Ухвала

від 09.12.2021 по справі 757/52486/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 09 грудня 2021 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року,

за участі:

представника власника ОСОБА_6

майна

власника майна ОСОБА_5

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 накладено арешт на вилучені готівкові кошти, що були вилучені під проведення обшуку житлового приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , а саме готівкові кошти:

- 10 780 (десять тисяч сімсот вісімдесят) доларів США;

- 1300 (одна тисяча триста) російських рублів;

- 1 207 850 (один мільйон двісті сім тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 , - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року, скасувати її, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що 07 жовтня 2021 року слідчим суддею клопотання прокурора розглянуто без виклику власника майна або його представника, про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо 22 листопада 2021 року після ознайомлення із матеріалами справи, апеляційну скаргу подано 25 листопада 2021 року.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам норм ст. 370 КПК України, є незаконною, необгрунтованною та невмотивованою.

Апелянт зазначає, що прокурором не доведено наявність підстав для арешту майна, окрім того постанова про визнання речового доказу постановлена всупереч вимогам ч.5 ст. 110 КПК України та є передчасною, оскільки не містить мотивів її прийняття та не містить інформацію про те, яке саме значення для кримінального провадження мають вилучені грошові кошти.

Зазначає, що у період з 2018-2021 роки ОСОБА_5 отримала законний дохід у вигляді заробітної плати та дивідендів, з яких повністю сплачено всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, під час проведення обшуку ОСОБА_5 , надано слідчому відповідні пояснення.

На думку апелянта, клопотання про арешт майна подано у не передбачений КПК України строк, оскільки грошові кошти вилучено 17 вересня 2021 року, а клопотання подано до суду лише 29 вересня 2021 року.

Окрім того, слідчим суддею порушено строк розгляду такого клопотання, оскільки клопотання прокурора розглянуто, через 8 днів після його надходження та за відсутності власника майна без належного її повідомлення про час та дату судового засідання.

09 грудня 2021 року в судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна та його представника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Оскільки, 07 жовтня 2021року слідчим суддею розглянуто клопотання прокурора без виклику власника майна, про наявність оскаржуваної ухвали стало відомо 22 листопада 2021 року під час ознайомлення з матеріалами справи, апеляційну скаргу подано 25 листопада 2021 року, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягаєпоновленню.

Як убачається з матеріалів судового провадження, СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 20 травня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 32021100000000263, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

В ході досудового розслідування та в ході відпрацюванні суб`єктів господарювання, проведений аналіз АІС «Податковий блок, Розшифровка податкових зобов`язань в розрізі контрагентів» встановлено, що до складу транзитно-конвертаційної групи входить ряд суб`єктів підприємницької діяльності в тому числі ТОВ «НМТ Групп», директором якого є ОСОБА_5 .

Крім того встановлено, що згідно зареєстрованих податкових накладних, загальний обсяг проконвертованих грошових коштів протягом 2018-2021 років із використанням реквізитів «транзитно-конвертаційних підприємств» склав близько 3 млрд. грн., таким чином зазначені противоправні дії надали можливість незаконно сформувати ПДВ підприємствам реального сектору економіки в розмірі більш ніж 600 млн. грн., тобто можливо зробити висновок, що державі нанесено збитків у вигляді несплати податків на загальну суму понад 600 млн. грн.

Постановою старшого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 від 17 вересня 2021 року грошові кошти, які вилучені під час обшуку 17.09.2021 де фактично проживає ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 32021100000000263.

29 вересня 2021 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_7 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на готівкові кошти, що були вилучені під проведення обшуку житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , а саме готівкові кошти:10 780 (десять тисяч сімсот вісімдесят) доларів США;1300 (одна тисяча триста) російських рублів;1 207 850 (один мільйон двісті сім тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року клопотання прокурора задоволено.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 32021100000000263 про накладення арешту на готівкові кошти, що вилучені під час проведення обшуку житлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де фактично проживає ОСОБА_5 , слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою забезпечення кримінального провадження та збереження грошових коштів, які відповідають ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні майна.

Вказане майно у даному кримінальному провадженні постановою старшого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_8 від 17 вересня 2021 року визнано речовим доказом (а.с. 89-93), відтак є предметом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права ОСОБА_5 з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Тому, посилання автора апеляційної скаргина те, що слідчим суддею безпідставнонакладено арешт на вказане майно, не приймаються до уваги, оскільки арешт на майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведені обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 навіть з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити представнику ОСОБА_5 , - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний № 757/52486/21-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_9

Справа № 11сс/824/7046/2021 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК