Рішення

від 13.12.2021 по справі 692/987/21

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 692/987/21

Провадження № 2/692/370/21

13.12.21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 року смт. Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Левченко О.В.,

за участю: секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Драбів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральних збитків.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2012 року відповідач ігнорує та порушує права та спокій його родини. Конфлікт виник з приводу ями з нечистотами під двором позивача. Тривалий час з цього приводу позивач звертався до відповідача, а згодом до органу місцевого самоврядування та судових інстанцій. Крім того, рішенням Драбівського районного суду від 21 грудня 2020р. по справі №692/1457/19 відповідача зобов`язано знести огорожу, розміщену на землях Демківської сільської ради, яка розміщена біля земельної ділянки ОСОБА_2 , однак відповідач рішення суду не виконує. Дії відповідача мали сильний негативний морально-психологічний вплив на позивача, у зв`язку з чим він звернувся до адвоката для захисту прав, його родина почала перейматись цією проблемою та її звичне життя було порушено, його онуки не могли перебувати в гостях у зв`язку з конфліктом з ОСОБА_2 , він здійснив 15 поїздок до суду з м. Києва та постійно слідкував за рухом численних документів протягом судового процесу, створював документи та їх копії, що змушувало позивача перебувати у постійній нервовій напрузі. Зазначає, що відповідач відібрала у позивача можливість займатись повсякденними особистими справами. Також позивач звертався до незалежного психолога і його моральні збитки оцінено у 60 000 ,00грн. Тому просить зобов`язати відповідача відшкодувати завдані йому з 2012 року моральні збитки у розмірі 70 000,00 грн., стягнути витрати на проведення соціально-психологічного дослідження у розмірі 6000,00 грн. та стягнути з відповідача понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3178,00 грн.

Відповідно до ч. 5ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 21.10.2021 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позов про відшкодування моральних збитків. Відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення. Зазначає, що є власником будинку по АДРЕСА_1 . Рішенням № 7 від 19 лютого 2018 року Демківської сільської ради було надано дозвіл на будівництво вигрібної ями. Рішенням Драбівського районного суду від 29 січня 2019 року у справі 692/859/17 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково та зобов`язано ОСОБА_2 перемітити вигрібну яму на відстань не менше 20 м від будинку ОСОБА_1 , розташованого за адресою АДРЕСА_2 . Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 07 травня 2019 року рішення Драбівського районного суду від 29 січня 2019 року було скасовано та відмолено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивом для відмови в даному позові було те, що позивачем не було доведено належними доками, що вигрібна яма ОСОБА_2 розташована менше ніж за 20 м від житлового будинку. Вважає, що твердження позивача про порушення відповідачкою з 2012 року його прав розміщенням незаконного вигрібної ями не відповідає дійсності. Зазначає, що під час розгляду даного питання в Драбівському районному суді у справі 692/1457/19 позивач ОСОБА_1 відмовився від позовних вимог з приводу демонтажу вигрібної ями, яка розташована на подвір`ї ОСОБА_2 , про що зазначень в рішенні Драбівського районного суду від 21 грудня 2020 року.

Щодо тверджень позивача про не виконання рішення суду з приводу знесення огорожі відповідач пояснює, що на виконання рішення Драбівського районного суду 21 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського Апеляційного суду від 24 березня 2021 року, про усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні його земельною ділянкою, було знято частину паркану, яка заважала для проїзду ОСОБА_1 загальною довжиною 8,5 м., що зафіксовано в актах головного державного виконавця Драбівського РВ ДВС ЦМ УМЮ (м. Київ) від 27 травня 2021 року та від 14 червня 2021 року. Оскільки у вказаних рішенні та постанові судів не встановлено, якою шириною огорожа має бути знята ОСОБА_2 , необхідна для заїзду до домоволодіння ОСОБА_1 , то його доводи, що ОСОБА_2 не виконується рішення суду з приводу знесення огорожі та це йому створює якісь перешкоди у користування і моральні страждання не відповідають дійсності.

Щодо наданого позивачем висновку спеціаліста психологічного дослідження вказує, що з тексту висновку вбачається, що дослідження проведено спеціалістом, а не атестованим судовим експертом в цій галузі, спеціалістом прийнято до уваги лише документи та пояснення, подані стороною позивача, та не проаналізовано всі докази, які містяться в матеріалах справи, а тому зазначений висновок не може бути прийнятий до уваги, як такий, що беззаперечно доводить підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Також психологічне дослідження, яке надано позивачем в якості доказі не може бути використано як доказ, оскільки проведено на основі не затвердженої Міністерством юстиції України методики. Сам висновок ГО Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень соціально-психологічного дослідження моральної шкоди не відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України, тому відсутні підстави для стягнення вказаних витрат з відповідача по справі.

Щодо твердження позивача про спричинення йому відповідачем моральних страждань, оскільки та заперечувала проти його позову, не з`являлась в судове засідання, подавала апеляційні скарги, через що позивач змушений був наймати адвоката, приїжджати до суду, то такі дії відповідачки не можна сприймати як навмисні протиправні дії, оскільки ОСОБА_2 користувалась своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України для захисту своїх прав та інтересів та правом на подачу апеляційної скарги чи оскарження дій державного виконавця гарантовані державою в Конституції України, тому використання своїх процесуальних прав гарантованих законодавством України не можуть вважатись протиправною поведінкою, що спричинили моральну шкоду позивачу по справі.

За таких підстав відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, де він з позицією відповідача не погоджується. Зазначає про тривалий конфлікт членів його сім`ї з сім`єю відповідача з приводу вигрібної ями, металевої огорожі, що розміщена на межі земельних ділянок позивача та відповідача. Вважає, що відповідач була зобов`язана прибрати повністю вказану огорожу, а не її частину, що створює йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Вважає дії відповідача спрямованими на завдання позивачу моральних страждань. Вказує на законність наданих ним висновків соціально-психологічного дослідження та на свої витрати щодо пересилки документів. Тому просить задовольнити його позовні вимоги повністю. Також відповідь на відзив містить вимогу встановити для відповідача термін компенсації моральних втрат позивача та стягнути затрати на поштові пересилання.

Крім того, від позивача на адресу суду надійшло додаткове повідомлення до його відповіді на відзив, згідно з яким позивач повідомляє про ймовірне оформлення членами родини відповідача права власності на земельну ділянку, що розташована біля двору позивача та його негативне ставлення до процесу її приватизації. Яке судом прийняте бути не може з огляду на те, що таке повідомлення не передбачене чинним законодавством та не відноситься до видів заяв по суті справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідності до ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно положень ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно копії рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 січня 2019 року по справі № 692/859/17 вбачається, що ОСОБА_3 звертався до Драбівського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 з вимогами щодо зобов?язання перемістити вигрібну яму та стягнення завданої моральної шкоди. Рішенням Драбівського районного суду позов задоволено частково, зобов`язано ОСОБА_2 перемістити вигрібну яму, яка розташована на подвір?ї будинку по АДРЕСА_1 на відстань не менше ніж на 20 метрів від будинку ОСОБА_1 , розташованого по АДРЕСА_2 . У задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовлено.

З копії постанови Апеляційного суду Черкаської області від 07.05.2019р. по справі № 22-ц/793/568/19, вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду Черкаської області з апеляційною скаргою на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 січня 2019року. Постановою Апеляційного суду Черкаської області рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 29 січня 2019року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Демківська сільська рада Драбівського району Черкаської області, про переміщення вигрібної ями сусідів від хати позивача на відстань передбачену санітарними нормами та дотримання ними меж земельних ділянок скасовано. У задоволенні позовних вимог про переміщення вигрібної ями сусідів від хати позивача на відстань передбачену санітарними нормами та дотримання ними меж земельних ділянок відмовлено. Рішення набрало законної сили 07 травня 2019 року.

З копії рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 21 грудня 2020 року по справі № 692/1457/19 вбачається, що ОСОБА_3 звертався до Драбівського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Рішенням суду позовні вимоги задоволено та зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні його земельною ділянкою з кадастровим номером 7120683500:01:001:0131, що розташована по АДРЕСА_2 шляхом знесення огорожі, яка розміщена біля земельної ділянки ОСОБА_2 та яка перешкоджає ОСОБА_1 користуватися земельною ділянкою загального користування, що належить Демківській сільській раді Драбівського району Черкаської області для проїзду до власного будинку.

Крім вказаного, на підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучені ряд фотознімків, копія позовної заяви від 07.09.2017р., копія рішення виконавчого комітету Демківської сільської ради Драбівського району Черкаської області від 13.07.2017р. №4, копія плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 7120683500:01:001:0131, викопіювання із індексно-кадастрової карти України, фотозображення домоволодінь і територій, акт встановлення відстані згідно норм ДБН на будівництво вигрібної ями на території Домоволдіння ОСОБА_2 , акт с. Демки від 24.05.2019р., рішення виконавчого комітету Демківської сільської ради від 03.09.2019р. №35, ухвала Драбівського районного суду Черкаської області від 09.07.2021р. про роз`яснення рішення, зводяться до надання суду відомостей про межі, розмір та розташування земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з наданням фотозображень та рішення органу самоврядування щодо вигрібної ями ОСОБА_2 та спірної огорожі. Дані докази стосуються обставин, яким вже надавалася оцінка судом по справах №692/1457/19 та № 692/859/17 та не дають відповіді на питання щодо обставин та розміру моральної шкоди, завданої позивачу протиправними діями відповідача, тому не можуть бути прийняті до уваги.

З копії постанова про закінчення виконавчого провадження від 15.06.2021р., ВП № 65374577 вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 692/1457/19, виданого 28.04.2021р. Драбівським районним судом Черкаської області - закінчено.

Інших доказів сторонами суду не надано.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Згідно положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт спричинення моральних збитків, завданих відповідачем порушенням добросусідських відносин протягом часу з 2012 року, позивач ОСОБА_1 обґрунтовує наявністю спору з приводу вигрібної ями та огорожі, а також невиконанням відповідачем рішення суду в справі № 692/1457/19.

Оскільки постановою Апеляційного суду Черкаської області від 07.05.2019р. у задоволенні позову ОСОБА_1 про переміщення вигрібної ями сусідів від хати позивача на відстань передбачену санітарними нормами, дотримання ними меж земельних ділянок та стягнення моральної шкоди відмовлено, тому суд не вважає за необхідне досліджувати дії позивача та відповідача з приводу цих фактів, оскільки оцінку їм вже було надано іншими судами у вказаних вище рішеннях. Крім того, вказаними рішеннями не встановлено факту спричинення моральної шкоди позивачеві облаштуванням вигрібної ями відповідачем ОСОБА_2 , що також було предметом дослідження.

Суд зазначає, що звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на ст. 23 ЦК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. . Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обов`язковою підставою для деліктної відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою особи.

Моральна шкода відшкодовується лише за наявності вини особи, яка завдала шкоди.

Цивільне законодавство встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за завдання моральної шкоди настає за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв`язку та вини заподіювача.

При цьому необхідно враховувати, чим підтверджується факт завдання особі моральної шкоди, за яких обставин та якими діями (бездіяльності) вона завдана, в якій грошовій формі чи в якій матеріальній формі особа оцінює завдану їй шкоду та з чого вона при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Звертаючись до суду з вимогою про стягнення моральної шкоди позивач зазначає про неодноразові звернення до суду щодо вигрібної ями та огорожі.

Завдану йому моральну шкоду позивач оцінює у 70000,00 грн. При цьому щодо визначення розміру такої шкоди посилається на висновок соціально-психологічного дослідження №01-07-21 моральної шкоди потерпілого (громадська експертиза) від 09.07.2021р. Громадської організації Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень , який було виконано спеціалістом соціально-психологічної діагностики Соповим В.М., відповідно до якого зокрема ОСОБА_1 завдана моральна шкода внаслідок самовільного встановлення сусідами, на землі яка їм не належить, металевої огорожі, яка перешкоджає в?їзду та виїзду з його двору на вулицю, що встановлено рішеннями судів в справі 692/1457/19; ОСОБА_1 завдана моральна шкода внаслідок злісного невиконання боржниками вимог державного виконавця по примусовому виконанню судового рішення по справі № 692/1457/19; моральна шкода Павлика М.М, як громадсько-етична категорія громадянського суспільства оцінюється у розмірі: при добровільній виплаті до ухвалення рішення суду - в розмірі 5мінімальних заробітних плат (30000 грн.) або при відмові від добровільної виплати, що об`єктивно прогнозує подальше ухилення від виконання даного цивільного обов`язку - в розмірі 10 мінімальних плат (60000 грн.).

Разом з тим, суд критично ставиться до наданого позивачем висновку спеціаліста, оскільки, з тексту висновку вбачається, що дослідження проведено спеціалістом, а не атестованим судовим експертом в цій галузі, безпосередньо експериментальна частина дослідження проведена в період з 01.07.2021р. по 09.07.2021р., тобто в період до звернення з даною позовною заявою до суду, спеціалістом прийнято до уваги лише документи та пояснення, подані стороною позивача, та не проаналізовано всі докази, які містяться в матеріалах справи, стороною позивача не було заявлено клопотань в частині призначення у справі відповідної судової експертизи з метою підтвердження наявності моральної шкоди, та її розміру, а тому судом зазначений висновок не може бути прийнятий до уваги, як такий, що беззаперечно доводить підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, що також відповідає висновкам, зазначеним у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року по справі № 752/23814/17-ц (провадження № 61-5963св19).

За умовами ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 21 жовтня 2020 року справа № 312/262/18 провадження № 61-14401св19, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Тому твердження позивача про завдану моральну шкоду у зв`язку з необхідністю відвідувати судові засідання, у яких він є позивачем, не можуть бути прийняті судом.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.4 ст.10 ЦПК України).

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуха проти України (заява № 33949/02) встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Таким чином, оскільки у цій справі відсутні всі три умови для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності, зокрема відшкодування моральної шкоди, тому вимоги позивача є необґрунтованими. Доводи відповідача є слушними, з якими суд погоджується.

Таким чином, звертаючись до суду, окрім вказаного висновку спеціаліста ОСОБА_4 позивачем не надано будь-яких доказів заподіяння йому моральних страждань поведінкою відповідача в справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій відповідача, зокрема, відсутні будь-які докази, які б підтверджували пережитий позивачем психологічний стрес, порушення нормального ходу його життя, дискомфорту, посилення душевних страждань, погіршення психологічного стану здоров`я.

Крім того, будь-яким чином позивач не довів розумності та співмірності зазначеного в позові розміру моральної шкоди з урахуванням приведених ним обґрунтувань та обставин її завдання.

Суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, характеризуючи свій стан внаслідок понесених моральних страждань, є загальними абстрактними твердженнями, а не конкретними фактами, що мають відношення до спору сторін та підкріплені належними доказами.

Наведене свідчить, що позивачем не наведено та переконливо не доведено завдання йому моральної шкоди, що є його процесуальним обов`язком. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи, передбачене ст. 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа указує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Згідно із ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При розгляді даної справи судом не встановлено порушення, невизнання чи оспорення відповідачами прав позивача. Сам факт звернення позивача до суду не свідчить про порушення його права, таке підлягає доказуванню у встановленому законом порядку.

З урахуванням принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов переконання про відсутність правових підстав для задоволення позову. Відомості, які б спростовували даний висновок суду, у матеріалах справи відсутні.

Судові витрати.

Відповідно положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позовних вимог по суті позову судом відмовлено, вимога про стягнення затрат позивача на проведення соціально-психологічного дослідження у розмірі 6000,00 грн. не підлягає до задоволення, оскільки вказана вимога є похідною від основної вимоги.

Згідно з положеннями п.5 ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви про відшкодування моральної шкоди судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позивачем при подачі позовної заяви відповідно до квитанції №1 від 07.10.2021р. та квитанції №2 від 07.10.2021р. було сплачено судовий збір у розмірі було 908,00 грн. та 2270,00 грн., то ому відповідно положень ч. 2 ст. 7 ЗУ Про судовий збір належить повернути судовий збір у розмірі переплаченої суми 908,00 грн.

Керуючись викладеним, а також ст.ст. 22, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 7, 12, 13, 76- 81, 141, 258-261, 263, 268, 274-279 ЦПК України, ст. 7 ЗУ Про судовий збір , суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральних збитків - відмовити.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 908 грн. 00 коп. переплаченого судового збору за квитанцією від 07.10.2021 року через АТ Ощадбанк .

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішення виготовлено 13 грудня 2021 року.