Постанова

від 07.12.2021 по справі 659/60/21

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2021 року м. Херсон

справа № 659/60/20

провадження № 22-ц/819/1703/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А., суддів:Вейтас І.В., Майданіка В.В., секретарЮськів .І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження на рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 червня 2021 року у складі судді Цесельської О.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що йому належить на праві приватної власності земельна ділянка, яка розташована у межах Вільненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області, загальною площею 16,75 га, кадастровий номер 6523882000:04:001:0080. 01 грудня 2015 року між ним та ТОВ Відродження було укладено договір оренди належної йому земельної ділянки терміном на 10 років. Пунктом 41 договору оренди встановлено, що допускається розірвання договору оренди в односторонньому порядку. Позивач повідомляв ТОВ "Відродження" про намір розірвати вказаний договір оренди, але відповідач жодної відповіді на дану вимогу позивача не надав. З урахуванням наведеного позивач просив суд розірвати Договір оренди земельної ділянки б/н від 01 грудня 2015 року, укладений між ним та ТОВ Відродження , яка розташована у межах Вільненської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області загальною площею 16,75 га, кадастровий номер 6523882000:04:001:0080.

Рішенням Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 червня 2021 року позов задоволено. Вирішено розірвати договір оренди землі, укладений 01 грудня 2015 року земельної ділянки площею 16,75 га, кадастровий номер 6523882000:04:001:0080, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Відродження", рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, № 42993312 від 13.09.2018 року. Стягнуто з ТОВ "Відродження" на користь ОСОБА_1 908,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ Відродження , від імені якого діє адвокат Довгополов О.В., вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням всіх фактичних обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зокрема апелянт зазначає, що зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі вбачається, що сторони виклали пункт 41 договору у такій редакції: Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається . Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору оренди, позивач обгрунтував підставу розірвання договору саме наявністю в укладеному договорі пункту 41. Будь-яких інших підстав для розірвання договору не зазначено. Таким чином, на думку апелянта, ТОВ Відродження , використовуючи земельну ділянку на умовах договору оренди, який було укладено в 2015 році строком на 10 років, не допускаючи порушень договору, не має нести негативних наслідків у вигляді розірвання договору на безпідставну вимогу іншої сторони про розірвання в односторонньому порядку. При цьому апелянт посилається на аналогічні правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року №920/418/19 (провадження №12-38гс20) та від 01 вересня 2020 року №233/3676/19 (провадження №14-65цс20).

У письмовому відзиві, який надійшов на адресу суду, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду, як законне та обґрунтоване, без змін.

Заслухавши доповідача, учасників справи та процесу, які з`явилися до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільним процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача щодо розірвання в односторонньому порядку укладеного з відповідачем спірного договору оренди землі відповідає чинному законодавству та умовам вказаного договору, оскільки при укладенні договору оренди землі від 01 грудня 2015 року сторони погодили п. 41, яким передбачено можливість розірвання договору в односторонньому порядку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 16,75 га, кадастровий номер 6523882000:04:001:0080 (а.с.7).

01 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Відродження було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого ОСОБА_1 передав у строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років (а.с. 9-11).

Пунктом 41 договору оренди землі від 01 грудня 2015 року передбачено, що розірвання договору оренди землі допускається в односторонньому порядку.

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Таким чином, законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку у випадку, якщо це передбачено умовами укладеного сторонами договору.

Укладаючи 01 грудня 2015 року договір оренди землі, сторони узгодили усі умови (пункти) договору, визначились з їх змістом.

Відповідно до частини третьої статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оскільки умовами договору оренди землі від 01 грудня 2015 року передбачено право позивача розірвати в односторонньому порядку договір оренди належної йому земельної ділянки, вимога позивача про розірвання спірного договору оренди землі в односторонньому порядку відповідає чинному законодавству та умовам укладеного сторонами договору оренди землі, а отже є обґрунтованою.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 420/504/16-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 623/2953/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 420/550/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 623/2422/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 659/1054/18-ц, від 14 квітня 2021 року та від 01 липня 2021 року у справі № 659/569/19, від 19 травня 2021 року у справі № 659/1151/19.

Вирішуючи спір, встановивши, що пунктом 41 договорів оренди землі, укладених між позивачем та відповідачем 01 грудня 2015 року, передбачена можливість розірвання договору в односторонньому порядку, без настання будь-яких обставин чи передумов (порушення умов договору чи неналежне його виконання), позивач виявив таке бажання (волю), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі.

Судом першої інстанції правильно визначено, що положення пункту 41 договору оренди землі є погодженою між сторонами договору умовою, яка не суперечить положенням чинного законодавства, зокрема частині четвертій статті 31 Закону України Про оренду землі , частині першій статті 651 ЦК України, та відповідно до статті 629 ЦК України є обов`язковою для виконання сторонами.

Посилання апелянта на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 08 вересня 2020 року у справі № 920/418/19 та від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19 є безпідставним, оскільки підставою для розірвання договору оренди землі у справі № 920/418/19 була зміна власника земельної ділянки, а у справі № 233/3676/19 - зміна статусу земельної ділянки, тоді як підставою для розірвання договору оренди землі у цій справі є положення договору про право сторони на одностороннє розірвання договору, без обумовлення будь-яких підстав та передумов. Відтак, правовідносини у зазначених справах не є подібними, а тому відсутні правові підстави для застосування указаних правових висновків у справі, яка переглядається.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволені позову відсутні.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384,390 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Відродження залишити без задоволення, а рішення Нижньосірогозького районного суду Херсонської області від 30 червня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення - 13 грудня 2021 року.

Головуючий О.А. Кузнєцова

Судді: І.В. Вейтас

В.В.Майданік