Постанова

від 25.09.2007 по справі 41/243-38/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/243-38/283

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

р.м.Київ№

За позовомАкціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство)

ДоФонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Виконавчої дирекції Київського міського відділення

Третя особаФонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

Провизнання частково недійсним рішення №64 від 09.03.2005р.

Суддя Власов Ю.Л.

                        Секретар судового засідання Долга О.Р.

Представники:

Від позивачаГарагата К.О., Попік С.В.

Від відповідачаКлімчук І.В.

Від третьої особи не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Відповідача про визнання недійсним рішення №64 від 09.03.05р. в частині стягнення з Позивача сум не прийнятих до зарахування витрат та штрафу в загальному розмірі 3767,40 грн.

Заявлений позов Позивач обґрунтовує наступним. По підпункту “а” п.2.2. акту ревізії. В ході проведення розслідування нещасного випадку згідно з “Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” комісією було встановлено, що згідно з п.12 вказаного Положення нещасний випадок, що стався з працівником під час використання ним транспортних засобів підприємства без дозволу роботодавця, не визнається пов'язаним з виробництвом і акт за формою Н-1 не складається. Оскільки, результати розслідування нещасного випадку виявили, що він має невиробничий характер, комісією відповідно до п.11 Положення був складений акт по формі НТ. Таким чином, Позивачем правомірно виплачено допомогу Рябоштану В.Ф. по даним листкам непрацездатності за перші 5 днів за рахунок Позивача, за решту днів за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.        

Щодо п.2.3. акту ревізії. Жодне з положень нормативних актів, на які посилаються ревізори в обґрунтування неправомірності дій банку, не встановлює обов'язку банку (або порядку) визначати розмір допомоги при народженні дитини на дату страхового випадку, а тому в діях банку відсутній елемент неправомірності. Крім того, обов'язок комісії з соціального страхування при прийнятті рішення про призначення допомоги при народженні дитини застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність, законодавством не передбачений.      

Відповідач заперечив проти заявленого Позивачем позову з огляду на наступне. Відповідач вважає, що нещасний випадок стався у процесі виконання трудових обов'язків і класифікується, як нещасний випадок на виробництві. Згідно акту розслідування нещасного випадку старший механік Рябоштан В.Ф. 17.10.2003р. на службовому автомобілі здійснював 300-кілометровий контрольний пробіг після ремонту автомобіля, тобто в процесі виконання ним трудових обов'язків, що стало причиною ДТП. Виходячи з викладених обставин, при розслідуванні даного нещасного випадку, комісія повинна була керуватись Положенням про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2001р. №1094. відповідно до п.6 вказаного Положення це є нещасним випадком, що стався під час провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий. Згідно з п.7 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру у процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу. Щодо записів в листках непрацездатності виданих Рябоштану В.Ф., то причиною звільнення від роботи в даному випадку, як видно з графи листка непрацездатності “Причина звільнення від роботи”, є нещасний випадок на виробництві. Враховуючи викладене, сума допомоги по тимчасовій втрати непрацездатності Рябоштану В.Ф. повинна бути надана за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Позивач призначивши розмір допомоги при народженні дитини, порушив приписи п.8 ст.2 та ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, що стало причиною призначення штрафу спірним рішенням. Відповідно до вказаних норм, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги застрахованої особи виникає з настанням страхового випадку, якщо інше не передбачено законодавством; страховий випадок –це подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг. Відповідно до ст.58 Конституції України законі та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, а тому Позивач при визначенні розміру допомоги повинен був керуватись тими нормативними актами, що діяли на момент настання страхового випадку. Таким чином, матеріальне забезпечення, яке було призначене застрахованим особам виплачується без обмежень будь-яким строком у розмірі встановленому на час настання страхового випадку.                          

Третя особа не підтримала заявлені Позивачем вимоги та у поданих поясненнях зазначила про наступне. За результатами розгляду матеріалів розслідування нещасного випадку комісія не знайшла підтвердження вимог п.6 Положення, тобто: “провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов'язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця)” відповідно до якого комісією з розслідування визнаються пов'язаними з виробництвом нещасні випадки і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівником під час виконання трудових обов'язків. Таким чином, зважаючи на обставини, що призвели до нещасного випадку (управління транспортним засобом підприємства в неробочий час, без дозволу роботодавця та порушення потерпілим правил дорожнього руху), комісія з розслідування правомірно скористалась вимогами п.12 Положення.

Комісія підприємства, яка провела розслідування нещасного випадку, не має права на підставі висновку про складання акту Н-1 чи НТ вносити виправлення в листок непрацездатності щодо місця (в побуті, на виробництві), де потерпілим було отримано травму. Також, управлінням у м. Києві на підставі акту №1 про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався з Рябоштаном В.Ф. направило лист головному лікарю Київської міської клінічної лікарні №1 з проханням замінити поле кодування з “04” нещасний випадок на виробництві, на інший відповідний до зазначеного акту код.          

Господарським судом заслухані пояснення присутніх представників сторін, досліджені подані докази. За результатами слухання присутніх представників сторін, дослідження доказів, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з п.3.6. посадової інструкції старшого механіка по автотранспорту, затвердженої начальником Господарського управління Промінвестбанку, старший механік по автотранспорту повинен у випадку необхідності виконання службових обов'язків у неробочий час отримувати обов'язків дозвіл на ці дії у керівництва Господарського управління банку.      

Відповідно до листка непрацездатності №345859 Рябоштан В.Ф. знаходився у стаціонарі з 19.10.2003р. по 04.11.2003р., у зв'язку з нещасним випадком на виробництві з діагнозом струс головного мозку.  

Згідно з листком непрацездатності №197190 від 19.10.03р. Рябоштан В.Ф. з 06.11.2003р. по 19.11.2003р. звільнений від роботи по причині нещасного випадку на виробництві –4 у зв'язку зі струсом головного мозку.

Відповідно до пояснювальної записки Тимошенко С.С. - провідного інженеру автогосподарства Позивача від 24.11.03р., Тимошенко С.С. не давав доручень Рябоштану В.Ф. на виїзд 17.10.2003р. за межі Києва на службовому автомобілі “Крайслер Стратус” державного номеру 083-25 КА з метою 30-км пробігу для виявлення можливих недоліків в роботі автомобіля по рекомендації працівників станції технічного обслуговування, де перед цим обслуговувався автомобіль.   

24.11.03р. працівником Позивача Рябоштаном В.Ф. була надана пояснювальна записка, в якій останній вказав, що по закінченню ремонту автомобіля Крайслер Стратус №083-25 КА 17.10.03р. Рябоштан В.Ф. о 12.00 забрав вказаний автомобіль з СТО ТОВ “Авто Лайф”. По приїзду в гараж банку Рябоштаном В.Ф. були виявлені інші недоліки в технічному стані автомобіля, до яких не мав відношення ремонт проведений працівниками СТО, а саме вихід з ладу антиблокувальної системи гальм, яке супроводжувалося їх самовільним спрацюванням, центрального замка автомобіля, в результаті чого при постановці автомобіля на охоронну сигналізацію блокувалися лише передні ліві двері. З метою усунення вищезазначених недоліків, Рябоштан В.Ф. звернувся на СТО “Крайслер Норд Авто”. Близько 19.00 ремонт автомобіля Крайслер Стратус був виконаний. Працівниками СТО, вважаючи серйозність ремонту автомобіля було рекомендовано зробити контрольний пробіг в межах 300 км. В зв'язку з відсутністю часу на проведення випробувального пробігу, оскільки в понеділок автомобіль повинен був бути переданий, Рябоштан В.Ф. прийняв рішення провести його в той же день. Отримати дозвіл своїх безпосередніх керівників начальника Господарського управління Кононця В.Г. та провідного інженера по автотранспорту Тимошенко С.С., Рябоштан В.Ф. не зміг, тому що їх телефони не відповідали, в зв'язку з чим Рябоштан В.Ф. поїхав самостійно. Маршрут до м. Золотоноша був обраний випадково. Повертаючись в зворотному напрямку Рябоштан В.Ф. побачив, що автомобіль, який рухався на зустріч різко виїхав на смугу руху Рябоштана В.Ф. Шляхом маневру вправо, Рябоштан В.Ф. намагався уникнути зіткнення, після чого стався удар в ліву сторона автомобіля. В результаті зіткнення автомобіль кинуло на ліве узбіччя та він перекинувся в кювет. В результаті Рябоштан В.Ф. отримав тілесні пошкодження, струс головного мозку, закриту черепно-мозкову травму, перелом перенісся та забиття грудної клітки. По приїзду в м. Київ, Рябоштан В.Ф. був госпіталізований до лікарні.                     

30.12.2003р. комісією Позивача був складений акт №1 про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до якого комісією був зроблений висновок, що нещасний випадок з Рябоштаном В.Ф. вважається не пов'язаним з виробництвом, так як відсутнє посвідчення про відрядження потерпілого, не підлягає обліку, та відповідно, складається акт по формі НТ.     

Відповідно до протоколів №26 від 14.01.04р., №27 від 06.02.04р., №33 від 10.06.04р. засідання комісії із соціального страхування було вирішено надати одноразову допомогу при народженні дитини Матющенко О.І. в розмірі 320 грн., Зайцю С.І. в розмірі 320 грн., Білоус О.Д. в розмірі 320 грн., Гаркавенко Ю.Р. в розмірі 684 грн., Косинській О.В. в розмірі 684 грн.  

Відповідно до протоколу №33/1 від 28.06.04р. засідання комісії із соціального страхування було вирішено здійснити доплати за період з 1 травня 2004 року застрахованим особам, які отримали одноразову допомогу при народженні дитини: Гаркавенко Ю.Р. в розмірі 41 грн., Косинській в розмірі 41 грн.

01.03.2004р. Позивачем на підставі службової записки начальника Господарського управління Кононця В.Г. від 11.02.2004р. №21-7/650, пояснювальної записки Рябоштана В.Ф. від 24.11.03р., був виданий наказ №62-к, відповідно до якого за порушення трудової дисципліни старшому механіку авто підприємства Господарського управління Рябоштану В.Ф. була оголошена догана і попереджено його, що при повторенні подібних порушень він буде звільнений з роботи.   

25.02.2005р. Відповідачем був складений акт ревізії виконання бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до підпункту “а” пункту 2.2. якого було встановлено, що за рахунок Фонду соціальної страхування з тимчасової втрати працездатності сплачена допомога по тимчасовій втраті працездатності, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві: лист №345859 від 19.10.03р.на ім'я Рябоштан В.Ф. на суму 633,60 грн. та №197190 від 06.11.03р. на ім'я Рябоштан В.Ф. на суму 704,00 грн., всього 1337,60 грн.     

Відповідно до п.2.3. вказаного акту було встановлено, що в порушення ст.2 (п.8), ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням” №2240-ІІІ від 18.01.01р., Постанови Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №45 від 26.09.02р. та №11 від 04.03.04р., розмір допомоги встановлювався не по даті страхового випадку, а по даті виплати допомоги. Переплата склала: Матющенко О.І. –364 грн. (11.12.03 р.н.), Заєць С.І. –364 грн. (21.11.03 р.н.), Білоус О.Д. –364 грн. (03.12.03 р.н.), Гаркавенко Ю.Р. –41 грн. (20.03.04 р.н.), Косинська О.В. (30.04.04 р.н.), всього переплат на суму 1174,00 грн.   

09.03.2005р. Відповідачем було прийнято рішення №64 про застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, відповідно до якого виявлено порушення Позивачем ст.2 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” №2213-ІІІ від 11.01.2001р., п.8 ст.2, ст.4, ст.7, п.1 та п.2 ст.38 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. №2240-ІІІ; п.20 Порядку обчислення середньої зарплати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим Постановою КМУ №1266 від 26.09.2001р.

Відповідно до вказаного рішення було донараховано (застосовано) до бюджетного Фонду: не прийнятих до зарахування витрат в розмірі 6995,85 грн.; за порушення встановленого порядку витрачання страхових коштів штраф в розмірі 3497,93 грн. На підставі ст.30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, керуючись підп.6 п.1 ст.28 вищезазначеного Закону, Відповідачем визначено суму платежу та вирішено стягнути у вигляді донарахованих внесків, пені, неправомірних витрат на допомоги та інших платежів, з Позивача платежі та штрафні санкції в таких розмірах: 10493,78 грн.     

За вказаних встановлених обставин Господарський суд міста Києва вважає, що позов Позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.2 Закону України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” установлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, установи, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1,2 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №270 від 22.03.2001р. цей Порядок визначає механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України. Під нещасними випадками невиробничого характеру слід розуміти не пов'язані з виконанням трудових обов'язків травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою, отруєння, самогубства, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, травми, отримані внаслідок стихійного лиха, контакту з тваринами тощо (далі - нещасні випадки), які призвели до ушкодження здоров'я потерпілих. Відповідно до п.4 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру факт ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров'я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу.

Відповідно до п.7 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру розслідування нещасних випадків проводиться з метою визначення їх обставин та причин. На підставі результатів розслідування розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, а також щодо вирішення питань соціального захисту потерпілих. У процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців.

Згідно з ч.1 п.11, ч.2 п.12. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру нещасні випадки (за винятком групових), які сталися з працюючими особами, розслідуються комісією, утвореною організацією, де працює потерпілий, у складі голови комісії - посадова особа, яку визначає керівник організації, і членів комісії - керівника відповідного структурного підрозділу, представника профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноваженого трудового колективу, якщо потерпілий не є членом профспілки. За результатами розслідування нещасного випадку складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) згідно з додатком 3, який затверджується керівником органу (організації), що проводив розслідування.

З вказаних вище правоположень вбачається, що для встановлення факту нещасного випадку невиробничого характеру, в результаті якого особою отримані травми, не пов'язані з трудовою діяльністю підприємства, проводиться відповідне розслідування з метою визначення причин нещасного випадку. Якщо комісією підприємства, на якому працює потерпілий, встановлено, що нещасний випадок є випадком саме невиробничого характеру, то складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).        

Відповідно до ч.1 п.6 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2001р. №1094 за висновками роботи комісії з розслідування визнаються пов'язаними з виробництвом і складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки (додаток 1), що сталися з працівниками під час виконання трудових (посадових) обов'язків, у тому числі у відрядженнях, а також ті, що сталися під час, в тому числі, провадження дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не входять до кола виробничого завдання чи прямих обов'язків працівника (надання необхідної допомоги іншому працівникові, дії щодо попередження можливих аварій або рятування людей та майна підприємства, інші дії за наявності розпорядження роботодавця тощо).

Відповідно до п.12, 13 Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві за висновками роботи комісії з розслідування не визнаються пов'язаними з виробництвом і не складається акт за формою Н-1 про нещасні випадки, що сталися з працівниками, в тому числі, під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів підприємства без дозволу роботодавця, а також устаткування, механізмів, інструментів, крім випадків, що сталися внаслідок несправності цього устаткування, механізмів, інструментів. Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм) відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру.

Таким чином, нещасним випадком виробничого характеру є випадок, який стався під час виконання потерпілим трудових зобов'язань у відрядженні або на робочому місці, тощо. Нещасним випадком виробничого характеру не є випадок, який стався під час використання потерпілим в особистих цілях транспортного засобу підприємства без відповідного дозволу роботодавця. Якщо комісією, яка проводить розслідування з приводу нещасного випадку виробничого характеру нещасний випадок не визнається випадком виробничого характеру, то акт складається за формою НТ, а не за формою Н-1.       

Як встановлено судом, посадовою інструкцією старшого механіка по автотранспорту, на посаді якого працює Рябоштан В.Ф. передбачено, що старший механік по автотранспорту повинен у випадку необхідності виконання службових обов'язків у неробочий час отримувати обов'язковий дозвіл на ці дії у керівництва Господарського управління банку.  

Як встановлено судом та підтверджується поясненнями свідків, викликаних та допитаних судом у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України, Рябоштан В.Ф. 17.10.03р. без дозволу керівництва Господарського управління Позивача у неробочий час здійснив поїздку за межі міста Києва на автомобілі Позивача. Як встановлено судом, під час цього пробігу сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої Рябоштан В.Ф. отримав струс головного мозку, що підтверджується листками непрацездатності, залученими до матеріалів справи.

Як встановлено судом, 01.03.2004р. Позивачем на підставі службової записки начальника Господарського управління Кононця В.Г. від 11.02.2004р. №21-7/650, пояснювальної записки Рябоштана В.Ф. від 24.11.03р., був виданий наказ №62-к, відповідно до якого за порушення трудової дисципліни старшому механіку автопідприємства Господарського управління Рябоштану В.Ф. була оголошена догана і попереджено його, що при повторенні подібних порушень він буде звільнений з роботи.   

З наведеного вбачається, що Рябоштан В.Ф. в порушення своєї посадової інструкції 17.10.03р. у неробочий час використав автомобіль Позивача за власним рішенням без відповідного дозволу роботодавця, тому суд вважає нещасний випадок, який стався з Рябоштаном В.Ф. відповідно до вказаних норм чинного законодавства є нещасним випадком невиробничого характеру.

Таким чином, комісією Позивача правомірно був складений акт №1 про нещасний випадок невиробничого характеру, відповідно до якого комісією був зроблений висновок, що нещасний випадок з Рябоштаном В.Ф. вважається не пов'язаним з виробництвом, відповідно складається акт по формі НТ.     

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Відповідно до ст.2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” страховик - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Відповідно до п.3,6 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” страховик має право здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників; накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Як встановлено судом, 25.02.05р. Відповідачем був складений акт ревізії виконання бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відповідно до підпункту “а” пункту 2.2. якого було встановлено, що за рахунок Фонду соціальної страхування з тимчасової втрати працездатності сплачена допомога по тимчасовій втраті працездатності, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві: лист №345859 від 19.10.03р. на ім'я Рябоштан В.Ф. на суму 633,60 грн. та №197190 від 06.11.03р. на ім'я Рябоштан В.Ф. на суму 704,00 грн., всього 1337,60 грн.

Як встановлено судом, на підставі вказаного акту Відповідачем було прийнято рішення №64, відповідно до якого до Позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, а саме Позивачу було донараховано (застосовано) до бюджетного Фонду: не прийнятих до зарахування витрат в розмірі 6995,85 грн.; за порушення встановленого порядку витрачання страхових коштів штраф в розмірі 3497,93 грн. На підставі ст.30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, керуючись підп.6 п.1 ст.28 вищезазначеного Закону, Відповідачем визначено суму платежу та вирішено стягнути у вигляді донарахованих внесків, пені, неправомірних витрат на допомоги та інших платежів, з Позивача платежі та штрафні санкції в таких розмірах: 10493,78 грн.     

Отже, висновки зроблені Відповідачем в п.2.2 акту, на підставі якого на Позивача була накладена частина штрафних санкцій, не відповідають дійсним обставинам справи, тому суд вважає, що вимоги Позивача про визнання протиправним та скасування рішення Відповідача в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 2006,40 грн. (1337,60 грн. не прийнятих до зарахування витрат + 50% від не прийнятих до зарахування витрат, що складає 668,80 грн.) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Як встановлено судом, п.2.3. акту ревізії було встановлено, що в порушення ст.2 (п.8), ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням” №2240-ІІІ від 18.01.01р., постанови Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №45 від 26.09.02р. та №11 від 04.03.04р., розмір допомоги встановлювався не по даті страхового випадку, а по даті виплати допомоги. Переплата склала: Матющенко О.І. –364 грн. (11.12.03 р.н.), Заєць С.І. –364 грн. (21.11.03 р.н.), Білоус О.Д. –364 грн. (03.12.03 р.н.), Гаркавенко Ю.Р. –41 грн. (20.03.04 р.н.), Косинська О.В. (30.04.04 р.н.), всього переплат на суму 1174,00 грн.           Як встановлено судом, на підставі вказаного акту на Позивача були накладені штрафні санкції в розмірі 50% не прийнятих до зарахування витрат, які складали 1174,00 грн.

          Судом не приймаються до уваги твердження Позивача про те, що останній не міг застосовувати нормативно-правові акти, які на момент виплати допомоги втратили чинність, а тому Позивачем правомірно було встановлено розмір допомоги при народженні дитини згідно з чинним на момент виплати допомоги законодавством.

Відповідно до п.1 ст.20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовуються на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на поховання.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до п.8 ст.2 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” страховий випадок - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим Законом.  

Згідно з п.1 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова допомога.

Згідно з ст..41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” допомога при народженні дитини надається застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з п.2 ст.51 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” допомога при народженні дитини призначається застрахованій особі на підставі заяви про виплату допомоги та свідоцтва про народження дитини, виданого органом реєстрації актів громадянського стану.

З вказаних вище правоположень вбачається, що застрахована особа має право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням дитини – одноразова допомога. Таке право виникає саме з моменту настання страхового випадку, яким є подія з настанням якої виникає право застрахованої особи, тобто саме з моменту народження дитини. Підставою для виплати одноразової допомоги при народженні дитини є відповідна заява та свідоцтво про народження дитини. Розмір одноразової допомоги встановлюється на момент народження дитини та згідно з діючим на цей момент законодавством.

Отже, Позивач повинен був встановити розмір одноразової допомоги вказаним в акті особам при народженні дитини згідно з чинним на момент народження дитини законодавством, та не застосовувати норми законодавства, які діяли на момент виплати допомоги, що не відповідає п.8 ст.2, ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.    

Враховуючи викладене, суд вважає, що Відповідачем у спірному рішенні правомірно було накладено на Позивача штрафні санкції в розмірі 1761 грн. (не прийняті до зарахування витрати в сумі 1174,00 грн. + 50% штрафних санкцій від не прийнятих до зарахування втрат в сумі 587 грн.) за порушення п.8 ст.2, ст..4 вказаного вище Закону, а тому спірне рішення в цій частині скасуванню не підлягає.   

Керуючись ст.2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати частково протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №64 від 09.09.2005р. в частині неприйняття до зарахування витрат та застосування до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) штрафу в сумі 2006,40 грн.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з державного бюджету України на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) судові витрати в сумі 1 грн. 81 коп.

5. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                Ю.Л. Власов

          Постанова складена та підписана 05.10.07р.