Рішення

від 13.12.2021 по справі 320/11434/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2021 року № 320/11434/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кагарлицького відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Кагарлицького відділу Державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управляння юстиції (м. Київ) (правонаступник - Кагарлицький відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , допущену при повернення стягувачу виконавчого документу в рамках виконавчого провадження №АА898910;

- зобов`язати Кагарлицький відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 , зокрема з земельної ділянки загальною площею 3,47 га, кадастровий номер 3222283200:04:313:0007 та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявленого позову представник позивача повідомив, що наявність арешту на майні, яке є власністю позивача, порушує права та законні інтереси останнього. При цьому, державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу з підстав того, що у боржника, тобто позивача, відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання.

У призначене судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Неявка у призначене судове засідання представників учасників справи, повідомлених про дату, час та місце розгляду справи у передбачений статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України спосіб, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є власником 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 3222283200:04:313:0007 та 1/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час вчинення реєстраційної дії щодо належного позивачу майна, йому стало відомо, що на його майно накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія АА №898910 від 16.03.2010, виданої ВДВС Кагарлицького РУЮ.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на належну позивачу 1/3 земельної ділянки з кадастровим номером 3222283200:04:313:0007 та 1/3 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА 898910, виданий 16.03.2010 ВДВС Кагарлицького РУЮ.

16.08.2021 позивач звернувся до Кагарлицького відділу Державної виконавчої служби в Обухівському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з проханням вжити необхідні дії щодо скасування арешту майна по ВП АА898910.

Листом від 27.08.2021 №15418 Кагарлицький відділ Державної виконавчої служби в Обухівському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив позивачу, що на виконанні у відділі перебував виконавчий лист №1-151/09 від 10.03.2010, виданий Миронівським районним судом про конфіскацію всього належного майна засудженому ОСОБА_1 . Вказаний виконавчий документ перебував на виконанні періодом з 16.03.2010 по 29.04.2010.

Згідно з інформацією, що містить Автоматизованій системі виконавчого проваження, 16.03.2010 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на майно боржника).

19.03.2010 винесено постанову про повернення виконавчого провадження стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , чинного на час здійснення виконавчих дій.

Відповідно до п.п. 9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25.12.2008 №2274/5, вказане виконавче провадження №45377900 знищено відповідно до акту про вилучення виконавчих проваджень від 15.01.2014.

Виходячи з вищевикладеного, можливість надання копій постанов про відкриття, арешт майна та повернення виконавчого документу стягувачу відсутня.

Незгода позивача із вказаною бездіяльністю зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з такого.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України Про виконавче провадження від 21 квітня 1999 року №606-XIV (в редакції чинній станом на момент відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про накладення арешт). (далі - Закон №606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №606-XIV, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону №606-XIV, відповідно до цього Закону підлягають виконанню, зокрема, вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень.

Згідно з абзацом 6 частини 3 статті 5 Закону №606-XIV, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, в тому числі, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частин 2, 3 статті 38 Закону №606-XIV, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, вказаної у частині другій цієї статті, для її пред`явлення до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Так, наявними матеріалами справи, зокрема, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджується, що до теперішнього часу арешт, який було накладено 16.03.2010 ВДВС Кагарлицького РУЮ на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до статті 48 Кримінально-виконавчого кодексу суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий документ, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводилося.

Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органами державних виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до статті 50 Закону №606-ХIV (в редакції, що діяла станом на дату прийняття постанови про накладення арешту) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Наявними матеріалами підтверджується, що 16.03.2010 державним виконавцем ВДВС Кагарлицького РУЮ прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 2 статті 37 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII, (надалі - Закон №1404-VIII, в редакції станом на дату прийняття вказаної постанови)

Так, вимогами пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

При цьому, наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа визначені у статті 40 Закону №1404-VIII.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.

Відповідно до пункту 19, 20 розділу ІІІ Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція №512/5) в редакції чинній на момент прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа, Повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

Таким чином, суд вважає, що відповідач під час повернення виконавчого документу не зняв арешту майна в порушення вимог Інструкції №512/5.

Водночас, на думку суду, не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача.

Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного суду в постанові від 27.03.2020 по справі №817/928/17.

Відповідно до статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач вживав заходів щодо звернення до відповідача із заявою про зняття арешту з належного йому майна, однак відповідач відмовив у задоволенні такої заяви та рекомендував звернутись для вирішення даного питання до суду.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява №38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Аналіз наведеного в сукупності дає підстави для висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Окремо суд звертає увагу на те, що позивачем при зверненні до адміністративного суду з відповідною позовною заявою не оспорюється саме право власності на належне йому майно, на яке накладено арешт в рамках виконавчого провадження №36797323, тобто характер спірних правовідносин не пов`язаний із захистом майнових прав позивача та вказаний спір виник саме у зв`язку з порушенням, на думку позивача, відповідачем вимог Закону України Про виконавче провадження , а тому вказаний спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги викладене вище, виходячи з вимог, суд приходить до висновку про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача. Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що для належного захисту порушених прав позивача необхідно зобов`язати відповідача зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №АА 898910 від 16.03.2010 та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом, не подано та про причини не подання відзиву суд не повідомив, а тому у відповідності до приписів частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судом ці дії кваліфіковано як фактичне визнання позову.

Натомість, позивачем доведено та надано достатньо належних та допустимих доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

З огляду вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн згідно з квитанцією №0.0.2260732289.1 від 10.09.2021.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 908,00 грн понесених витрат з оплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Задовольнити позовну заяву.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Кагарлицького районного управляння юстиції (м. Київ) (правонаступник - Кагарлицький відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , допущену при поверненні стягувачу виконавчого документу в рамках виконавчого провадження №45377900;

Зобов`язати Кагарлицький відділ державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34767228, вул. Кооперативна, 19, м. Кагарлик, Київська область, 09200) зняти арешт з усього нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ), накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: АА898910, виданою 16.03.2010.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) понесені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Кагарлицького відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34767228, вул. Кооперативна, 19, м. Кагарлик, Київська область, 09200).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.