Рішення

від 10.12.2021 по справі 120/11668/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 грудня 2021 р. Справа №120/11668/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник до Стрижавської селищної ради із вимогами визнати протиправним та скасувати рішення 18 сесії 8 скликання селищної ради №150 від 19 липня 2021 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, а також зобов`язати відповідача затвердити такий проект землеустрою.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що 04 червня 2021 року його довірителька ОСОБА_1 звернулася до Стрижавської селищної ради із клопотанням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Проте, відповідач рішенням №150 від 19 липня 2021 року відмовив у затвердженні вказаного проекту землеустрою у зв`язку із невідповідністю площі земельної ділянки, зазначеної на кадастровому плані у переліку земельних угідь, площі земельної ділянки.

Вважаючи, що відповідач безпідставно відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, представник ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом та просить зобов`язати відповідача затвердити такий проект землеустрою.

Ухвалою від 27 вересня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

23 листопада 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Стрижавська селищна рада заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що під час розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність виявлено невідповідність площі земельної ділянки, зазначеної на кадастровому плані у переліку земельних угідь, площі земельної ділянки, у зв`язку із чим прийнято 19 липня 2021 року прийнято рішення №150, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою. Крім того, у відзиві йдеться про те, що прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою належить до дискреційних повноважень відповідача.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 07 травня 2021 року №2-1233/15-21-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 гектари із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділля Інжагробуд" розроблено такий проект землеустрою.

Позивач звернулася до Стрижавської селищної ради із клопотанням про затвердження розробленого проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Проте, рішенням 18 сесії 8 скликання Стрижавської селищної ради №150 від 19 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства у зв`язку із невідповідністю площі земельної ділянки, що зазначена на кадастровому плані у переліку земельних угідь, площі такої земельної ділянки.

Надаючи правову оцінку рішенню селищної ради, що оскаржується, суд зважає на таке.

Положеннями частини третьої статті 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

При цьому, згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина 9 статті 118 ЗК України).

Водночас, відповідно до частини 8 статті 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Таким чином, ЗК України передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) під час розроблення проекту землеустрою формується земельна ділянка, яку заявник має намір отримати у власність;

4) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову у затвердженні такого проекту землеустрою.

Відтак, в межах процедури безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності всі дії відповідних суб`єктів цих правовідносин є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання заявником земельної ділянки у власність.

В ході судового розгляду установлено, що спір між сторонами виник на етапі затвердження органом місцевого самоврядування розробленого проекту землеустрою.

Водночас, єдиною підставою для відмови у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність визначено невідповідність такої документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Проте, у рішенні, що оскаржується, відповідачем як підставу для відмови у затвердженні проекту землеустрою вказано на те, що у кадастровому плані сформованої для передачі земельної ділянки (а.с.16), який є складовою частиною розробленого проекту землеустрою, зокрема у таблиці "Перелік земельних угідь на земельну ділянку" міститься невідповідність площі ріллі (0,1836 га) із площею ділянки, яку сформовано для передачі у власність ОСОБА_1 (1,8936 га).

На переконання суду, наведене жодним чином не впливає на затвердження проекту землеустрою, адже усі документи, що містить поданий на затвердження проект землеустрою, свідчать про те, що розмір сформованої для передачі у власність ділянки становить 1,8936 га.

Тобто, невідповідність площі ріллі, що зазначена у таблиці "Перелік земельних угідь на земельну ділянку" на кадастровому плані, із площею ділянки, яку сформовано для передачі у власність, не може розцінюватись як невідповідність розробленого проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відтак, відмова у затвердженні проекту землеустрою є безпідставною, адже не відповідає приписам частини 7 статті 186 ЗК України.

За наведених обставин рішення відповідача від 19 липня 2021 року №150 слід визнати протиправним та скасувати.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про безпідставність рішення селищної ради, яким позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, а тому з метою ефективного захисту її прав та інтересів задоволенню також підлягає позовна вимога щодо зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:009:0062 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,8936 га, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

При цьому, посилання у відзиві на те, що зобов`язання відповідача вчинити конкретну дію в даному випадку буде втручанням у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування слід оцінити критично з огляду на таке.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження суб`єктів владних повноважень не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18, від 11 вересня 2019 року у справі №819/570/18, а також у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року у справі №120/2225/19-а, від 06 листопада 2019 року у справі №120/2190/19-а, від 12 листопада 2019 року у справі №120/1836/19-а, в, від 17 грудня 2019 року у справі №120/2019/19-а та ряду інших.

Таким чином, відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, відповідач використав надане йому повноваження, а тому належним способом захисту порушеного права позивача буде зобв`язання відповідача затвердити розроблений проект землеустрою.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, та докази, надані представником позивача, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить задовольнити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачка при зверненні до суду з позовною заявою сплатила судовий збір в розмірі 908 гривень, що підтверджується квитанцією від 15 вересня 2021 року.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради №150 від 19 липня 2021 року.

Зобов`язати Стрижавську селищну раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:009:0062 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства площею 1,8936 гектари, яка розташована на території Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Стрижавської селищної ради витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; номер і серія паспорта громадянина України: НОМЕР_1 )

Відповідач: Стрижавська селищна рада (місцезнаходження: 23210, Вінницька обл., Вінницький р-н, смт. Стрижавка, вул. 40-річчя Перемоги, буд. 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04330007)

Рішення суду в повному обсязі складено 10.12.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович