Постанова

від 14.12.2021 по справі 300/2625/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2625/19 пров. № А/857/19705/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,

з участю секретаря судового засідання - Мельничук Б.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2021р. про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської обл. про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання публічної інформації, спонукання до вчинення певних дій (суддя суду І інстанції: Гундяк В.Д., час та місце ухвалення судового рішення: 23.09.2021р., м.Івано-Франківськ; дата складання повного тексту судового рішення: 23.09.2021р.),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2021р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в справі за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської обл. про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання публічної інформації, спонукання до вчинення певних дій, відмовлено (а.с.156-158).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач ОСОБА_1 , який в апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до невірного вирішення заяви в порядку ст.383 КАС України (а.с.166-173).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що суд прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Зокрема, відповідач Долинська міська рада, знаючи про наявність судового рішення, свідомо не виконувала його і не надавала позивачу публічну інформацію.

У матеріалах справи є наявні докази про те, що виконавчий лист суду від 08.12.2020р. та ухвала суду від 12.04.2021р. про заміну сторони у виконавчому листі № 300/2625/19 від 08.12.2020р. на теперішній час є невиконаними, що є об`єктивною обставиною для можливості встановлення судового контролю.

При вирішенні заяви позивача судом не враховані особливості та призначення інституту судового контролю, вироблені судовою практикою принципи його застосування.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 30.12.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської обл. про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання до вчинення дій (а.с.4-12).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020р. у справі № 300/2625/19 заявлений позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської обл. щодо ненадання публічної інформації на запит № 3 від 18.11.2019р.; зобов`язано Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської обл. безкоштовно надати ОСОБА_1 інформацію у межах, що не перевищує 10 сторінок, з розрахунком вартості фактичних витрат на копіювання та друк документів згідно запиту на публічну інформацію № 3 від 18.11.2019р.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.33-40).

Згідно постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2020р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020р. у справі № 300/2626/19 в частині розподілу судових витрат скасовано та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської обл. в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.; в решті рішення суду залишено без змін; вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із поданням апеляційної скарги (а.с.82-86).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021р. замінено боржника - Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської обл. на її правонаступника - Долинську міську раду Івано-Франківської обл. у виконавчому листі № 300/2625/19, виданому Івано-Франківським окружним адміністративним судом 08.12.2020р. (а.с.124-125).

04.08.2021р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку ст.382 КАС України, відповідно до якої просив суд зобов`язати голову Долинської міської ради Івано-Франківської обл. надати звіт про виконання судових рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду в справі № 300/2625/19.

Крім цього, позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) щодо виконання виконавчого листа № 300/2625/19 від 08.12.2020р. та ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021р. у справі № 300/2625/19; зобов`язати Відділ примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) виконати ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021р. у справі № 300/2625/19 (а.с.149-150).

Відмовляючи у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, суд першої інстанції виходив з того, що частиною 1 ст.382 КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

У розглядуваному випадку підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Долинської міської ради Івано-Франківської обл. подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, примусове виконання зазначеного судового рішення здійснюється виконавчою службою відповідно до Закону України Про виконавче провадження .

Одночасно, статтею 287 КАС України встановлений порядок провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Таким чином, наведене виключає можливість розгляду даної заяви в порядку ст.382 КАС України щодо визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) щодо виконання виконавчого листа № 300/2625/19 від 08.12.2020р. та ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2021р. у справі № 300/2625/19.

Вирішення судом інших питань, зазначених в заяві, можливе виключно за позовною заявою, поданою згідно вимог КАС України.

Між тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з наступних підстав.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).

Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Частиною 1 та 2 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Приписами ч.4 ст.383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Частиною 6 ст.383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Отже, під час розгляду справи, поданої згідно ст.382 КАС України, суд має переконатися щодо належного виконання рішення суду, а при відсутності такого - встановити причини його невиконання.

В свою чергу, при розгляді заяв в порядку ст.383 КАС України суд повинен з`ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов`язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору.

Разом з тим, таких вимог судом першої інстанції не дотримано, що слідує з наступного.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.02.2020р. у справі № 300/2625/19 визнано протиправною бездіяльність Оболонської сільської ради Долинського району Івано-Франківської обл. щодо ненадання публічної інформації на запит № 3 від 18.11.2019р.; зобов`язано Оболонську сільську раду Долинського району Івано-Франківської обл. безкоштовно надати ОСОБА_1 інформацію у межах, що не перевищує 10 сторінок, з розрахунком вартості фактичних витрат на копіювання та друк документів згідно запиту на публічну інформацію № 3 від 18.11.2019р.

Вказане рішення перебувало на виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

Згідно постанови державного виконавця від 03.11.2021р. виконавче провадження ВП № 66271683 з примусового виконання виконавчого листа № 300/2625/19 від 08.12.2020р. закінчено на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження , а виконавчий лист повернуто до суду першої інстанції (а.с.160-165).

Отже, на час розгляду заяви позивача вказане судове рішення є невиконаним, незважаючи вжиті державним виконавцем примусові заходи для його виконання.

Також під час розгляду заяви ОСОБА_1 судом не було достовірно встановлено дійсні причини невиконання судового рішення, за яким боржник повинен особисто вчинити певні дії щодо надання публічної інформації.

Стосовно правильної оцінки поданої ОСОБА_1 заяви про встановлення судового контролю колегія суддів виходить з того, що її зміст стосується одночасно норм ст.ст.382 і 383 КАС України.

Зокрема, в порядку ст.382 КАС України позивач просить зобов`язати голову Долинської міської ради Івано-Франківської обл. надати звіт про виконання судових рішень Івано-Франківського окружного адміністративного суду в справі № 300/2625/19.

Відмовляючи в цій частині заяви, суд першої інстанції висновувався тим, що встановлення судового контролю є правом суду, а також виконання судового рішення проводиться органом державної виконавчої служби.

Разом з тим, передбачена можливість (право) суду встановити судовий контроль шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення спрямована на забезпечення єдиної мети - забезпечення належного виконання судового рішення.

Отже, застосування такого права суду має відповідати меті цього правового інституту.

Разом з тим, обмежившись констатацією такого права, суд першої інстанції не навів вагомих причин, з урахування конкретних обставин справи, які б не дозволяли йому встановити судовий контроль для забезпечення виконання рішення суду.

Положеннями КАС України дійсно встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення.

При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб`єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.

Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об`єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника).

Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Разом з тим, суд першої інстанції не з`ясував того, чи дійсно загальний порядок виконання судового рішення дав очікуваний позитивний результат. Адже, лише за таких умов не виникає об`єктивна необхідність застосування процесуального інституту судового контролю за виконанням судового рішення.

В частині вимог ОСОБА_1 , які стосуються приписів ст.383 КАС України, суд першої інстанції вірно наголосив на тому, що заявник фактично не погоджується із діями органу державної виконавчої служби, які повинні оскаржуватися в порядку ст.287 КАС України.

Таким чином, наведена вимога фактично стосується виниклого між позивачем та органом державної виконавчої служби нового спору, який пов`язаний з діями та рішеннями останнього.

Отже, в цій частині подана ОСОБА_1 заява за своїм змістом не відповідає вимогам, які передбачені законом для заяв у порядку ст.383 КАС України.

Водночас, наслідки невідповідності заяви вимогам ст.383 КАС України передбачені ч.5 ст.383 КАС України, зокрема, така заява повертається заявнику.

Отже, вирішивши у такий спосіб заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції не забезпечив належного судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до ст.382 КАС України, а також не застосував передбачених процесуальним законом наслідків невідповідності частини вимог заявника приписам ст.383 КАС України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ висловив у рішеннях по справах Юрій Миколайович Іванов проти України , заява № 40450/04; Горнсбі проти Греці (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (рішення від 20.07.2004р. у справі Шмалько проти України ).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа Бурмич та інші проти України , заява № 46852/13).

Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов`язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним.

Статтею 320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, серед яких визначено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (п.4 ч.1).

Разом з тим, чинним процесуальним законом не передбачено можливості скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та повернення її заявнику та/або залишення такої заяви без руху для усунення її недоліків.

Аналіз терміну провадження у контексті адміністративного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду (справа), так й комплекс певних процесуальних дій у їх системі.

При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як судочинство та судовий процес , які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов`язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя (судочинство) та судовий розгляд (судовий процес).

Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.

Розгляд заяв в порядку ст.382 КАС України має наслідком виконання або невиконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін провадження у справі .

За наслідками розгляду таких заяв суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або невиконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому.

Таким чином, системний аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що апеляційний суд має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, прийнятої в порядку ст.382 КАС України, та направлення справи на продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки спірна ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі.

В порядку ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат є відсутніми.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви в порядку ст.383 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2021р. про відмову в задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 300/2625/19 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складання повного тексту судового рішення: 15.12.2021р.