Рішення

від 06.12.2021 по справі 320/12653/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2021 року 320/12653/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І.,

при секретарі судового засідання - Лащихіній І.М.,

за участю:

представника позивача - Лисенка Ю.М.,

представника відповідача - Голодняк Д.М.,

розглянувши в м. Києві у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "МХП" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "МХП" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.07.2021 №13934000706 та від 09.07.2021 №14034000706.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що товариство не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ТОВ "Інтерекосклад" та правомірно сформувало податковий кредит за результатами здійснення господарських взаємовідносин із зазначеним контрагентом. Так, позивач вказує, що висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій ПрАТ "МХП" є безпідставними та не підтверджені належними доказами, оскільки товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит. Зокрема, позивач стверджує, що господарські операції з вказаним контрагентом підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, та були надані податковому органу під час перевірки.

При цьому, позивач зауважив, що порушення податкового законодавства з боку контрагента не впливає на результати діяльності ПрАТ "МХП" та не може бути підставою для притягнення товариства до відповідальності, оскільки він не може нести відповідальність за можливі дії інших суб`єктів господарювання та/або його керівних органів.

У зв`язку з зазначеним, позивач зазначив, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження фіктивності (безтоварності) договору, укладеного між ПрАТ "МХП" та ТОВ "Інтерекосклад", а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 09.07.2021 №13934000706 вважає незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.07.2021 №14034000706 позивач звернув увагу на те, що станом на дату складання акту перевірки від 18.06.2021 №199/34-00-07-06/25412361 та прийняття податкового повідомлення-рішення від 09.07.2021 №14034000706 сума завищення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203283339 грн. за грудень місяць 2020 року була неузгодженою, так як наслідок, не підлягає відображенню у податковій звітності ПрАТ "МХП", зокрема, у звітному (податковому) періоді - березень 2021 року.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків при проведенні перевірки ПрАТ "МХП" та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що у березні 2021 року неможливо підтвердити реальність надання ТОВ "Інтерекосклад" послуг відповідального зберігання та пов`язаних з ним послуг завантаження/розвантаження на загальну суму 1935812,58 грн., у тому числі ПДВ 322635,43 грн., оскільки в ході перевірки встановлено невідповідність наданої контрагентом ТОВ "Інтерекосклад" в оренду ПрАТ "МХП" площі морозильних камер безпосередньо взятим в оренду контрагентом ТОВ "Інтерекосклад".

Щодо господарських операцій між позивачем та ТОВ "Катеринопільський елеватор" відповідач звертав увагу на те, що взаємовідносини позивача з його контрагентом були направлені не на виконання умов договору поставки від 24.07.2019 №16882-Г щодо постачання товару, а на надання фінансової допомоги, оскільки у грудні 2020 року позивач провів повернення передоплати та склав до податкових накладних розрахунки коригування, у той час як ТОВ "Катеринопільський елеватор" не виставлялось вимог позивачу щодо сплати штрафної санкції за затримку поставки, відсотки за передоплату не нараховувались. Отже, на думку контролюючого органу, позивач та його контрагент фіктивно уклали правочин для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Крім того зазначено, що позивачем неправомірно складено коригування до податкових накладних 14.12.2020 та 24.12.2020, у зв`язку з тим, що ці грошові кошти не є поверненням коштів у зв`язку із зміною суми компенсації їх вартості, включаючи наступним за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, та не вважається, на думку контролюючого органу, поверненням постачальником суми попередньої оплати товарів, у результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ на 258299797 грн.

Від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 02.11.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 продовжено відповідачу строк для надання витребуваних судом доказів по справі до 09.11.2021, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції та відкладено підготовче засідання на 09.11.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.11.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про участь у судових засіданнях в режимі відео конференції.

Судове засідання, призначене на 15.11.2021, відкладено за клопотанням відповідача. Призначено наступне судове засідання на 22.11.2021.

Судове засідання, призначене на 22.11.2021, знято з розгляду у зв`язку з технічною несправністю в системі звукозапису "Accord". Призначено наступне судове засідання на 06.12.2021.

У судове засідання, призначене на 06.12.2021, з`явились представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство "МХП" є юридичною особою з 27.03.2006, перебуває на обліку в Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків як платник податків, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно статутної діяльності ПрАТ "МХП" провадить діяльність, зокрема:

01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур;

46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

У період з 25.05.2021 по 14.06.2021 Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі направлень від 21.05.2021 №159, №160, наказу від 15.05.2021 №56, виданого на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "МХП" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року у податковій декларації з ПДВ від 20.04.2021 №9091757149 з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків від 06.05.2021 №9111248566, від 19.05.2021 №9130978590 та періодів декларування від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 18.06.2021 №199/34-00-07-06/25412361, яким встановлені наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року в декларації від`ємного значення ПДВ, а саме:

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 57861919 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 145744055 грн.

На підставі акту перевірки від 18.06.2021 №199/34-00-07-06/25412361 контролюючим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 09.07.2021 №13934000706, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 322635 грн.;

- від 09.07.2021 №14034000706, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 57861919 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 14465479,75 грн..

Як слідує з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало те, що ПрАТ "МХП" було завищено на 322635,43 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) декларації внаслідок врахування всупереч п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України при його визначенні нереальної операції з придбання у ТОВ "Інтерекосклад" по операціях з відповідального зберігання майна.

Також в акті перевірки зазначено, що ПрАТ "МХП" при декларуванні взаємовідносин з ТОВ "Катеринопільський елеватор" за договором поставки від 27.07.2019 №16882-Г порушено ст. 185, ст. 192 ПК України, шляхом заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 258299797 грн., так як ПрАТ "МХП" користувалось грошовими коштами, які були надані за договором поставки від 24.07.2019 №16882-Г, при цьому процентів та штрафних санкцій не сплачувало. Отже, надання грошових коштів підпадає під визначення поворотної фінансової допомоги. Таким чином, відносини ПрАТ "МХП" та ТОВ "Катеринопільський елеватор" за договором поставки від 24.07.2019 №16882-Г регулюються правилами щодо надання поворотної фінансової допомоги. Надання та повернення поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення об`єкту оподаткування відповідно до ст. 185 Податкового Кодексу України. Зазначені порушення, зі свого боку, призвели до завищення показників рядка 19 декларації з ПДВ за березень 2020 року на 203283339 грн. та рядка 21 декларації з ПДВ за грудень 2020 року на 203283339 грн. Як наслідок рядок 16.1 декларації з ПДВ за березень 2021 року завищено на суму 203383339 грн.

Позивач зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржив в адміністративному порядку до Державної податкової служби України, яка своїм рішенням від 21.09.2021 №21570/6/99-00-06-01-02-06 залишили їх без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю податкових повідомлень-рішень відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Частиною першою статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГП України) передбачено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані положеннями Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХІV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Відповідно до визначення терміну "первинний документ", яке наведене в статті 1 Закону №996-ХІV - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо її закінчення.

В силу вимог статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Статтею 1 Закону №996-ХІV передбачено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону №996-ХІV).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Статтею 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів і послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, нормами ПК України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

З наведеного випливає, що для цілей визначення об`єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як слідує з матеріалів справи, 14.04.2020 між ПрАТ "МХП" та ТОВ "Інтерекосклад" укладено Договір зберігання майна та надання послуг/виконання робіт №12\4, відповідно до умов якого сторонами узгоджено, зокрема, що контрагент зобов`язується у встановлені строки за завданням МХП надати послуги/виконати роботи, зазначених в додатках до договору, а МХП прийняти та оплатити зазначені послуги.

Відповідно до специфікацій №2 від 14.04.2020, №2/1 від 24.04.2020, №2/2 від 05.06.2020, №2/3 від 17.08.2020 до договору №12\4 від 12.04.2020 сторонами узгоджено істотні умови послуг, зокрема, найменування послуг/робіт, строк виконання, місце виконання, вартість.

Надання послуг підтверджується актами надання послуг від 28.02.2021 №1, від 28.02.2021 №2, від 28.02.2021 №3, від 28.02.2021 №4, від 28.02.2021 №5, від 28.02.2021 №6, від 28.02.2021 №7, від 28.02.2021 №8, від 28.02.2021 №9, від 31.03.2021 №93, від 31.03.2021 №94, від 31.03.2021 №95, від 31.03.2021 №96, від 31.03.2021 №98, від 31.03.2021 №99, від 31.03.2021 №107, від 31.03.2021 №108, від 31.03.2021 №109, від 31.03.2021 №97.

У бухгалтерському обліку ПрАТ "МХП" взаємовідносини з ТОВ "Інтерекосклад" відображені Дт 93 "Комерційні витрати" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 3010313,79 грн., Дт 64 "Податковий кредит" Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" на суму 602062,76 грн. Проведено сплату Дт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" Кт 311 "Поточні рахунки в національній валюті" на суму 3730232 грн.

За наслідками надання послуг ТОВ "Інтерекосклад" складено та зареєстровано податкові накладні від 16.02.2021 №10, від 05.03.2021 №1, від 12.03.2021 №2, від 31.03.2021 №7, від 31.06.2021 №8.

Правила формування податкових зобов`язань за перевірений період врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, передбачені ст. 200 ПК України.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200.1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. (п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України, якою передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України принципом податкового права є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зі змісту ст. 215 ЦК України слідує, що нікчемним правочином визнається лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, зокрема, ст. 228 ЦК України визначено, що правочин, який порушує публічний порядок, тобто такий, який був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним, а відтак визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 3 ст. 228 ЦК України правочин, при здійсненні якого недодержуються вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, може бути визнаний недійсним судом.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснює, що нікчемні правочини, які порушують публічний порядок, є правочини, визначені ст. 228 ЦК України.

Відповідно до п. 18 цієї Постанови, правочинами, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, Іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об`єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Спрямованості мети правочину між позивачем та його контрагентом на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а також наявність в діях осіб відповідного умислу контролюючим органом в ході перевірки не досліджувались та в акті перевірки не наводяться. Також Акт перевірки не доводить умислу платника, спрямованого на порушення публічного порядку, та не визначає, в чому таке порушення полягає.

При цьому наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку.

Беручи до уваги норми статті 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, слід дійти однозначного висновку про відсутність у посадових осіб податкових органів як підстав, так і повноважень щодо визначення угод нікчемними під час проведення перевірок та прийняття відповідних рішень. Проте, це не виключає можливості їх звернення до суду з позовом про визнання правочину недійсним з підстав, наведених у статті 228 ЦК України, та застосування наведених у ній наслідків.

Як слідує із судової практики вирішення подібних спорів, обов`язковою умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Окрім того, ст. 234 ЦК України визначає, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд звертає увагу, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Також норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту, а тому посилання відповідача в акті перевірки на те, що відповідно до баз даних податкового органу встановлено неподання контрагентами контролюючому органу податкової звітності при реєстрації податкових накладних в ЄРПН, або про відсутність у них матеріально-технічних умов для провадження господарської діяльності, або на відсутність у них ТМЦ, слід визнати неспроможними з огляду на те, що жодною нормою діючого законодавства не передбачено обов`язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Вказана інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону, а контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.04.2018 у справі №820/13380/13-а, від 17.04.2018 у справі № 808/1543/17, від 24.04.2018 у справі №813/8500/13.

Нормами чинного ПК України передбачений алгоритм дій працівників контролюючого органу при проведенні перевірок, в якому відсутні будь-які посилання щодо їх права визнавати нікчемними правочини між суб`єктом господарювання та його контрагентами в позасудовому порядку.

Відповідно до п.п.20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Судом встановлено, що наразі відсутні будь-які судові справи, ініційовані відповідачем або іншим заінтересованим суб`єктом, а також відповідні судові рішення на користь контролюючого органу про визнання правочинів між платником та його контрагентами недійсними або застосування до них наслідків нікчемності.

Відповідачем в акті перевірки не визначено ознак нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентом. Відповідачем не наведено доказів про те, що укладення угод, на підставі яких виникли спірні господарські зобов`язання, не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних (господарських) прав і обов`язків, чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме цих спірних господарських зобов`язань.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

В ході розгляду даної справи відповідачем не було пред`явлено до суду будь-які належні докази нереальності правочину, укладеного між ПрАТ "МХП" та ТОВ "Інтерекосклад", а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання договору та первинних документів до нього неуповноваженими на те особами.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ "Інтерекосклад".

Відтак суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Інтерекосклад" є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, спираючись на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ТОВ "Інтерекосклад" правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданим, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України під час здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "Інтерекосклад" по операціях з відповідального зберігання майна є необґрунтованим.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2021 №13934000706.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.07.2021 №14034000706, суд зазначає наступне.

Як вбачається з описової частини акту перевірки від 18.06.2021 №199/34-00-07-06/25412361 (сторінки 75-85 акту перевірки), вказуючи на допущене податкове порушення, контролюючий орган зазначає: "Оскільки було завищено на 203283339 грн. показник у рядку 16.1 (колонка Б) Декларації за березень 2021 року. Цьому передувало завищення ПрАТ "МХП" у податковій декларації з ПДВ за грудень 2020 року рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" в сумі 203283339 грн.

Результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "МХП" оформлено актом від 15.03.2021 №61/34-00-07-06/25412361 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "МХП", код за ЄДРПОУ 25412361, щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету".

Таким чином, на порушення ст. 185, ст. 192 Податкового кодексу України ПрАТ "МХП" занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму 258299797 грн.

Зазначені порушення, зі свого боку, призвели до завищення показників рядка 19 декларації з ПДВ за березень 2020 року на 203283339грн. та рядка 21 декларації з ПДВ за грудень 2020 року на 203283339 грн. Як наслідок, рядок 16.1 декларації з ПДВ за березень 2021 року завищено на суму 203283339 грн.".

Отже, наведене свідчить, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення №14034000706 від 09.07.2021 є, на думку контролюючого органу, завищення у рядку 16.1 декларації з ПДВ за березень місяць 2021 року від`ємного значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду на суму 57861919 грн. внаслідок не відображення у рядку 16.1 декларації за березень 2021 року результатів перевірки дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року, оформлених актом від 15.03.2021 №61/34-00-07-06/25412361.

В той же час, вказуючи на завищення рядка 16.1 та приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення №14034000706 від 09.07.2021 контролюючим органом не враховано наступне, а саме:

1) приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення №14034000706 від 09.07.2021 контролюючий орган фактично повторно застосовує до ПрАТ "МХП" відповідальність за порушення, допущені за наслідками декларування ПДВ у грудні 2020 року, які встановлені актом перевірки від 15.03.2021 №61/34-00-07-06/25412361 та за наслідками якого контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203283339 грн.;

2) при прийнятті спірного рішення контролюючим органом не враховано, що результати документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ "МХП", які оформлені актом від 15.03.2021 №61/34-00-07-06/25412361 повинні бути відображені у рядку 16.3 податкової декларації з ПДВ та жодним чином не впливають та не можуть змінювати рядок 16.1 податкових декларації з ПДВ майбутніх періодів, як зазначає контролюючий орган, а також те, що станом на дату складення акту перевірки №199/34-00-07-06/25412361 від 18.06.2021 та прийняття податкового повідомлення-рішення №14034000706 від 09.07.2021 встановлені порушення щодо завищення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203283339 грн. за грудень місяць 2020 року є неузгодженими, а тому не повинні бути відображені у податковій звітності з податку на додану вартість, у тому числі в звітному (податковому) періоді - березень 2021 року.

Вказані обставини підтверджуються наступним.

Так, відповідно до наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.02.2021 №12 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "МХП" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки перевіряючими складено акт перевірки №61/34-00-07- 06/25412361 від 15.03.2021.

Згідно з висновком акту перевірки контролюючим органом вказано на порушення податкового законодавства, зокрема:

- ст. 185, ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ПрАТ "МХП" завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 203283339 грн.

На підставі акту перевірки №61/34-00-07-06/25412361 від 15.03.2021 контролюючим органом прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203283339 грн.

Відповідно до п.п.14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема, завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як зазначено вище, контролюючим органом на підставі акту перевірки №61/34-00-07-06/25412361 від 15.03.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203283339 грн.

Як наслідок, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №14034000706 від 09.07.2021 суперечить ст. 61 Конституції України, так як у даному випадку контролюючим органом двічі застосовано відповідальність за одне і те ж податкове правопорушення, а саме порушення ст. 185, ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в частині завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 203283339 грн. за наслідками декларування податку на додану вартість у грудні 2020 року.

Окрім того, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до наказу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 12.02.2021 №12 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства "МХП" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами проведеної перевірки перевіряючими складено акт перевірки №61/34-00-07- 06/25412361 від 15.03.2021.

Згідно з висновком акту перевірки контролюючим органом вказано на порушення податкового законодавства, зокрема:

- ст. 185, ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки ПрАТ "МХП" завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 203283339 грн.

На підставі акту перевірки №61/34-00-07-06/25412361 від 15.03.2021 контролюючим органом прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203283339 грн.

Відповідно до п.п.58.1.1 п. 58.1 ст. 51 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить:

1) суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов`язання та/або податкового зобов`язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість , та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;

2) попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної (у випадках, передбачених цим Кодексом);

3) граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності та/або реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної;

4) попередження про наслідки невиконання податкового повідомлення-рішення в установлений строк;

5) граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення .

На виконання вимог п.п.58.1.1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України контролюючим органом при прийнятті податкового повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203283339 грн. за наслідками перевірки декларування грудня 2020 року, результати якої оформлені актом від 15.03.2021 №61/34-00-07-06/25412361, визначено:

"Протягом десяти робочих днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення (при проведенні процедури адміністративного або судового оскарження - протягом десяти робочих днів, наступних за днем її закінчення):

1. Сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, - підлягає відображенню платником податків у відповідних рядках податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження цього податкового повідомлення-рішення .

2 Сума завищення від`ємного значення податку на додану вартість, яку зараховано у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, - зменшується в інтегрованій картці платника податків, що ведеться у контролюючому органі.

3. Сума від`ємного значення, яка заявлена в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість та перевищує суму такого боргу, - зменшується в інтегрованій картці платника податків, що ведеться у контролюючому органі, та підлягає врахуванню платником податків у зменшення значення відповідних рядків податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження цього податкового повідомлення-рішення.

У разі незгоди із розміром зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість та/або із сумою грошового зобов`язання, що визначені у цьому податковому повідомленні-рішенні, зазначене податкове повідомлення-рішення може бути оскаржено в адміністративному порядку з дотриманням вимог статті 56 Податкового кодексу України протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, або у судовому порядку .".

Така саме вимога міститься і в абз. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, відповідно до якого встановлено, що:

у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду;

у рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період ;

у рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду;

у рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу .

Таким чином з урахуванням вказаних вище норм вбачається, що від`ємне значення з ПДВ у сумі 203283339 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021, прийнятого за наслідками перевірки декларування грудня 2020 року, результати якої оформлені актом від 15.03.2021 №61/34-00-07-06/25412361, підлягають відображенню:

- за звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження цього податкового повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021;

- від`ємне значення з ПДВ у сумі 203283339 грн. підлягає відображенню у рядку 16.3 податкової декларації з податку на додану вартість, а не у рядку 16.1, як повилково та всупереч вимогам абз. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, визначено контролюючим органом в акті перевірки №199/34-00-07-06/25412361 від 18.06.2021 та у спірному податковому повідомленні-рішенні №14034000706 від 09.07.2021.

Відповідно до статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (п. 56.2 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується:

56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті;

56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;

56.17.3-1. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

56.17.4. виключено;

56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З урахуванням вимог статті 56 Податкового кодексу України ПрАТ "МХП" оскаржено в адміністративному порядку до ДПС України податкове повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203283339 грн.

Державною податковою службою України 25.06.2021 прийнято рішення про результати розгляду скарги №14384/6/99-00-06-01-02-06, яке отримано ПрАТ "МХП" 29.06.2021.

За таких обставин, з урахуванням вимог п.п.56.17.3-1 п. 56.17 ст. 56 Податкового кодексу України, датою узгодження податкового повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021 за наслідками адміністративного оскарження є дата отримання ПрАТ "МХП" рішення про результати розгляду скарги №14384/6/99-00-06-01-02-06 від 25.06.2021, а саме - 29.06.2021.

Як наслідок, з урахуванням вимог п.п.58.1.1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, абз. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, та податкового повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021, сума завищення від`ємного значення у сумі 203283339 грн. за наслідками адміністративного оскарження підлягає відображенню ПрАТ "МХП" у рядку 16.3. податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - червень 2021 року (звітний податковий період закінчення на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021) за умови не здійснення подальшого судового оскарження.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із отриманням та не погодженням із рішенням ДПС України №14384/6/99-00-06-01- 02-06 від 25.06.2021 про результати розгляду скарги ПрАТ "МХП", з урахуванням вимог п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, позивач 19.07.2021 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021.

Київським окружним адміністративним судом прийнято до розгляду поданий ПрАТ "МХП" адміністративний позов, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень та відомостями програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду" щодо адміністративної справи №320/8475/21.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин, враховуючи що податкове повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021 є предметом спору в адміністративній справі №320/8475/21, таке податкове повідомлення-рішення є неузгодженим до набрання законної сили в адміністративній справі №320/8475/21 та з урахуванням п.п.58.1.1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, абз. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, та податкового повідомлення-рішення №24/34-00-07-06 від 07.04.2021, сума завищення від`ємного значення у сумі 203283339 грн. за наслідками судового оскарження підлягає відображенню ПрАТ "МХП" у рядку 16.3. податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, який припаде на дату надрання законної сили рішенням суду у справі №320/8475/21.

З огляду на вказане, вбачається, що як станом на дату складення акту перевірки №199/34-00-07-06/25412361 від 18.06.2021 та прийняття податкового повідомлення-рішення №14034000706 від 09.07.2021 сума завищення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203283339 грн. за грудень місяць 2020 року була та є неузгодженою, як наслідок не підлягає відображенню у податковій звітності ПрАТ "МХП", зокрема, у звітному (податковому) періоді - березень 2021 року.

Отже, встановлені обставини дають підстави для висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення №14034000706 від 09.07.2021 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 72327398,75 грн., у тому числі основний платіж 57861919 грн. та 14465479,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, є таким, що прийняте з перевищенням повноважень контролюючого органу та всупереч статей 19 та 61 Конституції України, статей 56, 58 Податкового кодексу України та абз. 5 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, а тому підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності своїх рішень.

Водночас позивач довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів у вказаних контрагентів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 28.09.2021 №РА02109283-19091.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 22700,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 249, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 09.07.2021 №13934000706 та від 09.07.2021 №14034000706.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "МХП" (код ЄДРПОУ 25412361) сплачений судовий збір у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 13 грудня 2021 р.