Постанова

від 06.12.2021 по справі 520/9361/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2021 р.Справа № 520/9361/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

представник позивача Донець Д.О.

пркдставник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, по справі № 520/9361/21

за позовом ОСОБА_2

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати дії ГУ ДПС у Харківській області щодо винесення податкового повідомлення - рішення від 26.04.2021 №260021-2416-2038 щодо визначення суми податкового зобов`язання за платежем Орендна плата з фізичних осіб за 2021 рік у сумі 139792,37 гривень - незаконними та протиправними.

- скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.04.2021 N260021-2416-2038 щодо визначення суми податкового зобов`язання за платежем Орендна плата з фізичних осіб за 2021 рік у сумі 139792,37 гривень, яке винесене ГУ ДПС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 року відмовлено в задоволенні позову.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Зазначив, що договором оренди встановлено порядок щомісячного внесення орендної плати, а відтак рішення податкового органу про нарахування до сплати річної суми орендної плати протягом першого місяця чинності договору не відповідає чинному законодавству та є необгрунтованим і незаконним. Вказав на те, що судом обрано для застосування положення закону, внаслідок якого позивач позбавляється коштів у вигляді вартості авансового платежу.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно інформаційної системи Податковий блок громадянин ОСОБА_2 перебуває в Головному правління ДПС у Харківській області на обліку, як платник орендної плати з фізичних осіб, за земельну ділянку, загальною площею 0,5198 га кадастровий номер 6310136900:04:001:0088 яка, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору оренди від 31.03.2021 року.

Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 №0260021-2416-2038 щодо визначення суми податкового зобов`язання за платежем Орендна плата з фізичних осіб за 2021 рік у сумі 139792,37 гривень

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності нарахованого відповідачем земельного податку, його розміру, а тому суд дійшов висновку про те, що контролюючий орган діяв виключно у порядку та відповідно до чинного законодавства, не порушуючи будь-яким чином права позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пп.14.1.147 п.14.1 ст. 14 ПК України, платою за землю є загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.269.1 ст. 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп.14.1.73 п.14.1 ст. 14 ПК України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України).

Підпунктом 270.1.1 п.270.1 ст. 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п.287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п.287.6 ст. 287 ПК України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

За правилами п.287.7 ст. 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у п.п.276.1, 276.4 ст. 276, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Принцип економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку полягає в покладенні обов`язку з його сплати на особу, яка має юридичну можливість отримувати прибуток від використання землі, тобто обов`язок із перерахування до бюджету, зокрема, орендної плати пов`язується саме з фактичним отриманням особою права користування земельною ділянкою.

На усіх власників чи користувачів земельними ділянками покладається обов`язок із плати за землю, зокрема у вигляді земельного податку. При цьому у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно обов`язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого майна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 31 січня 2018 року (справа №825/308/17), від 19 червня 2018 року (справа №822/2696/17), від 17 грудня 2019 року (справа №804/4739/16), від 14 травня 2020 року (справа №826/13115/16), від 03 серпня 2020 року (справа №826/13307/18).

Як свідчать матеріали справи між Харківською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі від 31.03.2011 № б/н на строкове користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,5198 га, кадастровий номер 6310136900:04:001:0088.

Матеріали справи містять розрахунок орендної плати з фізичних осіб по податковому повідомленню-рішенню від 26.04.2021 № 260021-2416-2038 на суму 139 792,37 гривень :

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до договору від 31.03.2021 становить 6 871 948 гривень;

- річна сума орендної плати за 2021 рік становить 2,7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 6 871 948*2,7% = 185 542 60 гривен.

Сума орендної плати за період з 01.04.2021 по 31.12.2021 становить 139 792,37 грн (185 542 60/365*275=139792,37 грн.).

Таким чином, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2021 № 260021-2416-2030 про визначення податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік у сумі 139 792.37 грн, яке було направлено на адресу ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням та особисто отримано 27.04.2021 року.

Щодо доводів скаржника про сплату оренди за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , помісячно як це вказано у Договорі оренди землі від 31.03.2021 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зазначеного Договору, орендарем визначено ОСОБА_2 , який не зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Відповідно до п. 9, п. 11 Договору позивач зобов`язався сплачувати орендну плату за земельну ділянку рівними частками за місцем розташування земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів.

Разом з тим, згідно даних інтегрованої картки платника податків, щомісячні суми сплати відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 286.2. ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної" ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

А згідно з п. 287.3. ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Положеннями п. 286.5 ст. 286 ПК України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Враховуючи, що Договором оренди, орендарем визначено ОСОБА_2 , який не зареєстрований фізичною особою-підприємцем, сплата орендної плати за землю повинна проводитись ним згідно отриманих податкових повідомлень-рішень в розмірі, визначеному в цих податкових повідомленнях-рішеннях.

Відповідно до п. 287.5 ст. 287 ПК України, податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Відповідно до п. 288.7 ст. 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Під час вирішення спірних правовідносин колегія суддів також зазначає, що положення статті 288 ПК України "Орендна плата" містять бланкетну норму про те, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 -287 цього розділу.

Отже, на порядок обчислення орендної плати поширюються загальні вимоги ПК України стосовно порядку обчислення плати за землю.

Також суд апеляційної інстанції вказує, що в силу положень пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України поняття "плата за землю" включає в себе як земельний податок, що сплачується землевласниками, так і орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності, платниками якої є землекористувачі.

Відповідно до вимог п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

З урахуванням цього, помилковими є твердження апелянта про те, що положення п. 286.5 ст. 286, 287.5 ст. 287 ПК України не поширюються на порядок обчислення орендної плати для цілей сплати цього платежу фізичними особами.

Як вже зазначалось, відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються відповідно до Податкового кодексу України та не підлягають встановленню за згодою сторін у договорі оренди землі.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Податковим кодексом України встановлено обов`язок орендаря земельної ділянки сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Об`єктом орендної плати за землю є земельна ділянка, надана в оренду, а суб`єктом сплати даного платежу є орендар земельної ділянки. Орендна плата є формою сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, визначеною податковим законодавством.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 822/3241/15.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено обов`язок орендаря земельної ділянки сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Об`єктом орендної плати за землю є земельна ділянка, надана в оренду, а суб`єктом сплати даного платежу є орендар земельної ділянки. Орендна плата є формою сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, визначеною податковим законодавством.

Враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що свідчили б про відсутність у нього обов`язку зі сплати орендної плати за землю, чи порушення контролюючим органом вимог чинного податкового законодавства під час прийняття оскарженого рішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно винесено спірне податкове повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 по справі № 520/9361/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 13.12.2021 року