Рішення

від 08.12.2021 по справі 373/163/21

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/163/21

Номер провадження 2/373/323/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 грудня 2021 року м. Переяслав

Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області в складі

головуючої судді Хасанової В.В.,

за участі секретаря судових засідань Олійник Ю.І.

прокурора Чичиркіної С.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Переяславської міської ради Київської області до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ :

Керівник Бориспільської місцевої прокуратури Київської області Головко Л.В. звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Переяславської міської ради Київської області, в якому просить:

- визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА № 1347 від 11.12.2009 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, та про передачу у власність земельні ділянки загальною площею 1,9800 га, що розташовані на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 366961, площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038, для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 , що зареєстрований 27.01.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095100350;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 366962, площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039, для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, виданий на ім`я ОСОБА_1 , що зареєстрований 27.01.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095100351;

- витребувати на користь територіальної громади в особі Переяславської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038, площею 0,9900 га, для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

- стягнути з відповідачів на користь Київської обласної прокуратури судовий збір.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що Переяслав-Хмельницьким відділом Бориспільської місцевої прокуратури в порядку здійснення нагляду за додержанням законів було виявлено порушення вимог земельного законодавства під час передачі земельних ділянок у власність.

Зазначає, що розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 644 від 12.06.2009 було затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,99 га кожному за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та надано відповідачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок. На підставі зазначеного розпорядження ТОВ „Регіонсервіс" розробило проект землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність відповідачам ОСОБА_1 з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039, площею 0,99 га та ОСОБА_2 з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038, площею 0,99 га, для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. В подальшому, розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 1347 від 11.12.2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок та передано у власність відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 1347 від 11.12.2009 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 366962, площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039, для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, що зареєстрований 27.01.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095100351 та ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 366961, площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038, для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, що зареєстрований 27.01.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095100350.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про перереєстрацію права власності на вказані земельні ділянки після 01.01.2013 в реєстрі відсутні.

Відповідно до картографічних матеріалів науково-технічної документації по складанню проекту встановлення зовнішньої межі м. Переяслав-Хмельницький, розробленого Київським відділенням інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1996 році та технічному звіту по виносу в натуру та закріпленню межі міста Переяслав-Хмельницький, розробленого КДП „Київгеоінформатика" у 2000 році земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038 (видана на ім`я ОСОБА_2 ) повністю розташована у межах міста Переяслав-Хмельницький, а земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039 (видана на ім`я ОСОБА_1 ) частково розташована в межах міста Переяслав-Хмельницький Київської області - площею 0,0303 га.

Дана обставина знайшла підтвердження й у висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення додаткової комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 10727/20-41/14288-14292/20-41 від 02.06.2020, за результатами камеральної обробки координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3223387200:06:009:0038 та 3223387200:06:009:0039 та координат поворотних точок (кутів) меж міста Переяслав-Хмельницький Київської області.

Вважає, що розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА № 1347 від 11.12.2009 та державні акти на право власності на земельні ділянки прийнято всупереч вимог Конституції України та земельного законодавства, оскільки передача земельних ділянок була проведена не уповноваженим органом та за відсутності рішення відповідного органу державної влади - Переяслав-Хмельницької міської ради, яка не залучалася та не інформувалася під час прийняття рішень про розпоряджання спірними земельними ділянками.

Таким чином, розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА № 1347 від 11.12.2009, яке стало підставою для виникнення у відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на земельні ділянки видане з порушенням ст.ст. 19, 58 Конституції України ст. ст. 5, 12, 17, 78, 80, 83, 116, 118, 122, 151, 186-1 Земельного кодексу України. Спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності протиправно, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038 (видана на ім`я ОСОБА_2 ) повністю знаходилась у межах міста Переяслав-Хмельницький, тому існують всі підстави для витребування її з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Переяславської міської ради на підставі ст. ст. 388, 396 ЦК України

Ухвалою суду від 08.02.2021 позовну заяву залишено без руху і надано позивачу строк на усунення недоліків протягом десяти днів від дня вручення даної копії ухвали.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки, що вказані в ухвалі суду від 08.02.2021.

Ухвалою суду від 11.03.2021 відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.03.2021.

Ухвалою суду від 30.03.2021 залучено до участі у справі правонаступника відповідача Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області, - Бориспільську районну державну адміністрацію Київської області. Підготовче судове засідання відкладено до 20.04.2021.

20.04.2021 підготовче засідання відкладено до 12.05.2021, у зв`язку із відсутністю даних про належне повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи.

12.05.2021 підготовче засідання відкладено до 10.06.2021, у зв`язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення представника відповідача Бориспільської районної державної адміністрації про розгляд справи.

Ухвалою суду від 10.06.2021 призначено справу до судового розгляду на 06.08.2021.

06.08.2021 судовий розгляд справи відкладено до 10.09.2021, за клопотанням прокурора.

10.09.2021 судовий розгляд справи відкладено до 26.10.2021, 23.11.2021, 08.12.2021, за клопотанням представника позивача.

08.12.2021 представник позивача - прокурор Чичиркіна С.П. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник Переяславської міської ради до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причин неявки суд не повідомив.

Представник відповідача - Бориспільської районної державної адміністрації, в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причин неявки суд не повідомив.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до приписів статей 128, 130, 131 ЦПК України. Зокрема, відповідач ОСОБА_1 на 30.03.2021, 20.04.2021, 10.06.2021, 26.10.2021 була повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які знаходяться в матеріалах справи, а відповідач ОСОБА_2 - шляхом розміщення оголошення на веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суд не повідомили та не скористалися своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу вимог частини 8 статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог статті 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідачі в судове засідання повторно не з`явилися, а позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідачів на підставі наявних у справі доказів та ухвалення заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив таке.

З матеріалів справи вбачається, що за замовленням Переяслав-Хмельницької міської Ради народних депутатів на підставі договору № 329 від 16.06.1995 Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1996 році розроблено науково-технічну документацію по складанню проекту встановлення зовнішньої межі міста Переяслав-Хмельницький Київської області (а.с.75-100).

Рішенням Київської обласної ради народних депутатів № 93-09-ХХІІ від 05.08.1997 погоджено проект встановлення меж міст обласного підпорядкування, у тому числі Переяслав-Хмельницький загальною площею 3152 га, та висловлено клопотання до Верховної Ради України затвердити зазначені межі, погоджені з відповідними землекористувачами. Відповідно до доданої до цього довідки на період розробки проекту площа міста станом на 1970 рік становила 2555 га, за існуючими межами та перспективи його забудови - 3152 га.

Науково-технічна документація отримала висновок державної землевпорядної експертизи № 17-1 від 25.07.1997. Зазначена науково-технічна документація містить акт про встановлення на місцевості та погодження меж м. Переяслав-Хмельницький з суміжниками, у тому числі Стовп`язькою сільською радою народних депутатів.

Постановою Верховної Ради України № 145/98-ВР від 03.03.1998 включено в межі міста Переяслав-Хмельницький Київської області землі Переяслав-Хмельницького району загальною площею 597,8 га (а.с.78).

Київське обласне управління земельних ресурсів листом № 01-14-275 від 26.03.1998 повідомило, у тому числі виконком Переяслав-Хмельницької міської ради, про прийняття зазначеної постанови Верховної Ради України із проханням укласти договір з Київським відділенням інституту землеустрою і здійснити відведення площ в натурі (а.с.78).

16.11.2000 голови Переяслав-Хмельницької районної ради та райдержадміністрації звернулись до міського голови м. Переяслав-Хмельницький із пропозицією внести зміни в конфігурацію меж міста (а.с.113).

Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області № 04-21-ХХІІІ від 17.11.2000 змінено конфігурацію меж міста Переяслав-Хмельницький, у тому числі прийнято у межі міста землі мікрорайону Теплічний-2 , землі запасу, які згідно генплану забудови міста передбачені під індивідуальну житлову забудову, а на даний час використовуються жителями міста під тимчасові сезонні огороди, та землю під новий міський цвинтар (а.с.113).

Рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради Київської області № 202-15-ХХІІІ від 08.12.2000 погоджено зміну конфігурації меж Переяслав-Хмельницького району, у тому числі передано в межу міста землі резерву, які згідно перспективного генерального плану забудови міста передбачені під індивідуальну житлову забудову та землі під новий міський цвинтар (а.с.114).

Відповідно до технічного звіту КДП Київгеоінформатика від 2000 року (дата надходження документу до виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області 15.01.2004) встановлені межові знаки території м. Переяслав-Хмельницький, загальною площею 3152,8 га, у кількості 200 штук. Акт здачі-прийомки межових знаків підписано 11.09.2000. Відповідно до плану встановлених меж візуально одна спірна земельна ділянка знаходиться у цих межах, а інша - лише частково. Висновок звіту: роботи по виносу в натуру та закріпленню межі м. Переяслав-Хмельницький Київської області виконані у відповідності з технічним проектом встановлення зовнішньої межі міста і у відповідності з вимогами діючих нормативних документів (а.с.101-112).

09.12.2008 відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до голови Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації Усик В.С. із заявами про надання їм дозволу на вибір місця розташування земельної ділянки в межах земель запасу Стовп`язької сільської ради для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,98 га кожному (а.с.39).

12.06.2009 розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 644 затверджено матеріали вибору місця розташування земельних ділянок та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для безоплатної передачі у власність відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,99 га кожному за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області (а.с.40).

На підставі розпорядження ТОВ „Регіонсервіс" розробило проект землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у власність відповідачам ОСОБА_1 з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039, площею 0,99 га та ОСОБА_2 з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038, площею 0,99 га для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

В подальшому розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 1347 від 11.12.2009 затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок та передано у власність відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.35-64).

На підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації № 1347 від 11.12.2009 ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 366962, площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039, для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області,що зареєстрований 27.01.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095100351 та ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 366961, площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038, для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, що зареєстрований 27.01.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095100350 (а.с.31-34).

Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області № 08-78-VI від 29.09.2015 вирішено розробити детальні плани територій для розміщення житлової забудови в м. Переяслав-Хмельницький.

Рішенням Виконкому Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області № 315-17 від 05.09.2016 затверджено детальний план територій для розміщення житлової забудови в м. Переяслав-Хмельницький.

Рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області № 08-79-VI від 20.10.2015 затверджено містобудівну документацію - Генеральний план м. Переяслав-Хмельницький.

З картографічного матеріалу науково-технічної документації по складанню проекту встановлення зовнішньої межі м. Переяслав-Хмельницький та технічного звіту по виносу в натуру та закріпленню межі міста Переяслав-Хмельницький, розробленого КДП „Київгеоінформатика" у 2000 році вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038 (видана на ім`я ОСОБА_2 ), повністю розташована у межах міста Переяслав-Хмельницький, а земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039 (видана на ім`я ОСОБА_1 ) частково розташована в межах міста Переяслав-Хмельницький Київської області - площею 0,0303 га.

Із висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення додаткової комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 10727/20-41/14288-14292/20-41 від 02.06.2020 за результатами камеральної обробки координат поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок з кадастровими номерами 3223387200:06:009:0038 та 3223387200:06:009:0039 та координат поворотних точок (кутів) меж міста Переяслав-Хмельницький Київської області вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038 (видана на ім`я ОСОБА_2 ), повністю розташована у межах міста Переяслав-Хмельницький Київської області, а земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039 (видана на ім`я ОСОБА_1 ) частково розташована в межах міста Переяслав-Хмельницький Київської області. Площа земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039 в межах міста Переяслав-Хмельницький Київської області становить 0,0303 га. Тобто, наявна недостовірна інформація щодо місць розташування земельних ділянок, стосовно яких проекти землеустрою розроблені (а.с.120-141).

27.11.2020 № 40/03-2089 вих-20 прокурор Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури Є.Яворський з цього приводу звернувся до голови Переяславської міської ради Саулка В.В. (а.с.142-143).

14.12.2020 міський голова ОСОБА_3 повідомив прокурора Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури Є.Яворського, що міській раді не була відома інформація про передачу в приватну власність земельних ділянок відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , одна з яких повністю, а інша частково розташовані в межах міста Переяслава (а.с.147).

15.12.2020 міський голова В.Саулка повідомив прокурора Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури Є.Яворського, що оскільки право власності на спірні земельні ділянки виникло з порушенням земельного законодавства, то вони будуть звертатися з позовом до суду (а.с.144).

12.01.2021 № 40/03-33 вих-21 начальник Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури Н.Железняк звернулася до голови Переяславської міської ради Саулка В.В. з проханням проінформувати про вжитті заходи, пов`язані з поверненням до комунальної власності земельних ділянок з кадастровими номерами 3223387200:06:009:0039 та 3223387200:06:009:0038 (а.с.148-149).

15.01.2021 перший заступник міського голови А.Фесенко повідомив начальника Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури Н.Железняк, що у зв`язку з відсутністю передбачених в місцевому бюджеті коштів на сплату судового збору, Переяславська міська рада немає можливості вжити відповідні заходи щодо поверненням у комунальну власність спірних земельних ділянок та просить прокуратуру від їх імені здійснити представництво інтересів держави в суді (а.с.150).

18.01.2021 № 07-18/138/2-21 перший заступник міського голови А.Фесенко повідомив прокурора Переяслав-Хмельницького відділу Бориспільської місцевої прокуратури Є.Яворського, що протягом 2009-2021 років рішення про передачу у власність або погодження документації із землеустрою, виготовленої на замовлення інших органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, щодо відведення у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 3223387200:06:009:0039 та 3223387200:06:009:0038 не приймались (а.с.151).

28.01.2021 № 40/03-161 вих-21 керівник Бориспільською місцевою прокуратурою Л.Головка повідомив Переяславську міську раду про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді щодо повернення у комунальну власність спірних земельних ділянок.

Зважаючи на те, що правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, положеннями Земельного кодексу України щодо порядку вилучення (викупу) земель, положеннями ЦК України щодо визнання права власності на майно, Закону України Про Державний земельний кадастр , суд дійшов висновку про необхідність їх застосування.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (- далі ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦК України, одним із учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За частиною другою статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частиною першою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті .

Пунктами 1, 4 частини 6 статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); брати участь у розгляді справи.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу (першого) до Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі статтею 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог частини 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 1 статті 316 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 318 ЦК України передбачено, що суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 324 ЦК України передбачає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Відповідно до статті 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Положеннями статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно з частиною 1 статті 374 ЦК України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Статтею 378 ЦК України передбачено, що право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 388 ЦК України визначено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Главою 4 Земельного кодексу України (1990 року) (ст. ст. 31 - 34) (тут і далі у редакції, чинній станом на зміну меж міста Переяслав-Хмельницький) передбачено порядок вилучення (викупу) земель.

Відповідно до частини 1 статті 31 ЗК України (1990 року) вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Статтею 34 ЗК України визначений порядок погодження питань, пов`язаних із вилученням (викупом) земель, який передбачає погодження місце розташування об`єкта, розмір ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території тощо із власниками та землекористувачами, місцевими Радами народних депутатів, та обласними Радами народних депутатів з подальшим схваленням Верховною Радою України.

Згідно вимог статті 43 ЗК України права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування на земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статтями 27 і 28 цього Кодексу. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов`язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства.

Відповідно до статті 44 ЗК України порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню. Поновлення прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, судом, арбітражним судом або третейським судом.

Статтею 63 ЗК України визначено, що до земель міста належать усі землі в межах міста. Землі міста перебувають у віданні міської Ради народних депутатів. Межа міста - зовнішня межа земель міста, що відокремлює їх від земель іншого призначення і визначається проектом планіровки та забудови міста або техніко-економічним обгрунтуванням розвитку міста. Межа міста встановлюється і змінюється в порядку, що визначається Верховною Радою України. Включення земельних ділянок до межі міста не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викуп) відповідно до статті 31 цього Кодексу. Використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови міста і планів земельно-господарського устрою.

Пунктами а , б , статті 12 ЗК України (тут і далі в редакції, яка була чинною на час видання оскаржуваного розпорядження) передбачено, що до повноважень сільських, селищних міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, крім іншого: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 № 10-рп/2010 положення пунктів а , б , в , г статті 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Пунктами г , з частини 1 статті 15 ЗК України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належить ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 116 ЗК України визначено підстави набуття права на землю. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатом аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам проводиться у разі, зокрема одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом; передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Відповідно до частини 6, 7 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1, 4 статті 122 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Землі України за основним цільовим призначенням, відповідно до статті 19 ЗК України, поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі сільськогосподарського призначення, землі житлової та громадської забудови.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель відповідно до п. пунктів а , в частини 1 статті 21 ЗК України, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до положень статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Статтею 39 ЗК України передбачено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Частинами 1, 2, 3 статті 78 ЗК України передбачено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізовується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до частини 1 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Частиною 1 статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 5 Закону України Про Державний земельний кадастр (у редакції, станом на прийняття оскаржуваного розпорядження) передбачено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону визначено, що, у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень.

Відповідно до абз. 2 статті 1 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (у редакції, станом на прийняття оскаржуваного розпорядження) територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Відповідно до п. п. 4 - 6 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15 (у редакції, чинній станом на зміну меж міста Переяслав-Хмельницький), Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом, Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Держкомзем забезпечує постійне вивчення потреби в земельно-кадастровій інформації.

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням ґрунтів, зонуванням територій населених пунктів та економічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.

Документація державного земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів.

До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власникам землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом.

Відповідно до розділу І Загальні положення Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 № 377 (у редакції, чинній станом на зміну меж міста Переяслав-Хмельницький), у звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб.

У звітах вказують площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Відповідно до встановлених судом обставин, а також з огляду на положення законодавства, що діяло на той час, та регулювало відносини, що виникли, зміна конфігурації міста Переяслав-Хмельницький, відповідно до якої передано до меж міста спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038 (видану на ім`я ОСОБА_2 ) повністю, а земельну ділянку з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039 (видану на ім`я ОСОБА_1 ) частково, проведено у межах повноважень відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування. Межі міста було встановлено у визначеному на той час порядку, винесено в натурі та закріплено межовими знаками, тобто проектна документація була реалізована та становила земельно-кадастрову документацію, яка підтверджувала відповідні права на землю міста Переяслав-Хмельницький її територіальною громадою, членом якої відповідачі не були.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.09.2017 у справі №6-2686цс16 (справа № 391/1055/14-ц), межі населеного пункту встановлюються, змінюються відповідними компетентними органами у відповідності до положень земельного законодавства та законодавства про містобудівну діяльність, яке діяло на час утворення населеного пункту або зміни його меж.

Межі населеного пункту вважаються встановленими, а органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проектів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до державного земельного кадастру, якщо межі населеного пункті не були встановлені/змінені у іншому порядку передбаченому законодавством, яке діяло на час утворення населеного пункту його розбудови та/або зміни меж.

У зв`язку із цим, а також з огляду на вищевказані приписи перехідних та прикінцевих положень Закону України Про Державний земельний кадастр , суд доходить висновку, що межі міста Переяслав-Хмельницький на момент набрання чинності зазначеним законом були сформовані, а спірні земельні ділянки, перебували: одна - повністю, а інша частково у межах міста Переяслав-Хмельницький.

При цьому, призначенням зазначеної території визначено - під індивідуальну житлову забудову.

Таким чином, питання розпорядження спірними земельними ділянками на момент подання заяви відповідачами, належало до компетенції Переяслав-Хмельницької міської ради, а не до компетенції Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації.

У зв`язку з цим, розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА № 1347 від 11.12.2009 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, були видані суб`єктом владних повноважень, який не мав права на розпорядження спірними земельними ділянками.

Відповідачі, при здійсненні заходів щодо набуття у власність спірних земельних ділянок на підставі оскаржуваного розпорядження, не мали перешкод у доступі до законодавства й проявивши розумну обачність, могли дізнатись про те, що земельні ділянки перебувають у межах міста Переяслав-Хмельницький (повністю або частково), а тому вибули з володіння позивача з порушенням вимог закону.

Таким чином, законним та ефективним способом захисту порушеного права позивача суд визначає скасування розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА № 1347 від 11.12.2009, на підставі якого набуто право власності на спірні земельні ділянки, та витребування з незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 спірної земельної ділянки - тобто відновлення становища щодо права власності, у тому числі володіння позивача по відношенню до цієї ділянки, яке існувало до порушення цих прав.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

При цьому мають враховуватись фактичні обставини справи, насамперед дії усіх учасників справи. Це пов`язано з тим, що поведінка самого набувача майна може бути протиправною.

У рішенні ЄСПЛ у справі Серявін та інші проти України зазначено (п.38), що стаття 1 Першого протоколу (Конвенції з прав людини), по суті, гарантує право власності і містить три окремі норми: перша норма, що сформульована у першому реченні частини першої та має загальний характер, проголошує принцип мирного володіння своїм майном; друга, що міститься в другому реченні частини першої цієї статті, стосується позбавлення особи її майна і певним чином це обумовлює; третя норма, зазначена в частині другій, стосується, зокрема, права держави регулювати питання користування майном. Однак ці три норми не можна розглядати як окремі , тобто не пов`язані між собою: друга і третя норми стосуються певних випадків втручання у право на мирне володіння майном і, отже, мають тлумачитись у світлі загального принципу, проголошеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства (Lithgow and Others v. the United Kingdom) від 8 липня 1986 року, п. 106, серія A, N 102).

У пункті 39 цього рішення зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy) [GC], N 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).

Оцінюючи критерій законності щодо втручання у право власності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки, суд зважає на законне право територіальної громади на спірні земельні ділянки та вищенаведені норми законодавства, які передбачають можливість відновлення порушеного права власності територіальної громади на земельні ділянки шляхом визнання актів, якими порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належними земельними ділянками, недійсними.

Оцінюючи другий критерій правомірності втручання у право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, суд бере до уваги, що підставою для звернення до суду стало задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - передачі у власність громадянам земельної ділянки із державної та комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності на землю, захист такого права шляхом повернення в комунальну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Оскільки позивачем при зверненні до суду не пред`явлено вимогу про витребування на користь територіальної громади в особі Переяславської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039, площею 0,9900 га, для ведення особистого селянського господарства, на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та вході розгляду справи позивач не збільшував позовні вимоги, та беручи до уваги, що частина земельної ділянки, площею 0,0303 га знаходилась в межах міста Переяслав-Хмельницького, а частина на території Стовп`язької сільської ради (на даний час на території Дівичківської сільської ради), то суд вважає за необхідним розглянути справу в межах заявлених вимог.

Відновлення становища, яке існувало до порушення прав територіальної громади, яку представляють позивач та прокурор, на спірну земельну ділянку, відповідає критерію пропорційності , оскільки балансу між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, дотримано.

Тягар, який несуть відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв`язку із втручанням у їх право на спірні земельні ділянки, очевидно незначний, оскільки отримання земельних ділянок відбулось на безоплатній основі; доказів того, що відповідачі у зв`язку із експлуатацією спірних земельних ділянок понесли якісь витрати не надано, також відсутні будь-які докази можливих втрат відповідачів у формі втраченої вигоди від подальшої експлуатації спірних земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що органом державної влади - Переяслав-Хмельницькою РДА прийнято рішення, яким позбавлено права власності на спірні земельні ділянки територіальну громаду міста Переяслав-Хмельницький, яку представляє відповідна міська рада. Докази сприяння у цьому Переяслав-Хмельницькою міською радою або її посадовими особами суду не надані.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що одна земельна ділянка повністю перебуває в межах міста Переяслав-Хмельницький (відповідача ОСОБА_2 ), а інша - частково (відповідача ОСОБА_1 ), що позбавляло суб`єкта владних повноважень, в особі Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації розпоряджатися ними, тобто вчиняти будь-які дії пов`язані з передачею у користування чи власність.

Отже, земельні ділянки були передані у приватну власність відповідачам незаконно, оскільки вони мали бути використані для подальшої розбудови міста, а тому зачіпаються інтереси не лише певної громади, а й державні інтереси в цілому, оскільки держава регулює ці питання та зобов`язана забезпечувати правовий порядок щодо обігу землі.

Як вбачається з платіжного доручення № 156 від 02.02.2021 позивачем сплачено 9080,00 гривень судового збору за подання позову до суду.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з кожного відповідача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3027,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Переяславської міської ради Київської області є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Переяславської міської ради Київської області до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки, - задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА № 1347 від 11.12.2009 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, та передачу у власність земельних ділянок, загальною площею 1,9800 га, що розташовані на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 366961, площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038, для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, виданий на ім`я ОСОБА_2 , що зареєстрований 27.01.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095100350.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 366962, площею 0,9900 га, з кадастровим номером 3223387200:06:009:0039, для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, виданий на ім`я ОСОБА_1 , що зареєстрований 27.01.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095100351.

Витребувати на користь територіальної громади в особі Переяславської міської ради з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3223387200:06:009:0038, площею 0,9900 га для ведення особистого селянського господарства на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області.

Стягнути з Бориспільської районної державної адміністрації Київської області на користь Київської обласної прокуратури (м.Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судові витрати в розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київської обласної прокуратури (м.Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судові витрати в розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Київської обласної прокуратури (м.Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судові витрати в розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування учасників справи:

Прокуратура Київської області, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі України, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, (ДКС України, м. Київ, МФО 820172, р/р UA028201720343190001000015641), місцезнаходження підрозділу прокуратури Київської області - Бориспільської місцевої прокуратури: вул. Героїв Небесної Сотні, 21, м. Бориспіль, Київська область, 08300.

Переяславська міська рада Київської області - місцезнаходження: вул. Богдана Хмельницького, 27/25, м. Переяслав, Київська область, 08400; код ЄДРПОУ 04054978.

Бориспільська районна державна адміністрація Київської області, - місцезнаходження: вул. Київський шлях, 74, м. Бориспіль, 08300; код ЄДРПОУ 24209740.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2021 року.

Суддя: В. В. Хасанова