Рішення

від 06.12.2021 по справі 334/1553/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 06.12.2021

Справа № 334/1553/21

Провадження № 2/334/2953/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Боднар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, про визнання недійним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю: представника позивача адвоката Кравця О.О., представника співвідповідачки ОСОБА_2 адвоката Ями Д.М., представника співвідповідачки ОСОБА_3 адвоката Москаленка Д.Ф.,

встановив:

представник позивача адвокат Кравець О.О. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2020, укладеного між співвідповідачками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. за реєстровим № 7218, а також витребувати із чужого незаконного володіння співвідповідки ОСОБА_2 на користь позивача нерухоме майно, а саме земельну ділянку площею 0,1000 га. у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 230100000:04:038:0160), цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позов обґрунтовує тим, що 08.06.2010 між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купив, належну Продавцю на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,1000 га., у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2310100000:04:038:0160), цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Пунктами 2, 3 Договору передбачено, що відчужувана земельна ділянка належить Продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 452291, виданого Запорізькою міською радою 20.07.2009. Продаж земельної ділянки здійснюється за 141 176,47 гривень, які Покупець передав Продавцю до підписання цього Договору. Вказаний Договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Остренко А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1236, проведена його державна реєстрація. На Державному акті на право власності на земельну ділянку приватним нотаріусом зроблено відмітку про перехід права власності на земельну ділянку. Договір не визнавався недійсним, сторонами не розривався, а отже на даний момент він є чинним та не втратив свою дію. Проте, 02.11.2020 між співвідповідачками укладений Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. З вказаного договору вбачається, що земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 452291 від 20.07.2009. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010926101330. Пунктом 6 цього Договору передбачено, що Продавець свідчить, що до укладення договору земельна ділянка іншим особам не відчужена, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передана, щодо неї відсутні судові спори. Тобто, спірний Договір містить в собі відомості, які не відповідають дійсності, зокрема, відомості про належність земельної ділянки ОСОБА_3 та про не відчуження земельної ділянки іншим особам. На момент укладення спірного правочину у ОСОБА_3 був відсутній оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку. Крім того, на момент укладення спірного правочину у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно була відсутня державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3 , а тому остання не мала повноважень на укладення цього договору про відчуження земельної ділянки, оскільки вона вже розпорядилась вказаною ділянкою шляхом її продажу ОСОБА_1 . Пунктом 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, передбачено можливість проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку на підставі копії державного акту на право власності на земельну ділянку. Проте, таке право виникає лише у випадку втрати, пошкодження чи псування державного акту про право власності на земельну ділянку. У спірних правовідносинах такий факт відсутній, оскільки оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 452291 був долучений до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08.06.2010, і на вказаному акті зроблено відповідну відмітку про відчуження земельної ділянки. Оскільки вказаний акт не втрачався, не псувався та не пошкоджувався, то у ОСОБА_3 були відсутні правові підстави для звернення з вимогою про реєстрацію права власності на земельну ділянку в порядку пункту 53 Порядку. Таким чином, ОСОБА_4 не мала права на укладення спірного правочину, оскільки вона не мала оригіналу правовстановлюючого документу, а також не мала права на відчуження, оскільки вже здійснила відчуження земельної ділянки на користь ОСОБА_1 . З наведеного вбачається, що спірна земельна ділянки вибула з володіння позивача поза його волею, а тому його право власності на спіну земельну ділянку порушено, у зв`язку з чим він вимушений звернутись з відповідним позовом до суду, оскільки ним спірна земельна ділянка третім особам не відчужувалася, він не уповноважував будь-кого на вчинення такого роду дій.

13.07.2021 представником співвідповідачки ОСОБА_2 адвокатом Ямою Д.М. поданий відзив на позов, у якому він позов не визнав, обґрунтовуючи це тим, що згідно зі статтею 202 ЗК України станом на 2010 рік здійснювалася фактично подвійна реєстрація земельних ділянок, оскільки Держреєстр земельних ділянок складався з: Поземельної книги, що містила відомості про земельну ділянку, та Книги записів, де проводиться реєстрація державних актів на право власності на землю та договорів оренди землі. Тобто, реєструвалася і сама земельна ділянка (права на неї), і документ, що засвідчує право на неї. В результаті під час переходу прав на земельну ділянку згідно з частиною шостою статті 126 ЗК України необхідним було проставлення відмітки про цей факт на державному акті на право власності не тільки від нотаріуса, але і від органів Держкомзему, які до 01.01.2012 виконували функції реєстрації прав на землю. Порядок і черговість реєстрації було встановлено Порядком здійснення відмітки про перехід права власності на земельну ділянку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 № 439 Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку , згідно пунктами 3, 4 якого відмітку спочатку здійснює нотаріус, а потім - територіальний орган Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки. Недодержання цих процедур станом на 2010 рік означало, що право власності не зареєстровано, а отже за правилами статті 334 ЦК України таке право не виникло. Позивачем ОСОБА_1 ці вимоги закону виконані не були, маючи засвідчений приватним нотаріусом державний акт на землю після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, до відповідного територіального органу земельних ресурсів з вимогою про державну реєстрацію його права власності на вказану ділянку він не звернувся, а тому і право власності у нього не виникло не виникло.

Співвідповідачка ОСОБА_3 та її представник відзив на позов не подали. Третя особа приватний нотаріус Вовк І.І. пояснення щодо позову та відзиву не також подала.

Ухвалою від 08.06.2021 за клопотанням представника позивача адвоката Кравця О.О. позов забезпечений шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку. Ухвалою від 15.06.2021 відкрите провадження у справі, яка була призначена до розгляду в загальному позовному провадженні, призначене підготовче засідання. За клопотанням позивача витребувана у приватного нотаріуса Вовк І.І. копія спірного Договору, а також документи, які надавались при його укладенні. Витребувані докази надані суду ти безпосередньо суду 12.08.2021. Ухвалою від 23.07.2021 за клопотанням представника позивача до участі у справі як співвідповідачка залучена ОСОБА_3 23.07.2021 представником позивача змінений предмет позову та висунута додаткова вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 02.11.2020 укладеного між співвідповідачками. Ухвалою від 12.10.2021 закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи був повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив. Заяву про розгляд справи без його участі не подав.

Представник позивача адвокат Кравець О.О. в судовому засіданні позов та обставини, яким він обґрунтований, підтримав.

Співвідповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Про розгляд справи була повідомлена належним чином. Причини неявки не повідомила. Заяву про розгляд справи без її участі не подала.

Представник співвідповідачки ОСОБА_2 адвокат Яма Д.М. позов не визнав, посилаючись на обставини, які були викладені ним у відзиві.

Співвідповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась. Про розгляд справи була повідомлена належним чином. Причини неявки не повідомила. Заяву про розгляд справи без її участі не подала. 06.12.2021 подала письмові пояснення, в яких зазначено, що вона не спростовує факту укладення правочину з позивачем, проти позову не заперечує. Договір купівлі-продажу з ОСОБА_2 нею був укладений, оскільки згідно з Державними реєстрами вона була власником спірної земельної ділянки. Про те, що земельна ділянка була нею продана ще у 2010 році пояснює тим, що за життя її чоловік ОСОБА_5 все майно оформлював на її ім`я, а тому вона часто була присутньою при угодах, які укладав її померлий чоловік. Вона як власник майна підписувала відповідні договори і вочевидь одним з таких і був договір, укладений з позивачем. Проте, вона не пам`ятає обставин, при яких було укладено цей договір, оскільки її обов`язком було лише проставляння свого підпису на документі, а всі питання вирішував виключно чоловік, який помер у листопаді 2019 року. Після його смерті її сину ОСОБА_6 зателефонував один знайомий чоловіка та сказав, що у чоловіка на АДРЕСА_1 є земельна ділянка і на неї є покупець. Приймаючи спадок, вони попросили нотаріуса здійснити перевірку по майну померлого, в результаті якої було з`ясовано, що жодних земельних ділянок на його ім`я не було оформлено, а власником спірної ділянки є вона, і ні на кого іншого вона не зареєстрована.

Представник співвідповідачки ОСОБА_3 адвокат Москаленко Д.Ф. в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечував. Пояснив, що його співвідповідачка ОСОБА_3 не пам`ятає обставин, за яких між нею та позивачем було укладено Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, проте не заперечує проти того, що саме нею підписано вказаний договір.

Третя особа приватний нотаріус Вовк І.І. в судове засідання не з`явилась. Про розгляд справи була повідомлена належним чином. Причини неявки не повідомила. Заяву про розгляд справи без її участі не подала.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши заяви по суті спору, показання свідка та письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до показань свідка ОСОБА_6 з позивачем він не знайомий, співвідповідачка ОСОБА_3 є його матір`ю, зі співвідповідачкою ОСОБА_2 познайомився під час укладення спірного договору. В листопаді 2019 року помер його батько ОСОБА_5 . Через місяць з`явився його знайомий, який повідомив, що у батька є земельна ділянка по АДРЕСА_1 . Під час вступу у спадщину земельна ділянка за батьком не рахувалася. Потім знайомий батька йому повідомив, що ділянка оформлена на матір і він бажає її придбати. Під час перевірки було з`ясовано, що ділянка не правильно оформлена в ДРРП оскільки співвласником була зареєстрована суміжний землевласник. В подальшому його познайомили з ОСОБА_7 . Отримали документи на спірну земельну ділянку та восени уклали спірний Договір купівлі-продажу. Через пів року його знайомий повідомив, що з земельною ділянкою проблеми, оскільки вона була раніше продана позивачу. Мати розповідала, що нічого про цей продаж не знає, проте на договорі впізнала свій підпис і пригадала, що була у нотаріуса, який завірив договір з батьком. Оригіналу державного акту не було, у зв`язку з чим в Держгеокадастрі отримали дублікат цього документу. На підставі дублікату і уклали спірний Договір з ОСОБА_2 .. Про те, чи отримувала мати в 2010 році при угоді з ОСОБА_1 грошові кошти, йому нічого не відомо.

08.06.2010 між співвідповідачкою ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 укладений Договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купив належну співвідповідачці на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,1000 га., у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 2310100000:04:038:0160), цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Остренко А.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1236 (далі - Договір № 1236).

08.06.2010 проведена державна реєстрація Договору № 1236.

Відповідно до пункту 2 Договору № 1236 відчужувана земельна ділянка належить Продавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 452291, виданого Запорізькою міською радою 20.07.2009. Згідно з пунктом 3 Договору продаж земельної ділянки здійснюється за 141 176,47 гривень, які Покупець передав Продавцю до підписання цього Договору.

Вказані обставини підтверджуються копією Договору № 1236 та витягом з Державного реєстру правочинів від 08.06.2010 № 8627360.

Згідно з копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 452291 від 20.07.2009 земельна ділянка з кадастровим № 2310100000:04:038:0160, площею 0,1000 га., розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на праві власності належало співвідповідачці ОСОБА_3 . Державний акт містить відмітку приватного нотаріуса ОСОБА_8 про перехід права власності на земельну ділянку до позивача ОСОБА_1 на підставі Договору від 08.06.2010.

02.11.2020 між співвідповідачками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_2 купила належну співвідповідачці на праві приватної власності земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га., кадастровий номер 2310100000:04:038:0160, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І. та зареєстрований в реєстрі за № 7218 (далі - спірний Договір).

Згідно з пунктом 3 спірного Договору продаж земельної ділянки здійснений за 45 000 гривень.

Відповідно до Інформаційних довідок з ДРРП від 02.11.2020 № 230589029 та від 27.02.2021 № 246265230 право власності на спірну земельну ділянку 02.11.2020 зареєстроване за співвідповідачкою ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.11.2020, реєстровий № 7218, посвідченого приватним нотаріусом Вовк І.І.

Підставами позову позивач вказав те, що співвідповідачка ОСОБА_3 не мала права на укладення спірного Договору, оскільки не була власником спірної земельної ділянки.

Представник співвідповідачки ОСОБА_2 заперечує підстави позови, оскільки вважає, що оскільки позивач після укладення Договору № 1236 не зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, її власником залишилась співвідповідачка ОСОБА_3 , а отже спірний Договір укладений співвідповідачками правомірно.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Стаття 210 ЦК України встановлює, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Стаття 334 ЦК України передбачає загальні та спеціальні умови щодо моменту набуття права власності за договором. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (стаття 657 ЦК України).

До спірних правовідносин, які виникли щодо придбаного до 01 січня 2013 року нерухомого майна, підлягають застосуванню саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення правовідносин), які визначають умови та момент виникнення права власності в набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а також містять правило щодо обов`язкової реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.

У межах суб`єктивного права власності доцільно виділити два конструктивних елементи: титул власності; правомочності власника. Правомочність власника - невід`ємний атрибут права власності та розглядається як динамічна категорія, як одна з основних можливостей власника щодо належного йому майна.

Титул власності є статичною категорією, до зміни власника не передається. Державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомості - адміністративний акт, який породжує титул власника.

Таким чином, висловивши свою волю на відчуження об`єкта нерухомого майна, власник у межах свого суб`єктивного права власності реалізовує свої правомочності. Державна реєстрація правочину завершує перехід права власності (право власності на об`єкт припиняється у продавця і відповідно виникає в покупця). Тобто покупець набуває не лише правомочності власника, а й сам титул.

Особа, яка здійснила державну реєстрацію правочину відповідно до норм статей 334, 657 ЦК України, набула титул власника майна. У свою чергу необхідність реєстрації права на нерухоме майно (на момент виникнення спірних правовідносин - до 01 січня 2013 року) не впливала на виникнення в покупця нерухомості прав власника на це майно.

Вказаний висновок містять пункти 23-30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, який відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд встановив, що зміст Договору № 1236 відповідає вимогам статті 132 ЗК України. Також, його сторонами проведене його нотаріальне посвідчення та державна реєстрація. Отже, позивач ОСОБА_1 08.06.2010 набув титул власника спірної земельної ділянки.

Однією з підстав припинення права власності на земельну ділянку є відчуження земельної ділянки за рішенням власника, що передбачено в пункті в) частини першої статті 140 ЗК України. Аналогічну норма містить і пункт 1 частини першої статті 346 ЦК України.

08.06.2010 співвідповідачка ОСОБА_3 скористалась своїм правом на відчуження позивачу спірної земельної ділянки, а отже її право власності на неї є припиненим саме з цього моменту.

За змістом статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд встановив, що співвідповідачка ОСОБА_3 на момент укладення спірного Договору з ОСОБА_2 не була власником спірної земельної ділянки, а отже відповідно до статті 658 ЦК України не мала права на її відчуження, у зв`язку з чим вказаний Договір є недійсним.

За цих обставин суд відхиляє аргументи представника співвідповідачки ОСОБА_2 адвоката Ями Д.М. про те, що позивач не набув право власності на спірну земельну ділянку після укладення Договору № 1236, оскільки не провів державну реєстрацію права власності, а отже співвідповідачка ОСОБА_3 мала право на укладення спірного Договору, який є правомірним.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд встановив, що співвідповідачка ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку за відплатним спірним Договором у співвідповідачки ОСОБА_3 , яка не мала права її відчужувати. Отже позивач ОСОБА_1 , як власник спірної земельної ділянки, має право її витребувати у ОСОБА_2 , оскільки майно вибуло з його володіння не з його волі шляхом його відчуження співвідповідачкою ОСОБА_3 .

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим, а отже його необхідно задовольнити в повному обсязі шляхом визнання недійсним спірного Договору та витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння співвідповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто зі співвідповідачок на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у сумі 1 411,76 гривень в рівних частках.

Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов задовольнити.

Визнати недійним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк Іриною Іванівною за реєстровим № 7218.

Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га. у межах згідно з планом, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий № 230100000:04:038:0160), цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 705 (сімсот п`ять) гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 705 (сімсот п`ять) гривень 88 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Повне рішення складене 13 грудня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Співвідповідачі:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вовк Ірина Іванівна, місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Суддя: