Рішення

від 13.12.2021 по справі 139/896/21

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/896/21

Провадження № 2/139/299/21

РІШЕННЯ

іменем України

13 грудня 2021 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (юридична адреса: вул. Соборна, 45 в смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974) про визнання права власності на самочинно збудований будинок, -

в с т а н о в и в:

25 червня 2021 року рішенням 11 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради № 4406 ОСОБА_1 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі зокрема для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 , що на території Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області площею 0,2500 га та передано позивачу вказану земельну ділянку у власність. На вищевказаній ділянці у 1959 році дідусь позивача збудував будинок без належного дозволу на будівництво нерухомого майна. Державним реєстратором позивачу було відмовлено в державній реєстрації права власності на вказаний житловий будинок. За захистом своїх прав та інтересів ОСОБА_1 22 листопада 2021 року з відповідним позовом звернулася до суду.

24 листопада 2021 року відкрито провадження у справі і призначено підготовче провадження (а.с. 39).

Позивач у підготовче засідання не з`явилася, просила провести розгляд справи за її відсутності (а.с. 42).

Представник відповідача подала суду заяву про визнання позовних вимог та про слухання справи у відсутності представника селищної ради (а.с. 43).

З врахуванням положень ч. 1 ст. 198, ч. 3 ст. 211 ЦПК України суд ухвалив про проведення підготовчого засідання за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи обставину, що відповідач визнає позовні вимоги, і таке визнання позовних вимог відповідає закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси інших осіб, суд вважає за можливе на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у цій справі.

Розглянувши справу у судовому засіданні, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що згідно витягу з рішення № 3 Петриманської сільської ради від 21.01.1998 (а.с. 10), витягом з рішення 9 сесії 4 скликання Петриманської сільськї ради від 23.12.2003 (а.с. 11) з додатками (а.с. 12, 13, 14, 15) витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 264673637 від 07.07.2021 (а.с. 24), технічною документацією щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі від 06.10.2020 (а.с. 6-9), витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0520932132020 від 11.12.2020 (а.с. 26-30) та витягом з рішення № 406 Мурованокуриловецькеої селищної ради 11 сесії 8 скликання від 25.06.2021 (а.с. 31-32) земельна ділянка зокрема з кадастровим номером 0522885000:03:001:0039, площею 0,25 га, що знаходиться по АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 15 лютого 2021 року підтверджується, що на вказаній земельній ділянці розташований будинок садибного типу (А), який складається з 3-х житлових кімнат, житловою площею - 39,5 кв.м.; веранди літ. а , прибудови до будинку літ. А1 загальною площею - 66,3 кв.м.; козирка літ а1 , сарая літ Б , сарая прибудови літ. Б1 , сарая прибудови літ. Б2 , погріба літ В , воріт № 1, огорож №№ 2, 3, підпірної стіни № 4 (а.с. 16-21). Цим же документом встановлено, що житловий будинок побудовано у 1959 році, а господарські споруди біля нього у 1960, 1973, 1983, 1986, 1988 роках.

Із довідки начальника КП Могилів-Подільське МБТІ № 43 від 15.03.2021 (а.с. 22) слідує, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 не зареєстровано.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наведене узгоджується із правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду України від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 р. у справі № 910/2939/19З висловив таку правову позицію: зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного .

Проведене будівництво житлового будинку було вчинене без документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття прав на нерухоме майно, а тому будівля житлового будинку є самочинною.

Водночас згідно із ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Частина 5 ст. 376 ЦК України свідчить про те, що в даному випадку основною підставою для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості є наявність у забудовника права користування земельною ділянкою, а також встановлення факту не порушення прав інших осіб.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 1 червня 2006 року).

Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті6 та статті13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-яку заяву, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Оскільки проведене будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 , не порушує прав інших осіб і відповідає діючим архітектурно-будівельним, санітарним і протипожежним нормам, а також враховуючи обставину, що у 2021 році позивачу надано у власність земельну ділянку під уже збудований житловий будинок та господарські споруди, суд вважає що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Гавриш М.В. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 60143062 від 02.09.2021 (а.с. 33) позивач довела, що іншим чином, окрім як через суд, вона не зможе захистити свої права власника.

Враховуючи вищевикладене, а також обставину, що відповідач визнав позовні вимоги і таке визнання відповідає вимогам закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси, суд вважає за правильне визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 0,25 га по АДРЕСА_2 , яка надана позивачу у власність для обслуговування житлового будинку.

Керуючись ст.ст. 392, 376, 392 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81,197-198, 200, 211, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на самочинне будівництво - житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: