Постанова

від 02.12.2021 по справі 911/479/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2021 р. Справа№ 911/479/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.12.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 та апеляційні скарги Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Київське лісове господарство" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019

у справі №911/479/18 (суддя Шевчук Н.Г.)

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (позивач 1)

Державного підприємства "Київське лісове господарство" (позивач 2)

до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (відповідач 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспій" (відповідач 2)

про визнання недійсними рішень та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012

В судовому засіданні 02.12.2021 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у справі № 911/479/18 відмовлено у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, прокурор звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у справі № 911/479/18 і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 14.06.2019 вирішено:

- стягнути з Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каспій 9 000 грн. витрат на правову допомогу;

- стягнути з Державного підприємства Київське лісове господарство на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каспій 9 000 грн. витрат на правову допомогу.

Оскаржувані рішення прийняті після направлення справи на новий розгляд постановою Верховного Суду від 05.02.2019.

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року Перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (дані позивач-1) та Державного підприємства Київське лісове господарство (далі - ДП Київське лісове господарство , позивач-2) звернувся до Господарського суду Київської області з позовними вимогами до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Віто-Поштова сільрада, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю Каспій (далі - ТОВ Каспій , відповідач-2), у якому просив:

- визнати недійсним рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільради від 20.10.2009 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки ТОВ Каспій ,

- визнати недійсним рішення Віто-Поштової сільради від 10.09.2012 № 20-56 Про внесення змін до рішення Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 ,

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 08.10.2012, укладений між Віто-Поштовою сільрадою та ТОВ Каспій на земельну ділянку площею 0,50 га, кадастровий номер 3222481201:01:002:0215, для розміщення готельно-розважального комплексу терміном на 49 років, яка розташована на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 05.02.2019 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2018 скасовані, справу № 911/479/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття .

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у справі № 911/479/18 у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Київської області відмовлено.

Під час розгляду справи встановлені обставини, що ДП Київське лісове господарство як постійний землекористувач спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення і Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства як орган виконавчої влади з питань лісового господарства не погоджували вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, вкритої багаторічними лісовими насадженнями на землі для розміщення готельно-ресторанного комплексу, внаслідок чого суд прийшов до висновку, що оспорювані рішення Віто-Поштової сільради прийняті всупереч положень Земельного кодексу України і Лісового кодексу України , оскільки ліси взагалі не можуть надаватися в оренду для інших цілей, ніж визначені у статті 57 Земельного кодексу України , в тому числі для розміщення готельно-ресторанного комплексу.

Натомість, відмовляючи у позові прокурору, суд першої інстанції зазначив, що Віто-Поштовою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області у поданих письмових поясненнях №02-26/275 від 04.04.2018 (т.1, а.с.79-80) зазначено, що строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України на момент пред`явлення прокурором позову сплив, та з посиланням на статті 256 та 257 Цивільного кодексу України Віто-Поштова сільська рада просить суд здійснити об`єктивний та неупереджений розгляд справи та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства, в тому числі наведених вище норм Цивільного кодексу .

Розцінивши зазначені обставини, як вимогу Віто-Поштової сільської ради про застосування до позовних вимог прокурора позовної давності, судом відмовлено у задоволенні позову прокурора у зв`язку з пропуском строку позовної давності та відсутністю правових підстав для його поновлення, при встановленні зокрема, що строк позовної давності за даним позовом починає обраховуватись з 02.08.2013 та відповідно до приписів статей 257 та 261 Цивільного кодексу України трирічний строк сплив 02.08.2016.

Врахувавши постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019, керуючись пунктом 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України , судом першої інстанції ухвалено додаткове рішення про розподіл судових витрат в порядку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України .

Додатковим рішенням від 14.06.2019 витрати на правову допомогу в розмірі 18 000,00 грн. відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладено порівну на Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державне підприємство Київське лісове господарство , оскільки останні набули у даному випадку статусу позивачів у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі прокурор зазначив, що у порушення принципів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 236, 237 ГПК України, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог, невірно застосувавши положення матеріального права, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. ст.275, 277 ГПК України.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- судом у оскаржуваному рішенні застосовано наслідки спливу строку позовної давності без відповідної заяви відповідачів; підставою для застосування строку позовної давності стали пояснення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 04.04.2018, в тексті яких відповідач цитує положення ст. 257 ЦК України;

- грубо порушуючи вимоги ст. 316 ГПК України, згідно яких вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, судом першої інстанції не надано належної оцінки вказаним поясненням Віто-Поштової сільської ради, у зв`язку з чим невірно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України;

- під час нового судового розгляду Віто-Поштовою сільською радою, навіть з огляду на відповідну позицію Верховного Суду у постанові від 05.02.2019 у даній справі, не подано жодної заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, що також залишилось поза увагою суду першої інстанції;

- обґрунтовуючи момент, з якого позивачам могло стати відомо про порушення їх прав, судом зазначено, що Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства мало можливість отримати інформацію про надання спірної земельної ділянки в оренду ТОВ Каспій з 01.08.2013, коли, згідно Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, органи Держлісагенства передали зведені дані державного лісового кадастру до Держлісагенства України; водночас

судом не враховано, що зведена облікова інформація органами Держлісагенства формується на основі документації первинного обліку лісів, яка ведеться підприємствами, установами та організаціями та громадянами, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси;

- посилання суду на положення Порядку ведення державного земельного кадастру та обліку лісів жодним чином не свідчать про наявність передбаченої можливості позивачів довідатись про передачу частини спірної земельної ділянки в оренду ТОВ Каспій за рахунок земель лісового фонду, рішення про вилучення (припинення речового права попереднього користувача) та зміну цільового призначення яких не приймалося.

В апеляційних скаргах Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 містяться однакові обґрунтування, які мотивовані наступним:

- вивчення рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2019 у справі №911/479/18 вказує на те, що при його ухваленні суд не керувався жодним з процесуальних документів, в т.ч. доказами, складеними від імені чи на користь ТОВ Каспій ; дана обставина ставить під сумніви необхідність, доцільність та результативність правничої допомоги, начебто наданої адвокатом Каспій ;

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, в матеріалах справи № 911/479/18 фактично відсутній, оскільки не був наданий ТОВ Каспій , тому неможливо встановити, які саме роботи та послуги вчинено, їх доцільність та необхідність;

- суд прийняв додаткове рішення у справі № 911/479/18 від 14.06.2019, яким безпідставно поклав судові витрати ТОВ Каспій на обох позивачів, чим допустив порушення вимог процесуального законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у справі №911/479/18.

05.09.2019 ухвалами Північного апеляційного господарського суду у справі №911/479/18:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Київське лісове господарство на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 у справі №911/479/18;

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 у справі №911/479/18;

- прийнято до спільного розгляду апеляційну скаргу Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства з апеляційною скаргою Державного підприємства Київське лісове господарство на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 у справі №911/479/18.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 зупинено апеляційне провадження у справі № 911/479/18 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 та опублікування повного тексту судового рішення; провадження за розглядом апеляційних скарг поновлено ухвалою від 06.08.2020.

26.11.2020 розгляд справи №911/479/18 не відбувся у зв`язку з перебуванням суддів Скрипки І.М. та Михальської Ю.Б. у відпустці, судді Тищенко А.І. на лікарняному, апеляційні скарги у справі призначено до розгляду на 21.01.2021 ухвалою від 30.11.2020.

Ухвалами від 03.10.2019, 21.01.2021, 25.02.2021 розгляд апеляційних скарг у справі відкладався.

01.04.2021 розгляд справи № 911/479/18 не відбувся у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. на лікарняному, судді Тищенко А.І. у відпустці з 31.03.2021 по 02.04.2021 включно, справу призначено до розгляду на 27.05.2021 ухвалою суду від 12.04.2021.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2021 зупинено апеляційне провадження у справі № 911/479/18 за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 та апеляційними скаргами Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства Київське лісове господарство на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №911/2169/20 та опублікування повного тексту постанови.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 поновлено провадження у справі №911/479/18; розгляд справи призначено на 07.10.2021.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2021, 07.10.2021 розгляд апеляційних скарг у справі відкладався.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 та витягів з протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заява, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді - доповідачу) (складу суду) від 02.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному з 01.11.2021, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 поновлено відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 та за апеляційними скаргами Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Київське лісове господарство" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 у справі №911/479/18 колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи №911/479/18 призначено на 02.12.2021.

До справи під час апеляційного провадження від відповідача-2 (ТОВ Каспій ) отримано відзив на апеляційну скаргу прокурора (08.08.2019); а також відзив на апеляційні скарги позивачів 02.09.2019; 12.12.2019 відповідачем-2 подано клопотання про вирішення питання щодо стягнення з позивачів на користь ТОВ Каспій витрат на правничу допомогу у сумі 9 100 грн.; 17.08.2019, 27.08.2019 відповідачем-2 надані клопотання, в яких останній просив, зокрема, вирішити питання щодо стягнення судових витрат ТОВ Каспій та припинити провадження по справі; 03.11.2021 від ДП Київське лісове господарство отримані письмові пояснення по справі з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №911/2169/20; 29.11.2021 до суду подані пояснення представника відповідача-2 з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду.

Явка представників сторін

Прокурором у справі в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, оскаржуване рішення прокурор просив скасувати повністю і прийняти нове.

Представники відповідача-2 в судових засіданнях апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційних скарг, просили їх відхилити, а оскаржувані рішення залишити без змін.

Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвал в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. 3 ст. 120 ГПК України).

Представники позивачів 1 та 2, відповідача 1 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників позивачів 1 та 2, відповідача 1 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільради від 20.10.2009 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ Каспій затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання в оренду ТОВ Каспій земельної ділянки площею 0,50 га терміном на 49 років для розміщення готельно-ресторанного комплексу, яка розташована в с. Віта Поштова вздовж автомагістралі Київ-Одеса.

Рішенням Віто-Поштової сільради від 10.09.2012 №20-56 Про внесення змін в рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 внесено зміни до вищезазначеного рішення Віто-Поштової сільради, збільшено розмір орендної плати, яка становить 12% від грошової оцінки, що в розрахунку становить 187 368, 00 грн. і зобов`язано ТОВ Каспій укласти та зареєструвати з Віто-Поштовою сільрадою договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:002:0215.

На виконання цих рішень 08.10.2012 між Віто-Поштовою сільрадою (орендодавець) та ТОВ Каспій (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець зобов`язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,50 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова вздовж автомагістралі Київ-Одеса для розміщення готельно-ресторанного комплексу.

Згідно з пунктом 1.2. договору в строкове платне користування передається земельна ділянка площею 0,50 га, кадастровий номер 3222481201:01:002:0215, опис меж: від А до Б землі ШЕД 623, від Б до В землі сільської ради, від В до Г землі загального користування, від Г до А землі сільської ради. Склад угідь: землі запасу.

Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект від 19.06.2017 №330 та матеріалів лісовпорядкування 1993, 2003, 2014 років Васильківського лісництва ДП Київське лісове господарство частина земельної ділянки із кадастровим номером 3222481201:01:002:0215 розташована у виділі 3 кварталу 50 Васильківського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 років та у виділі 11 кварталу 50 Васильківського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, є земельною ділянкою лісового фонду, покрита лісовою рослинністю.

За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 05.02.2018 № 04-48/300, управління не надавало погодження на зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, кадастровий номер 3222481201:01:002:0215.

За інформацією ДП Київське лісове господарство від 06.02.2018 № 02-02/133 з долученими планово-картографічними матеріалами земельна ділянка з кадастровим номером 3222481201:01:002:0215 знаходиться в кварталі 50 виділі 11 Васильківського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014-2015 років, а за матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 років у виділі 3 кварталу 50 Васильківського лісництва, використовується для ведення лісового господарства.

Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Київське лісове господарство 2004 року спірна земельна ділянка частково покрита лісовою рослинністю та має наступні таксаційні характеристики виділ 3, площа 0,9, складу 9 дерев берези повислої та 1 акації білої, вік 40 років, висота 19 м, діаметр 16 см, запас деревини на 1 га - 180 метрів кубічних.

Згідно з Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП Київське лісове господарство 2014-2015 років має наступні таксаційні характеристики виділ 11, площа 0,9, складу 9 дерев берези повислої та 1 акації білої, вік 51 рік, висота 22 м, діаметр 22 см, запас деревини на 1 га - 200 метрів кубічних.

Посилаючись на п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, за яким документами до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками документами, що підтверджують право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, суд першої інстанції дійшов наступних висновків:

частина спірної земельної ділянки відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні ДП Київське лісове господарство , що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років;

ДП Київське лісове господарство , як постійний землекористувач спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, як орган виконавчої влади з питань лісового господарства, не погоджували вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, вкритої багаторічними лісовими насадженнями на землі для розміщення готельно-ресторанного комплексу;

оспорювані рішення Віто-Поштової сільради прийнято всупереч положень Земельного кодексу України і Лісового кодексу України , оскільки ліси взагалі не можуть надаватися в оренду для інших цілей, ніж визначені у статті 57 Земельного кодексу України , в тому числі для розміщення готельно-ресторанного комплексу;

обґрунтованими є вимоги прокурора про визнання недійсним рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки ТОВ Каспій , визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради від 10.09.2012 № 20-56 Про внесення змін до рішення Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 , визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012, укладеного між Віто-Поштовою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Каспій на земельну ділянку площею 0,50 га з кадастровим номером 3222481201:01:002:0215 для розміщення готельно-розважального комплексу терміном на 49 років, яка розташована на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

При цьому, судом першої інстанції враховано, що у поданих суду Віто-Поштовою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області письмових поясненнях №02-26/275 від 04.04.2018 (т.1, а.с. 79-80) зазначено, що строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України , на момент пред`явлення прокурором позову сплив.

На підставі вищевказаного, з посиланням зокрема на статті 256 та 257 Цивільного кодексу України , Віто-Поштова сільська рада просить суд здійснити об`єктивний та неупереджений розгляд справи та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства, в тому числі наведених вище норм Цивільного кодексу .

Наведені обставини розцінені судом як вимога Віто-Поштової сільської ради про застосування до позовних вимог прокурора позовної давності.

Посилаючись на судову практику, зокрема постанову Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 30/5009/7730/11, де зазначено про необхідність встановлення, з якого часу особі, в інтересах якої пред`явлено позов прокурором, стало відомо про порушене право, суд першої інстанції прийшов до висновку, що Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства могло довідатися про порушення прав держави шляхом прийняття спірних рішень та договору з 01.08.2013, взявши до уваги наступне:

- прокурор звернувся з позовом до суду 06.03.2018, що підтверджується відміткою поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява (т.1, а.с. 78);

- у відповідності до положень Лісового кодексу України та Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848 (далі - Порядок) до завдань Держлісагенства входить ведення державного лісового кадастру лісовий кадастр та облік лісів за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України;

- підприємства, установи, організації та громадяни, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси, надсилають до 1 березня року проведення чергового державного обліку лісів погоджену з територіальними органами Держгеокадастру та оформлену в установленому порядку документацію первинного обліку лісів відповідним державним лісогосподарським підприємствам Держлісагентства для узагальнення і подання органам Держлісагентства до 1 травня зведеної облікової інформації;

- органи Держлісагентства перевіряють повноту і достовірність зазначеної інформації, формують зведені дані кадастру по Автономній Республіці Крим, областях, м.Києву та Севастополю і подають Держлісагентству до 1 серпня року проведення чергового державного обліку лісів (пункт 9 Порядку);

- враховуючи наведені нормативні приписи Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства мало отримати інформацію про відведення та передачу в оренду земельної ділянки ТОВ Каспій згідно договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012, укладеного на виконання рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 та рішення Віто-Поштової сільської ради від 10.09.2012 № 20-56 до 1 серпня 2013 року.

Згідно з висновками суду першої інстанції, строк позовної давності за даним позовом починає обраховуватись з 02.08.2013 та відповідно до приписів статей 257 та 261 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності сплив 02.08.2016.

За відсутності правових підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності, згідно частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи додаткове рішення 14.06.2019 у справі, судом першої інстанції документально підтверджено розмір судових витрат в частині витрат на правничу допомогу ТОВ Каспій на загальну суму в розмірі 18 000,00 грн., при дослідженні поданих останнім документів: копії договору (угода) №47/18 від 26.10.2018 про правничу допомогу, копій актів приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2018 та 05.02.2019, видаткових касових ордерів від 31.10.2018 та 05.02.2019, відповідно до яких адвокат (Карпухін Ярослав Володимирович) надав, а клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю Каспій ) прийняв такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка письмового відзиву та інших матеріалів на запит суду, участь в судових засіданнях, тощо. Вартість наданих послуг разом становить 18 000, 00 грн. без ПДВ.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає скасуванню в частині, виходячи з наступного.

Предметом розгляду у справі є вимоги прокурора визнати недійсними рішення Віто-Поштової сільради від 20.10.2009, від 10.09.2012 та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 08.10.2012, укладений між Віто-Поштовою сільрадою та ТОВ Каспій .

В обґрунтування підстав заявленого позову, прокурор посилався на те, що Віто-Поштова сільрада при відведенні та передачі в оренду ТОВ Каспій земельної ділянки площею 0,50 га для розміщення готельно-ресторанного комплексу порушила вимоги законодавства, оскільки відбулась зміна цільового призначення земель лісогосподарського призначення без погодження землекористувача.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі Державного підприємства Київське лісове господарство , Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII Про прокуратуру (далі - Закон), який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону , має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на положення частини другої статті 19 Конституції України , відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб`єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства та вважає необхідним залишити позов, поданий прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України .

Разом з тим, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, як орган державної влади підпорядковується Держлісагентству України, є його територіальним органом, відповідно у спірних відносинах правомірно визначений прокурором в якості позивача, що є підставою для вирішення спору по суті.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване у справі рішення, прийшов до висновку, що частина спірної земельної ділянки відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні ДП Київське лісове господарство , що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років; ДП Київське лісове господарство , як постійний землекористувач спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, як орган виконавчої влади з питань лісового господарства, не погоджували вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, вкритої багаторічними лісовими насадженнями на землі для розміщення готельно-ресторанного комплексу.

В цій частині суд першої інстанції, фактично погодився з доводами прокурора, викладеними у позовній заяві, однак яка саме частина земельної ділянки та як можливо визначити накладення земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер, виділено в натурі та розроблено проект землеустрою на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває у користуванні ДП Київське лісове господарство у рішенні суду не зазначено, такі обставини не встановлювались, у справі не проводилась судова експертиза, відсутні висновки експертів, а відповідно до змісту листа Державного підприємства Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою за вих. № 0-0.12-321/2-19 від 01.04.2019 (арк. спр. 162 том 2) встановити чіткі межі земель лісогосподарського призначення лісового фонду Васильківського лісництва: квартал 50, виділ 11, ДП Науково-дослідний інститут землеустрою не має можливості; землі лісогосподарського призначення, в натурі (на місцевості) не виражені, правовстановлюючі документи на землі лісогосподарського призначення не прикладені, що в сукупності унеможливлює визначення краю меж такого землекористування.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджено неможливість до виділення в натурі та розроблення правовстановлюючих документів на землі лісогосподарського призначення, що перебувають в користуванні ДП Київське лісове господарство , встановлення частини земельної ділянки лісогосподарського призначення, на яку накладається спірна земельна ділянка, щодо якої між відповідачами у справі укладено договір, а відповідачем-1 прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в оренду.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції прийняте за новим розглядом справи та з урахуванням постанови Верховного Суду від 05.02.2019 у даній справі, у якій у п. 28 Верховним Судом зазначено:

З огляду на достеменно встановлені судами обставини про те, що ДП Київське лісове господарство як постійний землекористувач спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення і Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства як орган виконавчої влади з питань лісового господарства не погоджували вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, вкритої багаторічними лісовими насадженнями на землі для розміщення готельно-ресторанного комплексу,

суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, який було підтримано і апеляційним судом,

що оспорювані рішення Віто-Поштової сільради прийнято всупереч положень Земельного кодексу України і Лісового кодексу України , оскільки ліси взагалі не можуть надаватися в оренду для інших цілей, ніж визначені у статті 57 ЗК України , в тому числі для розміщення готельно-ресторанного комплексу.

Вказані висновки відображені у рішенні суду першої інстанції і такі були предметом розгляду в суді касаційної інстанції.

При цьому, Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 зазначено, що в порушення приписів статей 86 , 236 , 282 ГПК України суди першої та апеляційної інстанцій достеменно не встановили обставин, не з`ясували дат чи періодів конкретних подій щодо початку перебігу строку позовної давності, наявності чи відсутності поважних причин його пропуску саме позивачами (Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Київське лісове господарство ), обмежившись лише посиланням на те, що у разі належного виконання позивачами обов`язку щодо щорічного кількісного та якісного моніторингу лісів, останні могли довідатися про порушення прав держави шляхом прийняття спірних рішень та договору у 2012-2013 роках, що суперечить положенням статей 261 , 267 ЦК України , оскільки є доволі абстрактним і тривалим часовим періодом.

На виконання зазначених вказівок, судом першої інстанції проаналізовані положення Лісового кодексу України та Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848 (п. 9), встановлено, що строк позовної давності за даним позовом починає обраховуватись з 02.08.2013 та відповідно до приписів статей 257 та 261 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності сплив 02.08.2016.

Натомість, згідно доводів апеляційної скарги прокурора, в цій частині, - судом не враховано, що зведена облікова інформація органами Держлісагенства формується на основі документації первинного обліку лісів, яка ведеться підприємствами, установами та організаціями та громадянами, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси;

- посилання суду на положення Порядку ведення державного земельного кадастру та обліку лісів жодним чином не свідчать про наявність передбаченої можливості позивачів довідатись про передачу частини спірної земельної ділянки в оренду ТОВ Каспій за рахунок земель лісового фонду, рішення про вилучення (припинення речового права попереднього користувача) та зміну цільового призначення яких не приймалося.

Колегією суддів взято до уваги зазначені посилання, при цьому, на спростування їх абстрактності, відзначається, що в матеріалах справи (арк. спр. 49-50 том 1) наявний витяг з протоколу першої лісовпорядної наради з лісовпорядкування державних лісогосподарських підприємств Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затверджений начальником Управління 03.06.2014, яким ухвалено провести в 2014 році польові лісовпорядні роботи спеціалістами чотирьох лісовпорядних експедицій ВО Укрдержліспроект на площі 405, 3 тис. га за 1 розрядом лісовпорядкування в наступних державних підприємствах Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, зокрема комплексною лісовпорядною експедицією в ДП Київський лісгосп на площі 27, 7 тис. га.

Згідно з п.34 вказаного протоколу: керівникам та спеціалістам лісовпорядних організацій сумісно з працівниками лісогосподарських підприємств налагодити в період проведення лісовпорядних робіт зв`язок з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування, регіональними науковими установами та іншими організаціями для вирішення питань, що знаходяться в їх компетенції, та інформувати громадськість про завдання лісовпорядкування, роль лісів та їх стан, використання лісових ресурсів.

Наведені обставини документально підтверджують можливість Управління, у разі належного виконання обов`язку щодо щорічного кількісного та якісного моніторингу лісів, довідатися про порушення прав держави шляхом прийняття спірних рішень та договору у 2012-2013 роках отримавши відповідну інформацію в органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, та зокрема у строк з 02.08.2014 визначений Порядком ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848 для подання відповідної інформації Держлісагентству до 1 серпня року проведення чергового державного обліку лісів.

Висновки про те, що у разі належного користування своїми правами позивачі могли б довідатися про порушення своїх прав та особу, яка їх порушила, наведені у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 922/793/19 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

З позовом до суду прокурор звернувся 06.03.2018, тобто з пропуском встановленого трирічного строку позовної давності, що відповідно свідчить про обгрунтованість висновків суду першої інстанції щодо застосування наслідків спливу строку давності та у зв`язку з цим - відмови у задоволенні позовних вимог прокурора.

При цьому, колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги прокурора про грубе порушення вимог ст. 316 ГПК України, в частині ненадання судом першої інстанції належної оцінки поясненням Віто-Поштової сільської ради, оскільки у поданих суду Віто-Поштовою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області письмових поясненнях № 02-26/275 від 04.04.2018 (т.1, а.с. 79-80) зазначено, що строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України на момент пред`явлення прокурором позову сплив.

Статтею 79 ГПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Письмові пояснення Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, в яких зазначено, що строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, на момент пред`явлення прокурором позову сплив, розцінені судом як вимога Віто-Поштової сільської ради про застосування до позовних вимог прокурора позовної давності, і для встановлення обставин наявності відповідної заяви сторони у спорі про застосування строку позовної давності (ст.267 ЦК України), суд першої інстанції у відповідності до приписів ст.79 ГПК України вирішив питання про достатність такого доказу.

Згідно положень ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, в суду першої інстанції були відсутні підстави для відхилення заяви відповідача-1, яка стосується предмета доказування та у якій зазначено про сплив позовної давності на момент пред`явлення позову прокурора.

Окрім того, у справі немає жодного документу, підтверджуючого відсутність заяви про застосування строку давності до вимог прокурора у справі, заперечень щодо наявних у справі пояснень від Віта-Поштової сільської ради не отримувалось під час розгляду справи, в тому числі після направлення справи на новий розгляд постановою Верховного Суду від 05.02.2019. Зміст відзиву на апеляційну скаргу, що міститься у справі (арк. спр. 173-176) навпаки свідчить про погодження Віта-Поштовою сільською радою з прийнятим у справі судовим рішенням, зокрема в частині застосування строку позовної давності.

У клопотанні відповідача-2, поданому до суду 17.08.2020 (арк. спр. 200-202 том 3) зазначено, що з дня укладання договору оренди земельної ділянки площею 0, 50 га між Віта-Поштовою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та ТОВ Каспій 08.10.2012 орендар справно сплачував обумовлену договором суму оренди без створення заборгованості та на протязі 7 років витратив значну суму, тобто понад 800 000 грн.; однак через постійні судові тяжби, ініційовані прокуратурою Київської області, з метою вилучення у товариства орендованої земельної ділянки, ТОВ Каспій було вимушено відмовитись від подальшої оренди.

На підставі рішення №47-22 від 28.03.2019 47 сесії 7 скликання Віта-поштової сільської ради, 10.04.2019 договір оренди, укладений між ТОВ Каспій та Віта-Поштовою сільською радою 08.10.2012 за взаємною згодою сторін нотаріально був розірваний; 10.04.2019 на підставі договору про розірвання договору оренди земельної ділянки складено акт прийому-передачі земельної ділянки, внесені дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Посилаючись на зазначені обставини, відповідач-2 просив суд припинити провадження у справі.

Колегією суддів взято до уваги, що зазначені обставини мали місце до прийняття оскаржуваного у справі судового рішення (23.05.2019), такі підтверджені документально (додатками до клопотання є рішення № 47-22 від 28.03.2019 47 сесії 7 скликання Віта-поштової сільської ради, договір від 10.04.2019 про розірвання договору оренди земельної ділянки (нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі № 2281); акт прийому-передачі земельної ділянки від 10.04.2019, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), однак виходячи з предмету заявленого позову (недійсність рішень та договору оренди), не є підставою для закриття провадження у справі; оскільки недійсність рішень та договору оцінюється на момент їх прийняття та не стосується наслідків виконання. Зважаючи на викладене, рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 підлягає скасуванню в частині позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі ДП Київське лісове господарство з ухваленням в цій частині нового рішення про залишення позову без розгляду. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін.

За розглядом апеляційних скарг Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства Київське лісове господарство на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019, суд виходить з наступного.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2018 та рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 скасовано, а справу № 911/479/18 передано на новий розгляд.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 по даній справі вказано, що з огляду на те, що справа підлягає передачі на новий розгляд, то розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги з урахуванням статті 129 Господарського процесуального кодексу України , має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору при новому розгляді.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у позові Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства Київське лісове господарство до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Каспій відмовлено повністю.

В апеляційному провадженні Товариством з обмеженою відповідальністю Каспій було заявлено клопотання б/н від 31.10.2018 про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом під час розгляду справи в апеляційній інстанції у розмірі 10 000,00 грн.

До матеріалів касаційного провадження 05.02.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Каспій було подано клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн., понесені останнім в апеляційному провадженні.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини першої та пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір судових витрат відповідача-2 понесених на оплату правової допомоги у зв`язку з наявністю господарського спору, що розглядався у справі № 911/479/18 підтверджено документально у розмірі 18 000 грн., зокрема, як встановлено судом першої інстанції в якості доказів додано копію договору (угода) №47/18 від 26.10.2018 про правничу допомогу, копії актів приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2018 та 05.02.2019, видаткові касові ордери від 31.10.2018 та 05.02.2019, відповідно до яких адвокат (Карпухін Ярослав Володимирович) надав, а клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю Каспій ) прийняв такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка письмового відзиву та інших матеріалів на запит суду, участь в судових засіданнях, тощо. Вартість наданих послуг разом становить 18 000, 00 грн. без ПДВ.

Судом першої інстанції, при винесенні додаткового рішення у справі від 14.06.2019, витрати на правову допомогу в розмірі 18 000,00 грн. відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладено порівну на Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державне підприємство Київське лісове господарство , оскільки Перший заступник прокурора Київської області звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства Київське лісове господарство , які набули у даному випадку статусу позивачів у справі.

В свою чергу, за результатами апеляційного перегляду судового рішення, винесеного у справі 23.05.2019, останнє підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог першого заступника прокурора Київської області, заявлених в інтересах держави в особі Державного підприємства Київське лісове господарство , а отже немає правових підстав для покладення судових витрат на вказане підприємство, в особі якого відсутні повноваження прокурора на звернення до суду з позовом, що розглянутий у справі.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України ).

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. У разі відмови в позові такі витрати покладаються на позивача (ч. 4 ст. 129 ГПК).

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Додаткове рішення суду першої інстанції у даній справі обгрунтоване наявними у справі доказами, які підтверджують понесені відповідачем-2 витрати на правову допомогу.

Суд першої інстанції правильно враховував підтвердженням понесених відповідачем-2 витрат та професійну правничу допомогу надані суду: копію договору (угода) №47/18 від 26.10.2018 про правничу допомогу, копії актів приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2018 та 05.02.2019, видаткові касові ордери від 31.10.2018 та 05.02.2019, відповідно до яких адвокат (Карпухін Ярослав Володимирович) надав, а клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю Каспій ) прийняв такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка письмового відзиву та інших матеріалів на запит суду, участь в судових засіданнях, тощо.

При цьому, відхиляються судом доводи апеляційних скарг позивачів у тій частині, що детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, в матеріалах справи №911/479/18 фактично відсутній, оскільки форма цього опису чинним ГПК не регламентована, а тому, його може бути подано також і в формі акту приймання-передачі наданих послуг, які залучені до матеріалів справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивачів з висновком суду першої інстанції про стягнення судових витрат в порядку розподілу згідно вимог процесуального закону (ст. ст.126, 129 ГПК України), а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного прийняття рішення у справі.

Понесення витрат на оплату послуг адвоката за участь в судових засіданнях не ставиться в залежність від необхідності, доцільності чи результативності правничої допомоги, оскільки представництво інтересів сторін в суді адвокатом обумовлено законом, адвокатом витрачений час, який підлягає оплаті, надані послуги (правова допомога) у зв`язку з виникненням спору за позовом прокурора, що поданий в особі визначених ним позивачів.

Оскільки в апеляційному порядку підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції, прийняте за результатами нового розгляду справи в частині відмови у задоволенні вимог першого заступника прокурора Київської області заявлених в інтересах держави в особі Державного підприємства Київське лісове господарство у справі № 11/479/18 з ухваленням в цій частині рішення про залишення позовної заяви без розгляду, судові витрати у справі, що понесені відповідачем-2 внаслідок необхідності представництва інтересів товариства в суді апеляційної інстанції, що мало місце до прийняття постанови Верховним Судом 05.02.2019 у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача, яким є Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Щодо клопотань відповідача-2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції (зареєстровано надходження до суду 12.12.2019; арк. спр. 174-175 том 3; 17.08.2020 арк. спр. 200-202 том 3), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст.ст. 129 ГПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України ).

До справи відповідачем-2 надано суду наступні документи: Угода №043/19 від 04.03.2019 про подальше представництво ТОВ Каспій з адвокатом Мусаєвим М.Г. (арк. спр. 127 том 2), ордер № 139198 на представництво адвокатом інтересів ТОВ Каспій у Північному апеляційному господарському суді (арк. спр. 111 том 3), копії трьох видаткових ордерів на суму 9 100 грн. (арк. спр. 203-204; 217-218 том 3).

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, п. 269).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п.95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, п.80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, п.88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України ).

Враховуючи викладене, розглянувши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що витрати відповідача-2 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 9 100 грн. є обґрунтованими, виходячи з підготовлених до справи заяв відповідача-2 та представництва інтересів клієнта в судових засіданнях, у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню відповідачеві за рахунок позивача (Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства) на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Слід зазначити і про те, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями ГПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України , згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого підтвердження, тоді як за встановлених під час апеляційного перегляду обставин відсутності повноважень прокурора на звернення з позовом в інтересах Державного підприємства Київське лісове господарство , рішення суду першої інстанції від 23.05.2019 у справі підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог першого заступника прокурора Київської області заявлених в інтересах держави в особі Державного підприємства Київське лісове господарство у справі № 911/479/18 із ухваленням в цій частині рішення про залишення позову без розгляду.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Апеляційна скарга Державного підприємства Київське лісове господарство на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 у справі № 911/479/18 підлягає частковому задоволенню, а саме:

додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 у справі №911/479/18 підлягає скасуванню в частині стягнення з Державного підприємства Київське лісове господарство на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каспій 9 000 грн. витрат на правову допомогу, із покладенням зазначених витрат в порядку ст. 129 ГПК України на Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

Апеляційна скарга Київського обласного по м. Києву управління лісового та мисливського господарства на Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 у справі № 911/479/18 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у справі № 911/479/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у справі №911/479/18 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства Київське лісове господарство у справі № 911/479/18, ухвалити в цій частині нове рішення про залишення позовної заяви без розгляду.

В решті рішення Господарського суду Київської області від 23.05.2019 у справі №911/479/18 залишити без змін.

3. Стягнути з Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, село Стоянка, вулиця Лісна, 15, код 35278561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каспій (03127, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Героїв Оборони, 7, код 24263201) 9 100 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

4. Апеляційну скаргу Державного підприємства Київське лісове господарство на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 у справі №911/479/18 задовольнити частково.

5. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 у справі № 911/479/18 скасувати в частині стягнення з Державного підприємства Київське лісове господарство на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каспій 9 000 грн. витрат на правову допомогу.

6. Прийняти у цій частині нове додаткове рішення про відмову у стягненні з Державного підприємства Київське лісове господарство на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каспій 9 000 грн. витрат на правову допомогу.

7. В іншій частині Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 у справі № 911/479/18 змінити, виклавши резолютивну частину додаткового рішення в наступній редакції:

Стягнути з Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, село Стоянка, вулиця Лісна, 15, код 35278561) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Каспій (03127, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Героїв Оборони, 7, код 24263201) 18 000 грн. (вісімнадцять тисяч гривень) витрат на правову допомогу.

8. У задоволенні апеляційної скарги Київського обласного по м. Києву управління лісового та мисливського господарства на Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.06.2019 у справі № 911/479/18 відмовити.

9. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

10. Матеріали справи № 911/479/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 13.12.2021.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді І.А. Іоннікова

Ю.Б. Михальська