Постанова

від 08.12.2021 по справі 260/583/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/583/21 пров. № А/857/18107/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Петрунів В.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року (головуючого судді Микуляк П.П., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 10 год. 50 хв. в м. Ужгород повний текст рішення складено 30.08.2021) у справі № 260/583/21 за позовом ОСОБА_1 до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання протиправними та нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19.02.2021 звернувся в суд з позовом до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в якому просить визнати протиправним та нечинним рішення відповідача від 22 грудня 2017 року №599 Про затвердження Генерального плану с. Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області частково суміщений з детальним планом , визнати протиправним та нечинним рішення відповідача від 12 квітня 2019 року №1050 Про затвердження детального плану території с. Оріховиця .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року задоволено позов.

Не погодившись з прийнятим рішенням Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області оскаржила його в апеляційному порядку, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову повністю, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи в режимі відеоконференції представник позивача Олійник Р.Б. проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу з рішення Оноківської сільської ради ХІ сесії VI скликання №41 від 14.03.2012 Про розроблення (коригування) Генерального плану населеного пункту було вирішено розробити план земельно-господарського устрою території с. Оноківці, с. Оріховиця.

13 липня 2016 року рішенням Оноківської сільської ради Х сесії VII скликання №208 були внесені зміни у п.1 вищезгаданого рішення, виклавши його у наступній редакції: - Дати дозвіл на розроблення - Генерального плану с. Оноківці; - Генерального плану с. Оріховиця, частково суміщеного з детальним планом територій.

В газеті Афіша Закарпаття №45 від 24 листопада 2017 року було опубліковано оголошення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті генерального плану с. Оріховиця, частково суміщений з детальним планом території, де замовником містобудівної документації зазначено Оноківську сільську раду. А підставою для розроблення генерального плану території вказано Рішення Оноківської сільської ради №208 від 13.06.2016р. (а.с. 26).

22 грудня 2017 року рішенням Оноківської сільської ради ХXIV сесії VII скликання №599 було затверджено Генеральний план с. Оріховиця, частково суміщений з детальним планом території (а.с.32).

Відповідно до протоколу громадських слухань генерального плану с.Оріховиця №11 від 22 грудня 2017 року під час обговорення були присутні 30 осіб (а.с. 27-31).

В газеті Карпатський об`єктив №49 від 12 грудня 2019 року було опубліковано оголошення Про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті детального плану території с. Оріховиця .

27 грудня 2018 року в газеті Карпатський об`єктив № 51 було опубліковано Оноківською сільською радою оголошення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті детального плану території с. Оріховиця, урочище Березини , урочище Горб , урочище Петрів лаз , урочище Попівня , урочище Буяча лука , урочище Черьовина , урочище Над скалкою , урочище Міреш , урочище Невицька дорога , урочище Балоглаз , урочище Теметів , урочище Муховини , де замовником містобудівної документації знову зазначено Оноківську сільську раду. Підставою для розроблення детального плану території вказано Рішення Оноківської сільської ради №626 від 09.02.2018р. (а.с. 89).

В даному оголошенні місцем для ознайомлення з проектом детального плану було визначено приміщення сільської ради. У відповідності до даного оголошення пропозиції до проекту детального плану приймаються до 25 січня 2019 року. Презентація та прилюдне експонування детального плану відбудеться 28 січня 2019 року о 14:00 в приміщенні Оноківської сільської ради.

28 січня 2019 року відповідно до Протоколу громадського обговорення про стратегічну оцінку детального плану та обговорення детального плану території с. Оріховиця урочище Березини , урочище Горб , урочище Петрів лаз , урочище Попівня , урочище Буяча лука , урочище Черьовина , урочище Над скалкою , урочище Міреш , урочище Невицька дорога , урочище Балоглаз , урочище Теметів , урочище Муховини Ужгородського району Закарпатської області, було вирішено погодити звіт про стратегічну екологічну оцінку детального плану с. Оріховиця урочище Березини , урочище Горб , урочище Петрів лаз , урочище Попівня , урочище Буяча лука , урочище Черьовина , урочище Над скалкою , урочище Міреш , урочище Невицька дорога , урочище Балоглаз , урочище Теметів , урочище Муховини та винести проект детального плану с. Оріховиця на розгляд архітектурно-містобудівної ради, а також вирішено погодити детальний план території с. Оріховиця та винести проект детального плану с. Оріховиця на розгляд архітектурно-містобудівної ради.

09 квітня 2019 року відбулося засідання архітектурно-містобудівної ради при управління містобудування та архітектури облдержадміністрації за результатами якого було схвалено та рекомендовано до затвердження проект детального плану території с. Оріховиця урочище Березини , урочище Горб , урочище Петрів лаз , урочище Попівня , урочище Буяча лука , урочище Черьовина , урочище Над скалкою , урочище Міреш , урочище Невицька дорога , урочище Балоглаз , урочище Теметів , урочище Муховини Оноківською сільською радою у відповідності до вимог чинного законодавства, де замовником містобудівної документації знову зазначено Оноківську сільську раду.

12 квітня 2019 року рішенням №1050 Оноківської сільської ради було затверджено детальний план території с. Оріховиця урочище Березини , урочище Горб , урочище Петрів лаз , урочище Попівня , урочище Буяча лука , урочище Черьовина , урочище Над скалкою , урочище Міреш , урочище Невицька дорога , урочище Балоглаз , урочище Теметів , урочище Муховини , Ужгородського району Закарпатської області (а.с. 71).

Вважаючи протиправними рішення відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно частин 1, 2 статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до пункту 4.2. ДБН Б.1.1-15:2012 Склад та зміст генерального плану населеного пункту (діє з 01.11.2012) (далі - ДБН Б.1.1-15:2012), при розробленні генерального плану враховують, зокрема, інформацію містобудівного, земельного та інших кадастрів.

Відповідно до пункту 5.5 ДБН Б.1.1-15:2012, до переліку графічних матеріалів генерального плану входить, зокрема, план існуючого використання території та схема існуючих планувальних обмежень.

Відповідно до пункту 5.5.3 ДБН Б.1.1-15:2012, для сільських та малих міських населених пунктів Схема існуючих планувальних обмежень може бути поєднана з Планом існуючого використання території . На Схемі існуючих планувальних обмежень відображають існуючі обмеження, встановлені відповідно до законів України, нормативно-правових та нормативних актів, а саме, зокрема, місця залягання розвіданих запасів корисних копалин.

Відповідно до пункту 5.5.5. ДБН Б.1.1-15:2102 Склад та зміст генерального плану населеного пункту, Генеральний план (основне креслення) (далі - основне креслення) виконують з урахуванням Плану існуючого використання території .

Закон України Про основи містобудування визначає правові, економічні, соціальні та організаційні засади містобудівної діяльності в Україні і спрямований на формування повноцінного життєвого середовища, забезпечення при цьому охорони навколишнього природного оточення, раціонального природокористування та збереження культурної спадщини.

Відповідно до статті 5 Закону України Про основи містобудування , при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені:

- розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил;

- розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

- раціональне використання земель та територій для містобудівних потреб,

- охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів;

- урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

- урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;

- інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів;

- участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;

- захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.

Закон України Про регулювання містобудівної діяльності встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, в пункті 2 статті 1 якого вказано, що генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Вимоги щодо змісту, порядку розроблення та прийняття генерального плану населеного пункту встановлені статтею 17, який зазначає, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту; на підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід`ємною частиною генерального плану; послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником; у складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.

Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк:

Як вбачається з матеріалів справи замовником розроблення генерального плану є Оноківська сільська рада, а не її виконавчий комітет, що відповідно суперечить вищевказаним вище вимогам (а.с.26).

Однак на титульному листі Генерального плану замовником заначений Виконавчий комітет сільської ради, що відповідно не відповідає змісту оголошення (а.с. 33).

Крім того у розділі Вступ Генерального плану зазначено, що такий виконано на замовлення Виконавчого комітету Оноківської сільської ради на підставі тільки рішення Оноківської сільської ради від 14.03.2012р. (а.с.37).

Статтею 17 Закону України Про основи містобудування визначено, що містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою для:

- вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення;

- підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів;

- підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації;

- вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій;

- вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України.

Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до частин 7, 10, 11 статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації в установлений строк:

1) подають пропозиції до проекту відповідного місцевого бюджету на наступний рік або про внесення змін до бюджету на поточний рік щодо потреби у розробленні містобудівної документації;

2) визначають в установленому законодавством порядку розробника генерального плану населеного пункту, встановлюють строки розроблення та джерела його фінансування;

3) звертаються до обласної державної адміністрації, Ради міністрів Автономної Республіки Крим (для міст обласного та республіканського Автономної Республіки Крим значення), центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування (для міст Києва та Севастополя) щодо визначення державних інтересів для їх урахування під час розроблення генерального плану населеного пункту;

4) повідомляють через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначають порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;

5) забезпечують попередній розгляд матеріалів щодо розроблення генерального плану населеного пункту архітектурно-містобудівними радами відповідного рівня;

6) узгоджують проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Згідно частин 1, 7, 8 статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Матеріали детального плану території не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України Про доступ до публічної інформації шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Відповідно до частин 1-5 статті 21 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

При вирішенні відповідно до Закону України Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності питань відчуження для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадські слухання не проводяться.

Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов`язані забезпечити:

- оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками;

- оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості;

- реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення);

- узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію;

- оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 (далі - Порядок №555), повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити:

- інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі;

- основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації;

- відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення;

- інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації;

- інформацію про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій;

- відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій;

- інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми, публічні конференції тощо).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що громадські слухання містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.06.2018 у справі №826/4504/17.

Чинне законодавство передбачає цілу низку заходів, які мають на меті широку участь громадськості у прийнятті рішень з питань що стосуються розробки містобудівної документації, забезпечення участі громадськості вже на ранньому етапі процедури прийняття таких рішень, коли є всі можливості для розгляду різних варіантів і коли участь громадськості може бути найефективнішою.

Судом встановлено, що на виконання норм Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядку №555 Оноківська сільськоа рада при проведенні процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості щодо генерального плану с. Оріховиця розмістила оголошення у газеті Афіша Закарпаття №45 від 24 листопада 2017 року оголошення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті генерального плану с. Оріховиця, при цьому зміст вказаного оголошення не відповідав вимогам передбаченим пунктом 5 Порядку №555, зокрема, у оголошенні не вказані основні техніко-економічні показники, графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації, не вказано інформацію про строки ознайомлення з проектом містобудівної документації, про посадову особу органу місцевого самоврядування, відповідальну за організацію розгляду пропозицій, про строк завершення розгляду пропозицій.

Крім того суд звертає увагу, що Законом України Про стратегічну екологічну оцінку та Законом України Про регулювання містобудівної діяльності зобов`язує орган місцевого самоврядування всі проекти рішень, рішення та матеріали генерального плану у встановлені законом строки оприлюднювати на своєму офіційному вебсайті, а не в друкованих засобах масової інформації, які як видно є не обов`язковим засобом оприлюднення в даному випадку.

Відповідно до пункту 4 Порядку №555, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад оприлюднюють у двотижневий строк прийняті органами місцевого самоврядування рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що відповідач реальних заходів по оприлюдненню розроблених проектів генерального та детального планів с. Оріховиця (крім оголошень у пресі про початок громадського обговорення проекту генерального та детального планів) не здійснював та не надав доказів того, що здійснювалось розміщення матеріалів (планшетів, макетів) генерального, детального плану с. Оріховиця та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, що поширюються на відповідній території, а також докази розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті селищної ради.

Що ж стосується роздруківки із сайту Оноківської об`єднаної територіальної громади з інформацію про опублікування на сайті детального плану території с. Оріховиця в т.ч зазначені урочища, то вказана роздруківка не доводить дотримання процедури громадського обговорення, оскільки відповідний детальний план був опублікований на сайті лише 07 квітня 2020 року, тобто через рік після затвердження детального плану.

Враховуючи вищевказане відповідач під час підготовки та проведення громадських слухань (процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості) як щодо детального плану так і щодо генерального плану с. Оріховиця, здійснюючи дії щодо організаційно-технічного забезпечення проведення громадських слухань, не забезпечив доступного розповсюдження важливої інформації щодо розробки відповідної містобудівної документації.

Внаслідок такої бездіяльності зацікавлені особи, в т.ч. позивач, були позбавлені можливості завчасно підготувати та подати свої пропозиції щодо розробки генерального і детального плану с. Оріховиця.

Відсутність відповідної інформації, призвела до суттєвого обмеження доступу громадськості до участі у прийнятті рішень з питань містобудівної діяльності.

Так, при прийнятті рішення Оноківська сільська рада №599 Про затвердження генерального плану с. Оріховиця та рішення №1050 Про затвердження детального плану території с. Оріховиця процедура громадських слухань, процедура розгляду та врахування пропозицій громадськості не була дотримана, що в свою чергу є прямим порушенням законів України та відповідно підставою для визнання відповідних рішень протиправними.

Частиною 1 статті 58 Кодексу України про надра передбачено, що проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об`єктів без попереднього геологічного вивчення ділянок надр, що підлягають забудові - забороняється.

Відповідно до частини 2 статті 58 Кодексу України про надра, забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов`язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються у виняткових випадках лише за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці. При цьому повинні здійснюватися заходи, які забезпечать можливість видобування з надр корисних копати.

Відповідно до пункту 10.3. ДБН 360-92 Планування і забудова міських і сільських поселень (чинного на момент прийняття оскаржуваного рішення), не допускаються проектування і будівництво поселень, промислових та інших народногосподарських об`єктів на площах залягання корисних копалин (крім загальнопоширених) до погодження з органами державного гірничого нагляду, а на площах залягання загальнопоширених корисних копалин - до погодження з обласною Радою народних депутатів. При цьому необхідно керуватися Земельним кодексом України та чинними нормативами.

Відповідно до пункту І Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого Постановою КМУ від 17.01.1995р. №33 (далі - Постанова від 17.01.1995 №33), це Положення встановлює єдиний порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення і є обов`язковим для всіх підприємств. установ, організацій та громадян, які здійснюють проектування і будівництво населених пунктів, промислових комплексів та інших об`єктів на території України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Як було обґрунтовано вище, детальний план може лише уточнювати положення генерального плану, але не змінює його.

Частиною 9 статті 17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п`ять років. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту.

Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

Обставиною, яку не заперечують сторони є те, що на детальному плані (затвердженому рішенням №1050) на відміну від генерального плану (затвердженого рішенням №599) вказано, що кар`єр гірських порід є недіючим, вилучено вибухонебезпечну зону навколо кар`єру, вилучено санітарно-захисну зону кар`єру тощо.

З наданих відповідачем документів слід зробити висновок, що рішень про внесення змін до генерального плану не існує (відповідних рішень суду не надано не було).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень.

Статтею 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 1 статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першою статті 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон 280/97-ВР), сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону 280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин (пункт 34).

Частинами першою та другою статті 59 Закону 280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 10 статті 59 Закону 280/97-ВР, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акту чи окремих його положень.

Отже, рішення органів місцевого самоврядування, прийняті з перевищення їх повноважень або порушенням встановленої процедури, визнаються незаконними (протиправними) в судовому порядку.

Щодо твердження відповідача, що у провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала справа №807/599/18 за позовом Приватного акціонерного товариства АНДЕЗИТ до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про визнання недійсним рішення від 22 грудня 2017 року №599 Про затвердження генерального плану с. Оріховиця Ужгородського району Закарпатської області частково суміщений з детальним планом , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В той же час, відповідач не наводить жодних обставин, які були встановлені в межах справи №807/599/18, і водночас входить до предмету доказування по даній справі та не визначає, які із встановлених судом обставин можуть бути преюдиційними для даної справи

Крім того, позивач не враховує, що необхідно відрізняти преюдиційні (встановлені судом) обставини і правову оцінку, надана судом певному факту при розгляді іншої справи.

Відповідно до частини 7 статті 78 КАС України, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язково для суду.

Аналогічна позиції викладена у постанові Верховний Суду від 23 березня 2021 року по справі № 826/2187/17.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 справа №917/1345/17 сформовано правовий висновок, про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненні іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №809/551/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 73 КАС України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

А відповідно стаття 76 КАС України вказує, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи зазначені вище встановлені обставини та матеріали справи, норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимог слід задовольнити та визнати протиправним рішення Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду апеляційної інстанції, а мотивація наведена у апеляційній скарзі, не дає адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції, яким ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року у справі № 260/583/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 14.12.2021