Рішення

від 13.12.2021 по справі 360/5366/21

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 грудня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5366/21

Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Борзаниці С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач), в інтересах якого звернувся представник позивача Дяченко Олексій Володимирович (далі - представник позивача), до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 5 повних календарних років військової служби;

- зобов`язати Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 5 повних календарних років військової служби.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 30.11.2015 по 03.12.2020 проходив військову службу у Лисичанському міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Наказом військового комісара Лисичанського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 03.12.2020 № 9 позивача було звільнено з військової служби.

Як вбачається з витягу з наказу вислуга років позивача на момент звільнення складає: у календарному обчисленні 05 років 11 місяців 27 днів; у пільговому обчисленні 08 років 10 місяців 25 днів. Тобто, загальна вислуга років становить 14 років 10 місяців 25 днів та позивач на момент звільнення 03.12.2020 набув права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З посиланням на положення статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, представник позивача вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні протиправною та просить позовні вимоги задовольнити.

Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримкиадміністративний позов не визнав, про що 02.12.2021 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 42489/2021 подав відзив на позовну заяву від 02.12.2021 № юг/451, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 31-32).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що відповідно достатті 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(далі Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Як визначено пунктом 2статті 15 Закону № 2011-XIIвійськовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другоїстатті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідач зазначає, що військовослужбовцям, звільненим у зв`язку із закінченням строку контракту, грошова допомога при звільненні виплачується лише за наявності вислуги 10 років і більше і це не суперечить змісту пункту 2статті 15 Закону № 2011-XII, оскільки ця нормазаконудля розрахунку періоду щодо виплати вказаної допомоги використовує саме календарні роки служби, а не загальну вислугу, яка може включати в себе також і пільгові періоди служби.

Натомість, пільгове обчислення вислуги років враховується для призначення пенсії військовослужбовцям, а не для будь-яких інших цілей. Такий висновок випливає з аналізу положеньстатті 17-1 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»тапункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам Їхніх сімей», яким визначено зарахування стажу на пільгових умовах для призначення пенсій.

На застосування календарної вислуги років при визначенні права військовослужбовця на виплату одноразової грошової допомоги також вказує зміст абзацу шостого пункту 2статті 15 Закону № 2011-ХІІ, згідно з яким у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Однак, на день звільнення позивача (23 листопада 2020 року) її календарна вислуга становила 05 років 03 місяці 18 днів і відповідно позивач не набула права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, визначеної пунктом 2статті 15 Закону № 2011-XII.

Посилання позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, є необґрунтованим, оскільки стосується правовідносин, котрі виникли у липні 2017 року, стосується окремого приватного випадку, постанова Верховного Суду не визнана як зразкова для окремого виду правовідносин, до того ж спірні правовідносини виникли між Адміністрацією Державної прикордонної служби та фізичною особою, що проходила службу в Державній прикордонній службі. Вказані правовідносини регулювались Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженоюнаказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425, яка була прийнята відповідно доЗакону України «Про Державну прикордонну службу України»тапостанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».

Спірні правовідносини виникли після набрання чинностіІнструкцією № 558, в якій є чітка вказівка на врахування саме календарної вислуги років, а тому висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, не можуть бути застосовані при вирішенні цієї адміністративної справи.

Про неможливість застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17, до правовідносин, які виникли після прийняттяІнструкції № 558, зазначено в ухвалі Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 400/2324/19.

Відповідно до вищевикладеного позовні вимоги позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, надбавки за особливості проходження військової служби, щомісячної премії та грошової надбавки за роботу в умовах режимних обмежень є необґрунтованими, оскільки права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у позивача не виникло.

Таким чином, у разі незгоди з її виключенням позивач мала можливість подати рапорт до військового комісара Луганського обласного територіального центру комплектації та соціальної підтримки для усунення будь-яких розрахункових порушень.

На підставі викладеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 08.11.2021 про відкриття провадження в адміністративній справі суд визначив, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 25-26).

Ухвалою від 14.12.2021 у справі замінено первісного відповідача - Лисичанський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки на належного відповідача - Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (арк. спр. 45).

Згідно з довідкою з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.12.2020 № 91120 Луганський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, ідентифікаційний код 07668758, є юридичною особою, місцезнаходженням якої є Луганська область, м. Сєвєродонецьк (арк. спр. 35).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей72-76,90 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій та з 30.11.2015 по 03.12.2020 проходив військову службу у Лисичанському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, про що свідчать посвідчення серії НОМЕР_2 , видане 08.04.2016 Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_3 , витяг із наказу військового комісару Лисичанського міського військового комісару (по стройовій частині) від 30.11.2015 № 138, витяг із наказу військового комісара Лисичанського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу) від 03.12.2020 № 9, військовий квиток від 10.11.2006 серії НОМЕР_4 (арк. спр. 5, 8, 36-37, 38).

Згідно з витягом з наказу військового комісара Лисичанського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу) від 03.12.2020 № 9 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні військового комісара Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Луганської області оперативного командування «Схід», звільненого наказом військового комісара Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу) від 20.11.2020 № 1-РС у запас за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати, що справи і посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до Лисичанського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки Луганської області. 03.12.2020 виключено зі списків особового складу Лисичанського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки та всіх видів забезпечення, а з 04.12.2020 виключено з котлового забезпечення Лисичанського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки(арк. спр. 4, 36-37).

Також у наказі військового комісара Лисичанського територіального центру комплектування та соціальної підтримки (по особовому складу) від 03.12.2020 № 9 вислуга років у Збройних Силах становить станом на 03.12.2020: календарна: 05 років 11 місяців 27 днів; пільгова: 08 років 10 місяців 28 днів; загальна: 14 років 10 місяців 25 днів. У зв`язку з недостатньою календарною вислугою років грошову допомогу при звільненні вирішено не виплачувати (арк. спр. 4, 36-37).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно з преамбулоюЗакон № 2011-XIIвідповідно доКонституції Українивизначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 15 Закону № 2011-XII(в редакції, яка діяла на час звільнення позивача з військової служби) врегульовані питання щодо пенсійного забезпечення і допомоги.

Так, відповідно до абзацу першого пункту 2статті 15 Закону № 2011-XIIвійськовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другоїстатті 36 Закону України «Про розвідку», а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (абзац четвертий пункту 2статті 15 Закону № 2011-XII).

Згідно з абзацом шостим пункту 2статті 15 Закону № 2011-XIIу разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Частиною першоюстатті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XIIПро військовий обов`язок і військову службупередбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Положеннями частини четвертоїстатті 2 Закону України від 25 березня 1992 року№ 2232-XIIПро військовий обов`язок і військову службувизначено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (даліПоложення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Абзацом першим пункту 242 Положення № 1153/2008 передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242 Положення № 1153/2008).

Частиною першоюстатті 9 Закону № 2011-XIIвстановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьоюстатті 9 Закону № 2011-ХІІдо складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:

1) посадовий оклад;

2) оклад за військовим званням;

3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженийнаказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 4 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавку за вислугу років;

підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний;

надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання;

доплати за науковий ступінь та за вчене звання;

премію;

морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування;

одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби;

інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом 7 розділу І Порядку № 260 серед іншого визначено, що розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 8 розділу І Порядку № 260 серед іншого закріплено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимогБюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Згідно з пунктом 1 розділу ХХХІ Порядку № 260 грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, грошове забезпечення виплачується до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня закінчення строку контракту.

З системного аналізу вищевикладеного слідує, що грошове забезпечення позивача, у тому числі й одноразові додаткові види грошового забезпечення (грошова компенсація за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, грошова компенсація за речове майно, матеріальна допомога, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби), мало бути виплачено позивачу у день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Розділом XXXII Порядку № 260 врегульовані питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Так, пунктом 2 розділу XXXII Порядку № 260 визначено, що у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 розділу XXXII Порядку № 260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що вказані норми права встановлюють певні умови, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом 8 розділу XXXII Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей(зі змінами).

Абзацами першим-четвертим пункту 10постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей»(даліПостанова № 393) установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби:

які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони і особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги (абзаци п`ятий, сьомий пункту 10 Постанови № 393).

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієїпостанови(абзац восьмий пункту 10 Постанови № 393).

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону УкраїниПро судоустрій і статус суддівтастатті 242 КАС Українивисновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Верховний Суд в постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17 (№ рішення в ЄДРСР 73359546) та від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17 (№ рішення в ЄДРСР 93080938) зробив висновок, що поняттякалендарна вислуга роківзастосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги:в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімейє наявністьвислуги 10 років і більше. Таким чином, в частині другій статті 15 Закону УкраїниПро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімейвідсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Оскільки позивач при звільненні з військової служби станом на 03.12.2020 мав загальну вислугу років - 14 років 10 місяць 25 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана, суд дійшов висновку, що позивач при звільненні з військової служби набула права на отримання одноразової грошової допомоги.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що відповідач протиправно при звільненні позивача не виплатив останній одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2статті 15 Закону № 2011-XII, за період календарної служби (5 повних календарних років служби).

Щодо клопотання відповідача про врахування позиції Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 в частині пропуску місячного строку звернення до суду зазначає таке.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 відступив від висновку щодо застосування частини першоїстатті 233 КЗпП Українидля обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 806/2164/16), від 11 лютого 2020 (справа № 420/2934/19), від 13 березня 2019 року (справа № 813/1001/17), та одночасно погодився з висновком щодо застосування частини п`ятоїстатті 122 КАС Україниу подібних правовідносинах, викладеному в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року (справа № 815/2681/17) і від 22 січня 2020 року (справа № 620/1982/19).

Предметом спору у цій справі є визнання протиправною бездіяльності Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та зобов`язання Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Отже, висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 щодо строку звернення до суду, є незастосовними до цієї справи.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див.Руїз Торія проти Іспанії(Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оскільки одноразова грошова допомога при звільненні є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, позивач на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України«Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями2,8,9,19,20,32,77,90,94,132,139,241-246,250,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Луганського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ідентифікаційний код 07668758, місцезнаходження: вул. Б. Ліщини, буд. 38, м. Сєвєродонецьк, Луганська область,93402) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Лисичанського міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 5 повних календарних років військової служби.

Зобов`язати Лисичанський міський територіальний центр комплектування та соціальної підтримки нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби за 5 повних календарних років військової служби.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця