Рішення

від 10.12.2021 по справі 120/8388/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 грудня 2021 р. Справа № 120/8388/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Чечельницької селищної ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національний природний парк "Кармелюкове Поділля" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ

27.07.2021 у Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Чечельницької селищної ради (далі - відповідач). У позовній заяві позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.06.2021 № 208, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 г, яка розташована та території Чечельницької селищної ради;

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 г, яка розташована та території Чечельницької селищної ради.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка зазначила, що 25.05.2021 звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 г, яка розташована та території Чечельницької селищної ради. До вказаного клопотання було долучено викопіювання з кадастрової карти, копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру.

Рішенням відповідача від 29.06.2021 № 208 позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 г, яка розташована та території Чечельницької селищної ради, у зв`язку із тим, що бажана земельна ділянка належить до природно - заповідного фонду України та знаходиться під охороною НПП Кармелюкове Поділля .

Не погоджуючись із рішенням, позивачка звернулася до суду із цим позовом, оскільки, на її думку, відповідачем порушено ст. 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на виготовлення документації.

Ухвалою від 02.08.2021 відкрито провадження у адміністративний справі та вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також витребувано у Чечельницької селищної ради належним чином засвідчені копії клопотання ОСОБА_1 від 25.05.2021 із додатками до нього та спірне рішення Чечельницької селищної ради від 29.06.2021 № 208, в частині яка стосується розгляду клопотання ОСОБА_1 із документами, що стали підставою для його прийняття.

19.08.2021 та 26.08.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Також відповідачем заявлено клопотання про залучення до участі у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача НПП Кармелюкове Поділля .

Обґрунтовуючи відзив відповідач зазначає, що земельна ділянка, на яку претендує позивачка (кадастровий номер до відведення земельної ділянки: 0525081600:06:000:0001) належить до земель природно-заповідного фонду України, перебуває під об`єктами природно - заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність.

Відповідач зазначив, що з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних і історико-культурних комплексів Південного Поділля, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, відповідно до статті 53 Закону України "Про природно - заповідний фонд України" Указом Президента України № 1057 від 16.12.2009 постановлено створити на території Тростянецького та Чечельницького районів Вінницької області національний природний парк "Кармелюкове Поділля". До території національного природного парку "Кармелюкове Поділля" погоджено в установленому порядку включення 20203,4 гектара земель державної власності, в тому числі 16518 гектарів земель, які вилучаються у державного підприємства "Чечельницький лісгосп" та надаються національному природному парку в постійне користування і 3685,4 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення згідно з додатком.

Також зазначив, що Національний природний парк Кармелюкове Поділля , згідно Закону України Про природно-заповідний фонд , до встановлення меж земельних ділянок, керується проектом створення земельних ділянок, який знаходиться у Вінницькій обласній державній адміністрації та Міністерстві екології та природних ресурсів України, а проект землеустрою земельних ділянок без вилучення, який пройшов експертизу, до якого, на даний час, обмеження на земельні ділянки не внесені, знаходиться у юридичної особи - Держгеокадастрі на погодженні.

Ухвалою від 01.09.2021 клопотання Чечельницької селищної ради задоволено, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національний природний парк Кармелюкове Поділля .

01.09.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи інформацію про земельну ділянку кадастровий номер 0525081600:06:000:0001.

Також відповідач просив здійснити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

15.09.2021 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи у яких третя особа зазначила, що відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту "г" частини 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно договору № 01/12-01 від 01.12.2017 "ТОВ "Експертцентр" розроблено "Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду національного природного парку "Кармелюкове Поділля" в адміністративних межах Бритавської сільської ради Чечельницького району Вінницької області".

Відповідно до плану меж земельних ділянок щодо включення до території природно-заповідного фонду меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без вилучення у землевласників та землекористувачів земельна ділянка з кадастровим номером 0525081600:06:000:0001 визначена як ділянка, яка входить до складу територій природно-заповідного фонду на яких розповсюджується обмеження.

Проект землеустрою розробником направлений на державну експертизу землевпорядної документації.

З огляду на викладене, третя особо просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 08.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд цієї справи з викликом сторін.

Дата ухвалення рішення обумовлена, в тому числі, перебуванням судді у справі в період з 22.11.2021 по 06.12.2021 в щорічній відпустці на підставі Наказу від 03.11.2021 № 151-в/к.

Дослідивши подані сторонами докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

25.05.2021 позивачка звернулася до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 г, яка розташована та території Чечельницької селищної ради. До вказаного клопотання було долучено викопіювання з кадастрової карти, копія паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с.9-10).

Рішенням відповідача від 29.06.2021 № 208 позивачці відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 г, яка розташована та території Чечельницької селищної ради, у зв`язку із тим, що бажана земельна ділянка належить до природно - заповідного фонду України та знаходиться під охороною НПП Кармелюкове Поділля . Відповідно до п. 4 ст. 83 Земельного кодексу України земельна ділянка не може надаватися у власність (а.с.11).

Не погоджуючись із рішенням, позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Статтею 81 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться в тому числі у разі:

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III.

Нормами ч. 6 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 05.03.2019 у справі № 360/2334/17, від 28.01.2020 у справі № 2240/2962/18 та 28.02.2020 у справі № 806/3304/18.

Мотивуючи рішення від 29.06.2021 № 208 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідач зазначив, що бажана для позивачки земельна ділянка належить до природно - заповідного фонду України та знаходиться під охороною НПП Кармелюкове Поділля . Відповідно до п. 4 ст. 83 Земельного кодексу України земельна ділянка не може надаватися у власність.

Визначаючись щодо вказаної підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд зазначає наступне.

Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів встановлює Закон України "Про природно-заповідний фонд України" (далі - Закон № 2456-ХІІ).

Відповідно до преамбули Закону № 2456-ХІІ природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

За змістом ст. 3 Закону № 2456-ХІІ до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2456-ХІІ території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Згідно зі ст. 20 Закону № 2456-ХІІ національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.

До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Порядок створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначено Розділом VII Закону № 2456-ХІІ.

Відповідно до ст. 51 Закону № 2456-ХІІ підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися: обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; науковими установами, природоохоронними громадськими об`єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд.

Клопотання має містити обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обґрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно ст. 52 Закону № 2456-ХІІ клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк:

щодо територій та об`єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;

щодо територій та об`єктів місцевого значення - обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання. Створення, оголошення, розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також резервування цінних для заповідання територій та об`єктів у межах земель, переданих у комунальну власність територіальних громад відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, які на момент передачі не були передані у користування фізичних, юридичних осіб, погодження не потребують.

На підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам`яток природи, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду передаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 53 Закону № 2456-ХІІ визначено, що рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

З метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних і історико-культурних комплексів Південного Поділля, що мають важливе природоохоронне, наукове, історико-культурне, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, відповідно до статті 53 Закону № 2456-ХІІ Указом Президента України від 16.12.2009 № 1057/2009 створено на території Тростянецького та Чечельницького районів Вінницької області національний природний парк "Кармелюкове Поділля". До території національного природного парку "Кармелюкове Поділля" погоджено в установленому порядку включення 20203,4 гектара земель державної власності, в тому числі 16518 гектарів земель, які вилучаються у державного підприємства "Чечельницький лісгосп" та надаються національному природному парку в постійне користування, і 3685,4 гектара земель, що включаються до його складу без вилучення згідно з додатком.

12.12.2011 наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 519 затверджено Положення про національний природний парк "Кармелюкове Поділля".

Згідно п.п. 1.4 п. 1 Положення про національний природний парк "Кармелюкове Поділля", Парк підпорядкований Міністерству екології та природних ресурсів України.

08.11.2018 ТОВ "Експертцентр" на виконання договору № 01/12-01-НПП від 01.12.2017 розроблено "Проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду національного природного парку "Кармелюкове Поділля" в адміністративних межах Бритавської сільської ради Чечельницького району Вінницької області", замовником якого є Національний природний парк "Кармелюкове Поділля".

Відповідно до плану меж земельних ділянок щодо включення до території природно-заповідного фонду меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без вилучення у землевласників та землекористувачів земельна ділянка з кадастровим номером 0525081600:06:000:0001 визначена як ділянка, яка входить до складу територій природно-заповідного фонду.

Статтею 7 Закону № 2456-ХІІ встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст. 8 Закону № 2456-ХІІ одним із засобів збереження територій та об`єктів природно - заповідного фонду є встановлення заповідного режиму, а також додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля.

Статтею 9 Закону № 2456-ХІІ визначено можливість використання територій та об`єктів природно - заповідного фонду лише у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища..

Відповідно до вимог п. "в" ч. 4 ст. 83, п. "г" ч. 4 ст. 84 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III землі під об`єктами природно-заповідного фонду перебувають лише у державній та комунальній власності і не можуть передаватись у приватну власність.

Так, при дослідженні судом матеріалів справи, встановлено, що у вільному доступі в мережі "Інтернет" на сайті "Публічна кадастрова карта", використавши його розділи "Шари кадастру" та "Природо-заповідний фонд", з`ясовано, що ділянка з кадастровим номером 0525081600:06:000:0001, частину якої бажає отримати позивачка, перебуває в межах об`єкта природо-заповідного фонду.

Відомості про належність земельної ділянки за кадастровим номером 0525081600:06:000:0001 до земель природно - заповідного фонду України також містяться в Державному кадастрі територій та об`єктів природно-заповідного фонду землекористувачем якої є Національний природний парк "Кармелюкове Поділля".

При цьому, дотримання встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим природо-заповідного фонду, з тією метою, щоб навіть потенційне їх порушення не могло зашкодити охороні навколишнього природного середовища в цілому.

Позивачкою не спростовано факту знаходження бажаної для неї земельної ділянки в межах природного парку. Підставою для скасування спірного рішення позивач вказує, що землі зареєстровані за цільовим призначенням як землі запасу, категорія земель сільськогосподарського призначення та відповідно до витягу із ДЗК відомості про обмеження у використанні земельною ділянкою відсутні.

Проте, відповідно до інформації про земельну ділянку за кадастровим номером 0525081600:06:000:0001, судом встановлено, що земельна ділянка, частину якої бажає отримати позивачка перебуває в межах об`єкта природо-заповідного фонду, а відтак в силу положень ст. 83, 84 ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III, відноситься до категорії земель, які не можуть передаватись у приватну власність.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що рішення Чечельницької селищної ради від 29.06.2021 № 208, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 г, яка розташована та території Чечельницької селищної ради винесено з врахуванням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, сплачений позивачкою при зверненні до суду судовий збір не підлягає стягненню в її користь за результатом розгляду справи.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

Відповідач: Чечельницька селищна рада (вул. Героїв Майдану, 36, смт. Чечельник, Вінницька область, 24800, код ЄДРПОУ 04326247);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національний природний парк "Кармелюкове Поділля" (вул. Свято - Михайлівська, 15, смт. Чечельник, Вінницька область, 24800, код ЄДРПОУ 37663423).

Суддя Богоніс Михайло Богданович