Рішення

від 29.11.2021 по справі 916/2336/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2336/21

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,

розглянувши справу №916/2336/21

за позовом Публічного акціонерного товариства "МІСТО БАНК" (65009, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 11; код ЄДРПОУ 20966466; e-mail: bila@fg.gov.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД" (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Транспортна, будинок 9, квартира 83; код ЄДРПОУ 31228889)

про стягнення 5576,00 доларів США;

представники сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "МІСТО БАНК" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД" про стягнення 5576,00 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору №436/Ю/USD від 11.07.2007р. (далі - Кредитний договір).

Вказує, що на виконання умов Кредитного договору перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 1 404 000,00 доларів США, а відповідач, у свою чергу, не виконав свого обов`язку щодо повернення кредиту, внаслідок чого у останнього виникла кредитна заборгованість у розмірі 400 000,00 доларів США, а також заборгованість по відсоткам у розмірі 402 335,41 доларів США.

Позивач зазначив, що у даній справі заявив вимогу про стягнення частини заборгованості - 5576,00 доларів США.

Ухвалою від 09.08.2021р. позовну заяву (вх. №2423/21 від 05.08.2021р.) Публічного акціонерного товариства "МІСТО БАНК" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду: уточненої ціни позову; обґрунтованого розрахунку суми, що стягується; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів доказів, копії яких додано до заяви; сплати судового збору за подання до господарського суду позовної заяви у розмірі 2270,00 грн; належних доказів направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, відповідно до вимог ГПК України.

30.08.2021р. до суду надійшла заява позивача (вх. №22663/21) щодо виконання приписів суду, визначених в ухвалі від 09.08.2021р.

Ухвалою від 06.09.2021 прийнято позовну заяву (вх.№2423/21 від 05.08.2021р.) до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2336/21, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.09.2021, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі реалізувати процесуальне право на подання відзиву.

Протокольною ухвалою від 29.09.2021 відкладено підготовче судове засідання на 01.11.2021.

Протокольною ухвалою від 01.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.2021.

15.11.2021 на стадії розгляду справи по суті суд протокольною ухвалою відклав розгляд справи на 29.11.2021.

29.11.2021 складено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку представника у судові засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвали суду, які надсилались відповідачу рекомендованими листами, повертались на адресу суду з відмітками адресат відсутній за вказаною адресою .

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є , зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду. Отже, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд даної справи.

Водночас за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Крім того, 03.11.2021 та 16.11.2021 на сайті Судової влади було розміщено оголошення про виклик відповідача у судове засідання до Господарського суду Одеської області.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 26 січня 2021 року № 25-рш „Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства „Місто Банк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 січня 2021 року №85 Про початок процедури ліквідації А`Г „Місто Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» в установі ПАТ „Місто Банк» розпочато процедуру ліквідації, строком на три роки, з 27 січня 2021 року до 26 січня 2024 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 15.02.2021 року № 159 „Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ „Місто Банк» всі повноваження ліквідатора АТ „Місто Банк» , окрім повноважень щодо звернення до пов`язаної з банком особи з вимогою про відшкодування шкоди та звернення з такою вимогою до суду, а також з вимогою до небанківської фінансової установи, якою від фізичних осіб залучені як позики або вклади кошти, що згідно з цим Законом прирівнюються до вкладів, та повноважень в частині організації реалізації активів банку, починаючи з 22.02.2021 року делеговано провідному професіоналу з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків - Білій І.В.

11.07.2007 між позивачем (банк) та відповідачем (позичальник) було укладено Кредитний договір №436/Ю/USD, відповідно до п. 2.1. якого банк надає позичальнику кредит у сумі 1 404 000,00 доларів США строком з 11 липня 2007 р. до 05 січня 2008 р., із сплатою 14% річних.

Згідно з п. 3.1. Кредитного договору банк здійснює надання кредиту позичальнику згідно його письмовим заявам, які підписуються уповноваженими представниками позичальника і повинні містити наступну інформацію: сума кредиту, що підлягає наданню, дата надання, реквізити за якими перераховуються кредитні кошти.

Між позивачем та відповідачем укладались додаткові угоди до Кредитного договору, якими в останній вносились зміни щодо строку кредитування: Додатковою угодою №2 від 28.12.2007 строк кредитування встановлений з 11.07.2007 до 30.05.2008; Додатковою угодою №4 від 30.05.2008 строк кредитування встановлений з 11.07.2007 до 30.07.2008; Додатковою угодою №5 від 30.07.2008 строк кредитування встановлений з 11.07.2007 до 26.12.2008; Додатковою угодою №7 від 26.12.2008 строк кредитування встановлений з 11.07.2007 до 20.08.2009; Додатковою угодою №11 від 26.12.2011 строк кредитування встановлений з 11.07.2007 до 25.12.2012.

Додатковою угодою №4 від 30.05.2008 збільшена плата за користування кредитом до 16%, а Додатковою угодою №5 від 30.07.2008 - до 17%.

Пунктом 3.11. Кредитного договору передбачено, що датою повернення кредиту є дата надходження коштів у повному обсязі заборгованості за кредитом на позичковий рахунок позичальника в банку.

Відповідно до п. п. 5.1., 5.2. Кредитного договору банк зобов`язується відкрити позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 в КБ ТОВ Місто Банк , МФО 328760, а також здійснити надання кредиту на вказаний рахунок.

Згідно з п. п. 6.1., 6.2. позичальник зобов`язується не пізніше строку, встановленого в п. 2.1. цього договору, повернути одержаний кредит на рахунок № НОМЕР_1 в КБ TOB "Місто Банк", МФО 328760, своєчасно сплачувати нараховані відсотки по кредиту, а також виконувати свої боргові зобов`язання за цим договором шляхом здійснення платежів в порядку, передбаченому п. 3.5. цього договору.

Пунктом 3.5. Кредитного договору сторони погодили графік погашення кредиту, до якого з моменту укладення договору додатковими угодами неодноразово вносились зміни (а.с. 7 (зворотній бік), 9-14).

Відповідно до п. 10.3 Кредитного договору строк дії договору встановлюється з дня надання кредиту і діє до повного погашення позичальником всієї наявної заборгованості за Кредитним договором у тому числі за кредитом, нарахованими відсотками за користування наданим кредитом, штрафних санкції тощо.

Вирішуючи питання обґрунтованості та правомірності заявлених у даній справі позовних вимог, суд враховує наступне.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Публічним акціонерним товариством „Місто Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю „Форвард» виникли на підставі укладеного між сторонами Кредитного договору №436/Ю/USD від 11.07.2007р.

Уклавши Кредитний договір, сторони взяли на себе зобов`язання, які мали виконувати виходячи з положень законодавства та умов вказаного договору.

Згідно з випискою по особовому рахунку відповідача, 11.07.2007 банком перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД" кредитні кошти у розмірі 1 404 000,00 доларів США.

Позивачем надано до справи розрахунок заборгованості за кредитом, з якого вбачається, що відповідач частково погасив заборгованість по кредиту, а саме: 30.08.2007 - 470 000,00 доларів США; 04.01.2008 - 330 000,00 доларів США; 18.07.2008 - 104 000,00 доларів США; 04.09.2008 - 100 000,00 доларів США.

Доказів сплати відповідачем іншої частини суми кредитної заборгованості матеріали справи не містять.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що залишок боргу відповідача складає 400 000,00 доларів США.

Як з`ясовано судом та не спростовано відповідачем, ТОВ Форвард прийняті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів не виконав та не повернув частину кредиту за Кредитним договором, у зв`язку з чим, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 400 000,00 доларів США, вимога про часткове стягнення якої на суму 5576,00 доларів США була заявлена позивачем у даній справі.

Частина 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Форвард прийнятих на себе зобов`язань за умовами Кредитного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами й не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

З викладених обставин господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ПАТ Місто Банк до ТОВ Форвард позовних вимог шляхом стягнення із відповідача частини заборгованості за кредитом у розмірі 5576,00 доларів США.

Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок, що правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті (пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі N 761/12665/14-ц).

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов`язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов`язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб`єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов`язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2017 року у справі N 6-1905цс16, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України). Про такі випадки йдеться у ст. ст. 193, 524 та 533 ЦК України, Законі України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законі України від 23 вересня 1994 року N185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті".

Оскільки виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України, умови Кредитного договору, передбачали надання кредиту в іноземній валюті, суд задовольняє заявлені Публічним акціонерним товариством "МІСТО БАНК" позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в іноземній валюті - доларах США.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у розмірі 2270,00 грн суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "МІСТО БАНК" (65009, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 11; код ЄДРПОУ 20966466; e-mail: bila@fg.gov.ua ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД" (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Транспортна, будинок 9, квартира 83; код ЄДРПОУ 31228889) про стягнення 5576,00 доларів США - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРВАРД" (65039, Одеська обл., місто Одеса, вул. Транспортна, будинок 9, квартира 83; код ЄДРПОУ 31228889) на користь Публічного акціонерного товариства "МІСТО БАНК" (65009, Одеська обл., місто Одеса, Фонтанська дорога, будинок 11; код ЄДРПОУ 20966466; e-mail: bila@fg.gov.ua ) частину заборгованості по Кредитному договору №436/Ю/USD від 11.07.2007р. у розмірі 5576,00 доларів США, 2270,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 29 листопада 2021 р. Повний текст рішення складено та підписано 09 грудня 2021 р.

Суддя Р.В. Волков