Рішення

від 13.12.2021 по справі 908/2801/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/152/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2021 Справа № 908/2801/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О.., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН" (вул. Паньківська, буд. 11, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 33475515)

До відповідача : Приватного підприємства "АНТА ТЕХНОЛОДЖИГРУП" (вул. Сєдова, буд. 7, оф. 17А, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 22138064)

про стягнення 16 673,02 грн. ,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.09.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН" № б/н від 20.09.2021 (вх. № 2991/08-07/21 від 28.09.2021) до Приватного підприємства "АНТА ТЕХНОЛОДЖИГРУП" про стягнення 16 673,02 грн.

28.09.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/2801/21 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 29.09.2021 вказану позовну заяву на підставі п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу суду та відповідача письмової інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.

Ухвалою від 12.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2801/21 в порядку спрощеного позовного провадження. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Присвоєно справі номер провадження - 5/152/21 та вирішено розгляд справи по суті розпочати з 09.11.2021.

Оскільки 60-денний строк розгляду справи у спрощеному провадженні припадає на суботу 11.12.2021, то судом прийнято рішення 13.12.2021.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у вересні 2020 року між Приватним підприємством АНТА ТЕХНОЛОДЖИГРУП та Товариством з обмеженою відповідальністю СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН було досягнуто домовленості про поставку відповідачем товару - рукавички латексні, розмір L та маски захисні тришарові. За домовленістю сторін, оплата за Товар проводилася шляхом 100% передоплати. 09.09.2020 відповідач виписав позивачу рахунок на оплату № 20 - 00019 - 3 від 09.09.2020 на суму 91 000,00 грн. 10.09.2020 позивач сплатив на користь відповідача повну суму грошових коштів. Однак, відповідачем було здійснено часткову поставку на суму 76 000,00 грн., та відповідач поставку товару на суму 15 000,00 грн. не здійснив. Позивач направив на адресу відповідача претензію про повернення грошових коштів в сумі 15 000,00 грн. Однак, відповідач кошти не повернув. У зв`язку з чим позивачем нараховано 3% річних в сумі 383,25 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 289,77 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 16, 526, 530, 610, 625, 627, 655, 663, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отримано судом з офіційного сайту Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням Приватного підприємства "АНТА ТЕХНОЛОДЖИГРУП" (код ЄДРПОУ 22138064) є вул. Сєдова, буд. 7, оф. 17А, м. Запоріжжя, 69032.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копію ухвали суду від 12.10.2021 про відкриття провадження у справі №908/2801/21 направлено судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану адресу місцезнаходження відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали суду від 12.10.2021 про відкриття провадження у справі 908/2801/21, яка була направлена судом на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою АТ Укрпошта причина повернення - за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Станом на 13.12.2021 відповідач запропонований ухвалою суду від 12.10.2021 про відкриття провадження у справі №908/2801/21, письмовий відзив на позовну заяву та додані до нього документи, на адресу суду не надіслав, а також й доказів повної або часткової оплати суми, заявленої позивачем до стягнення, отже своїми правами, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини у спрощений спосіб, що породили взаємні права та обов`язки, а саме обов`язок відповідача виразився у поставці товару, а обов`язок позивача - оплатити грошові кошти за отриманий товар, на підставі виставленого відповідачем рахунку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1. ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 09.09.2020 відповідач виписав позивачу рахунок на оплату № 20-00019-3 від 09.09.2020, в якому зазначено найменування Товару: Рукавички латексні розмір L (100 шт. у пачці), кількість товару - 50 пачок, ціна за одиницю товару становить 300,00 грн., загальна сума за Товар становить 15 000,00 грн.; Маска захисна тришарова , кількість товару - 20 000 штук, ціна за одиницю товару - 3,80 грн., загальна сума за товар становить 76 000,00 грн.

Отже, сторони згідно вказаного рахунку обумовили поставку двох видів Товару на загальну суму 91 000,00 грн.

Позивач сплатив на користь відповідача суму в розмірі 91 000,00 грн. за поставку Товару у якості 100% передоплати, згідно рахунку № 20-00019-3 від 09.09.2020, що підтверджується платіжним дорученням № 20561 від 10.09.2020.

14.09.2020 відповідач здійснив часткову поставку Товару - Маски тришарові захисні у кількості 20 000 штук на загальну суму 76 000,00 грн., що підтверджується Видатковою накладною №00043 від 14.09.2020.

Однак, відповідач поставку товару на суму 15 000,00 грн. не здійснив.

Згідно з вимогами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України, щодо строку (терміну) виконання зобов`язання визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача з листом від 18.09.2020 за вих. №189/20, у якому зазначено про проведення оплати в сумі 91 000,00 грн. згідно платіжного доручення №20561 від 10.09.2020 на підставі рахунку №20-00019-3 від 09.09.2020 та просить повернути надлишково перераховані грошві кошти в сумі 15 000,00 грн.

Також позивач направив на адресу відповідача претензію від 22.10.2020 за вих. №237/20, відповідно до якої просить ПП АНТА ТЕХНОЛОДЖИГРУП в семиденний строк з моменту пред`явлення вимоги, та не пізніше 31.10.2020 виконати, прийняті на себе зобов`язання перед ТОВ СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН щодо поставки частини Товару, невідкладно повідомивши, про час та місце його отримання за місцем знаходження Покупця. У випадку неотримання Покупцем необхідної частини Товару від Постачальника через відсутність Товару на складі, неможливості його поставки, або інших підстав, що унеможливлюють виконання Постачальником свого зобов`язання перед Покупцем у вищезазначений строк, просимо негайно (в будь-якому разі не пізніше, ніж до 03.11.2020 ) повернути грошові кошти (передоплату) за оплачену, але не отриману частину Товару у розмірі 15 000,00 грн. на наш банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ Банк Кредит Дніпро , МФО 305749, оскільки внаслідок прострочення виконання, зобов`язання щодо поставки Товару втратить для нього інтерес.

Факт направлення вказаної претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист від 22.10.2020, фіскальним чеком від 22.10.2020 та поштовою накладеною №0305716394315 від 22.10.2020.

Однак, відповідач у визначені в претензії строки товар позивачу не поставив та грошові кошти в сумі 15 000,00 грн., які сплачені позивачем як передоплата за товар, не повернув.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 15 000,00 грн. за непоставку відповідачем товару Рукавичок латексних розмір L (100 шт. у пачці) у кількості 50 пачок є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 289,77 грн. за період з листопада 2020 по серпень 2021 та 3% річних у розмірі 383,25 грн. за період з 09.11.2020 по 15.09.2021.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, наданих позивачем зазначає, що він здійснений з урахуванням строків визначених у претензії від 22.10.2020 за вих. №237/20, а саме строк для поставки Товару до 31.10.2020 та строк для повернення грошових коштів позивачу у разі неможливості поставити Товар у визначений строк до 03.11.2020, отже розрахунок є вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому 3% річних в сумі 383,25 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 289,77 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АНТА ТЕХНОЛОДЖИГРУП" (вул. Сєдова, буд. 7, оф. 17А, м. Запоріжжя, 69032; код ЄДРПОУ 22138064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРЛАЙТ ПРОДАКШН" (вул. Паньківська, буд. 11, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 33475515) грошові кошти за невиконання зобов`язань в сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних в сумі 383 (триста вісімдесят три) грн. 25 коп., інфляційні втрати в сумі 1 289 (одна тисяча двісті вісімдесят дев`ять) грн. 77 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.