Рішення

від 16.12.2021 по справі 910/15182/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2021Справа № 910/15182/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Адвокатського об`єднання "Інпраксі"

до Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм"

про стягнення 338 749,44 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Адвокатське об`єднання "Інпраксі" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" (далі - відповідач) про стягнення 338 749,44 грн., з яких: 285 000,00 грн. - основний борг, 18 897,13 грн. - 3 % річних, 34 852,31 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за укладеним між сторонами 09.01.2019 року договором про надання правничої (правової) допомоги, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування компенсаційних виплат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року відкрито провадження у справі № 910/15182/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 21.09.2021 року про відкриття провадження у справі № 910/15182/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02160, місто Київ, вулиця Туманяна, будинок 15, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105478491774, відповідно до якого відповідач ухвалу суду отримав 11.10.2021 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2019 року між Адвокатським об`єднанням "Інпраксі" (далі - Адвокатське об`єднання) та Державним підприємством "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" (далі - Підприємство) було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги (далі - Договір), за умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов`язання надати Підприємству правову (правничу) допомогу, юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Означений Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

У пункті 1.3 Договору сторони закріпили перелік юридичних послуг: представляти інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах, органах державної виконавчої служби, правоохоронних органах, всіх інших державних органах, а також підприємствах, установах та організаціях незалежно від їх форм власності та галузевої належності з усіх питань, що стосуються реалізації прав клієнта у відповідності до чинного законодавства України.

За умовами пункту 1.4 Договору оплата наданих виконавцем послуг за Договором здійснюється замовником на підставі виставлених рахунків, які є невід`ємною частиною Договору. Рахунок має бути сплачено протягом 3 (трьох) робочих днів з дня його виставлення. Банківські витрати, пов`язані з грошовим переказом, несе замовник.

Додатково до суми оплати за послуги замовник зобов`язується відшкодувати усі фактичні витрати, що здійснюються виконавцем у зв`язку із наданням послуг, у тому числі витрати на телефонний зв`язок, транспорт, відрядження, нотаріальні послуги, послуги перекладача, копіювання документів, поштові та інші необхідні витрати, які зазначатимуться у рахунках виконавця окремим рядком (пункт 1.6 Договору).

Відповідно до пункту 1.7 означеного правочину приймання-передача наданих послуг згідно з Договором здійснюється сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктами 1.8, 1.9 Договору виконавець зобов`язаний скласти і направити замовникові акт приймання-передачі наданих послуг у 2 (двох) екземплярах упродовж 1 (одного) робочого дня з дати завершення надання послуг. Завершенням надання послуг є їх фактичне надання за Договором (виконання усіх завдань, доручень замовника; вчинення усіх необхідних дій тощо). Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі наданих послуг зобов`язаний підписати його і направити виконавцю підписаний ним примірник акта приймання-передачі наданих послуг або надати вмотивовану відмову від прийняття наданих послуг.

Цей Договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2020 року (пункт 1.13 вказаної угоди).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач протягом січня-жовтня 2019 року надав відповідачу передбачені цією угодою послуги на загальну суму 416 600,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками наведених суб`єктів господарювання актами приймання-передачі наданих послуг від 17.01.2019 року № 1 на суму 11 600,00 грн., від 18.01.2019 року № 2 на суму 30 000,00 грн., від 19.01.2019 року № 3 на суму 5 000,00 грн., від 25.01.2019 року № 4 на суму 10 000,00 грн., від 07.02.2019 року № 5 на суму 25 000,00 грн., від 22.02.2019 року № 6 на суму 30 000,00 грн., від 14.03.2019 року № 7 на суму 20 000,00 грн., від 27.03.2019 року № 8 на суму 10 000,00 грн., від 02.04.2019 року № 9 на суму 20 000,00 грн., від 05.04.2019 року № 10 на суму 10 000,00 грн., від 11.04.2019 року № 11 на суму 20 000,00 грн., від 16.04.2019 року № 12 на суму 20 000,00 грн., від 19.04.2019 року № 13 на суму 20 000,00 грн., від 05.06.2019 року № 14 на суму 30 000,00 грн., від 20.06.2019 року № 15 на суму 10 000,00 грн., від 21.06.2019 року № 16 на суму 20 000,00 грн., від 26.06.2019 року № 17 на суму 10 000,00 грн., від 18.07.2019 року № 18 на суму 40 000,00 грн., від 02.08.2019 року № 19 на суму 10 000,00 грн., від 01.10.2019 року № 20 на суму 25 000,00 грн. та від 31.10.2019 року № 21 на суму 40 000,00 грн.

У пункті 3 усіх вищезазначених підписаних сторонами актів вказано, що замовник прийняв відповідні послуги, надані виконавцем, і не має до нього жодних претензій щодо обсягу та якості наданих послуг.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи наявні копії виставлених позивачем Підприємству рахунків-фактур від 14.01.2019 року № 1 на суму 11 600,00 грн., від 17.01.2019 року № 2 на суму 30 000,00 грн., від 18.01.2019 року № 3 на суму 5 000,00 грн., від 24.01.2019 року № 4 на суму 10 000,00 грн., від 06.02.2019 року № 5 на суму 25 000,00 грн., від 21.02.2019 року № 6 на суму 30 000,00 грн., від 13.03.2019 року № 7 на суму 20 000,00 грн., від 22.03.2019 року № 8 на суму 10 000,00 грн., від 25.03.2019 року № 9 на суму 20 000,00 грн., від 03.04.2019 року № 10 на суму 10 000,00 грн., від 10.04.2019 року № 11 на суму 20 000,00 грн., від 12.04.2019 року № 12 на суму 20 000,00 грн., від 15.04.2019 року № 13 на суму 20 000,00 грн., від 04.06.2019 року № 14 на суму 30 000,00 грн., від 19.06.2019 року № 15 на суму 10 000,00 грн., від 20.06.2019 року № 16 на суму 20 000,00 грн., від 25.06.2019 року № 17 на суму 10 000,00 грн., від 17.07.2019 року № 18 на суму 40 000,00 грн., від 01.08.2019 року № 19 на суму 10 000,00 грн., від 30.09.2019 року № 20 на суму 25 000,00 грн. та від 30.10.2019 року № 21 на суму 40 000,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань з надання передбачених Договором послуг свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення виконавцем своїх зобов`язань за цією угодою.

Проте з матеріалів вбачається, що відповідач вартість зазначених у вищенаведених актах приймання-передачі та рахунках Адвокатського об`єднання послуг оплатив не у повному обсязі, перерахувавши позивачу лише 131 600,00 грн. та заборгувавши таким чином останньому 285 000,00 грн.

У зв`язку з наведеними обставинами, Адвокатське об`єднання звернулося до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг; крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права.

Відповідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (частина 1 статті 902 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором

Частиною 1 статті 906 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що сума боргу відповідача за Договором, яка складає 285 000,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, а також зазначена у підписаному між сторонами акті звірки взаєморозрахунків від 30.09.2020 року за цим правочином, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення спірної заборгованості перед Адвокатським об`єднанням, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Підприємства в частині стягнення з останнього вищенаведеної суми боргу. Отже, позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.

Крім того, у пред`явленому позові Адвокатське об`єднання просило суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 18 897,13 грн., нарахованих у період з 28.03.2019 року по 14.09.2021 року на суму основного боргу в розмірі 285 000,00 грн., а також 34 852,31 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму основного боргу протягом квітня 2019 року - серпня 2021 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень нормативних законодавчих приписів, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень норми статті 625 Цивільного кодексу України позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річні, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок вищенаведених компенсаційних виплат, суд вважає його таким, що відповідає положенням чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги Адвокатського об`єднання про стягнення з Підприємства 3 % річних у розмірі 18 897,13 грн. та інфляційних втрат в сумі 34 852,31 грн. також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості, а також нарахованих сум компенсаційних виплат.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Адвокатського об`єднання "Інпраксі" до Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" про стягнення 338 749,44 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм" (02160, місто Київ, вулиця Туманяна, будинок 15; код ЄДРПОУ 02841347) на користь Адвокатського об`єднання "Інпраксі" (01030, місто Київ, вулиця Володимирська, літера "Г", будинок 54, корпус 3; код ЄДРПОУ 42485424) 285 000 (двісті вісімдесят п`ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 18 897 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн. 13 коп. 3 % річних, 34 852 (тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 31 коп. інфляційних втрат, а також 5 081 (п`ять тисяч вісімдесят одну) грн. 24 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.12.2021 року.

Суддя В.С. Ломака