Постанова

від 08.12.2021 по справі 488/990/19

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 488/990/19

провадження № 51-2463км21

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ( у режимі відеоконференції),

виправданого ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 13 травня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року, представників потерпілого Компанії «Зонел Оперейжинз Лімітед» адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представників потерпілого ТОВ «Океан-Судоремонт» адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року щодо

ОСОБА_14 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

та

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Парутине Очаківського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

визнаних невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ст. 219 Кримінального кодексу України (далі КК) та виправданих за ч. 5 ст.191цього Кодексу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), за ст. 219 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від13 травня 2019року ОСОБА_14 та ОСОБА_9 визнано невинуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ст. 219КК, та виправдано за ч. 5 ст. 191КК на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК, за ст. 219 КК на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК.

Органом досудового розслідування ОСОБА_14 та ОСОБА_9 обвинувачувалися у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_14 , займаючи посаду президента ПАТ «МСЗ «Океан», у не встановлений слідством час, але не пізніше 04 липня 2012 року, вступивши у змову з ОСОБА_9 , особами ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та іншими не встановленими слідством особами, досудове розслідування кримінальних проваджень щодо яких здійснюється в окремих провадженнях, в інтересах невстановлених слідством третіх осіб шляхом зловживання своїм службовим становищем разом із вищезгаданими особами здійснили заволодіння майном ПАТ «МСЗ «Океан» на суму 1 500 000 660 грн, що є особливо великим розміром.

На виконання досягнутих домовленостей 04 липня 2012 року ОСОБА_14 , достовірно знаючи про незадовільний фінансовий стан заводу і розмір його активів, за відсутності об`єктивної необхідності ввів до штатного розкладу ПАТ «МСЗ «Океан» посаду виконавчого директора.

Того ж дня ОСОБА_14 видав наказ про призначення, а ОСОБА_18 заступив на відсутню до цього як у статуті, так і у штатному розкладі підприємства посаду. При цьому ОСОБА_9 раніше не був працівником ПАТ МСЗ «Океан», а після призначення на посаду ОСОБА_14 не був ані забезпечений відповідним робочим місцем на підприємстві, ані представлений керівником трудовому колективу зазначеного товариства.

Продовжуючи реалізацію умислу, за відсутності фінансової спроможності та економічної доцільності у придбанні підприємством цінних паперів 06 липня 2012 року ОСОБА_14 видав довіреність від того ж дня строком на один рік, якою ОСОБА_9 уповноважив бути представником (розпорядником рахунку в цінних паперах) і діяти від імені ПАТ «МСЗ «Океан» та в його інтересах перед зберігачем цінних паперів ТОВ «Джером Сек`юритіз», а також видав і підписав картку зі зразками підписів розпорядників рахунку в цінних паперах та відбитку печатки від 06 липня 2012 року за вх. № 2/6253/3 ТОВ «Джером Сек`юритіз».

У свою чергу ОСОБА_9 06 липня 2012 року на виконання узгодженого плану, реалізуючи умисел, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб та всупереч інтересам товариства, уклав від імені ПАТ «МСЗ «Океан» завідомо незаконний договір купівлі-продажу цінних паперів № 3-1БВ12 із ТОВ «Консалтинг-Гамма» в особі директора особи «Л», від імені та за рахунок якого як повірений діяло ТОВ «Фінком Трейдинг». Відповідно до договору ТОВ«Консалтинг-Гамма» передало у власність ПАТ МСЗ «Океан» іменні інвестиційні сертифікати ТОВ «КУА «Інвестиційний дім «Мегаполіс» ПВНЗІФ «Мегаполіс-Інвест» укількості 1 428 300 штук за ціною 1 500 000 660 грн.

На підставі указаного договору 07 липня 2012 року ОСОБА_9 уклав із директором ТОВ «Консалтинг-Гамма» особою «Л» відповідний акт прийому-передачі цінних паперів та видав розпорядження на виконання операцій № 2/6255/2 про переказ (зарахування) зазначених цінних паперів на рахунок ПАТ «МСЗ «Океан» № 005193 в ТОВ «Джером Секюритіз».

Після цього, ОСОБА_9 09 липня 2012 року від імені ПАТ «МСЗ «Океан» уклав з ТОВ«Аглая Капітал», в особі заступника директора особи «С» договір № Д-090712-80-1 купівлі-продажу цінних паперів UA4000064224, за яким продано останньому вищевказані цінні папери за ціною 1 501 000 660 грн.

Так, органом досудового розслідування ОСОБА_14 та ОСОБА_9 обвинувачуються в тому, що вони шляхом зловживання своїм службовим становищем здійснили заволодіння майном в особливо великих розмірах, а вчинені ними дії на виконання цього умислу є способом доведення ПАТ «МСЗ «Океан» до банкрутства, тобто умисним, з корисливих мотивів, в інтересах третіх осіб вчиненням службовою особою суб`єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди кредитору та державі.

Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 15 лютого 2021 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.

Вимоги й узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи викладені у касаційній скарзі доводи, зазначає, що вирок місцевого суду ухвалений незаконним складом суду, оскільки автоматизований розподіл судової справи між суддями відбувався з порушеннями. Зокрема, прокурор вказує на безпідставність повторного автоматизованого розподілу, а відповідне розпорядження керівника апарату суду, на думку прокурора, є безпідставним і немотивованим з огляду на посилання в ньому на неіснуючий пункт Положення про автоматизовану систему документообігу суду (далі Положення). Також прокурор звертає увагу на порушення таємниці нарадчої кімнати, аргументуючи тим, що у період перебування в нарадчій кімнаті суддя ОСОБА_19 ухвалила постанову в справі про адміністративне правопорушення. Проте апеляційний суд ці доводи належним чином не перевірив, формально провівши апеляційний розгляд, а тому, на переконання прокурора, судові рішення не відповідають вимогам ст. 370 КПК.

Представники потерпілих Компанії «Зонел Оперейжинз Лімітед» адвокат ОСОБА_11 та ТОВ «Океан-Судоремонт» адвокат ОСОБА_12 у поданих касаційних скаргах, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Доводи їх касаційних скарг схожі між собою та аналогічні доводам, викладеним укасаційній скарзі прокурора і стосуються ухвалення вироку незаконним складом суду й порушення таємниці нарадчої кімнати. Також у касаційних скаргах представників потерпілих зазначено про неналежний розгляд таких доводів апеляційним судом, який безпідставно вказав на їх необґрунтованість.

У касаційних скаргах представники потерпілих Компанії «Зонел Оперейжинз Лімітед» адвокат ОСОБА_10 і ТОВ «Океан-Судоремонт» адвокат ОСОБА_13 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просять скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначаючи подібні між собою доводи, звертають увагу на порушення апеляційним судом вимог ст.404 КПК, оскільки цей суд без наведення достатніх мотивів відмовив їм у повторному допиті свідків, на чому наполягали апелянти, і в дослідженні ряду доказів, зокрема договору купівлі-продажу цінних паперів від 06 липня 2012 року № 3-1БВ12 та рішень господарських судів щодо визнання цього договору недійсним правочином. Також вказують, що представники потерпілого підтримали клопотання прокурора про призначення повторної судово-економічної експертизи, проте місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, неправомірно відмовив у його задоволенні. На думку касаторів, апеляційний суд, перевіряючи доводи, викладені в їх апеляційних скаргах, навів формальні узагальнені підстави їх спростування, при цьому належних, обґрунтованих мотивів з посиланням на відповідні положення закону та матеріали кримінального провадження ухвала апеляційного суду фактично не містить, а тому вважають, що вона не відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Окремо представник потерпілого Компанії «Зонел Оперейжинз Лімітед» адвокат ОСОБА_10 акцентує на тому, апеляційний суд не навів в ухвалі переконливих мотивів, зяких відкинув доводи щодо допущених місцевим судом порушень під час прийняття рішення про відмову у задоволенні клопотання голови первинної профспілкової організації ПАТ «МСЗ «Океан» про визнання цієї організації потерпілим.

Крім цього, представник потерпілого ТОВ «Океан-Судоремонт» адвокат ОСОБА_13 акцентує, що суд першої інстанції за наявності підстав, передбачених ст. 75 КПК, невмотивовано відмовив у його заяві про відвід головуючому судді ОСОБА_19 , проте апеляційний суд у достатній мірі це не перевірив.

Позиції інших учасників судового провадження

До початку касаційного розгляду надійшли заперечення відзахисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах виправданого ОСОБА_9 , на касаційні скарги прокурора і представника потерпілого ТОВ «Океан-Судоремонт» адвоката ОСОБА_12 та захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах цього ж виправданого, на касаційні скарги прокурора і представників потерпілого ТОВ «Океан-Судоремонт» адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у яких вони наводять аргументи стосовно необґрунтованості та безпідставності викладених у них доводів та вказують на законність і обґрунтованість ухвалених судами попередніх інстанцій рішень.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав свою касаційну скаргу та касаційні скарги представників потерпілих, виправданий ОСОБА_9 , захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційних скарг і просили судові рішення залишити без змін.

Мотиви Суду

За приписамист. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Зі змісту ст. 370 КПК, де визначено вимоги стосовно законності, обґрунтованості тавмотивованості судового рішення, вбачається, що законним єрішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим єрішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Як регламентовано ч. 2 ст. 17 КПК, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 62 Основного Закону передбачено, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні у справі «Капо проти Бельгії» зауважив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світлі п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і вимагає воно, крім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Згідно зі ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено такого: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; вдіянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння або пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи увчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації їх прав у судовому засіданні в рамках кримінального процесуального закону.

Так, розглянувши це кримінальне провадження, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сторона обвинувачення не довела допустимими, належними і достатніми доказами, що в діянні ОСОБА_14 та ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, та ними вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ст. 219 КК, в якому обвинувачуються останні.

Обґрунтовуючи такий висновок, місцевий суд урахував показання свідків, а також надані сторонами обвинувачення та захисту письмові докази.

Місцевий суд дослідив долучені до матеріалів кримінального провадження відповідні рішення господарських судів, на які посилається сторона обвинувачення, для підтвердження недійсності договору купівлі-продажу цінних паперів від 06липня 2012року № 3-1БВ12.

Водночас місцевий суд звернув увагу на долучені стороною захисту копії рішень Господарського суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2013 року, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03 грудня 2013 року та постанову Вищого господарського суду України від 17 червня 2014 року в справі №904/6642/13 про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів від 06 липня 2012року № 3-1БВ12 недійсним.

Аналізуючи зміст цих рішень, суд першої інстанції встановив, що на час укладення спірного договору купівлі-продажу цінних паперів ПАТ «МСЗ «Океан» було прийнято рішення загальних зборів акціонерів про попереднє схвалення значного правочину щодо купівлі-продажу цінних паперів. При цьому з указаних рішень убачається, що позивач не надав жодного доказу, наявності зловмисної домовленості осіб, що підписали оспорюваний договір, а тому, твердження позивача про існування такої домовленості як підстави визнання договору недійсним є необґрунтованими.

Отже, районний суд дійшов висновку про істотну суперечливість встановлення господарськими судами різних інстанцій та різних територіальних юрисдикцій обставин укладення і виконання умов договору купівлі-продажу від 06 липня 2012 року №3-1БВ12. З огляду на це, з урахуванням положень ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч.2ст.17 КПК щодо тлумачення всіх сумнівів доведеності винуватості особи на її користь, суд не прийняв як докази обвинувачення висновки, викладені в рішенні Господарського суду Миколаївської області від 28 травня 2014 року, постанові Одеського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 року, постанові Верховного Суду України від24червня 2015 року, у постанові Вищого господарського суду України від 23 вересня 2015 року, томувідповідні твердження сторони обвинувачення, зроблені на їх підставі, суд відкинув як такі, що не були підтверджені під час судового розгляду кримінального провадження.

Крім цього, суд першої інстанції визнав недопустимим доказом фактичні дані акта від15лютого 2018 року №15-21/1 про результати позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «МСЗ «Океан» за період з 01 січня 2011року по 31 грудня 2013 року, оскільки ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 грудня 2017 року, за якою надано дозвіл на проведення вказаної перевірки, скасована ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року.

При цьому прокурор ОСОБА_20 , який входить до групи прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні, особисто брав участь у ході розгляду Київським апеляційним судом скарги на зазначену ухвалу слідчого судді, а отже, сторона обвинувачення була достеменно обізнана про прийняте з цього приводу рішення.

Також місцевий суд відкинув доводи прокурора про недопустимість як доказу фактичних даних указаної ухвали, оскільки вона не є доказом у кримінальному провадженні відповідно до ст. 84 КПК.

Щодо довідки перевірки від 03 листопада 2017 року, складеної спеціалістом заступником начальника відділу Державної аудиторської служби України ОСОБА_21 , на підставі якої було складено акт від 15 лютого 2018 року № 15-21/1 позапланової виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «МСЗ «Океан», суд першої інстанції дійшов висновку про недопустимість даних цієї довідки через порушення визначеного КПК порядку його отримання, оскільки нормами ч. 2 ст. 84 цього Кодексу не передбачено такого самостійного процесуального джерела доказів, як довідка спеціаліста.

На переконання місцевого суду, довідка перевірки не може вважатися і документом в розумінні ст. 99 КПК, оскільки ч. 2 цієї статті не містить довідки в переліку того, що саме може бути віднесено до документів.

Враховуючи, що судове рішення з приводу перевірки Генеральною прокуратурою України широкого кола питань фінансово-господарської діяльності ПАТ «МСЗ «Океан», за наслідками якої складено зазначену довідку, відсутнє, такий документ, як довідка перевірки не передбачений нормами профільного закону, як не передбачено і права Державної аудиторської служби України проводити перевірки та складати довідки за результатами цих перевірок поза межами державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (частини 2, 3 ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в України»), місцевий суд дійшов висновку про недопустимість як доказів фактичних даних такої довідки.

Визнавши недопустимість вищенаведеного доказу, районний суд застосував концепцію «плодів отруєного дерева» та, пославшись на рішення ЄСПЛ у справі «Гефген проти Німеччини», дійшов висновку про недопустимість фактичних даних протоколу огляду від 14 червня 2018 року, за яким оглянуто довідку перевірки Державної аудиторської служби України від 03 листопада 2017 року.

Оцінюючи висновок експерта, складений за результатами судово-економічної експертизи від 16 березня 2018 року № 25252/17-45, суд першої інстанції врахував, що сума матеріальної шкоди, заподіяної ПАТ «МСЗ «Океан», документально підтверджена висновками, отриманими за результатами проведення відповідних ревізійних дій у ході перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства Державною аудиторською службою України, матеріали перевірки були досліджені та визнані судом недопустимими доказами.

Крім цього, висновки зазначеної експертизи ґрунтуються, у тому числі, на результатах дослідження рішення Господарського суду Миколаївської області від 28 травня 2014 року, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2014 року, постанови Вищого господарського суду України від 23 вересня 2015 року, висновки у цих судів місцевий суд не взяв до уваги як докази провини обвинувачених.

Отже, беручи до уваги, що вищезазначений висновок ґрунтується на вихідних даних та матеріалах, зокрема судових рішеннях та довідці перевірки від 03 листопада 2017 року, визнаних судом недопустимими доказами, тобто є похідним від них, також враховуючи, що зазначений висновок складений з грубими порушеннями вимог законодавства, суд першої інстанції вважав фактичні дані цього висновку недопустимим доказом.

У зв`язку з наведеним місцевий суд, об`єктивно з`ясувавши обставини кримінального провадження, дослідивши під час судового розгляду докази та оцінивши їх відповідно до ст. 94 КПК, дійшов висновку про недоведення стороною обвинувачення, того що дії ОСОБА_14 та ОСОБА_9 мають кримінально караний характер. Крім того, доводів сторони захисту щодо непричетності останніх до вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення не спростовано, що свідчить про відсутність у суду підстав дляухвалення обвинувального вироку стосовно вказаних осіб.

Всі інші твердження сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_14 та ОСОБА_9 у злочинній змові та на підставі розробленого плану дій, які складають об`єктивну сторону інкримінованого злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК, на думку місцевого суду, не підтверджені жодним із засобів доказування, є лише припущенням таформальним констатуванням сторони обвинувачення, а також такими, що не знайшли свого підтвердження у ході встановлення обставин під час судового розгляду.

Щодо висунутого обвинувачення ОСОБА_14 та ОСОБА_9 за ст. 219 КК суд першої інстанції взяв до уваги те, що вже станом на 2011 рік ПАТ «МСЗ «Океан» було неліквідним і неплатоспроможним, його фінансовий стан мав ознаки критичної неплатоспроможності; органом досудового розслідування за наявності інших господарських операцій, вчинених іншими посадовими особами, не проаналізовано фінансово-господарського стану ПАТ «МСЗ «Океан» з періоду, в якому такі ознаки вперше почали з`являтись, але не менш ніж за три роки до дати порушення справи про банкрутство, з урахуванням указаної діяльності для формування загального уявлення і загальних тенденцій його розвитку, та при відсутності звіту державного органу з питань банкрутства. Суд вважав, що органом державного обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_14 та ОСОБА_9 умисних дій, які призвели до стійкої фінансової неспроможності суб`єкта господарської діяльності.

При цьому, як установив суд першої інстанції, на час повідомлення ОСОБА_14 та ОСОБА_9 підозри і на час ухвалення вироку процедура банкрутстваПАТ «МСЗ «Океан»не була завершена, а тому неможливо зробити висновок про дійсний розмір матеріальних збитків.

Не погодившись із такими висновками місцевого суду, прокурор та представники потерпілих подали апеляційні скарги, у яких наводили відповідні аргументи.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами поданих апеляційних скарг, дійшов висновку про законність, обґрунтованість і вмотивованість виправдувального вироку щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_9 , тобто визнав, що цей вирок суд першої інстанції ухвалив відповідно до вимог ст. 370 КПК, навівши в ухвалі докладні мотиви на спростування доводів, викладених в апеляційних скаргах, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши підстави, на яких визнав їх необґрунтованими.

Згідно з ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, зяких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

З приписів статей 7, 404, 419 КПК у їх взаємозв`язку вбачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені вапеляційній скарзі, а також аргументи, наведені сторонами під час апеляційного провадження, дати на все вичерпну відповідь.

Під час перегляду вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_14 та ОСОБА_9 апеляційний суд зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.

Доводи прокурора та представників потерпілих Компанії «Зонел Оперейжинз Лімітед» адвоката ОСОБА_11 і ТОВ «Океан-Судоремонт» адвоката ОСОБА_12 щодо ухвалення вироку незаконним складом суду колегія суддів вважає безпідставними, зокрема, ці доводи були предметом оцінки суду апеляційної інстанції.

Так, апеляційний суд установив, що з матеріалів кримінального провадження, в тому числі, зі звіту про автоматизований розподіл судової справи між суддями від 07 березня 2019 року, вбачається неможливість сформувати колегію для розгляду цього кримінального провадження.

При цьому суд зауважив, що підставою виключення судді ОСОБА_19 з автоматизованого розподілу як судді-доповідача (головуючого) та члена колегії, була її зайнятість згідно з табелем (заборона призначення - «відрядження коротке»), яка виявилася помилковою, зокрема були помилково внесені дані щодо відрядження судді ОСОБА_19 з 08 по 11 березня 2019 року.

Водночас апеляційний суд урахував, що склад колегії суддів був сформований і цієї обставини не заперечував прокурор, про що свідчить долучена ним до апеляційної скарги інформація, відповідно до якої на веб-порталі автоматично оприлюднено складу суду всудовій справі № 488/990/19.

Проте далі під час внесення даних до автоматизованої системи документообігу суду, було виявлено помилку, у зв`язку з чим виникла необхідність у заміні суддідоповідача.

За розпорядженням керівника апарату Корабельного районного суду м. Миколаєва від07березня 2019 року в ході автоматизованого розподілу судової справи між суддями були некоректно задані відомості, що впливають на авторозподіл (категорія справи, табель).

Як видно з цього розпорядження, згідно з наказом голови суду від 06 березня 2019 року №57, у відрядження до м. Києва відбувала суддя ОСОБА_22 терміном на 4календарні дні з 08 по 11 березня 2019 року в межах процедури кваліфікаційного оцінювання.

Тому на підставі п. 2.3.52 Положення було замінено головуючу-суддю ОСОБА_22 на суддю ОСОБА_19 , яка була раніше помилково виключена з автоматизованого розподілу.

У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що автоматизований розподіл справи між суддями був здійснений з порушенням вимог закону, як про це зазначає прокурор.

Із такими висновками погоджується і колегія суддів.

Разом із цим Суд вважає неспроможними доводи прокурора щодо посилань у вищенаведеному розпорядженні на неіснуючий пункт Положення, оскільки вони повністю спростовуються даними з офіційних джерел інформації, зокрема сайту zakon.rada.gov.ua, з якого видно, що в редакції від 12 квітня 2018 року, чинній на час винесення відповідного розпорядження, пункт 2.3.52 Положення наявний.

До того ж, прокурор, будучи обізнаним про всі обставини автоматизованого розподілу, висловив позицію повної довіри до суду у складі головуючої судді ОСОБА_19 , суддів ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .

Твердження представника потерпілого ТОВ «Океан-Судоремонт» адвоката ОСОБА_13 , про те, що за наявності підстав, передбачених ст. 75 КПК, йому невмотивовано відмовлено у задоволенні заяви про відвід головуючому судді ОСОБА_19 , на думку Суду, є необґрунтованими.

З точки зору колегії суддів, апеляційний суд у повній мірі перевірив ці твердження і навів належні та достатні мотиви рішення про їх безпідставність.

Зокрема, ПП «Юридична фірма «Правовий аспект групп», з керівництвом якої, на переконання представника потерпілого, суддя ОСОБА_19 має родинні зв`язки, єорганізатором аукціону з продажу майна ПАТ «МСЗ «Океан», проте не належить до учасників кримінального провадження та не фігурує в ньому.

До того ж, за поясненнями самої судді ОСОБА_19 , вона не перебуває у родинних зв`язках із керівництвом ПП «Юридична фірма «Правовий аспект групп».

Також непереконливими є доводи прокурора та потерпілих Компанії «Зонел Оперейжинз Лімітед» адвоката ОСОБА_11 і ТОВ «Океан-Судоремонт» адвоката ОСОБА_12 щодо порушення таємниці нарадчої кімнати з огляду на таке.

Так, на думку сторони обвинувачення та потерпілих, з інформації із сайту Єдиного державного реєстру судових рішень видно, що головуюча суддя ОСОБА_19 , на час її перебування в нарадчій кімнаті провела розгляд справи про адміністративне правопорушення, за результатами якого12 травня 2020 року було винесено постанову (справа № 488/460/20).

Проте апеляційний суд установив наявність технічної описки в даті згаданої постанови.

Стосовно цього, колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 24 лютого 2020 року в справі № 316/1358/17, де зазначено, що з урахуванням положень ст. 367 КПК, вчинення процесуальних дій та ухвалення суддями (суддею) під час перебування в нарадчій кімнаті по кримінальному провадженні судових рішень по інших справах, слід вважатипорушенням таємниці наради суддів,яке на підставі ч. 1 ст. 412 КПК може бути визнано істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у разіколи воно за своїм характером та з огляду на обставини конкретної справи перешкодило або могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, тобто в тих випадках, коли вказане порушення обґрунтовано ставить під сумнів незалежність і неупередженість суддів (судді) при обговоренні та ухваленні відповідного судового рішення.

Однак касатори у касаційних скаргах не навели достатніх мотивів на підтвердження істотності порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодило суду ухвалити законне рішення.

Доводи представників потерпілих Компанії «Зонел Оперейжинз Лімітед» адвоката ОСОБА_10 та ТОВ «Океан-Судоремонт» адвоката ОСОБА_13 про формальний розгляд їх апеляційних скарг та порушення апеляційним судом ч. 3 ст. 404 КПК, колегія суддів вважає необґрунтованими у зв`язку з таким.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Наведені положення процесуального закону не можна тлумачити як обов`язок при кожному апеляційному перегляді вироку суду повторно досліджувати докази у провадженні, тільки якщо про це заявлено клопотання.

Процесуальний закон цей обов`язок не зробив беззаперечним, оскільки має бути встановлено неповноту дослідження таких доказів або порушення під час їх дослідження, тому в разі відсутності зазначення підстав відмова у задоволенні клопотання учасника судового розгляду не може розцінюватися як порушення апеляційним судом вимог процесуального закону.

Згідно з доктринальними положеннями кримінального процесуального права при апеляційному перегляді у суду не виникає обов`язку досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, отримані в суді першої інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, суд апеляційний суд не дав іншої оцінки зібраним у справі доказам і погодився з висновками місцевого суду щодо їх оцінки.

При цьому суд апеляційної інстанції належним чином сформулював мотиви, викладені у вироку місцевого суду. Зокрема, було надано оцінку правомірності відмови у повторному допиті свідків та проведенні повторної судово-економічної експертизи.

У свою чергу, касатори не обґрунтували у чому саме полягає порушення та неповнота дослідження письмових доказів, адже з матеріалів справи видно, що судовий процес відбувався з дотриманням ст. 23 КПК і сторони кримінального провадження були забезпечені правом висловити свою позицію та подати докази під час змагального судового процесу.

Твердження прокурора та представників потерпілих, що суд апеляційної інстанції не дав відповідей на всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, є безпідставними. Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положенняхст. 6 Конвенції. Питання про те, чи виконав суд свій обов`язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), в цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано. Апеляційний суд надав обґрунтовані відповіді на основні зазначені в апеляційних скаргах прокурора та представників потерпілих доводи, навів переконливі аргументи на їх спростування, вказав підстави, з яких визнав апеляційні скарги необґрунтованими, та належним чином мотивував свою позицію.

Водночас, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Крім цього, колегія суддів зважає на те, що прокурор та представники потерпілих у поданих касаційних скаргах підставою скасування виправдувального вироку та ухвали суду апеляційної інстанції, за якою залишено цей вирок без змін, вважають лише істотні порушення вимог КПК та не вказують на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а отже, суди у разі скасування ухвалених судових рішень будуть позбавлені процесуальної можливості застосувати закон, який погіршить становище виправданих.

Наведене узгоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладеним у постанові від 23 вересня 2019 року у справі № 728/2724/16-к (провадження № 51-7543кмо18).

Таким чином, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону,які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваних рішень, про що йдеться вкасаційних скаргах, Верховний Суд не встановив.

Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК Суд

ухвалив:

Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від13 травня 2020 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, представників потерпілого Компанії «Зонел Оперейжинз Лімітед адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , представників потерпілого ТОВ «Океан-Судоремонт» адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною йоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3