Постанова

від 09.12.2021 по справі 675/1200/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 675/1200/19

Провадження № 22-ц/4820/1899/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Журбіцького В.О.,

учасники справи: представник апелянта Омелянчук О.В.,

прокурор Коломий О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Вест на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2021 року (суддя Пашкевич Р.В.) за позовом заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Поділля Вест , про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У червні 2019 року заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 грудня 2016 року №22-31861-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га, кадастровий номер: 6822184500:06:007:0141, що знаходиться за межами населених пунктів на території М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі зазначеного наказу 15 грудня 2016 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 29 травня 2017 року ОСОБА_1 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 , а та у свою чергу включила її до складу новоутвореної земельної ділянки за кадастровим номером 6822184500:06:007:0200, площею 20 га. 28 листопада 2018 року на підставі рішення державного реєстратора Хмельницького бюро технічної інвентаризації ОСОБА_2 зареєструвала право власності на новоутворену земельну ділянку.

Ще до того, на підставі наказу Держгеокадастру у Хмельницькій області від 26 травня 2016 року №22-13101-СГ ОСОБА_1 , отримав у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га з кадастровим номером 6825582600:06:042:0054, що розташована на території Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, а також на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07 червня 2016 року №22-14103-СГ на території Немиринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га з кадастровим номером 6821285200:04:037:0038.

Прокурор вказував, що оскаржуваний наказ Держгеокадастру є незаконним, оскільки на час його прийняття ОСОБА_1 використав своє право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства та не міг набути таке право повторно. При цьому, ОСОБА_2 придбала вказану земельну ділянку в особи, яка, з огляду на зазначені обставини, не мала права її отримувати та відчужувати. Оскільки земельна ділянка вибула з власності держави поза її волею, внаслідок протиправного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, вона може бути витребувана у ОСОБА_2 , як добросовісного набувача в координатах, межах та конфігурації, що була передана на підставі оскаржуваного наказу. Водночас, має бути скасована державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку та відновлена кадастрова документація на неї.

Посилаючись на зазначене, прокурор просив:

визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-31861-СГ від 02 грудня 2016 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0141) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області;

витребувати у ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру Хмельницької області земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0141) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29241432 від 28 листопада 2018 року про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0200;

скасувати у поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0200 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки;

поновити у поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0141 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки.

Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 04 лютого 2020 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю Поділля Вест (далі ТОВ Поділля Вест ).

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 грудня 2016 року № 22-31861-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0141) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь держави земельну ділянку загальною площею 2,0000 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана наказом №22-31861-СГ від 02 грудня 2016 року у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29241432 від 28 листопада 2018 року про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0200.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір по 1921 грн. з кожного.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 незаконно набув право власності на земельну ділянку в порядку повторної приватизації та відчужив її ОСОБА_2 , а тому ця ділянка може бути витребувана у останньої зі складу об`єднаної земельної ділянки. Водночас, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно слід скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на новостворену земельну ділянку. В частині вимог про скасування та поновлення у Поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки Прокурором обрано неналежний спосіб захисту цивільного права, внаслідок чого у цій частині позов не підлягає задоволенню. У спірних правовідносинах порушені інтереси держави, тому прокурор вправі звертатися до суду з позовною заявою на захист цих інтересів і здійснювати представництво в суді.

В апеляційній скарзі ТОВ Поділля Вест , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині визнання недійсним наказу про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності останньої на новостворену земельну ділянку, і ухвалити в цій частині вимог нове рішення про відмову в позові.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що прокурором при зверненні до суду не доведено факт відсутності органу до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, а судом не перевірено доказів на вчинення прокурором дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Так при зверненні до суду прокурором не зазначено причин неможливості здійснення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку, не надано доказів того, що відповідний орган не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував, що визнання недійсним наказу одночасно з витребуванням майна не може вважатися належним способом захисту порушеного права.

Апелянт зазначав, що задоволення позову призвело до втручання у його право на мирне володіння майном, яке підприємство набуло у законний спосіб. Судом було порушено приписи статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) , оскільки втрата ним земельної ділянки через неналежне виконання державними інституціями своїх повноважень щодо захисту права власності на майно, є грубим та невиправданим втручанням у його право та покладає на нього індивідуальний та надмірний тягар.

Вказує, що скасування в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку (об`єднану) загальною площею 20 га не є необхідним для вирішення питання про витребування від добросовісного набувача частини земельної ділянки після її об`єднання з іншими земельними ділянками, які ОСОБА_2 набула як добросовісний набувач та відповідно зареєструвала своє права власності.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області підтримує подану апеляційну скаргу в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, зазначивши, що визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру незаконним та його скасування є не ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не тягне за собою правових наслідків, на які вони спрямовані.

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, указуючи на його законність та обґрунтованість.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Прокурор Коломий О.Є. в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила її відхилити.

Представник Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки не оскаржується, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Судом встановлено, що наказом Держгеокадастру від 02 грудня 2016 року №22-31861-СГ затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0141), яка розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі цього наказу 15 грудня 2016 року приватним нотаріусом Красилівського районного нотаріального округу Хмельницької області Кізюн Т.А. зареєстровано право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 18068466).

За договором купівлі-продажу від 29 травня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Кізюн Т.А. (реєстрацій номер 478), ОСОБА_1 відчужив указану земельну ділянку ОСОБА_2 .

У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 6822184500:06:007:0141 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0200 площею 20,00 га на підставі технічної документації із землеустрою.

28 листопада 2018 року державний реєстратор Хмельницького бюро технічної інвентаризації Дубас О.О. зареєструвала право власності ОСОБА_2 на новоутворену земельну ділянку (номер запису про право власності 29241432).

Ще до зазначених подій, згідно наказу Держгеокадастру від 26 травня 2016 року №22-13101-СГ ОСОБА_1 набув у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (кадастровий номер 6825582600:06:042:0054), розташовану за межами населених пунктів Городнявської сільської ради Шепетівського району Хмельницької області та на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 07 червня 2016 року №22-14103-СГ набув у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га (кадастровий номер 6821285200:04:037:0038), розташовану за межами населених пунктів Немиринецької сільської ради Городоцького району Хмельницької області.

02 травня 2019 року ОСОБА_2 як єдиний учасник ТОВ Поділля Вест прийняла рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0200 до статутного капіталу вказаного товариства.

У відповідності до акта приймання-передачі від 02 травня 2019 року ОСОБА_2 передала, а ТОВ Поділля Вест прийняло вказану земельну ділянку за кадастровим номером 6822184500:06:007:0200 в якості внеску до статутного капіталу товариства в розмірі 203515,47 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Поділля Вест від 08 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , передано у власність останнього за плату частку в статутному капіталі ТОВ Поділля Вест в сукупному розмірі 2846715,50 грн., що складає 100 % статутного капіталу товариства.

Рішенням ТОВ Поділля Вест від 10 травня 2019 року припинено повноваження ОСОБА_2 , призначено директора ОСОБА_4 .

Разом з тим, як вбачається зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №196445917 від 15 січня 2020 року, єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0200 площею 20 га залишається відповідач ОСОБА_2 .

В той же час, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №196446339 від 15 січня 2020 року, за ТОВ Поділля Вест не зареєстровано жодного об`єкта нерухомого майна.

Щодо наказу Держгеокадастру, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку

Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Як передбачено ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4 ст.116 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

В силу п. б ч.1 ст.121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 реалізував своє право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га більше одного разу.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 02 грудня 2016 року № 22-31861-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, прийнятий Держгеокадастром із порушенням вимог ч.4 ст.116 ЗК, п. б ч.1 ст.121 ЗК України та є недійсним.

Щодо витребування земельної ділянки у ОСОБА_2 .

Частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ч. 1 ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

В силу ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпоряджання майном. Таке право є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним.

Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза її волею. При цьому між власником і володільцем майна (добросовісним набувачем) не повинно існувати жодних юридичних відносин.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

У разі відсутності волі власника на вибуття з його володіння земельних ділянок власник із застосуванням указаних правових норм вправі заявити вимоги про витребування спірних земельних ділянок від кінцевих набувачів.

При цьому право власника на витребування свого нерухомого майна (земельних ділянок) від добросовісних набувачів не може заперечуватися виникненням обтяження цього майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також власник вправі витребувати земельні ділянки й у тому випадку, коли вони були поділені та/або об`єднані добросовісним набувачем. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року (справа №367/2022/15-ц), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку державної власності з кадастровим номером 6822184500:06:007:0141 незаконно та розпорядився нею поза волею держави.

Оскільки ОСОБА_2 придбала спірну земельну ділянку в особи, яка не мала права відчужувати її, то суд першої інстанції правомірно керувався тим, що ця ділянка може бути витребувана у ОСОБА_2 як добросовісного набувача.

Ті обставини, що спірна земельна ділянка була об`єднана з іншими земельними ділянками, внаслідок чого утворилася нова земельна ділянка, якій присвоєно інший кадастровий номер, і обтяжена в рамках кримінального провадження, не можуть бути перешкодою для захисту права державної власності на землю.

Посилання апелянта на неможливість витребування у ОСОБА_2 спірної земельної ділянки не відповідають закону та фактичним обставинам справи.

Висновки суду першої інстанції не суперечать правовим позиціям Верховного Суду.

Твердження ТОВ Поділля Вест про перебування земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0200 площею 20 га у його власності, не спростовують зазначених висновків суду.

Згідно з статтею 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Доказів щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0200 площею 20 га за ТОВ Поділля Вест матеріали справи не містять, учасниками справи не надано.

Щодо вимоги про скасування записів про державну реєстрацію речового права на земельну ділянку.

Статтями 125 і 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно зі ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягає право власності на земельні ділянки та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

В силу ч.1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката, а також інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

У частинах першій і другій зазначеної норми (у редакції, чинній до 16 січня 2020 року, яка діяла на час звернення Прокурора з позовом до суду) визначено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що право власності на земельну ділянку та право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації у порядку, передбаченому законом.

Таким законом є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі договору, предметом якого є земельна ділянка, чи іншого документа, що відповідно до законодавства підтверджує набуття особою права власності на землю.

Скасування за судовим рішенням цих документів тягне за собою припинення права власності особи на земельну ділянку.

Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно набув право власності на спірну земельну ділянку (кадастровий номер 6822184500:06:007:0141) в порядку повторної приватизації та відчужив її ОСОБА_2 , після чого та включила цю ділянку до складу об`єднаної земельної ділянки (кадастровим номером 6822184500:06:007:0200), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування запису про державну реєстрацію речового права ОСОБА_2 на новостворену земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Доводи апеляційної скарги не спростовують указаного висновку суду.

Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986 року, Щокін проти України від 14.10.2010 року, Сєрков проти України від 07.07.2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23.11.2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 року, Трегубенко проти України від 02.11.2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідний принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

В питаннях оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, також визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за виключенням випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах Спорронґ і Льоннорт проти Швеції , Булвес АД проти Болгарії ).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22.02.1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 05.07.2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 05.07.2001 року, Ріела та інші проти Італії від 04.09.2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 06.11.2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

На думку суду, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави критеріям правомірного втручання в право ОСОБА_2 та ТОВ Поділля Вест на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Так, статтями 13, 14Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності українського народу, а органи державної влади здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в приватну власність із земель державної власності позбавляє український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 незаконно отримав земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0141, яка розташована за межами населених пунктів М`якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області та відчужив її за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 .

За таких обставин, суспільним , публічним інтересом звернення прокурора до суду з вимогою визнання недійсним наказу про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю українського народу. Суспільний , публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині відновлення становища, яке існувало до порушення права власності українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Необґрунтованим є також посилання апелянта на недоведеність в суді першої інстанції прокурором підстав для представництва держави у даному спорі у зв`язку з не встановленням органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням,вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку,що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч. 4 ст. 23 Закону №1697-VII).

Із положень ч. 3 ст. 56 ЦПК України слідує, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Як передбачено ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Пунктом 4 частини 4 статті 185 ЦПК України визначено, що заява повертається, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (справа Менчинська проти Росії , заява №42454/02, рішення від 15 січня 2009 року, п. 35).

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Прокурор здійснює представництво законних інтересів держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2)якщо такий орган відсутній.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен належним чином обґрунтувати, а суд перевірити підстави для звернення прокурора до суду.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор допускається до участі у справі та набуває відповідного статусу учасника процесу. У випадку відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави суд повертає йому подану заяву.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року (справа №587/430/16-ц) не виключила, що у разі нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави відповідний суб`єкт владних повноважень може виступати відповідачем у справі, а прокурор, у такому випадку, набуває процесуального статусу позивача.

У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, Прокурор обґрунтував своє звернення до суду тим, що Держгеокадастр як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, незаконно відчужив земельну ділянку державної власності. При цьому Держгеокадастр не вжив заходів до виявлення та усунення вказаного порушення закону, а відповідно до приписів Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) не вправі здійснювати заходи державного контролю (нагляду), які у подальшому можуть бути підставою для звернення до суду з позовом, і самостійно скасувати наказ, на підставі якого особа набула право власності на земельну ділянку.

Звернення Прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання безоплатної передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності. Окрім того, суспільний інтерес полягає у поверненні земельної ділянки у розпорядження держави, що є умовою реалізації функцій держави з забезпеченням громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей усіх громадян використати своє право на приватизацію землі.

Таким чином, слід дійти висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи належним чином перевірені повноваження прокурора на представництво інтересів держави та правомірно відкрито провадження у справі.

Дії суду відповідають правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах від 13 листопада 2018 року (справа №920/1/18), від 5 лютого 2019 року (справа №910/7813/18), від 26 травня 2020 року (справа №912/2385/18).

На думку суду апеляційної інстанції, враховуючи характер і суспільну значущість спірних правовідносин, Прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави. До того ж, у справі відсутні докази порушення Прокурором порядку звернення до суду, передбаченого ст. 23 Закону №1697-VII.

Також не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відмови в позові посилання апелянта, що вимога про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру незаконним та його скасування є не ефективним способом захисту, оскільки задоволення позову в цій частині не впливає на права апелянта та не відновлює його прав при задоволенні інших позовних вимог про витребування земельної ділянки у іншого відповідача.

Не впливають на законність оскаржуваного рішення суду також й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, тому підстав для його скасування або зміни в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги відмовлено підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Поділля Вест залишити без задоволення.

Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 24 вересня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 грудня 2021 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк