Ухвала

від 13.12.2021 по справі 120/15713/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

м. Вінниця

13 грудня 2021 р. Справа № 120/15713/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Погребищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача щодо не прийняття за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Ширмівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області.

З метою зобов`язання відповідача розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою від 22.11.2021 прийнято до свого провадження адміністративну справу №120/15713/21-а, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10.12.2021 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про забезпечення позову. Клопотання мотивоване тим, що 06.12.2021 представнику стало відомо з офіційного сайту Погребищенської міської ради, а саме з Розділу "Навігація"/підрозділу "Документи"/"Рішення 8 скликання"/17 сесія 8 скликання/Рішення сесії, завантажити/ про прийняте відповідачем рішення 17 сесії 8 скликання Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок № 152-17-8/1515 від 07.10.2021.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що сесією міської ради надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які утворені шляхом поділу земельного масиву, кадастровий номер 0523488200:01:002:0096 площею 19,2162 га., та розташовані на території Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (за межами с. Ширмівка), з визначенням цільовим призначенням - 01.02 для ведення фермерського господарства, зокрема, земельну ділянку за кадастровим номером 0523488200:01:002:0124 площею 2,0000 га (земельна ділянка, що планується до передачі позивачу).

Представник зазначає, що прийняття вищезазначеного рішення свідчить про вчинення відповідачем дій спрямованих на уникнення виконання судового рішення та фактичне унеможливлення його виконання в майбутньому, зокрема об`єднання земельних ділянок в один земельний масив. Тому, вважає, що невжиття судом заходів забезпечення позову у цій справі призведе до об`єднання земельних ділянок в одну земельну ділянку, а в подальшому й можливе роз`єднання цих земельних ділянок. Внаслідок чого земельна ділянка з кадастровим номером 0523488200:01:002:0124 припинить своє існування, а утвореній земельні ділянці (новій) буде присвоєно інший кадастровий номер з іншою площею.

Так, на думку представника, не забезпечення позову унеможливить в подальшому виконання рішення суду в цій справі у разі задоволення позову.

Тому, просить суд забезпечити позов шляхом:

- заборони відповідачу вчиняти дії, що пов`язані із об`єднанням або зміною цільового призначення земельної ділянки, передавати земельну ділянку у власність або у користування, іншим чином розпоряджатися земельною ділянкою, змінювати її конфігурацію, межі, змінювати цільове призначення, змінювати склад угідь, вчиняти дії щодо поділу земельної ділянки, надавати дозволи третім особам на виготовлення документації із землеустрою, а також вчиняти інші дії, які можуть стати підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та перешкодою для отримання у власність земельної ділянки кадастровий номер 0523488200:01:002:0124, площею 2.0000 га, розташованої на території Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (за межами с. Ширмівка), з визначеним цільовим призначенням - 01.02 для ведення фермерського господарства, до набрання законної сили рішенням суду;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (у тому числі тим, що провадять свою діяльність на районному рівні) вносити до Державного земельного кадастру будь-які реєстраційні відомості (зміни), що стосуються земельної ділянки кадастровий номер 0523488200:01:002:0124 площею 2.0000 га, розташованої на території Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (за межами с. Ширмівка), з визначенням цільовим призначенням - 01.02 для ведення фермерського господарства, до набрання законної сили рішенням суду.

Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше 2 днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення цього процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахуванням наведеної норми суд вирішив розгляд заяви про забезпечення позову здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зважає на таке.

Особливості інституту забезпечення позову в адміністративному процесі врегульовані главою 10 розділу 1 КАС України.

Так, частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).

В свою чергу, частиною 1 статті 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

За приписами чч. 4, 6 статті 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду №826/8556/17 від 21.11.2018, №826/16334/18 від 26.04.2019 та № 440/4294/20 від 30.06.2021.

Предметом розгляду у даній справі є протиправна бездіяльність відповідача щодо не прийняття за наслідками розгляду клопотання позивача рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою що відведення земельної ділянки з кадастровим номером 0523488200:01:002:0124 для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території Ширмівської сільської ради Погребищенського району Вінницької області та зобов`язання розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Із матеріалів справи вбачається, що за наслідками розгляду клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою та передачі відведеної земельної ділянки у власність позивача Погребищенською міською радою остаточного рішення не прийнято, натомість на засіданні 14 сесії Погребищенської міської ради 8 скликання, яке відбулось 29.07.2021, крім інших питань розглядався проект рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " згаданий проект не був підтриманий більшістю голосів депутатів від загального складу раду.

В подальшому, Погребищенською міською радою на 17 сесії 8 скликання прийнято рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок № 152-17-8/1515 від 07.10.2021. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що сесією міської ради надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які утворені шляхом поділу земельного масиву, кадастровий номер 0523488200:01:002:0096 площею 19,2162 га., та розташовані на території Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (за межами с. Ширмівка), з визначенням цільовим призначенням - 01.02 для ведення фермерського господарства, зокрема, земельну ділянку за кадастровим номером 0523488200:01:002:0124 площею 2,0000 га (земельна ділянка, що планується до передачі позивачу).

Прийняття вищезазначеного рішення свідчить про вчинення відповідачем дій щодо об`єднання земельних ділянок в один земельний масив.

Відтак, суд погоджується із доводами представника позивача, що внаслідок об`єднання земельних ділянок, земельна ділянка з кадастровим № 0523488200:01:002:0124 припинить своє існування, а утвореній земельні ділянці буде присвоєно інший кадастровий номер з іншою площею.

В контексті викладеного, суд зазначає, що згідно із частиною 13 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Законом України "Про державний земельний кадастр" встановлено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Статтею 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок.

У разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається (ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про Державний земельний кадастр").

Кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051).

Відповідно до пункту 114 Порядку № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання.

Пунктом 29 Порядку № 1051 визначено, що у разі поділу чи об`єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.

Згідно з пунктом 136 Порядку №1051 відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об`єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:

1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;

2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об`єднання, згідно з пунктами 107-111 і 113 цього Порядку;

3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об`єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом:

- проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об`єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об`єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об`єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку;

- внесення до розділу 1 "Земельна ділянка. Загальні відомості" Поземельної книги в електронній формі відповідних записів про скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстави для поділу чи об`єднання земельної ділянки, дату такого поділу чи об`єднання із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису;

4) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об`єднання земельних ділянок, запису про обмеження у використанні земельної ділянки, яка поділена чи об`єднана з іншою (крім випадків, коли обмеження поширювалося лише на частину земельної ділянки, яка в результаті поділу земельної ділянки не увійшла до сформованої земельної ділянки).

Аналізуючи вище викладене можна дійти висновку, що здійснення відповідачем дій щодо об`єднання земельних ділянок в одну земельну ділянку та внесення відомостей в Державний земельний кадастр, фактично призведе до припинення існування об`єкта цивільного права земельної ділянки за кадастровим номером 0523488200:01:002:0124, проект землеустрою відносно якої розроблено за ініціативою позивача, який, в свою чергу, порушує питання про її затвердження.

На переконання суду, у даному випадку, невжиття заходів забезпечення позову призведе до об`єднання бажаної позивачем земельної ділянки, відбудеться зміна цільового призначення (виду використання), їй буде присвоєно інший кадастровий номер, що ускладнить та зробить неможливим виконання рішення суду в даній справі у разі задоволення позовних вимог.

Не вжиття заходів забезпечення позову взагалі нівелює можливість судового захисту у даній справі за визначеним предметом спору.

Крім того, у разі невжиття вказаних заходів забезпечення позову ймовірне настання негативних наслідків для позивачів, що зумовить виникнення інших судових спорів та для відновлення прав позивачів необхідно буде докласти значних зусиль.

Тому, ініціювання представником позивача перед судом застосування заходів забезпечення позову є обґрунтованими та спрямоване для того, щоб спір був вирішений в межах даного судового процесу і у разі задоволення позовних вимог відновлення порушених прав позивача відбулось без пред`явлення нових позовів та породження чергових судових спорів.

Таким чином, забезпечення позову в даному випадку спрямоване виключно на збереження існуючого стану учасників справи, а тому не може порушувати права та інтереси інших осіб.

Фактично метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що забезпечення позову є не тільки гарантією виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, а й засобом запобігання порушення прав.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Врахуванню підлягають також принципи, викладені у Рекомендаціях NR (89)8 про тимчасовий захист у адміністративних справах, прийнятих Комітетом Міністром Ради Європи 13.09.1989, в якій міститься заклик до компетентних судових органів у разі, якщо виконання адміністративного рішення може завдати значної шкоди приватним особам, на яких воно спрямоване, ужити належні заходи тимчасового захисту.

Враховуючи вищенаведене та аргументованість мотивів заяви про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про доцільність та необхідність вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони Погребищенській міській раді вчиняти дії, що пов`язані із об`єднанням або зміною цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер 0523488200:01:002:0124, площею 2.0000 га, розташованої на території Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (за межами с. Ширмівка), з визначеним цільовим призначенням - 01.02 для ведення фермерського господарства, до набрання законної сили рішенням суду. Також суд вважає обґрунтованою заявою щодо заборони державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (у тому числі тим, що провадять свою діяльність на районному рівні) вчиняти дії щодо внесення відомостей (змін) та держаної реєстрації у Державному земельному кадастрі об`єднання, зміни цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 0523488200:01:002:0124, площею 2.0000 га, розташованої на території Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (за межами с. Ширмівка), з визначеним цільовим призначенням - 01.02 для ведення фермерського господарства, до набрання законної сили рішенням суду.

Стосовно іншої частини заяви, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання наявності зв`язку між конкретним видом, зокрема забороною міській раді іншим чином розпоряджатися земельною ділянкою (передавати земельну ділянку у власність або користування, змінювати її конфігурацію, межі, змінювати склад угідь, вчиняти дії щодо поділу, вчиняти інші дії, які можуть стати підставою для внесення до Державного земельного кадастру або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно), що позивач просить застосувати для забезпечення позову по відношенню до предмету позовних вимог слід звернути увагу на таке.

Так, зокрема позивач посилається, що відповідач відмовляє в затвердженні щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам з підстав об`єднання земельних ділянок в один масив, та як, приклад, покликається на рішення 17 сесії 8 скликання міської ради №20-17-8/1383 від 07.10.2021, яким відмовлено ряду громадян у затвердженні проекту землеустрою.

По-перше, такі доводи позивача виходять за межі позовних вимог, оскільки спірним у даній ситуації є бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду клопотання позивача.

По-друге, судове рішення по справі 120/6027/21/21-а не стосується поданого позивачем клопотання, а інших осіб, тому такі доводи суд відхиляє.

Крім того такі заходи ґрунтуються на досить віддалених для позивача наслідках, тобто вжитими заходами забезпечення позову не будуть створені належні передумови для захисту саме конкретних прав позивача.

До того ж, в даному випадку заява обґрунтовується тим, що існує очевидна небезпека щодо знищення земельної ділянки за відповідним кадастровим номером, як об`єкта цивільних прав, на яку позивач виготовив технічну документацію. В підтвердження цього, позивач надає рішення №152-17-8/1515. Рішення щодо відмови позивачу у затвердженні техдокументації відсутні.

Стосовно мотивів того, що після об`єднання земельних ділянок в одну земельну ділянку, а в подальшому на можливе роз`єднання цих земельних ділянок, то суд їх відхиляє з огляду на те, що вони є виключно припущеннями.

Щодо вжиття заходів шляхом заборони міській раді передавати земельну ділянку у власність, надавати дозволи третім особам на виготовлення документації із землеустрою, іншим чином розпоряджатися земельною ділянкою, то суд зважає на таке.

Підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність особам передбачено положеннями Земельного кодексу України.

Рішенням про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою, отримання згоди на складання технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не означає позитивного рішення про надання ділянок у власність/користування, оскільки приватизація земельних ділянок є стадійним процесом, і це лише є першою стадією процедури отримання земельних ділянок у власність.

Отже, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою не означає позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність, а сам по собі факт звернення особи до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не гарантує їй набуття такого права.

Аналогічна правова позиція висловлена у багатьох рішеннях Верховного Суду, зокрема у постанові 27.02.2018 в справі № 545/808/17, постанові від 26.02.2019 в справі № 826/5737/16 та постанові від 17.04.2019 в справі № 461/8315/17.

І нарешті, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд звертає увагу на неспівмірність заявленого способу забезпечення позову через заборону відповідачу вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельними ділянками (тощо) з підстав того, що такий спосіб може зачіпати охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У рішенні від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України" суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати "справедливий баланс" між інтересами особи і суспільства.

Посилання заявника на ймовірну загрозу ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду, ефективного захисту та поновлення порушених прав, через можливе роз`єднання земельних ділянок та/або поділу, не може бути підставою для забезпечення позову у означений спосіб шляхом заборони відповідачу розпоряджатися земельною ділянкою.

В питанні вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному:

"Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18, від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі № 280/4367/19.

У пункті 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (№63566/00), пункті 13 рішення цього суду у справі "Петриченко проти України" (№2586/07) та пункті 280 рішення у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, за якою суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції. Крім того, у пункті 42 рішення у справі "Бендерський проти України" (№22750/02) вказано, що за практикою, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективним. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Також суд звертає увагу, що в силу частини 2 статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Поняття "певні дії" не можна вважати всі дії, які відносяться до повноважень органу місцевого самоврядування з питань регулювання земельних відносин, які вирішуються відповідно до положень Земельного кодексу України та Закону України "Про державний земельний кадастр", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В протилежному випадку порушується забезпечення збалансованості інтересів сторін.

За наведеного вище, суд приходить до висновку, що в задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони Погребищенської міської ради передавати земельну ділянку у власність або користування, іншим чином розпоряджатись земельною ділянкою, змінювати її конфігурацію, межі, змінювати склад угідь, вчиняти дії щодо поділу, надавати дозволи третім особам на виготовлення документації із землеустрою, вчиняти інші дії, які можуть стати підставою для внесення до Державного земельного кадастру або Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слід відмовити.

Відтак, за наслідками розгляду заяви, оцінки доводів та аргументів заявника та наданих ним доказів, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-154, 248, 256 КАС України суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення адміністративного позову - задовольнити частково.

Заборонити Погребищенській міській раді вчиняти дії, що пов`язані із об`єднанням або зміною цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер 0523488200:01:002:0124, розташованої на території Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (за межами с. Ширмівка), з визначеним цільовим призначенням - 01.02 для ведення фермерського господарства, до набрання законної сили рішенням суду.

Заборонити державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (у тому числі тим, що провадять свою діяльність на районному рівні) вносити до Державного земельного кадастру будь-які реєстраційні відомості (зміни), що стосуються земельної ділянки кадастровий номер 0523488200:01:002:0124, розташованої на території Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області (за межами с. Ширмівка), з визначенням цільовим призначенням - 01.02 для ведення фермерського господарства, до набрання законної сили рішенням суду.

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення, може бути пред`явлена до примусового виконання у порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надіслати Погребищенській міській раді та Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області для виконання, а позивачу для відома.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна