Постанова

від 14.12.2021 по справі 420/12269/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 р. Категорія: 109020000м.ОдесаСправа № 420/12269/21 Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Семенюка Г.В.

суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, в якому позивач просив суд: - визнати протиправним та скасувати п. 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 2142 - VIII від 26.04.2021 року Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства , в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки наступним громадянам: 5.25. ОСОБА_1 ; - зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України , за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер - 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га, за межами с. Нестоїта, або земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами с. Качурівка, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 - 15,3873 га за межами с. Мардарівка Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області: за межами населеного пункту Коси Слобідка, яка позначена на публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 102, площею більше 29,5689 га, та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206; за межами с. Коси, яка позначена на публічній кадастровій карті КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га, та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315; за межами села Вишневе, яке позначено на публічній кадастровій карті: архівний кадастровий номер: 5122987400:01:001:0474 загальна площа 391998,77 кв.м., мотивуючи його тим, що він звернувся до відповідача із клопотанням, в якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок сформованих земельних ділянок або іншої вільної земельної ділянки, однак відповідачем прийнято спірне рішення. На думку позивача, вказане рішення про відмову надати дозвіл є протиправним, а викладені в ньому підстави не відповідають дійсності, оскільки відповідач зазначив, що відмовив надати дозвіл у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки. Рішення не містить жодного законного обґрунтування (мотивації) на підтвердження того, з яких міркувань виходив відповідач при прийнятті його, не вказав посилання на відповідну норму закону, яка передбачає таку підставу для відмови. Фактично, вказані земельні ділянки мають відповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, тобто відповідають вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України . Про це свідчить інформація, яку надав відповідач. Відповідач неодноразово перевіряв вказані земельні ділянки та виносив по ним рішення. Однак, відмову по вказаним земельним ділянкам у попередніх рішеннях відповідач мотивував невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а в цьому рішенні вирішив відмовити тому, що він не може визначити місце розташування земельної ділянки. Вказане, на думку позивача, свідчить, що відповідач обізнаний про місце розташування земельних ділянок, проте в рішення виклав неправдиву інформацію.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що рішення про відмову надати дозвіл не містить жодного належного обґрунтування (мотивації) на підтвердження того, з яких міркувань виходив відповідач при його прийнятті, крім цитування норми ЗК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що 07.06.2021 року позивач звернувся до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,9 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України , за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, кадастрові номери: 5123184200:01:002:0626 - 9 га., або 5123184200:01:002:0625 - 18 га., або 5123184200:01:002:0622 - 18 га, або 5123185700:01:003:0189 - 33.5045 га., за межами населеного пункту Топали, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність та розпорядження Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, за межами населеного пункту Антонівка, які позначені на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 43,874 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0369, (17) та земельної ділянки КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 (18).

У заяві вказано, що якщо надати Дозвіл за рахунок вказаних земельних ділянок неможливо у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, або у зв`язку з тим, що вони виставлені на земельні торги, або у зв`язку надання дозволу іншим громадянам, то позивач просить запропонувати іншу вільну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності або переданим у розпорядження Окнянської селищної, які придатні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та за її рахунок надати Дозвіл.

Також, у заяві зазначено, що ОСОБА_1 не заперечує, якщо Окнянська селищна рада надасть дозвіл за рахунок наступних земельних ділянок:

1. Несформована земельна ділянка за межами с. Антонівка, Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 283155 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0076. (19)

2. Несформована земельна ділянка біля с. Флора, на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначена на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123155100, зона: 01, Квартал: 004, площа більше 100 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123155100:01:004:0432, 5123155100:01:004:0065, та кадастровий номер 5123155100:01:004:0463.(7)

3. Несформована земельна ділянка біля с. Флора, на території Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначена на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка КОАТУУ: 5123155100, зона: 01, Квартал: 004, площа більше 62,6920 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123155100:01:004:0440. (8)

4. Несформованi земельні ділянки за межами Окнянського району Одеської області, позначені на Публічної кадастровій карті: Земельна ділянка с. Федорівка, Окнянської селищної радн КОАТУУ: 5123183700, зона: 01, Квартал: 002, орієнтовна площа 20 га., які мають межі з земельними дiлянками кадастровий номер 5123183700:01:002:0324 та номер кадастровий 5123183700:01:002:0592.(1)

Рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2142- VIII від 24.06.2021 року Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с.13-14) пунктом 5 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки, наступним громадянам: 5.25 - ОСОБА_1 .

Вважаючи рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 2142-VIII від 24.06.2021 року в частині відмови ОСОБА_1 наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись із вищевказаною заявою подав її у спосіб, не визначений статтею 118 Земельного кодексу України .

П`ятий апеляційний адміністративний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

За змістом ч.2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Положеннями ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За змістом ч.ч.1-4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади та порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам встановлені ст.ст. 118, 122 ЗК України.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у ст. 123 ЗК України, відповідно до ч. 2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень.

Виходячи з положень ч. 7 ст. 118 ЗК України відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинна бути мотивована.

Слід зауважити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, зміст спірного рішення, як індивідуального акту, що породжує для позивача права і обов`язки, має відповідати вимогам ст. 2 КАС України.

При цьому, обґрунтованість в силу ст. 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, виходячи з положень даної статті, обов`язковим при прийнятті відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення за наслідками розгляду поданого клопотання є його обґрунтованість, вмотивованість.

Судом встановлено, що 07.06.2021 року позивач звернувся до Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,9 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України , за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, кадастрові номери: 5123184200:01:002:0626 - 9 га., або 5123184200:01:002:0625 - 18 га., або 5123184200:01:002:0622 - 18 га, або 5123185700:01:003:0189 - 33.5045 га., за межами населеного пункту Топали, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність та розпорядження Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, за межами населеного пункту Антонівка, які позначені на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 43,874 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123180400:01:001:0369, (17) та земельної ділянки КОАТУУ: 5123180400, зона: 01, Квартал: 001, площа 45,637 га., яка має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5123180400:01:001:0204 (18).

У заяві вказано, що якщо надати Дозвіл за рахунок вказаних земельних ділянок неможливо у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, або у зв`язку з тим, що вони виставлені на земельні торги, або у зв`язку надання дозволу іншим громадянам, то позивач просить запропонувати іншу вільну земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності або переданим у розпорядження Окнянської селищної, які придатні для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та за її рахунок надати Дозвіл.

Рішенням Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області №2142- VIII від 24.06.2021 року Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (а.с.13-14) пунктом 5 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки, наступним громадянам: 5.25 - ОСОБА_1 .

Виходячи зі змісту ч.7 ст. 118 ЗК України, приписами ЗК України перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам: - законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів; - генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації; - схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; - проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Проте, в оскарженому рішенні зазначено повністю всі визначені ст. 118 ЗК України підстави у наданні такого дозволу, однак, взагалі не конкретизовано та жодним чином не зазначено в чому саме полягають такі невідповідності та яким саме вимогам законів, та яким саме прийнятим відповідно до них нормативно-правових актів, відповідачем встановлена невідповідність місця розташування об`єкта.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості щодо оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Також, колегія суддів зазначає, що відсутність на графічних матеріалах зазначеного бажаного місця розташування земельної ділянки орієнтованим розміром 2,00 га не відноситься до вичерпному переліку підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає.

На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року по справі № 822/1878/18, від 21 травня 2019 року по справі № 815/2791/18 тощо.

При цьому, колегія суддів зазначає, що юридичне (правове) значення першої стадії земельно-правової процедури під час звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, як і наступних етапів вказаної процедури, полягає в тому, що з отриманням такого дозволу у особи виникає обґрунтоване сподівання, що у разі проходження нею усіх визначених законом стадій цієї процедури (розробки, погодження і затвердження проекту землеустрою) бажана земельна ділянка, за умови дотримання цією особою усіх приписів закону, буде їй надана у власність або користування, а тому у особи після отримання дозволу щодо певної земельної ділянки виникає легітимний інтерес, який може бути захищений в судовому порядку.

Частинами 1 та 2 ст. 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до ч.5 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч. 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно із ч.ч. 6,7 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта.

Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Так, згідно із ч.1 ст. 25 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, до видів якої належить технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (п."й" ч.2 ст. 25).

За загальним правилом, визначеним положеннями ст. 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Згідно із ст. 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає:

а) пояснювальну записку;

б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації;

в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку;

г) матеріали польових геодезичних робіт;

ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу;

д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути;

е) нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні);

є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Зміст наведених норм права свідчить про те, що поділ та об`єднання земельних ділянок за свою суттю фактично є формуванням нової чи нових земельних ділянок, що передбачає певну процедуру щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, його погодження та затвердження в порядку, встановленому ЗК України, який визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, колегія суддів вважає, що у позивача наявне право звернення з відповідною заявою про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки, та таке звернення позивача ґрунтується на вимогах закону та спрямоване на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність, у спосіб передбачений законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 0640/4182/18.

Отже, в даних спірних правовідносинах належним способом захист порушених прав є зобов`язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду, викладених у даній постанові.

Оскільки судове рішення приймається на користь позивача, судовий збір, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, підлягає стягненню з відповідача.

Щодо відшкодування суми витрат на професійну правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема:

- чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачем надано до суду: договір про надання правової допомоги від 20.05.2021, додаток - 1 до договору про надання правової допомоги, Акт виконаних робіт до договору від 11.07.2021 та чек від 11.07.2021 на загальну суму 4500,00 грн.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Суд відмічає, що відповідачі не надіслали заперечень щодо розміру та співмірності витрат понесених позивачем на правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2021 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, із викладеного вище слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналіз вищенаведених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Відтак, визначаючи питання співмірності та розумності розміру понесених витрат на правничу допомогу, за встановлених обставин, суд виходить із того, що предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, а тому суд вважає, що обґрунтованим та пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу є сума в розмірі 4500,00 грн.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного Рішення було неправильно застосовано норми матеріального права, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року по справі № 420/12269/21, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 5 рішення Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області № 2142 - VIII від 26.04.2021 року Про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для особистого селянського господарства , в частині відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована на території Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, у зв`язку з неможливістю визначення місця розташування земельної ділянки наступним громадянам: 5.25. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Куяльницьку сільську раду Подільського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок сформованих земельних ділянок комунальної власності Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, кадастровий номер: 5122983400:01:002:0206 - 61,482 га, за межами с. Коси Слобідка, або земельних ділянок кадастровий номер - 5122985100:01:003:0460 - 28,5436 га, за межами с. Нестоїта, або земельної ділянки кадастровий номер 5122982500:01:001:0490 - 32,3611 га за межами с. Качурівка, чи земельної ділянки кадастровий номер 5122984800:01:002:0319 - 15,3873 га за межами с. Мардарівка Подільського району Одеської області, або за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області: за межами населеного пункту Коси Слобідка, яка позначена на публічній кадастровій карті: КОАТУУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 102, площею більше 29,5689 га, та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:002:0206; за межами с. Коси, яка позначена на публічній кадастровій карті КОАТУ: 5122983400, зона: 01, квартал: 001, площа більше 10 га, та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122983400:01:001:0315; за межами села Вишневе, яке позначено на публічній кадастровій карті: архівний кадастровий номер: 5122987400:01:001:0474 загальна площа 391998,77 кв.м.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн за рахунок бюджетних асигнувань Куяльницької сільської ради (код ЄДРПОУ 04379835).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач Семенюк Г.В. судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.