Постанова

від 14.12.2021 по справі 640/15849/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15849/20 Суддя першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М.,

при секретарі - Ткаченка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тотал Енерго Трейд на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тотал Енерго Трейд до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Тотал Енерго Трейд звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0040030504 від 13.04.2020 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Тотал Енерго Трейд звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, що спірні фінансово-господарські операції мали розумну економічну причину (ділову мету), оскільки останні не підтверджують подальшого руху придбаного у ТОВ Тера Гарант товару як у власній господарській діяльності, так і з метою реалізації третім особам, позивачем не надано сертифікатів якості поставленого товару, наявність яких передбачена умовами вказаних договорів, вказане у своїй сукупності свідчить про те, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджено реальності (товарності) спірних фінансово-господарських операцій та, як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно та у межах наданих останньому повноважень.

Колегія суддів вказаний висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з відомостей з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Тотал Енерго Трейд , за результатами чого складено акт від 23.03.2020 року №327/26-15-05-04-05/40959936, в якому вказано про порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну уму 106 320,00 грн., у тому числі за березень 2017 року на суму 102 305,00 грн. та за квітень 2017 року на суму 4 015,00 грн.

На підставі викладеного, Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2020 року №0040030504, яким ТОВ Тотал Енерго Трейд збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 159 480,00 грн., з яких за податковим зобов`язанням нараховано 106 320,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 53 160,00 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення, ТОВ Тотал Енерго Трейд подано відповідну скаргу до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої рішенням про результати розгляду скарги від 18.06.2020 року №19544/6/99-00-06-02-02-06 податкове повідомлення-рішення від 13.04.2020 року №0040030504 залишено без змін, а скаргу - без задоволення. Вважаючи вищевказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, серед іншого, визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону (пп. 78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України).

Згідно із п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

При цьому, положеннями п.п. 78.5, 78.6, 78.8 статті 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст. 81 цього Кодексу.

Згідно із п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

В той же час, у відповідності до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Положеннями п. 86.3 ст. 86 ПК України встановлено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.

Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.

З системного аналізу зазначених норм Податкового кодексу України вбачається, що проведення, зокрема, документальної позапланової виїзної перевірки як контрольного заходу передбачає такі етапи її проведення: встановлення підстав для проведення перевірки; прийняття контролюючим органом рішення про проведення перевірки, яке оформлюється наказом керівника цього органу; вивчення наданих платником податків документів та інших матеріалів; оформлення результатів перевірки.

У той же час, п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 13.05.2021 у справі № 640/15297/19, втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки. Обов`язковою підставою перенесення терміну проведення, за змістом п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України є саме неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків.

Такий же підхід щодо застосування норм Податкового кодексу України закріплено і у пп. 1.4.7.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 31.07.2014 №22.

Обставина можливості/неможливості проведення відповідачем документальної перевірки без наявності відповідних документів, як передумова перенесення строків проведення контрольного заходу, входить до предмету доказування для цілей вирішення справи.

Таким чином, для прийняття податковим органом рішення про неможливість проведення перевірки, платник податків повинен зазначити, які саме документи втрачено (та, відповідно, можливо відновити). А податковий орган повинен визначитись, чи можливо провести перевірку без таких документів, чи необхідно дочекатись їх відновлення.

У повідомленні від 16.03.2020 року №1603 представником ТОВ Тотал Енерго Трейд зазначено про те, що 16.03.2020 року останній звернувся до Оболонського УП ГУ НП України в м. Києві з письмовою заявою про втрату первинної документації ТОВ Тотал Енерго Трейд , а саме: первинної бухгалтерської документації по взаємовідносинам з контрагентами за першу половину 2017 року.

Разом з тим, судом першої інстанції вірно зауважено, що враховуючи відсутність у такому повідомлення деталізації первинної документації, яка втрачена, зокрема, відсутність у такій заяві зазначення документації, складеної за результатами фінансово-господарської операції з ТОВ Тера гарант , у даному випадку, не могло перешкодити проведенню перевірки.

З урахуванням викладеного, повідомлення про втрату документів не може бути самостійною підставою для визнання податкових повідомлень-рішень протиправними.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 21.02.2020 року у справі № 826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням того факту, що колегією суддів не встановлено протиправності дій відповідача при проведенні перевірки, дослідженню в межах спірних правовідносин підлягає саме суть виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до матеріалів справи, між ТОВ Тотал Енерго Трейд (покупець) та ТОВ Тера Гарант (постачальник) укладено договори від 24.03.2017 року №ТГ-2403/10 та №ТГ-2403/11, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю обладнання, найменування, перелік та ціни якого наведені у специфікації, що є від`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити ціну обладнання на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.4 вказаних договорів, право власності на обладнання переходить до покупця у момент передачі йому обладнання постачальником. Передача відбувається шляхом підписання видаткової накладної та/або акту приймання-передачі на підставі даних договорів.

Відповідно до п. 6.1 даних договорів, обладнання вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем по якості: згідно з якістю, позначеній у сертифікаті якості, виданому заводом-виробником обладнання; по кількості - згідно з кількістю одиниць обладнання, поданому у специфікації до цих договорів.

Як наголошено відповідачем та судом першої інстанції, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається сертифікатів якості поставленого товару, наявність яких передбачена умовами вказаних договорів. Разом з тим, відсутність таких сертифікатів не свідчить про нереальність укладених господарських договорів, адже сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського обліку.

У той час, колегія суддів було досліджено наявні первинні документи та встановлено наступне.

Так, 24 березня 2017 року між ТОВ ТЕРА ГАРАНТ та ТОВ ТОТАЛ ЕНЕРГО ТРЕЙД було укладено Договір №ТГ-2403/10, предметом якого було передача від Постачальника до Покупця обладнання, перелік та вартість якого наведені у специфікаціях (Додатках) до даного договору, а Покупець зобов`язався прийняти й оплатити ціну обладнання.

Загальна вартість договору складана 500 987 грн. 40 коп. в т.ч. ПДВ - 83 497 грн. 90 коп.

Згідно Специфікації (Додаток №1) до Договору № ТГ-2403/10 від 24.03.2017 року - обладнання: частотний перетворювач ESMD153L4TXA. 15кВт. 230 в комплекті з фільтром ІР 65 в кількості - 2 шт. - загальною вартістю 24 091.20 гривень в т.ч. ПДВ - 4 015.20 грн.

Згідно рахунку на оплату №32401 від 24.03.2017 року - 24 091,20 грн в т.ч. ПДВ - 4 015,20 грн., оплата товару підтверджується платіжним дорученням №48 від 03.04.2017 року на суму 24 091,20 грн в т.ч. ПДВ - 4 015,20 грн.

На підтвердження реальності спірної угоди позивачем також надано податкову накладну № 32401 від 24.03.2017 року та видаткову накладну №32401 від 24.03.2017 року, згідно якої обладнання було відвантажено на суму 24 091,20 грн в т.ч. ПДВ - 4 015,20 грн.

Згідно Специфікації (Додаток №2) до Договору № ТГ-2403/10 від 24.03.2017 року, позивачем було придбано обладнання: комплект автоматики ТКП 104 в кількості - 5 шт. - загальною вартістю 238 448.10 грн в т.ч. ПДВ - 39 741.35 грн.

Згідно рахунку на оплату №32402 від 24.03.2017 року - 238 448,10 грн в т.ч. ПДВ - 39 741.35 грн., оплата товару підтверджується платіжними дорученнями № 51 від 03.04.2017 року на суму 50 000.00 гривень в т.ч. ПДВ - 8 333.33 грн., № 52 від 03.04.2017 року на суму 50 000,00 гривень в т.ч. ПДВ - 8 333,33 грн., № 53 від 03.04.2017 року на суму 38 448,10 гривень в т.ч. ПДВ -6 408. 02 грн., № 50 від 03.04,2017 РОКУ на суму 50 000,00 гривень в т.ч. ПДВ - 8 333.33 грн., № 49 від 03.04,2017 року на суму 50 000,00 гривень в т.ч. ПДВ - 8 333.33 грн.

Також надано податкову накладну № 32402 від 24.03.2017 року та видаткову накладну №32402 від 24.03.2017 року, згідно якої обладнання було відвантажено на суму 238 448,10 грн в т.ч. ПДВ - 39 741.35 грн.

Судом першої інстанції у рішенні вказано, що на підтвердження оплати поставленого товару представником позивача не надано оплати останніх у повному обсязі. Так, на підтвердження оплати поставленого товару за видатковими накладними від 24.03.2017 року №32402 та від 27.03.2017 року №32701 представником позивача надано до суду однаковий примірник копій платіжних доручень від 03.04.2017 №№55, 57, 54, 58, 56 , втім дані обставини спростовані копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи та були надані суду першої інстанції.

Крім того, згідно Специфікації (Додаток №3) до Договору № ТГ-2403/10 від 24.03.2017 року позивачем було придбано обладнання: комплект автоматики ТКП 104 в кількості - 5 шт. - загальною вартістю 238 448.10 грн. в т.ч. ПДВ -39 741.35 грн.

Згідно рахунку на оплату №32701 від 27.03.2017 року - 238 448.10 грн в т.ч. ПДВ - 39 741.35 грн, оплата товару підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями № 55 від 03.04,2017 року на суму 50 000.00 гривень в т.ч. ПДВ - 8 333.33 грн., № 54 від 03.04.2017 року на суму 50 000.00 гривень в т.ч. ПДВ - 8 333.33 грн., № 58 від 03.04.2017 року на суму 38 448.10 гривень в т.ч. ПДВ -6 408, 02 грн., № 57 від 03.04.2017 року на суму 50 000,00 гривень в т.ч. ПДВ - 8 333.33 грн., № 56 від 03.04,2017 РОКУ на суму 50 000,00 гривень в т.ч. ПДВ - 8 333.33 грн.

Реальність угоди підтверджується також наданими податковою накладною № 32701 від 27.03.2017 року та видатковою накладною №32701 від 27.03.2017 року, згідно якої обладнання було відвантажено на суму 238 448,10 грн в т.ч. ПДВ - 39 741.35 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що надані первинні документи оформлені належним чином, містять відмітки та підписи уповноважених осіб, відображають суть спірних операцій, а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують участь позивача та контрагента у виконанні вказаних господарських операціях.

Відповідачем, всупереч ст.. 78 КАС України не надано доказів зворотнього.

Щодо посилання контролюючого органу на неможливість встановлення походження товару, придбаного у ТОВ Тера Гарант , варто зазначити наступне.

У відповідності статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

З приводу вищевикладеного відповідачем, варто наголосити, що здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов`язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу .

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 року у справі №К/800/36098/13, постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року №К/9901/612/18 і №К/9901/630/18.

Колегія суддів звертає увагу, що на час виникнення спірних правовідносин, ТОВ Тера Гарант був зареєстрований як планки податків, а отже мав необхідну податкову правосуб`єктність.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, зазначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Щодо посилання відповідача на матеріали кримінального провадження 30.06.2016 року №32016100050000055, відповідно до яких було допитано ОСОБА_1 , який повідомив, що ТОВ Тера гарант зареєстровано без його участі та відома. Також, під час перевірки враховано інформацію надіслану від підрозділу СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві від 14.06.2017, а саме: пояснення гр. ОСОБА_1 щодо непричетності до створення ТОВ Тера гарант , варто зазначити, що протокол допиту свідка, сам по собі не є достатнім та беззаперечним доказом у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду від 28.05.2019 у справі №826/14073/16.

Крім того, в акті перевірки наголошено на змісті ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 15.12.2017 року по матеріалам досудового розслідування, внесеного 30.06.2016 №32015100050000055, в якій зазначено, що проведеним досудовим розслідуванням з`ясовано, що невстановлені особи, незаконно використовуючи реквізити, зокрема ТОВ Тера гарант (код ЄДРПОУ 40091910), з метою безпідставного формування податкового кредиту з ПДВ та завищення валових витрат реально діючим підприємствам - вигодонабувачам, вчинили пособництво службовим особам таких підприємств в ухиленні від сплати податків. При цьому, слідчим вказано, що у ТОВ Тера гарант відсутнє виробниче обладнання, наймані працівники, транспортні засоби, торгівельне обладнання, складські та офісні приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств та інших основних фондів у тому числі орендованих. За період діяльності вищезазначених підприємств відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв`язку, оплату послуг за користування мережею Інтернет, оплату логістичних послуг та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності суб`єктами господарювання, характерні для реального сектору економіки. У зв`язку з викладеним, контролюючим органом вказано про те, що операції, здійснені ТОВ Тера гарант , не мали реального характеру, оскільки не підтверджено факт реалізації вищезазначених товарів від контрагента - ТОВ Тера Гарант - на адресу ТОВ Тотал Енерго Трейд , що свідчить про те, що правочини між останніми здійснені без мети настання реальних наслідків. З даного приводу, колегія суддів наголошує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу .

Варто також наголосити, що кримінальна справа відносно контрагента позивача була порушена ще у 2017 році, втім, станом на дату розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, вироку відповідачем до суду не надано.

Щодо не надання до перевірки товарно-транспортних накладних, які свідчила б про факт транспортування чи поставки товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку , а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Як зазначив Вищий адміністративний суд в інформаційному листі від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не с підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та послуг, використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару та послуг, оскільки відповідною транспортною документацією обов`язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ .

Колегія суддів також звертає увагу на те, що судом першої інстанції як і відповідачем повністю було проігноровано надані позивачем пояснення та докази щодо подальшої реалізації придбаних у ТОВ Тера Гарант товарів.

Так, згідно наданих пояснень, ТОВ Тотал Енерго Трейд не перепродає той же товар, який придбав, позивач його допрацьовує та встановлює вже в готову продукцію, яку вже в подальшому й продає кінцевому споживачу, в даному випадку ТОВ Пухівський вентиляційний завод , згідно наявної в матеріалах справи калькуляції, до ВН №12 від 28.03.2017 року, згідно ВН №32401 (між ТОВ ТЕРА ГАРАНТ та ТОВ Тотал Енерго Трейд ) яке входило до складу виробу Комплект автоматики ПВ1МС8 ТКП096 (5811), як один з елементів з яких збирається продукт під назвою Комплект автоматики ПВ1 МС8 ТКП096 (5811). Обладнання за ВН №32401 (між ТОВ Тера Герант та ТОВ Тотал Енерго Трейд ) було придбане для подальшого продажу Замовнику (ТОВ Пухівський вентиляційний завод ), що й було реалізовано, згідно ВН №12.

З урахування висновків, викладених у рішеннях Верховного Суду, правосубєктності усіх учасників господарських правовідносин, наявності достатньої кількості первинної документації, встановлення руху коштів та подальшого використання придбаного товару, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідності визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення - рішення.

Колегія суддів також звертає увагу, що станом на дату розгляду даної справи відбулось процесуальне правонаступництво, з огляду на що, наявні правові підстави для заміни відповідача в порядку процесуального правонаступництва, а саме: з ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на ГУ ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393), з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

За приписами ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 р. № 893 Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби (далі - Постанова № 893) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком., зокрема ГУ ДПС у Київській області.

Пунктом 2 Постанови № 893 установлено, що територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Відповідно до пункту 3 Постанови № 893 права та обов`язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи.

Відповідно до статті 21-1 Закону України Про центральні органи виконавчої влади та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. N 227 (зі змінами), Державна податкова служба України видала наказ від 30.09.2020 р. № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби (далі - Наказ № 529), яким наказала утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, а Департаменту правової роботи - подати державному реєстратору документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про утворення територіальних органів Державної податкової служби як її відокремлених підрозділів.

Відповідно до Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року № 755 розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року № 529 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893.

30 вересня 2020 року проведено державну реєстрацію створення Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу (код ЄДРПОУ: 44116011) юридичної особи - ДПС України, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис за № 1000741030008085321.

Отже, з 01.01.2021 року відбулося фактичне (компетенційне) адміністративне правонаступництво, оскільки саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у м. Києві як юридичної особи публічного права до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Частино 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю Тотал Енерго Трейд за звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2392,20 грн. (до суду першої інстанції) та 3588,30 грн. за звернення до суду апеляційної інстанції, всього у розмірі 5980,50 грн., які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тотал Енерго Трейд - задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Тотал Енерго Трейд задовольнити.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тотал Енерго Трейд - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Тотал Енерго Трейд - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0040030504 від 13.04.2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тотал Енерго Трейд (03067, м. Київ, провулок Чугуївський 21, код ЄДРПОУ: 40959936) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) суму сплаченого судового збору у розмірі 5980,50 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

Я.М.Собків

Повний текст виготовлено 14 грудня 2021 року.