Ухвала

від 14.12.2021 по справі 917/1983/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 917/1983/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-СТО"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Гаранттранссервіс";

товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-СТО"

до Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.09.2019 № 66/14-р/к,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-СТО" (далі - ТОВ "Транс-СТО" позивач-2, скаржник) звернулося 23.11.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить: скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 (повний текст постанови виготовлено 01.10.2021) зі справи № 917/1983/19; залишити в силі рішення господарського суду Полтавської області від 08.07.2021. Крім того, скаржник просить поновити пропущений строк на касаційне оскарження.

Касаційна скарга позивача-2 не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Предметом цієї касаційної скарги є постанова апеляційного господарського суду від 21.09.2021, якою скасовано рішення місцевого суду від 08.07.2021.

Отже, скаржником оскаржується рішення суду, передбачене пунктом 1 частини першої статті 287 ГПК України.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з відповідним посиланням на статтю 287 цього Кодексу. Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Так, поряд із обґрунтуванням норм права, застосованих судом апеляційної інстанції неправильно або з порушенням, на його думку, скаржник має одночасно викласти підстави для такого оскарження (разом чи окремо), визначених частиною другою статті 287 ГПК України: 1) послатися на висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (із зазначенням в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України ); 2) описавши спірні правовідносини, належно обґрунтувати мотиви (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України ); 3) пославшись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та конкретизувавши зміст правовідносин, скаржник має послатися на відповідну норму права, яка не містить такого висновку та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України ); 4) посилаючись, як на підставу для оскарження судового рішення, на частини першу, третю статті 310 ГПК України, на скаржника покладається обов`язок обґрунтувати мотиви взаємозв`язку між ухваленням незаконного судового рішення та підставою для його касаційного оскарження, передбаченою статтею 287 цього Кодексу з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України. При цьому на підтвердження зазначених у касаційній скарзі підстав для скасування судових рішень і направленням справи на новий розгляд за пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України позивач має довести обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 (за сукупністю) частини другої статті 287 ГПК України (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України ).

Перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 ГПК України вбачається, що першою підставою касаційного оскарження оспорюваної постанови ТОВ "Транс-СТО" зазначає пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України (вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 917/1983/19 (тобто у цій справі) та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні - у постанові Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у справі № 917/1983/19). Однак, описуючи спірні правовідносини, скаржником необґрунтовано належним чином мотивів (з чітким посиланням на норму права: абзац, пункт, частину статті) необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Отже, всупереч імперативності змісту вказаної процесуальної норми (пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України) стосовно належного обґрунтування скаржником підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, ТОВ "Транс-СТО" просить відступити від висновку Верховного Суду, викладеного 21.01.2021 у постанові по справі № 917/1983/19, яка наразі є предметом повторного касаційного розгляду. При цьому другою підставою касаційного оскарження позивач-2 вказує пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах). Однак скаржником не наводиться відповідної норми (норм) права, яка (які) не містить такого висновку та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї (цих) норми (норм) для правильного вирішення справи № 917/1983/19 .

До того ж ненадання судами попередніх інстанцій оцінки усім обставинам справи та невірне застосування норми права, не є очевидним та явним виконанням приписів пункту п`ятого частини другої статті 290 ГПК України. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до власного викладення стороною обставин справи та до переоцінки доказів, що вже здійснено судом апеляційної інстанції та з огляду на статус Верховного Суду й повноваження не є підставою для відкриття касаційного провадження. А зазначені вище підстави для звернення з касаційною скаргою містять певні недоліки, які підлягають усуненню.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання (2019 рік) даної позовної заяви) ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" у 2019 році з 1 січня встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1 921 грн.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що у 2019 році у справі № 917/1983/19 подано позов про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.09.2019 № 66/14-р/к.

Рішенням місцевого суду від 08.07.2021 позов задоволено у повному обсязі.

За результатом апеляційного перегляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021, рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Отже, предметом касаційного розгляду є одна немайнова вимога .

З урахуванням викладеного та беручи до уваги немайновий характер спору, при поданні касаційної скарги, мав бути сплачений судовий збір за одну немайнову вимогу, що складає 3 842 грн. (1 921 грн.(за 1 немайнову вимогу) х 200%).

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Суд касаційної інстанції зазначає, що ТОВ "Транс-СТО" необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме: у сумі 3 842 грн., за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102;

- Найменування податку, збору, платежу: "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Окрім того, касаційна скарга позивача-2 не відповідає вимогам статті 291 ГПК України, за змістом якої особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано листа з описом вкладення про направлення касаційної скарги та доданих до неї документів на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Гаранттранссервіс".

Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені частиною третьою статті 2 ГПК України.

Крім того, у своїй касаційній скарзі ТОВ "Транс-СТО" просить поновити пропущений строк касаційного оскарження, обґрунтовуючи поважність пропуску строку неотриманням повного тексту спірної постанови апеляційного господарського суду від 21.09.2021 на момент звернення з касаційною скаргою взагалі. Дослідивши обставини поважності пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів вважає зазначити про таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення; учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вказує про необґрунтованість клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження у цій справі, оскільки скаржником не надано належних доказів звернення з відповідною заявою до суду апеляційної інстанції про видачу копії постанови й, відповідно, належних доказів поважності пропуску строку на касаційне звернення.

Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними . При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи, що касаційна скарга подана позивачем-2 після закінчення строків, установлених статтею 288 ГПК України, а підстави, щодо поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд касаційної інстанції в порядку частини третьої статті 292 ГПК України залишає вказану касаційну скаргу на оскаржувану постанову зі справи № 917/1983/19 без руху.

При цьому колегія суддів зазначає, що ТОВ "Транс-СТО" протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку та надати докази на підтвердження своїх доводів щодо поновлення строку на оскарження або навести інші підстави для поновлення строку .

Верховний Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-СТО" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 зі справи № 917/1983/19 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-СТО" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю "Транс-СТО", що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, Судом буде відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова