада 2021 року о 12:40 год. Крім того, відповідачу запропоновано надати до суду письмові міркування щодо клопотання позивача.

В судове засідання 29.11.2021 року позивач та третя особа явку уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином відповідно до статті 242 ГПК України.

Водночас, у судове засідання 29.11.2021 з`явився представник відповідача, який заявив суду усне клопотання про зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правничу допомогу, зазначивши, зокрема, що витрати позивача щодо виконаних робіт адвокатом є неспівмірними.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, згідно з пунктом третім частини першої, судом не вирішено питання про судові витрати.

Керуючись частиною четвертою статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення про проведення судового засідання за відсутності вказаних представників.

Розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бригантина." про розподіл судових витрат у справі №916/2627/21, суд дійшов висновку про таке.

Згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

За змістом частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі « East/West Alliance Limited» проти України» , заява № 19336/04).

Так, звертаючись до господарського суду з позовом до відповідачів, позивач на виконання вимог ст.162 ГПК України повідомив суду, що ним очікується понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5100,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2021 між адвокатом Швець К.О. (далі - адвокат) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку Бригантина. (далі - замовник) було укладено договір про надання правової допомоги №01/07-1, згідно з п.1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, застосовує всі способи до покладення сум судових витрат, що підлягають оплаті за послуги адвоката, на винну сторону, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до п.1.2. договору адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень, серед іншого: веде претензійну роботу за матеріалами, які підготовлює замовник; представляє у встановленому порядку інтереси замовника в судах України та в інших органах при розгляді правових питань; надає правову допомогу замовнику з підготовки судово-процесуальних документів; представляє інтереси замовника, зокрема, в господарських судах.

Як вбачається з пунктів 3.1., 4.1. вказаного договору за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2., п. 1, абзац в) замовник сплачує або не сплачує адвокату винагороду (гонорар) за додатковою домовленістю сторін. Замовник здійснює оплату за цим договором готівкою або в безготівковому порядку платіжним дорученням на розрахунковий рахунок адвоката.

Додатковою угодою №1 від 01.07.2021 до вищевказаного договору погоджено, що реальний погоджений розмір винагороди (гонорару) адвоката визначається з урахуванням наведених тарифів адвокатських послуг та об`єму наданих послуг, шляхом підписання акту наданих послуг. Крім того, сторони погодили, що на момент підписання додаткової угоди замовник сплачує адвокату 5000,00 грн. у вигляді авансу винагороди адвоката. Замовник зобов`язується сплатити адвокату іншу частину гонорару протягом 5 днів з моменту підписання акту наданих послуг.

Зокрема адвокат та позивач погодили наступну вартість послуг при наданні правової допомоги: зустріч і консультація з замовником - 1000 грн., підготовка адвокатських запитів, скарг, претензій - 500 грн., підготовка заяв по суті справи в суді першої інстанції (позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив), а також додаткових пояснень по суті справи - 3000 грн., заяви з інших процесуальних питань в суді першої інстанції - 500 грн., явка до суду для прийняття участі і судовому засіданні - 2500 грн.

20.10.2021 між адвокатом Швець К.О. та ОСББ Бригантина. був підписаний акт наданих послуг № 1 до договору, яким останні погодили, що виконавцем були надані та надані по справі № 916/2627/21 наступні послуги на підставі договору від 01.07.2021 №01/07-1 та додаткової угоди № 1 від 01.07.2021:

1) зустріч і консультація з замовником - вартість 2 наданих послуг - 2000,00 грн.;

1) підготовка і подача позовної заяви - вартість наданих послуг - 3000,00 грн;

2) підготовка і подача додаткових пояснень по суті справи - вартість наданих послуг - 3000,00 грн.

Позивачем додано квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 01.07.2021 на суму 5000,00 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 20.10.2021 на суму 3000,00 грн., з яких вбачається оплата ОСББ Бригантина. послуг на виконання укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги.

Так, під час розгляду у судовому засіданні клопотання позивача відповідачем було заявлено суду усне клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правову допомогу, наголошуючи, зокрема, про їх неспівмірність. Разом з цим, відповідачем не надано будь-яких доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано жодних доказів на їх спростування. Тобто, виходячи з принципу змагальності господарського судочинства відповідно до статті 13 ГПК України, відповідач не спростував поданих позивачем доказів на предмет неспівмірності витрат на правову допомогу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи .

За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

При здійсненні розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 ГПК України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати (або очікує їх понести) на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) Клієнту рахунка на оплату таких послуг та його сплатою тощо.

Дослідивши клопотання ОСББ Бригантина. щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених об`єднанням до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, суд враховує те, що підготовка заявника до звернення із відповідним позовом не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, доказів протилежного не надано та з матеріалів справи не вбачається; розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, також не може свідчити про її складність, як того вимагає частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з досліджених судом матеріалів справи, вартість виконаних представником заявника робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми.

Крім того, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про часткове їх задоволення. При цьому, суд зауважує, що відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд може лише відмовити повністю або частково у стягненні витрат на правничу допомогу.

Суд враховує, що дана справа є малозначною справою, ціна позову складає 9139,67 грн. та розглядалась в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, дана позовна заява не є складною та підготовка її та додаткових письмових пояснень не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи.

Судом здійснено детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений у заяві про стягнення судових витрат та встановлено, що правовий аналіз зібраних документів, складання позовної заяви - 3 000,00 грн. та складання додаткових пояснень - 3000,00 грн. є явно завищеними. Слід зазначити, що надання правової допомоги це професійний обов`язок адвоката, який знає закон та судову практику.

Беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і категорії складності справи, враховуючи предмет спору та розмір заявлених позовних вимог у співвідношенні до заявлених витрат на правову допомогу, приймаючи до уваги надані позивачеві послуги та зважаючи на обсяг і зміст наданих позивачем під час судового розгляду справі № 916/2627/21 процесуальних документів, а також з урахуванням заперечень відповідача щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що відмова в частині розміру витрат Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Бригантина. на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн. від попередньо заявленої суми, яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду документів, а також їх значення для спору, суд приходить до висновку, що клопотання позивача щодо розподілу витрат на правову (правничу) допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст.2, 13, 76, 86, 123, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Одеської міської ради (65026, місто Одеса, площа Думська, будинок 1; код ЄДРПОУ 26597691) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Бригантина." (65082, місто Одеса., вулиця Торгова, будинок 1, 1-А, 1-Б; код ЄДРПОУ 40625550) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено 09.12.2021.

Суддя О.В. Цісельський