Рішення

від 13.12.2021 по справі 120/13093/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 грудня 2021 р. Справа № 120/13093/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом: ОСОБА_1 до: Агрономічної сільської ради про: визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправне рішення відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою за №1119 від 22.09.2021, прийняте на 14 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради.

З метою скасування вказаного рішення та зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки с/г призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0520680200:01:005:0371 (суміжна земельна ділянка), позивач звернувся до суду.

Ухвалою від 18.10.2021 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

09.11.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що позивачем до Агрономічної сільської ради 31 серпня 2021 року подано клопотання (далі - Клопотання), яке зареєстровано за вх. №4223 від 31.08.2021 року. За результатами розгляду цього клопотання прийнято оскаржуване Рішення №1119 Агрономічної сільської ради 14 сесії 8 скликання.

Відповідач вказує, що в клопотанні позивач просив надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної форми власності, орієнтовною площею: 0,12 га, яка розташована коло земельної ділянки (суміжна), має кадастровий номер: 0520680200:01:004:2115 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки) .

Натомість в позові позивач просить Зобов`язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею, 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520680200:01:005:0371 .

Таким чином, відповідач звертає увагу суду, що місце розташування бажаної земельної ділянки, зазначеної в Клопотанні та місце розташування земельної ділянки, яка зазначається в позовних вимогах - різні.

Стосовно спірного рішення, то відповідач вказує, що відповідно до ухвали, постановленої в межах справи за №128/2833/17, заборонено Агрономічній сільській раді приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадян 474,6753 га земель, які включені в межі населеного пункту Агрономічної сільської ради.

В число оспорюваних земель увійшла земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої просить надати Позивач.

Відтак, на думку відповідача, в разі надання Агрономічною сільською радою дозволу на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на спірних землях для подальшої передачі безоплатно у власність громадян було б прямим порушенням принципу обов`язковості судових рішень.

Враховуючи викладене, відповідач звертає увагу також на те, що до моменту зняття заборони щодо земельної ділянки, навіть після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивач буде позбавлений можливості безпосередньо отримати у власність цю земельну ділянку, тобто очікування та затрати останнього будуть невиправданими.

Стосовно вимоги зобов`язати надати дозвіл, то відповідач вказує, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки, такі дії виходять за межі, визначених законодавцем повноважень.

Таким чином, дискреційні повноваження в більш звуженому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Отже, відповідач просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Враховуючи, що інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач звернувся до Агрономічної сільської ради з клопотанням від 31 серпня 2021 року в якому просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної форми власності, орієнтовною площею: 0,12 га, яка розташована коло земельної ділянки (суміжна), має кадастровий номер: 0520680200:01:004:2115 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки) .

За результатами розгляду цього клопотання прийнято оскаржуване Рішення №1119 Агрономічної сільської ради 14 сесії 8 скликання від 22.09.2021, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу з підстав того, що ухвалою суду від 03.04.2018 по справі за №128/2833/17 заборонено Агрономічній сільській раді приймати рішення та вчиняти будь-які можливі юридичні дії щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадян 474,6753 га земель, які включені в межі населеного пункту Агрономічної сільської ради.

Позивач вважає відмову протиправною та такою, що не відповідає положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини першої статті 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі житлової та громадської забудови.

Як зазначено у статті 40 ЗК України, громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).

Так, аналіз частин шостої та сьомої статті 118 ЗК України дає підстави для висновку, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Разом із тим, порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Частиною 1 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством. Порядок доступу до засідань визначається радою відповідно до закону. Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 17 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету з числа депутатів ради обираються постійні комісії ради (ч. 1 ст. 47 України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" (ч. 10 ст. 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради (ч. 3 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Так, предметом даного спору є рішення, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав того, що бажана земельна ділянка входить до земель, на які ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17 заборонено Агрономічній сільській раді Вінницького району Вінницької області приймати рішення та вчиняти будь-які інші можливі юридичні дії, щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність громадянам вищезазначених державних земель сільськогосподарського призначення.

Частиною 2 ст.150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч.1 ст.156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.3 ст.156 КАС України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Отже, заходи забезпечення позову встановлюються тимчасово з метою уникнення негативних наслідків та порушення прав заінтересованих осіб.

У постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №240/6035/18 Верховний Суд зазначив про те, що невідповідність розташування зазначеної у клопотанні земельної ділянки відповідно до ст.118 ЗК України полягає в тому, що земельна ділянка не є вільною на момент розгляду заяви, оскільки на таку земельну ділянку фактично накладено арешт.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зі змісту ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17 слідує, що заборона стосується прийняття рішень та вчинення будь-яких можливих юридичних дій щодо розпорядження, відчуження та передачі у приватну власність земельних ділянок площею 474,6783 га.

Порядок отримання земельних ділянок державної та комунальної власності в приватну власність зацікавленим особам визначений статтею 118 ЗК України. Положення зазначеної статті визначають процедуру та етапи отримання земельної ділянки у власність, зокрема:

- звернення особи, зацікавленої в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності із клопотанням до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування;

- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- розробка та погодження проекту землеустрою;

- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, оскільки рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із визначених етапів, що передує переходу права власності на земельну ділянку, породжує подальші правовідносини щодо можливості зацікавленої особи отримати земельну ділянку у власність, а відтак і правомірні очікування на передачу її у власність, тому таке рішення, на думку суду, охоплюється визначенням та поняттям "юридичної дії, пов`язаної із розпорядженням, відчуженням та передачею земельної ділянки у власність".

Судом із відомостей комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" установлено, що заходи забезпечення позову, вжитті ухвалою від 03.04.2018 у справі № 128/2833/17, станом на день постановлення відповідачем спірного рішення не скасовані, отже підстави відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, зазначені у спірному рішенні Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, на думку суду, відповідають нормам законодавства.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 240/6035/18 (провадження № К/9901/28252/19). Крім того, такої ж думки дотримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 22.03.2021 у справі № 120/4695/20-а, постанові від 12 жовтня 2021 року по справі 120/463/21-а, постанові від 03.11.2021 року по справі № 120/4195/20-а, де досліджувалося ідентичне питання, пов`язане із забороною Агрономічній сільській раді вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок.

Окрім іншого, в якості доводів відповідач у відзиві посилається на те, що в клопотанні позивач просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), комунальної форми власності, орієнтовною площею: 0,12 га, яка розташована коло земельної ділянки (суміжна), має кадастровий номер: 0520680200:01:004:2115 (для ідентифікації бажаного місця розташування земельної ділянки) .

Оцінивши наведені доводи в сукупності із доказами, суд погоджується з позицією відповідача, що спірним рішенням позивачу відмовлено у наданні дозволу за клопотанням позивача від 31.08.2021 щодо земельної ділянки, яка розташована із суміжною за кадастровим номером: 0520680200:01:004:2115, для для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Натомість в позові позивач покликається на клопотання від 13.09.2021 та просить зобов`язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею, 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520680200:01:005:0371.

Отже, такі вимоги суд вважає безпідставними, так як спірним рішенням питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, для ведення садівництва, орієнтовною площею, 0,12 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 0520680200:01:005:0371, не розглядалось, а відтак і підстави для зобов`язання надати такий дозвіл відсутні, тому у задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд ураховує, що в задоволені позовних вимог відмовлено, а відтак підстави для присуження витрат на користь позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Агрономічної сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач Агрономічна сільська рада Вінницького району Вінницької області (код ЄДРПОУ - 04525998, місцезнаходження: вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна