Рішення

від 01.12.2021 по справі 906/915/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/915/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Трохимчук І.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Релігійної організації "Іудейська релігійна громада міста Коростень"

до Територіальної громади міста Коростеня в особі Виконкому Коростенської міської ради

про визнання права власності за набувальною давністю

Релігійна організація "Іудейська релігійна громада міста Коростень" звернулася до Господарського суду Житомирської області з позовом до Територіальної громади міста Коростеня в особі Виконкому Коростенської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - приміщення будівлі №32, що знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Василя Петренка, за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на його добросовісне, відкрите, безперервне користування і володіння вказаною нерухомістю протягом більш як 21 рік.

В якості правових підстав зазначає ст.181, 328, 344 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 20.08.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

Представник позивача в судове засідання 01.12.2021 не з`явився. 30.11.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника, у зв`язку з епідеміологічною ситуацією в країні, в якому, зокрема, зазначено, що Релігійна організація "Іудейська релігійна громада міста Коростень" підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.124).

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2021 також не з`явився. У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву №225 від 10.09.2021 (а.с.40), в якому, зокрема, викладено клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника відповідача. Крім того, у даному відзиві на позовну заяву повідомляється, що позивач дійсно тривалий час, з 1998 року, користується приміщенням, яке розташоване по вулиці Василя Петренка (до перейменування - Піонерська), №32 в м. Коростені. Також, зазначено, що в 2019 році Коростенська міська рада надала відповідачу землю площею 0,1284га, кадастровий номер 1810700000:02:001:0962, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, в тому числі, і під приміщеннями по вулиці Василя Петренка, 32.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У матеріалах справи наявне Рішення Виконавчого комітету Коростенської міської ради (відповідач) №82 від 18.03.1998 "Про надання дозволу на передачу приміщення по вул. Піонерська, 32 єврейській релігійній громаді" передано на баланс єврейської релігійної громади нежитлове приміщення по вул. Піонерська, 32, загальною площею 361кв.м. (а.с. 3).

Крім того, у березні 1998 року представниками Виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №1 і єврейської громади (Релігійна організація "Іудейська релігійна громада міста Коростень", позивач) підписано Акт передачі-приймання на баланс приміщення по вул. Піонерська, 32 у м. Коростені, згідно якого ВЖРЕП №1 передало, а єврейська громада прийняла на баланс нежитлове приміщення по вул. Піонерська, 32 (а.с. 5).

18.06.1998 Коростенській єврейській релігійній громаді Рішенням Виконавчого комітету Коростенської міської ради №171 "Про виділення земельних ділянок та надання підприємствам, організаціям, суб`єктам підприємницької діяльності дозволу на будівництво об`єктів житлового, виробничого та іншого призначення" дозволено переобладнати нежитлове культове приміщення по вулиці Піонерській, 32, під приміщення школи-інтернату (а.с. 4).

Позивачем разом з позовною заявою подано Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1806160392019 від 15.01.2019 (а.с. 6-8) на підтвердження державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, кадастровий номер 1810700000:02:001:0962, площею 0,1284га, за адресою: м.Коростень, вул. Василя Петренка, 32, за Релігійною організацією "Іудейська релігійна громада міста Коростень".

Також, у матеріалах справи наявний технічний паспорт на нежитлову будівлю у м. Коростені, по вул. Василя Петренка, 32 (інвентаризаційна справа №1663), з якого вбачається, що замовником технічної інвентаризації є Іудейська релігійна громада м.Коростеня (а.с. 85-109).

28.02.2019 Виконавчим комітетом Коростенської міської ради надано письмову відповідь №02-17/455 на лист позивача №5 від 20.02.2019, в якій вказано, що враховуючи відсутність правовстановлюючих документів та неможливість реєстрації права власності на будівлю по вулиці Василя Петренка (Піонерська), 32 з боку Коростенської міської ради, право власності на дане майно отримує власник майна за набувальною давністю згідно відповідного рішення суду (а.с. 9).

Варто зазначити, що в наявному в матеріалах справи звіті про оцінку майна нежитлової будівлі за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Василя Петренка, 32, вказано, що утримувачем приміщення є Іудейська релігійна громада, а вартість об`єкта нерухомості становить 935 330,00грн, без ПДВ (а.с.56-72).

З огляду на викладене, позивач вважає, що добросовісно, безперервно володіє зазначеним вище об`єктом нерухомого майна вже більше десяти років, тому набув право власності на них за набувальною давністю. Водночас, зазначає, що відсутність правовстановлюючих документів на дану нежитлову будівлю позбавляє його права вільно володіти, користуватись та розпоряджатись належним йому приміщенням.

Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом свого права шляхом визнання права власності на вищевказане майно за набувальною давністю на підставі ст.344 Цивільного кодексу України за відсутності іншого правового механізму узаконення майнових прав на нерухоме майно.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на захист цивільних прав та інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (ч.2 ст.16 ЦК України).

Так, статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Такий спосіб захисту як "визнання права" може застосовуватись у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права, тобто в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб`єктивного права.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За вимогами ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст.328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно п.3 Указу Президента України "Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна" доручено Раді Міністрів Кримської АРСР, виконавчим комітетам обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів протягом 1992-1993 років здійснити передачу релігійним громадам у власність чи безоплатне користування культових будівель, що використовуються не за призначенням.

Так, змістом ч.1 ст.344 ЦК України передбачено, зокрема, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (ч.4 ст.344 ЦК України).

Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

Отже, набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Так, для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст.344 ЦК України необхідно:

- по-перше, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Добросовісність заволодіння майном особою полягає в її переконанні, що заволодіння правомірне, тобто майно надійшло до неї законно. Разом з тим, факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство);

- по-друге, таке володіння повинно бути відкритим, при цьому, володілець має ставитись до цього майна як до власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Відкритість володіння полягає в тому, що фактичний незаконний володілець майна, здійснюючи володіння повинен ставитись до речі як до своєї власної, не приховуючи цього факту від інших осіб. Водночас, від володільця не вимагається здійснення активних дій для демонстрації свого володіння іншим особам, а вимагається лише утримання від дій, спрямованих на його приховування;

- по-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи і які повинен довести позивач, є такі:

- майно може бути об`єктом набувальної давності;

- добросовісність володіння;

- відкритість володіння;

- давність володіння та його безперервність;

- відсутність інших осіб, які претендують на це майно;

- відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

Господарський суд, надаючи правову оцінку наявності встановлених ст.344 ЦК України необхідних умов для визнання права власності за набувальною давністю, встановив і виходить з того, що строк відкритого та безперервного володіння позивачем спірним майном становить більше 10 років; добросовісний характер володіння підтверджується тим, що позивач не був обізнаний на час заволодіння майном, що воно йому не належить, а тому законно вважав його своїм; володіння позивачем спірним майном підпадає під ознаки безтитульного (незаконного) володіння, оскільки позивач розпочав володіння нерухомим майном з часу взяття його на баланс як складової основних засобів, але будь-яких правочинів або актів, які б, у свою чергу, визначали право власності на нього та/або порядок володіння та користування майном, права та обов`язки сторін, не укладав та не оформлював; спірне майно є чужим для позивача, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі; у матеріалах справи відсутні докази наявності власника цього нерухомого майна (державної, комунальної, іншої), але фактичним володільцем спірного нерухомого майна на час розгляду справи судом залишається позивач.

Матеріали справи не містять доказів щодо факту використання об`єкту нерухомості за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Василя Петренка, 32, іншою особою, аніж позивачем або без його згоди, а також доказів того, що на вказане приміщення претендує інший власник.

При цьому, як судом зазначалося вище, відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив, що позивач дійсно тривалий час, з 1998 року, користується приміщенням, яке розташоване по вулиці Василя Петренка (до перейменування - Піонерська), №32 в м. Коростені. Також, зазначив, що в 2019 році Коростенська міська рада надала відповідачу землю площею 0,1284га, кадастровий номер 1810700000:02:001:0962, для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій, в тому числі, і під приміщеннями по вулиці Василя Петренка, 32.

Крім того, 28.02.2019 Виконавчим комітетом Коростенської міської ради надано письмову відповідь №02-17/455 на лист позивача №5 від 20.02.2019, в якій вказано, що враховуючи відсутність правовстановлюючих документів та неможливість реєстрації права власності на будівлю по вулиці Василя Петренка (Піонерська), 32 з боку Коростенської міської ради, право власності на дане майно отримує власник майна за набувальною давністю згідно відповідного рішення суду (а.с. 9).

Згідно ч.2, 3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, зважаючи, що позивач добросовісно заволодів об`єктом нерухомого майна, відкрито та безперервно володіє майном протягом більше ніж десяти років, утримуючи його в належному стані, суд вважає, що у позивача наявні усі передбачені ст.344 Цивільного кодексу України ознаки володіння, котрі є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, у зв`язку з чим дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог.

Судові витрати, в силу ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача у справі, оскільки господарським судом у процесі розгляду справи не встановлено, що спір виник внаслідок незаконних дій відповідача.

Керуючись статтями 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Релігійною організацією "Іудейська релігійна громада міста Коростень" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Василя Петренка, буд. 30; ідентифікаційний код 20418196) право власності на приміщення будівлі №32, що знаходиться за адресою: м. Коростень, вул. Василя Петренка.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.12.21

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - позивачу (11500, Житомирська область, м. Коростень, вулиця Василя Петренка, 30) (рек. з пов.)

та на електронну адресу: avoua@ukr.net

3 - відповідачу (11500, Житомирська обл. м. Коростень, вул. Грушевського, 22) (рек.)

та на електронну пошту: korosten-rada@meta.gov.ua