Рішення

від 17.11.2021 по справі 524/2148/20

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/2148/20

Провадження №2/524/1869/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2021 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді - Вінтоняк Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Вобліковій І.О.,

представника позивача - Гриценко К.В. ,

представника відповідача - Марискіної О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 28.02.2017 року по 29.02.2020 року включно відповідач користувалася земельною ділянкою, площею 289 кв.м., кадастровий номер 5310436100:07:001:0442, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , проте плату за користування у встановленому порядку не вносила, внаслідок чого Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області за вказаний період не отримала орендну плату у розмірі 68098,41 грн.

Посилаючись на положення ст. ст. 1212,1214 ЦК України, позивач просив сягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у сумі 68098,41 грн.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки вважає, що між сторонами існують орендні правовідносини, які виникли на підставі договору оренди землі від 31.05.2013 року, укладеного строком на 1 рік. Проте, після спливу річного терміну, спірна земельна ділянка позивачу не поверталася за актом приймання-передачі, а відтак, строк договору автоматично пролонговано, нарахування орендної плати відповідачу мало б здійснюватися відповідно до умов договору оренди. Крім того, відповідач вважає, що позивачем при визначенні розміру орендної плати за період з 28.02.2017 року по 29.02.2020 року неправомірно застосовано Кф:3, що не відповідає положенням Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів . Також відповідач вважає, що спірна земельна ділянка не є сформованою, а тому не є об`єктом цивільних прав, що є підставою для відмови у позові (а.с. 107-108).

Ухвалою суду від 09 червня 2020 року судом відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2021 року, у зв`язку з відрядженням (тимчасовим переведенням) судді Рибалки Ю.В. для здійснення правосуддя до Подільського районного суду міста Києва з 14 січня 2021 року до 11 січня 2022 року та неможливістю продовження ним розгляду справи, справу передано на розгляд судді Вінтоняк Н.Д.

15 січня 2021 року суддею Вінтоняк Н.Д. справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою суду від 18 січня 2021 року постановлено справу розглядати в заочному порядку.

Рішенням суду від 18.01.2021 року позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області задоволено.

Ухвалою суду від 12.02.2021 року прийнято заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 22.02.2021 року рішення суду від 18.01.2021 року скасовано, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував частково, зазначив, що відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення за квітень 2017 року - лютий 2020 року орендної плати у сумі 32103,19 грн., яка визначена у відповідності до умов договору землі від 31.05.2013 року. Представник відповідача також просив суд застосувати строк позовної давності, про що вказав у письмових поясненнях (а.с. 133). Крім цього, представник відповідача надала пояснення, що конфігурація спірної земельної ділянки змінилася після проведення реконструкції та укладення 16.08.2016 року договору про припинення зобов`язання переданням відступного.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником адміністративно-складських приміщень по АДРЕСА_1 , загальною площею 459,8 кв.м (а.с. 113).

Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 5310436100:07:001:0442, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки - для реконструкції нежитлових приміщень під складські приміщення електротехнічних матеріалів і адміністративні приміщення з надбудовою другого поверху і прибудовою сходової клітки, площа - 289 кв.м (а. с. 114 зворот, 130-131).

Як зазначає позивач, у період з 28.02.2017 року по 29.02.2020 року відповідач використовувала земельну ділянку без укладання договору оренди, плату за фактичне користування не сплачувала, хоча земельна ділянка використовувались для розміщення об`єктів нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю.

Фактично розмір доходу розрахований Кременчуцькою міською радою Полтавської області як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у виді орендної плати за землю з 28.02.2017 року по 29.02.2020 року та складає 68098,41 грн. ( а.с.27-30).

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статтей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про порушення ОСОБА_2 наведених норм законодавства, з огляду на неоформлення нею права користування земельною ділянкою у вказаний період.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зі змісту статтей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статі 1212 ЦК України вбачається, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладення договору оренди) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2017 у справі №922/3412/17 та від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/748/19.

У спорах про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою до моменту оформлення особою права користування такою земельною ділянкою власник має право на отримання безпідставно збережених грошових коштів у порядку статті 1212 ЦК України. Тобто в такому разі слід виходити з того, що фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе грошові кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц і від 20.09.2018 у справі № 925/230/17).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав.

Оскільки відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, він зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає правомірним нарахування позивачем до стягнення з відповідача плати за фактичне користування з спірною земельною ділянкою у період з 28.02.2017 року по 29.02.2020 року у розмірі 68098,41 грн.

Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання щодо застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом 15 квітня 2020 року, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області підлягають стягненню грошові кошти за період з 15 квітня 2017 року по 29 лютого 2020 року у сумі 67167,12 грн., а у стягненні коштів за період з 28 лютого 2017 року по 14 квітня 2017 року слід відмовити у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Суд не погоджується з розрахунком орендної плати за період з квітня 2017 по лютий 2020 року, який проведений відповідачем, оскільки його здійснено у відповідності до умов договору оренди земліі від 31.05.2013 року, укладеного між сторонами, строком на 1 рік. У спірний період між сторонами були відсутні договірні зобов`язання щодо користування спірною земельною ділянкою.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача, що договір оренди землі від 31.05.2013 року на даний час є чинним, так як після закінчення строку договору земельна ділянка не була повернута позивачу, відповідач продовжував нею користуватися, а позивач жодних вимог щодо її повернення не пред`являв.

Умовами вказаного договору передбачено (п. 35), що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі в редакції від 11.08.2013 року визначає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди

землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на

укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди . При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за

необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі

орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем

рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той

самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору

оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної

власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу

місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої

влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору

оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач після закінчення строку договору оренди землі, хоч і продовжував нею користуватися, однак не уклав додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, укладення якої у відповідності до вимог закону є обов`язковою. До того ж, тривалий час користуючись спірною земельною ділянкою, відповідач не вживав жодних заходів для оформлення договірних відносин з позивачем.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача, що позивачем при визначенні розміру орендної плати за спірний період неправомірно застосовано Кф:3, що не відповідає положенням Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів , оскільки правомірність застосування відповідного коефіцієнта перевіряється (підтверджується або спростовується) під час проведення державної експертизи землевпорядної документації, а не судом під час розгляду вказаної справи.

Матеріалами справи також спростовуються доводи відповідача з приводу того, що спірна земельна ділянка не є сформованою, зокрема, витягом із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, в якому зазначено кадастровий номер спірної земельної ділянки, що відповідає вимогам статті 79-1 ЗК України, яка визначає, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцької Полтавської області задовольнити частково: відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 28 лютого 2017 року по 14 квітня 2017 року у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, стягнути з ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 15 квітня 2017 року по 29 лютого 2020 року у сумі 67167,12 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог (98,6%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 2072,57 грн.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 124 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 256-257, 1212 ЦК України, ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 265, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за період з 15 квітня 2017 року по 29 лютого 2020 року у сумі 67167 (шістдесят сім тисяч сто шістдесят сім) гривень 12 (дванадцять) копійок.

У задоволенні позовних вимог за період з 28 лютого 2017 року по 14 квітня 2017 року - відмовити у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області витрати зі сплати судового збору у розмірі 2072 (дві тисячі сімдесят дві) гривні 57 (п`ятдесят сім) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 24388300, адреса місця знаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, площа Перемоги, 2.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Головуючий суддя: Н.Д.Вінтоняк