Ухвала

від 10.12.2021 по справі 910/4445/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4445/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Баранець О.М., Губенко Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Сулім В.В., Майданевич А.Г.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 (суддя Гумега О.В.)

за заявою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новоселицький" про забезпечення позову

у справі №910/4445/21

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Новоселицький"

до Міністерства юстиції України

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та клопотання про забезпечення позову.

1.1. 19.03.2021 Сільськогосподарський виробничий кооператив "Новоселицький" (далі - СВК "Новоселицький") звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України з вимогами про скасування наказу Міністерства юстиції України №1006/5 від 18.03.2021 про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 від 15.02.2021 (далі - Наказ №1006/5 від 18.03.2021).

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Наказ №1006/5 від 18.03.2021, прийнятий на підставі висновку Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 02.03.2021 суперечить нормам пунктів 1, 4, 5, 7, 8 частини восьмої статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та пункту 6 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

1.3.Одночасно з поданням позову СВК "Новоселицький" до місцевого господарського суду подав заяву про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №1006/5 від 18.03.2021 про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 від 15.02.2021 до вирішення справи по суті;

- заборони до вирішення справи по суті Міністерству юстиції України та/або його структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно, Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державному підприємству "Національні інформаційні системи" вчиняти будь-які дії, зокрема шляхом внесення відповідних записів про скасування реєстраційних дій до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо виконання наказу Міністерства юстиції України №1006/5 від 18.03.2021 про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.02.2021, у тому числі шляхом:

- заборони Міністерству юстиції України (його структурним підрозділам, департаментам) скасовувати реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.02.2021 та від 10.04.2019;

- заборони Державному підприємству "Національні інформаційні системи" тимчасово блокувати доступ до Єдиного державного реєстру та/або здійснювати анулювання доступу до Єдиного державного реєстру щодо державних реєстраторів Товкайло У.В. , Захарченко Л.М .

1.4.В обґрунтування вказаної заяви позивач посилався, зокрема на те, що він звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про скасування наказу Міністерства юстиції України №1006/5 від 18.03.2021. Позивач вважає, що оскільки всупереч нормам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців" та Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1128, Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Колегія) порушила процедуру розгляду скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 15.02.2021, вийшла за межі такої скарги та перевищила свої повноваження, то, відповідно, прийнятий Міністерством юстиції України Наказ №1006/5 від 18.03.2021, на основі рекомендаційного висновку Колегії, є протиправним та незаконним, а відтак підлягає скасуванню. Позивач також вказує, що заявлені ним заходи забезпечення позову є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими, і вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного наказу не може свідчити про вирішення спору сторін по суті. При цьому, у випадку відмови у позові такі заходи не будуть перешкоджати виконанню такого наказу. На підтвердження правомірності своєї позиції позивач послався на постанову Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №910/13709/19, якою було залишено без змін судові рішення попередніх інстанцій про застосування таких заходів забезпечення позову, як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України та заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації проводити реєстрацію спірного наказу.

2.Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1.Господарський суд міста Києва ухвалою від 22.03.2021 у справі №910/4445/21, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021, заяву СВК "Новоселицький" про забезпечення позову задовольнив частково, вжив заходи забезпечення позову, а саме: зупинив дію наказу Міністерства юстиції України від 18.03.2021 №1006/5 до вирішення справи по суті; заборонив до вирішення справи по суті Міністерству юстиції України та/або його структурним підрозділам, в тому числі, але не виключно, Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України вчиняти будь-які дії, зокрема шляхом внесення відповідних записів про скасування реєстраційних дій до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо виконання наказу Міністерства юстиції України №1006/5 від 18.03.2021, у тому числі шляхом заборони Міністерству юстиції України (його структурним підрозділам, департаментам) скасовувати реєстраційну дію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.02.2021 №1003561070009002541, окрім проведення скасування реєстраційних дій, що здійснюється на підставі рішення суду.

2.2.Суди, дослідивши наведені заявниками обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, дійшли висновку, що виконання спірного наказу під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду. Водночас суди вказали, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову, а вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті; у такому випадку заходи забезпечення позову є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими, і вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного наказу не може свідчити про вирішення спору сторін по суті. Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Вказаних висновків суди дійшли, у тому числі з урахуванням правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 11.11.2020 у справі №910/13709/19, від 09.11.2018 у справі №915/508/18.

3.Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1.Міністерство юстиції України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 у справі №910/4445/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову - відмовити.

3.2.Міністерство юстиції України у якості підстави касаційного оскарження посилається на неврахування попередніми судовими інстанціями правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.01.2021 у справі №910/9855/20, та у зв`язку з цим вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме статей 74, 136, 137, 236 ГПК України.

4.Розгляд касаційної скарги.

4.1.Верховний Суд ухвалою від 29.10.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 у справі №910/4445/21 та витребував з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи №910/4445/21.

4.2.Матеріали справи №910/4445/21 надійшли на адресу Верховного Суду 01.12.2021, у зв`язку з чим розгляд справи здійснюється у розумний строк.

5.Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

5.1.Матеріали справи свідчать, що спірні правовідносини між сторонами стосуються, зокрема, питання можливості застосування таких заходів забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України, яким скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію, проведену реєстратором.

5.2.У постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №910/9855/20 про безпідставне незастосування якої до спірних правовідносин судами попередніх інстанцій зазначає скаржник, викладені наступні висновки:

"Саме цей наказ є предметом оскарження в цій справі. За наслідками розгляду справи суд на підставі всебічної оцінки доказів, пояснення сторін повинен зробити висновок про правомірність чи неправомірність вказаного наказу та наявність чи відсутність підстав для його скасування.

Водночас, доводи, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо вжиття вказаних вище заходів забезпечення позову є аналогічними тим, що зазначені ним в позові і їх перевірка судом фактично призведе до вирішення цього спору по суті, а не до встановлення підстав для застосування інституту забезпечення позову в цій справі.

Під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Крім того, зупинивши дію наказу МЮУ №143/5 від 17.01.2019, апеляційний суд, за відсутності рішення суду про визнання його протиправним, втрутився у компетенцію Міністерства юстиції України та фактично надав можливість не виконувати чинний наказ."

5.3.З огляду на вказані висновки, Суд у постанові від 13.01.2021 у справі №910/9855/20 зазначив про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №143/5 від 17.01.2019 та зупинення відповідних реєстраційних записів, які були вчинені на підставі наказу.

5.4.Таким чином, у вказаній справі викладено правову позицію, відповідно до якої перевірка доводів заяви про забезпечення позову та зупинення дії наказу Міністерства юстиції України у спорі щодо оскарження такого наказу, фактично призведе до вирішення цього спору по суті, а не до встановлення підстав для застосування інституту забезпечення позову, а також до втручання у компетенцію Міністерства юстиції України та надання можливості позивачу не виконувати чинний наказ.

5.5.Зазначена вище правова позиція у справі №910/9855/20 була врахована Верховним Судом при ухвалені постанови від 30.09.2021 у справі №910/7451/21, якою Суд, скасував оскаржувані ухвалу та постанову у частині часткового задоволення заяви ТОВ "ВІП Білдінг трейд" про забезпечення позову, а саме в частині зупинення дії наказу №1449/5, та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні заяви Товариства про забезпечення позову у цій частині.

5.6.Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

5.7.Згідно з частинами третьою, четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.

5.8.Колегія суддів вважає за необхідне передати справу №910/4445/21 на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду з метою відступити від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.01.2021 у справі №910/9855/20 та від 30.09.2021 у справі №910/7451/21 щодо застосування 136, 137 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке

5.9.Забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення.

5.10.За змістом статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову застосовується судом, зокрема, якщо їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

5.11.У Рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

5.12.Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

5.13.Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

5.14.Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

5.15.При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

5.16.Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог. Відтак, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі.

5.17.Згідно з пунктами 2, 10 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

5.18.Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

5.19.Виходячи з положень статей 136, 137 Господарського процесуального України при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

5.20.Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

5.21.Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

5.22.Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

5.23.У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

5.24.Колегія суддів погоджується з висновком судів, що виконання оспорюваного наказу Міністерства юстиції України під час розгляду справи, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду, в межах одного цього судового провадження, оскільки відповідачем буде вчинено дії, які призведуть до видалення із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів, відомості щодо яких були внесені у вказаний реєстр, у тому числі на підставі рішення, скасованого оспорюваним наказом, тоді як відновлення вказаних записів не відбудеться лише внаслідок визнання цього наказу незаконним в судовому порядку, адже відсутній механізм відновлення правового становища позивача у такій ситуації.

5.25.При цьому, згідно з пунктом 31 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію.

5.26.Відповідно до частини десятої статті 13 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

5.27.Згідно з частиною п`ятою статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

5.28.Відповідно до пункту 2 частини першої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

5.29.Пунктом 2 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

5.30.Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

5.31.При цьому, колегія суддів виходить з того, що застосування такого заходу забезпечення позову як зупинення дії наказу Міністерства юстиції України не ставить під сумнів презумпцію правомірності цього правового акта, адже останній залишається чинним до моменту встановлення судом протилежного, натомість зупинення його впливу на цивільні/господарські правовідносини щодо яких у сторін наявний судовий спір, забезпечує реалізацію завдань господарського судочинства щодо ефективного захисту прав та інтересів фізичних і юридичних осіб до вирішення цього спору по суті.

5.32.Колегія суддів також враховує, що можливість застосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України була викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №910/13709/19, на яку послалися попередні судові інстанції під час вирішення цієї справи №910/4445/21.

5.33.Крім того, про можливість застосування вказаного заходу забезпечення позову було зазначено і в постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №910/20007/20, від 22.10.2021 у справі №910/4314/21, від 22.10.2021 у справі №910/1056/21.

5.34.Зазначене свідчить про застосування касаційним господарським судом у складі різних палат принципово різного підходу до вирішення питання щодо можливості застосування такого заходу забезпечення позову як заборона вчинення реєстраційних дій шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України про скасування реєстраційних записів, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.

5.35.Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

5.36.Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

5.37.Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

5.38.Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

5.39.З огляду на викладене вище, а також враховуючи, що спірне питання стосується застосування приписів процесуального законодавства, яке застосовується Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду незалежно від спеціалізації, Колегія суддів вважає за необхідне передати справу №910/4445/21 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Справу №910/4445/21 з касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.03.2021 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.М. Баранець

Н.М. Губенко