Ухвала

від 10.12.2021 по справі 915/1785/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

про забезпечення позову

10 грудня 2021 року Справа № 915/1785/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» (54003, м.Миколаїв, вул. Котельна, 14, код ЄДРПОУ 44315383)

до відповідача Миколаївської міської ради (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573, sov@mkrada.gov.ua)

про визнання недійсним положень договору оренди землі

без повідомлення (виклику) учасників

В С Т А Н О В И В:

08.12.2021 до Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» до відповідача Миколаївської міської ради з позовною заявою про визнання недійсним положень договору оренди землі, в якій просить суд:

- визнати недійсним пункти 2.5, 5.4, 6.4, 8.6, 11.9 договору оренди землі від 12.07.2021 № 11664 укладеного між орендодавцем - Миколаївською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» ;

- судові витрати покласти на відповідача.

Підставою позову товариством зазначено порушення вимог законодавства при укладенні договору оренди землі від 12.07.2021 № 11664 укладеного за результатами проведення земельних торгів.

Так, рішенням Миколаївської міської ради (далі також - відповідач) від 21.05.2021 №4/463 (далі - рішення № 4/463) затверджено перелік земельних ділянок комунальної власності, право оренди на які виставляється на земельні торги окремими лотами, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:047:0019, загальною площею 1095 кв.м, по вул. Пограничній, поблизу будинку № 29-б в м. Миколаєві, цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Пунктом 5.1. рішення № 4/463 доручено управлінню земельних ресурсів Миколаївської міської ради забезпечити організацію та проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди на земельні ділянки, відповідно до переліку.

На офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастр) з питань проведення земельних торгів (http://torgy.land.gov.ua/) було розміщено оголошення про проведення аукціону №34369 лот № 69357, предметом якого є вищеназвана земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:02:047:0019. Оголошення доступне за посиланням http://torgy.land.gov.ua/auction/lot-card/69357.

Згідно з оголошенням аукціон № 34369 лот № 69357:

Найменування організатора земельних торгів: Миколаївська міська рада

Кадастровий номер: 4810136300:02:047:0019

Місце розташування: Миколаївська область, м.Миколаїв, вулиця Погранична поблизу будинку, 29 - б

Площа земельної ділянки: 0.1095

Цільове призначення земельної ділянки: 03.07

Містобудівні потреби (види використання): Для будівництва магазину з виставковим залом

НГО земельної ділянки, (грн): 2499983.55

Договір: Оренди

Умови договору, який укладається на земельних торгах: Договір оренди на 5 років. Детальні умови договору викладенні у проекті договору, що додається. Підлягають відшкодуванню переможцем витрати на підготовку лота, організацію та проведення земельних торгів у сумі 4000,00 грн.

Стартовий розмір річної плати за користування земельною ділянкою (грн): 124999.18

Містобудівні умови земельної ділянки: У вкладених файлах (згідно відповідних висновків)

Час проведення земельних торгів: 12.07.2021 14:00

Місце проведення земельних торгів: Миколаївська область, Миколаїв район, м.Миколаїв; вул. Нікольська, 25 (конферец-зал |»Олександрівський» )

Обмеження забудови земельної ділянки: Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051. згідно відповідних висновків

Розмір реєстраційного внеску: 1135.00

Розмір гарантійного внеску: 37499.75

Порядок сплати внесків: Гарантійні та реєстраційні внески сплачуються на рахунок виконавця земельних торгів, подача заяв на участь в земельних торгах здійснюється в термін не пізніше, ніж за три робочі дні до дня проведення аукціону.

12.07.2021 відбулись земельні торги з продажу права оренди вищеназваної земельної ділянки в яких взяло участь та переможцем яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» .

Безпосередньо після завершення земельних торгів 12.07.2021 з продажу лота № 69357 аукціону № 34369 переможцем земельних торгів - ТОВ «АВРОРЕНТ» , представниками організатора торгів - Миколаївської міської ради та виконавцем торгів ТОВ «ЮГЗЕМСЕРВІС» було підписано протокол № 2 проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку.

Заявник стверджує, що норми законодавства щодо порядку проведення земельних торгів передбачають, що підписання договору оренди землі повинно відбутись безпосередньо після завершення земельних торгів між організатором торгів - орендодавцем та переможцем торгів - орендарем, на умовах договору викладених в оголошенні про проведення земельних торгів (п. «г» та «и» ч. 4 ст. 137 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)) і ці умови не можуть бути змінені (ч. 12 ст. 135 ЗК України).

Однак, представники Миколаївської міської ради присутні під час проведення земельних торгів, які підписали протокол проведення земельних торгів № 2 від 12.07.2021 не надали для підписання договір оренди землі.

Заявник стверджує, що Договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:02:047:0019, загальною площею 1095 кв.м, по вул. Пограничній, поблизу будинку № 29-б в м.Миколаєві, наданої для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, за результатами земельних торгів проведених 12.07.2021, підписано ТОВ «АВРОРЕНТ» 27.09.2021, та зареєстровано в Миколаївській міські раді за № 11664.

Також, заявник стверджує, що великий проміжок часу між датою проведення земельних торгів (12.07.2021) та датою фактичного підписання договору (27.09.2021) зумовлено діями міської ради, зокрема, включенням до умов запропонованого для підписання договору пунктів 2.5, 5.4, 6.4, 8.6, 11.9, які були відсутні в договорі оренди доданому до оголошення про проведення земельних торгів.

Включення до договору оренди землі № 11664 пунктів 2.5, 5.4, 6.4, 8.6, 11.9, на думку заявника, суттєво впливає на права орендаря за цим договором, оскільки на момент фактичного підписання цього договору - 27.09.2021, зобов`язання орендаря викладені в пункті 5.4 договору вже є простроченими орендарем, що дає право орендодавцю на підставі п. 8.6, 11.9 достроково розірвати договір оренди землі, без компенсації витрат понесених орендарем у зв`язку із участю в земельних торгах та укладенням договору оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. ст. 124, 134, 135, 137 ЗК України, 215-217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Товариством разом із позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходів до забезпечення позову та з цією метою просить заборонити Миколаївській міські раді та її виконавчим органам вживати заходи спрямовані на дострокове розірвання договору оренди землі від 12.07.2021 № 11664 укладеного між орендодавцем - Миколаївською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» , у тому числі вносити до порядку денного сесії Миколаївської міської ради та розглядати рішення про розірвання договору оренди землі від 12.07.2021 № 11664.

Підставами необхідності забезпечення позову зазначено, що виконавчими органами Миколаївської міської ради підготовлено проект рішення Миколаївської міської ради (файл S-zr-139) «Про розірвання договору оренди землі від 12.07.2021 № 11664, укладеного між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» . Підставою для розірвання договору вказано порушення орендарем п. 5.4 договору оренди землі.

Прийняття цього рішення та розірвання договору оренди фактично призведе до неможливості реального поновлення інтересів орендаря земельної ділянки - Товариства з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» , приведення положень спірного договору у відповідність до вимог закону, а також унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.

З метою запобігання дострокового розірвання спірного договору, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, відповідно до статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вбачаються підстави для вжиття наступних заходів до забезпечення позову: заборони Миколаївській міські раді та її виконавчим органам вживати заходи спрямовані на дострокове розірвання договору оренди землі від 12.07.2021 № 11664 укладеного між орендодавцем - Миколаївською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» , у тому числі вносити до порядку денного сесії Миколаївської міської ради та розглядати рішення про розірвання договору оренди землі від 12.07.2021 № 11664 (підстава - неможливість виконати рішення суду - визнати недійсним положення договору оренди землі, який на момент набрання рішенням суду буде розірваний та не відновить права позивач).

Заява про забезпечення позову обґрунтована нормами ст. ст. 136-139 ГПК України.

Пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні.

Судом встановлено, що заяву про забезпечення позову подано з дотриманням вимог ст. 139 ГПК України та оплачено судовим збором.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ГПК України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову суду необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо доцільності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, адекватності заходу до забезпечення позову, тобто його відповідність вимогам, на забезпечення яких він вживається, а також справедливого балансу інтересів сторін у справі.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.

Відповідно до абзацу 2, 3 п. 4 постанови Пленуму ВС України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Разом із тим, у випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року № 910/1040/18).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 15.01.2020 по справі №915/1912/19).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції). Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття «ефективний засіб» , за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

В ході вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Як вбачається з доданих до матеріалів доказів товариством подано рішення про проведення земельних торгів, оголошення про проведення земельних торгів, проект договору доданий до оголошення про проведення земельних торгів, протокол проведення земельних торгів, договір оренди землі укладений за результатами проведення земельних торгів, лист про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень, містобудівні умови та обмеження, копія проекту рішення про розірвання договору оренди землі.

Дослідивши подані до позову докази, оцінивши наведені заявником підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Товариство просить про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати дії спрямовані на дострокове розірвання договору оренди землі від 12.07.2021 № 11664, у тому числі вносити до порядку денного сесії Миколаївської міської ради та розглядати рішення про розірвання договору оренди землі від 12.07.2021 № 11664 (абз. 2 п. 1 прохальної частини заяви).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення (зокрема, в разі задоволення позовної вимоги про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт, який на дату розгляду спору має певні характеристики (площу, конфігурацію тощо).

Судом також враховано, що тотожними вважаються вимоги, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли вимоги повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає зверненню до суду.

В спірному випадку заходи забезпечення позову не є тотожними позовним вимогам.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову судом не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Враховуючи характер спору, обраний заявником захід забезпечення позову є співрозмірним до позовних вимог та фактичних обставин господарської діяльності сторін, не забороняє боржникам здійснювати їх звичайну діяльність, забезпечує виконання судового рішення в разі можливого задоволення позову й не порушує існуючих прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову та збереження існуючих договірних правовідносин сторін спору у тому стані, який існує на момент подання позову.

При цьому, суд звертає увагу, що під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд не має права надавати оцінку позовним вимогам по суті спору.

Ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом (ст. 144 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульовано ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» .

Враховуючи, що прокуратурою чітко не зазначено які саме дії слід заборонити вчиняти відповідачам, суд позбавлений можливості здійснити як оцінку адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, так і забезпечити справедливий баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, заява про вжиття заходів забезпечення позову підлягає задоволенню.

Підстави для зустрічного забезпечення відсутні (ст. 141 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частин 7-10 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

В такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 144, 145, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» про забезпечення позову.

2. Вжити заходи до забезпечення позову у справі № 915/1785/21 - заборони Миколаївській міські раді та її виконавчим органам вживати заходи спрямовані на дострокове розірвання договору оренди землі від 12.07.2021 № 11664 укладеного між орендодавцем - Миколаївською міською радою та орендарем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» , у тому числі вносити до порядку денного сесії Миколаївської міської ради та розглядати рішення про розірвання договору оренди землі від 12.07.2021 № 11664.

3. Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВРОРЕНТ» (54003, м.Миколаїв, вул. Котельна, 14, код ЄДРПОУ 44315383).

4. Боржник: Миколаївська міська рада (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573.

5. Ухвала є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» .

Строк пред`явлення ухвали до виконання відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 144 ГПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 10.12.2021 року.

Суддя В.С. Адаховська