Постанова

від 14.12.2021 по справі 640/669/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/669/20 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О.,

Грибан І.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Соф і Ко на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Соф і Ко до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Соф і Ко з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 01612615050103 від 23.10.2019р. (форма "Р");

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 01622615050103 від 23.10.2019р. (форма "Р").

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки щодо нереальності господарських операцій, які мали місце між позивачем та його контрагентом, спростовуються змістом господарських операцій, оскільки позивачем досягнуто економічного ефекту, господарські операції оформлені відповідними первинними документами. На час, коли позивач мав господарські взаємовідносини зі своїм контрагентом, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про таких контрагентів були підтвердженими, такі особи були зареєстровані як платник податку, а отже податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Соф і Ко відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що контролюючим органом не доведено факт порушення товариством податкового законодавства, а судом першої інстанції не взято до уваги, що контрагент позивача станом на час підписання договору та виконання робіт, був платником ПДВ.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не подано

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що співробітниками Головного управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Соф і Ко".

За результатом проведеної перевірки складено акт від 02.10.2019р. № 39/26-15-05-01-03/40881163 (надалі - Акт перевірки).

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення позивачем вимог законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 №20 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306, п.5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №2908 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 39 231,00 грн., у т.ч. за 2017 на суму 39 231,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 43 590,00 грн., в т.ч. за квітень 2017 року на суму 43590,00 грн.,

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 23.10.2019р.:

- № 01622615050103, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 49539,00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням 39231,00 грн та за штрафними санкціями 9808,00 грн;

- № 01612615050103, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 54488,00 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням 43590,00 грн та за штрафними санкціями 10898,00 грн.

Позивач вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод що, відповідно, свідчить про відсутність у позивача підстав для формування податкового обліку за господарськими операціями з контрагентами.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податок на прибуток підприємств Податкового кодексу України.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов`язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За правилами підпункту а пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов`язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презумується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 03.04.2017р. між ТОВ "СОФ І КО" (Замовник), в особі директора ОСОБА_1 , та ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ" (код 40152208), в особі директора ОСОБА_2 , укладено договір про надання послуг № 17/04/03 за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати послуги по виготовленню лекал, розводці лекал по розмірам, декотуванню тканини та пошиву одягу.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що при дослідженні наданого до перевірки Договору про надання послуг №17/04/03 від 03.04.2017 встановлено невідповідність прізвища, ініціалів, ім`я особи - директора ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ", яка зазначена в тексті Договору - ОСОБА_2 , прізвищу ініціалам, імені особи - директора ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ", яка підписала даний Договір - ОСОБА_3., що свідчить про дефектність даного документу.

На підтвердження взаємовідносин із вказаним контрагентом позивачем до перевірки надано: податкові накладні, банківські виписки, рахунки фактури, видаткові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), виписані ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ" на ТОВ "СОФ І КО".

Водночас, у вищезазначених актах здачі-приймання робіт (надання послуг) відсутні ПІБ осіб ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ", відповідальних за здійснення господарської операції. До перевірки не були надані, документи, які підтверджують прийом-передачу між ТОВ "СОФ І КО" (Замовник) та ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ" (Виконавець) документації для виготовлення лекал, розводці лекал по розмірам, декотуванню тканини та пошиву одягу; прийому-передачі основних та допоміжних давальницьких матеріалів для надання послуг; транспортування сировини та готової продукції тощо.

Водночас, суд наголошує, що в акті перевірки зазначено таку інформацію по контрагенту позивача.

ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОВКОДАВ" (код 40152208) знаходиться на обліку в ТУ ДПС У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛ. (ЦЕНТРАЛЬНИЙ Р-Н М.МАРІУПОЛЬ). Стан платника - 0 (ПЛАТНИК ПОДАТКІВ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ ОБЛІКУ). Вид діяльності - 80.10-ДІЯЛЬНІСТЬ ПРИВАТНИХ ОХОРОННИХ СЛУЖБ. Останню декларацію з ПДВ до ДПІ подано за вересень 2017 року. Декларацію за квітень 2017 року (період взаємовідносин з ТОВ "СОФ І КО") до ДПІ не подано. Свідоцтво платника ПДВ №200268360 від 23.05.2016 - анульовано 13.09.2017 (причина анулювання - ненадання декларацій протягом року). Засновник, директор, головний бухгалтер ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ" (код 40152208) - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Водночас, ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОВКОДАВ" не подано до податкового органу: баланс (Звіт про фінансовий стан) за 2017, декларацію з податку на прибуток за 2017 рік, у зв`язку з чим відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів тощо. розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за II квартал 2017, у зв`язку з чим відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства трудових ресурсів.

Крім того, в ході аналізу податкових накладних по ЄРПН, отриманих ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОВКОДАВ" у періоді квітень 2017 року встановлено, що не співпадає номенклатура товарів (робіт, послуг) в документах придбання і реалізації ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОВКОДАВ".

При цьому, Засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ" (код 40152208) у періоді здійснення фінансового-господарських взаємовідносин з ТОВ "СОФ І КО" значиться ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Наданий до перевірки договір, рахунки-фактури, видаткова накладна, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), підписані директором ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ" (код 40152208) - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Податкові накладні, виписані та зареєстровані на адресу ТОВ "СОФ І КО" підписано та зареєстровано в ЄРПН ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ" (код 40152208) - ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідно до інформації яка міститься в ГУ ДПС у м. Києві встановлено наступне: 16.06.2017 інформацію щодо ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ" (код 40152208) внесено до АІС "Суб`єкти фіктивного підприємництва".

На підставі вищевикладеного, контролюючий орган приходить до висновку про безтоварність операцій позивача з контрагентом, з огляду на таке:

- отримано пояснення директора, засновника, головного бухгалтера ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ" ОСОБА_3 , яка повідомила про свою непричетність до реєстрації та фінансово-господарської діяльності вищенаведеного СГД;

- не підтвердження поставки товару (робіт, послуг) по ланцюгу постачання згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних;

- відсутність достатньої кількості трудових ресурсів та основних засобів, що економічно необхідні для виконання господарської діяльності, свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності;

- невідповідність документально відображеної номенклатури товарів (робіт, послуг), поставлених на ТОВ "СОФ І КО" номенклатурі товарів (робіт, послуг), отриманих його постачальником ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ" ("розрив" ланцюга постачання - реалізація робіт (послуг) при придбанні товарів тощо), що свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки послуг;

- дефектність документів (складені з порушеннями чинного законодавства: невідповідність або відсутність ПІБ, підписів осіб, відповідальних за здійснення господарської операції тощо), щодо проведених господарських операцій ТОВ "СОФ І КО" та ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ";

- відсутність документів, що підтверджують факт прийом-передачу між ТОВ "СОФ І КО" та ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОЛКОДАВ" документації для виготовлення лекал, розводці лекал по розмірам, декотуванню тканини та пошиву одягу; прийому-передачі основних та допоміжних давальницьких матеріалів для надання послуг; транспортування сировини та готової продукції тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені первинні документи зі сторони контрагента позивача підписано директором ОСОБА_3.

У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) міститься запис по ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОВКОДАВ" (код ЄДРПОУ 40152208): Види діяльності, згідно КВЕД: 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 62.01 Комп`ютерне програмування; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Крім того, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис по ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОВКОДАВ" (код ЄДРПОУ 40152208) - СЄВАГІНА ОЛЕНА ФЕДОРІВНА, 21.09.2016 (не має) - керівник.

З аналізу даних, які містяться в ЄДР вбачається, що ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОВКОДАВ" (код ЄДРПОУ 40152208) не здійснює послуги по пошиттю одягу та з 21.09.2016 року на підприємстві відсутній керівник.

З вищевикладеного вбачається, що надані позивачем до перевірки первинні документи не мають юридичної сили, а відтак не можуть бути підставою для відображення господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку.

Колегія суддів звертає увагу, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 15.05.2020р. по справі № 823/1538/16, адміністративне провадження №К/9901/37781/18.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту.

При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Колегія суддів зазначає, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, позивач повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо наявності матеріальних та трудових ресурсів для проведення відповідного виду діяльності, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

За умовами вказаних договорів, позивачем не надано жодних доказів на підставі яких можна встановити технічну можливість виконання господарських операцій із урахуванням фактичних ресурсів виконавця (постачальника) (наявність виробничих потужностей, персоналу тощо) та фактичного змісту операції.

Позивачем не надано доказів отримання товару та в подальшому списання товару, складські документи, довіреності, специфікації та докази використання отриманого товару у своїй діяльності.

Всі ці документи, на думку позивача, є необов`язковими, проте колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що факт реальності характеру вчинення відповідних господарських операцій може мати місце лише при дослідженні усіх доказів як кожного окремо, так і в сукупності, з метою встановлення дійсних обставин.

В той же час, сукупність наданих суду першої інстанції фінансово-господарських документів не дає можливості встановити реальний характер виконання сторонами договорів надання послуг, а також взятих за ними на себе зобов`язань. До того ж позивачем, під час розгляду справи у першій інстанції не надано у повному обсязі документів, які б могли підтвердити виконання умов договорів з контрагентами.

Позивачем також не надано документального підтвердження обґрунтування економічної та ділової доцільності придбання таких послуг, обґрунтування їх вартості, як не надано і підтвердження використання отриманих послуг в безпосередній господарській діяльності позивача.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Щодо твердження апелянта, що він укладав договір з ТОВ "ВОВКОДАВ" (код ЄДРПОУ 40152208), а не з охоронною компанією, колегія суддів критично ставиться до даних тверджень, оскільки, згідно код ЄДРПОУ 40152208, який зазначено в Договорі від 03.04.2017 року, даний код належить саме ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОВКОДАВ".

Щодо твердження апелянта на те, що згідно даних контрагент позивача станом на час укладання договору був платником ПДВ, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки згідно даних з ЄДР ТОВ "ОХОРОННА ФІРМА "ВОВКОДАВ" (код ЄДРПОУ 40152208) не здійснює послуги по пошиттю одягу та з 21.09.2016 року на підприємстві відсутній керівник.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не був позбавлений права перевірити відомості, які містяться в ЄДР щодо свого контрагента на час укладання договору, а оскільки апелянтом не доведено зворотного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу законними та обґрунтованими, з огляду на таке.

Щодо твердження апелянта, що обов`язок щодо доказування покладено на відповідача, колегія суддів не погоджується, оскільки частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на позивача теж покладено обов`язок про доведення обґрунтування своїх позовних вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивач не був позбавлений права надати докази на спростування твердження контролюючого органу до суду першої інстанції, проте під час подання апеляційної скарги, апелянтом не надано жодних доказів, які спростовували висновки суду першої інстанції.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соф і Ко" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Cуддів: О.О. Беспалов

І.О. Грибан