Рішення

від 29.11.2021 по справі 916/2518/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2518/21

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,

розглянувши справу №916/2518/21

за позовом Приватного підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА" (65014, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Базарна, будинок 32; код ЄДРПОУ 35641104)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВЛК-СТРОЙ" (65009, Одеська обл., місто Одеса, провулок Курортний, будинок 2, офіс 21А; код ЄДРПОУ 42427996)

про стягнення 68 068,15 грн

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "ІТАЛ КЕРАМІКА" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВЛК-СТРОЙ", в якому просить суд стягнути з відповідача 68 068,15 грн, з яких: 61 317,20 грн основного боргу, 1410,24 грн 3% річних, 5340,71 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №2179 від 30.01.2019 р. (далі - Договір).

Вказує, що на виконання умов Договору поставив відповідачу будматеріали на загальну суму 61 317,20 грн, а відповідач, у свою чергу порушив свої зобов`язання щодо оплати товару.

Ухвалою від 25.08.2021 позовну заяву (вх. №2606/21 від 18.08.2021р.) Приватного підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: відомих номерів засобів зв`язку відповідача (за наявності); ціни позову; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви; належних доказів направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача листом з описом вкладення (із зазначенням номеру поштового відправлення на описі вкладення).

06.09.2021р. до суду надійшла заява позивача (вх. №23361/21) про усунення недоліків.

Ухвалою від 13.09.2021 прийнято позовну заяву (вх.№2606/21 від 18.08.2021р.) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2518/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.09.2021, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі реалізувати процесуальне право на подання відзиву.

Протокольною ухвалою від 29.09.2021 відкладено підготовче судове засідання на 01.11.2021.

Протокольною ухвалою від 01.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 15.11.2021, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.2021.

15.11.2021 на стадії розгляду справи по суті судом оголошено перерву в засіданні до 29.11.2021.

29.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судові засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, які надсилались відповідачу рекомендованими листами, повертались на адресу суду з відмітками адресат відсутній за вказаною адресою .

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є , зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи.

Водночас за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Крім того, 03.11.2021 та 16.11.2021 на сайті Судової влади було розміщено оголошення про виклик відповідача у судові засідання до Господарського суду Одеської області.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.01.2019 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки №2179, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. п. 1.2., 2.1. Договору предметом поставки є будівельно-оздоблювальні матеріали. Товар, що є предметом даного Договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікаціями (видатковими накладними) постачальника, які є невід`ємними частинами Договору.

Ціна товару, що передається за даним Договором, установлюється в національній валюті України, згідно прейскурантів Постачальника. Загальна ціна Договору складається із загальної вартості товару, поставленого по Специфікаціях (видаткових накладних), протягом дії Договору (п. п. 4.1., 4.2. Договору).

Згідно з п. 4.3. Договору покупець повинен провести (здійснити) оплату за замовлені партію товару до передання зазначеної партії товару постачальником (100% попередня оплата), згідно виставленого постачальником рахунку-фактури. Зазначена партія товару відпускається (відвантажується) постачальником покупця тільки при поступленні (фактичній наявності) відповідної суми попередньої оплати на поточному банківському рахунку постачальника або шляхом готівкового розрахунку через касу постачальника.

Водночас, як передбачено п. 4.5. Договору, у разі, якщо постачальник відпустив (відвантажив) замовлену покупцем партію товару без проведення останнім попередньої оплати за зазначену партію товару, покупець зобов`язаний провести з постачальником повний розрахунок за дану партію товару у строк, що не перевищує 2 (двох) календарних днів з моменту відвантаження відповідної партії товару постачальником.

Підпунктом 5.2.3. п. 5.2. Договору встановлено обов`язок покупця оплатити товар у розмірі та терміни, встановлені цим Договором.

У випадку порушення своїх зобов`язань сторони несуть відповідальність, визначену даним Договором та чинним в Україні законодавством (п. 9.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 р. та пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, жодна із сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1. Договору).

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

Досліджуючи обґрунтованість позовних вимог, суд враховує наступні приписи законодавства.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пункт 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно з видатковою накладною №2610200004 від 26.10.2020 на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на суму 59 200,00 грн.

Згідно з видатковою накладною №2610200005 від 26.10.2020 на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2117,20 грн.

Вищевказані видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками.

За приписами ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Суд констатує той факт, що видаткова накладна є первинним документом бухгалтерського обліку, який засвідчує факт поставки товару.

Відповідно до положень ст. 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Положеннями ст. 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, з огляду на ст. 44.1 Податкового кодексу України та ст. ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме первинний документ, який містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та відомості про господарську операцію і може підтвердити її реальне (фактичне) здійснення, - є належним та допустимим доказом здійснення господарської операції.

Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , і яка згідно названого Закону (ст. 1, ч. ч. 2-3 ст. 9) і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

26.10.2020 позивачем було виставлено відповідачу рахунки на оплату, а саме: рахунок №19569 на суму 59 200,00 грн; рахунок №19573 на суму 2117,20 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні зареєстровані позивачем податкові накладні, які наряду з видатковими накладними також підтверджують факт поставки товарів відповідачу, а саме:

- податкова накладна від 26.10.2020 №18720 (зареєстрована в ЄРПН 12.11.2020 за №9298516198);

- податкова накладна від 26.10.2020 №18721 (зареєстрована в ЄРПН 12.11.2020 за №9298177446).

У зв`язку з тим, що докази, які містяться у матеріалах справи, засвідчують факт поставки позивачем товару на загальну суму 61 317,20 грн відповідачу, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 61 317,20 грн основної заборгованості обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 1410,24 грн 3% річних та 5340,71 грн інфляційних втрат, щодо яких суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його правильним та обґрунтованим, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 1410,24 грн 3% річних та 5340,71 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн суд покладає на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА" (65014, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Базарна, будинок 32; код ЄДРПОУ 35641104) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВЛК-СТРОЙ" (65009, Одеська обл., місто Одеса, провулок Курортний, будинок 2, офіс 21А; код ЄДРПОУ 42427996) про стягнення 68 068,15 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВЛК-СТРОЙ" (65009, Одеська обл., місто Одеса, провулок Курортний, будинок 2, офіс 21А; код ЄДРПОУ 42427996) на користь Приватного підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА" (65014, Одеська обл., місто Одеса, вулиця Базарна, будинок 32; код ЄДРПОУ 35641104) 61 317,20 грн основного боргу, 1410,24 грн 3% річних, 5340,71 грн інфляційних збитків, 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 29 листопада 2021 р. Повний текст рішення складено та підписано 09 грудня 2021 р.

Суддя Р.В. Волков