Рішення

від 02.12.2021 по справі 461/9520/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/9520/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю

секретаря судових засідань Степанюк Ю.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Кредитної спілки Львівська (адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок,7, код ЄДРПОУ 20826788) про визнання припиненими трудових відносин та про виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до Кредитної спілки Львівська про визнання припиненими трудових відносин та про виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 являється керівником Кредитної спілки Львівська . Відповідно до вимог чинного законодавства повідомляв відповідача щодо припинення трудових відносин, проте засідання спостережної ради провести у відповідності до чинного законодавства не можливо. На його заяви-звернення відповідач не реагує та з посади керівника звільнити не бажає.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 просив суд припинити трудові відносини між нею та Кредитною спілкою Львівська на підставі частини 1 статті 38 України та зобов`язати внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про позивача, як керівника КС Львівська .

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 17 вересня 2021 року відкрито провадження у справі .

03.11.2021 року представник позивача надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якій не заперечив проти задоволення позову та просив позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні підтримав позов повністю. Надав аналогічні пояснення викладеним в позовній заяві. Просив задоволити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. До суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з наявність в останнього респіраторної хвороби.

Суд відмовляє в задоволені вищевказаного клопотання, оскільки представником відповідача не надано суду доказів поважності такої неявки та вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши надані суду докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із таких мотивів та підстав.

Згідно з наказом Кредитної спілки Львівська №06/18 від 05.12.2018 року Головою правління КС Львівська ОСОБА_1 розірвано Трудовий договір з працівником ОСОБА_1 та звільнено його із займаної посади: Голови правління Кредитної спілки Львівська , датою останнього робочого дня працівника вважається 05.12.2018 року, підставою для розірвання трудового договору є згода сторін, що викладено в заяві про звільнення за власним бажанням від 04.12.2018 року.

Відповідно до протоколу засідання Спостережної Ради Кредитної спілки Львівська від 23.08.2018 року Головою правління КС Львівська призначено ОСОБА_1 .

Як вбачається з позовної заяви та відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 звертався з заявою з метою припинення трудових відносин з Кредитною спілкою Львівська . Проте засідання спостережної ради провести у відповідності до чинного законодавства не можливо, оскільки така спостережна рада саморозпустилась. Таким чином існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

Посилаючись на передбачену статтею 22 КЗпП України заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, просив у судовому порядку припинити його трудові відносини з Кредитною спілкою Львівська на підставі частини першої статті 3 КЗпП України.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

Таким чином, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і Кредитною спілкою Львівська , суд прийшов до висновку, що позовні підлягають часткового задоволенню.

Щодо позивних вимог ОСОБА_1 про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 як керівника Кредитної спілки Львівська суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто до компетенції судді не входить вирішення позовних вимог в частині виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань з розділу: відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори , подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи , відомості про ОСОБА_1 як керівника Кредитної спілки Львівська .

Крім цього, з 05.12.2018 р. не підлягає до задоволення вищевказана вимога, так як припиняється після набрання рішення законної сили.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 -265, 315-319, 351-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Кредитної спілки Львівська (адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок,7, код ЄДРПОУ 20826788) про визнання припиненими трудових відносин та про виключення відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - задовольнити частково.

Припинити трудові відносини між Кредитною спілкою Львівська (адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок,7, код ЄДРПОУ 20826788) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки Львівська (адреса: 79008, м.Львів, пл. Ринок,7, код ЄДРПОУ 20826788) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 ) витрати на оплату судового збору в розмірі 840,80 грн.

Решту судових витрат на оплату судового збору залишити за позивачем.

Повний текст судового рішення складений 07 грудня 2021 р.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Є.Радченко