Рішення

від 09.12.2021 по справі 917/958/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2021 Справа № 917/958/21

Суддя Мацко О.С., розглянувши матеріали справи № 917/958/21

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод , 39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, 139,

до Комунального підприємства Теплоенерго Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Софіївська, 68,

про стягнення 295 739,65 грн.

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники:

від позивача: Ясько Є.В.

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.06.2021 р. прийнято до розгляду позовну заяву Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод до Комунального підприємства Теплоенерго Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення 295 739,65 грн. збитків у порядку регресу, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою призначено підготовче засідання у справі на 13.07.2021 р. на 9:00. У зв`язку з перебуванням судді Мацко О.С. у відпустці засідання суду в цей день не відбулося, ухвалою від 19.08.2021р. призначено на 07.09.2021р., після чого продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 28.09.21р.

14.07.2021р. від відповідача надійшов відзив на позов, 26.07.2021р. - відповідь на відзив від позивача.

У судові засідання 07.09.2021р. та 28.09.21р. відповідач явку представника не

забезпечив, жодних клопотань не надав. Ухвалою від 28.09.2021р. поновлено строк на подання доказів за клопотанням позивача, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до озгляду по суті на 26.10.2021р. У зв"язку з перебуванням судді на лікарняному, розгляд справи не відбувся та ухвалою від 04.11.21р. призначено на 23.11.2021р. У засіданні 23.11.21р. оголошено перерву до 09.12.2021р., про що відповідач (представник якого не був присутній у засіданні) повідомлений ухвалою суду, докази отримання якої відповідачем містяться у матеріалах справи.

У судове засідання 09.12.2021р. відповідач явку не забезпечив, причин неявки не повдіомив, клопотань не заявляв. Позивач на задоволенні позову наполягає, повідомляє суд, що Східним апеляційним господарським судом уже переглянуто в апеляційному порядку кілька справ у подібних правовідносинах між сторонами та підтримано позицію позивача.

Суд при розгляді справи по суті дослідив усі письмові докази, наявні у матеріалах справи, та встановив наступне:

31.07.2013 між Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - Продавець) та Комунальним підприємством "Теплоенерго" (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 4313/082023/с (далі - Договір) за умовами п.1.1. якого Продавець зобов`язувався передавати теплову енергію в гарячій воді, а Покупець - приймати її та оплачувати вартість одержаної теплової енергії.

В подальшому, сторони уклали додаткову угоду від 29.09.2017 №13 до Договору (а.с.91), якою пункт 8.4 статті 8 договору викладено в наступній редакції: "У випадку понесення продавцем витрат, а саме притягнення продавця до відповідальності за невиконання або неналежне виконання фінансових зобов`язань за договорами:

-постачання природного газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації її Покупцю;

-розподілу природного газу (оператором ГРМ), об`єму газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації Покупцю;

-транспортування природного газу магістральними трубопроводами (оператором ГТС), об`єму газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації її покупцю;

у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасні розрахунки (оплати), платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані продавцю та сплачені ним на користь відповідних постачальників послуг, підлягають відшкодуванню покупцем на письмову вимогу продавця".

Крім того, між Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було укладено договір на постачання природного газу від 24 жовтня 2017 року №4317/084033/з/1718-БО-24, за яким позивач (споживач) зобов"язався отримати та оплатити природний газ у 2017/2018 роках виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (а.с.216-225).

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" є теплогенеруючою організацією та використовувало природний газ, отриманий від Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , виключно для виробництва теплової енергії в гарячій воді, яка передавалась в подальшому Відповідачу згідно умов вищевказаного договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 31.07.2013р. № 4313/082023/с.

Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" вказує, що внаслідок неналежного виконання Комунальним підприємством "Теплоенерго" своїх зобов`язань по оплаті теплової енергії, позивач не мав можливості своєчасно здійснювати оплати АТ «НАК «Нафтогаз України» за отриманий природний газ.

У зв`язку із неналежним виконанням Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" своїх зобов`язань щодо оплати вартості отриманого газу, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Полтавської області з відповідною позовною заявою, яка була задоволена (частково) та рішенням у справі №917/1435/19 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" 49 937,72 грн. пені, 70 497,08 грн. річних, 167 982,33 грн. інфляційних, 7322,52 грн. витрат по сплаті судового збору. Рішення набрало законної сили, на його виконання позивачем було сплачено Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 295 739,65 грн. на підставі платіжного доручення № 43/40060 від 25 березня 2020 року (а.с.149).

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернулось до Комунального підприємства "Теплоенерго" із претензією, в якій позивач із посиланням на п.8.4. Договору (в ред.додаткової угоди №13) просив відповідача перерахувати 295 739,65 грн. збитків, які були понесені позивачем у вигляді додаткових витрат внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань по оплаті отриманої теплової енергії (копія претензії з доказами направлення і отримання відповідачем - а.с.129-143).

Вказана сума відповідачем виплачена не була, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Суд при розгляді даної справи виходить з нступного:

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські та адміністративно-господарські санкції.

Пунктом 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 224 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 623 Цивільного кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з частиною другою статті 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

При цьому, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Крюківський вагонобудівний завод» обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням Комунальним підприємством «Теплоенерго» своїх зобов`язань по оплаті поставленої теплової енергії в гарячій воді за договором від 31.07.2013 №4313/082023/с, що призвело до понесення збитків у вигляді додаткових витрат (штрафних санкцій та судового збору) на загальну суму 295 739,65 грн., сплачених Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" згідно рішення Господарського суду Полтавської області від 17.12.2019р. у справі № 917/1435/19.

Як зазначалось вище, між сторонами по справі було укладено додаткову угоду №13 від 29.09.2017 до Договору, якою пункт 8.4 статті 8 Договору викладено у наступній редакції: «У випадку понесення продавцем витрат, а саме притягнення продавця до відповідальності за невиконання або неналежне виконання фінансових зобов`язань за договорами: постачання природного газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації її покупцю; розподілу природного газу (оператором ГРМ), об`єму газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації покупцю; транспортування природного газу магістральними трубопроводами (оператором ГТС), об`єму газу, який використовує продавець для виробництва теплової енергії для реалізації її покупцю; у вигляді сплати неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасні розрахунки (оплати), платежі відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані продавцю та сплачені ним на користь відповідних постачальників послуг, підлягають відшкодуванню покупцем на письмову вимогу продавця» .

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 ЦК України. Разом з тим за частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.

У постанові від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що приписи частин другої та третьої статті 6 та статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.

Враховуючи, що положення додаткової угоди №13 від 29.09.2017 до Договору погоджені сторонами, останніми дотримано принцип свободи договору, як одного з основоположних у цивільному законодавстві, у зв`язку із чим положення такої додаткової угоди є обов`язковими до виконання сторонами.

При цьому суд звертає увагу на те, що додаткова угода від 29.09.2017 року № 13, що є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 31.07.2013 року №4313/082023/с, підписана та скріплена печатками обох сторін (а.с.91-92).

Досліджуючи питання наявності всіх складових елементів господарського правопорушення, колегія суддів зазначає, що розмір збитків доведений рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/2135/19, протиправна поведінка та вина підтверджується неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу теплової енергії у гарячій воді від 31.07.2013 № 4313/082023/с, що підтверджується наявними у справі доказами (акти звірки розрахунків між сторонами по договору, довідки про стан взаєморозрахунків, графіки погашення боргу за діючим договором, судове рішення у справі №917/313/18, яке набрало законної сили).

В свою чергу, наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками полягає в тому, що несвоєчасна оплата відповідачем вартості поставленої теплової енергії за договором від 31.07.2013 №4313/082023/с призвела до виникнення у Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" заборгованості за спожитий природний газ за договором, укладеним із АТ «НАК «Нафтогаз України» , що призвело до нарахування останнім пені, 3% річних та інфляційних втрат, які в подальшому були стягнуті вищевказаним рішенням Господарського суду Полтавської області.

Приймаючи до уваги умови п.8.4. Договору, наявність всіх елементів господарського правопорушення із якими діюче законодавство пов`язує відшкодування збитків, суд погоджується з позивачем, що з Комунального підприємства «Теплоенерго» підлягають стягненню на користь Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» заявлені збитки.

Доводи відповідача стосовно того, що має місце подвійне притягнення його до відповідальності (оскільки рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.07.2018р. у справі №917/313/18 за порушення умов договору від 31.07.2013р. з нього було стягнуто на користь позивача пеню, річні та інфляційні), суд відхиляє, оскільки

заявлені до стягнення в межах даної справи збитки мають іншу правову природу, ніж кошти, стягнуті згідно вищевказаного рішення у справі №917/313/18.

Саме по собі посилання у відзиві на позов на приписи ст.616 ЦК України не зобов"язує суд зменшувати розмір завданих збитків; крім того, зазначена правова норма регламентує зменшення розміру збитків, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення, що не доведено відповідачем. Той факт, що відповідач не був залучений судом до участі у справі №917/1435/19, не звільняє його від обов"язку по відшкодуванню завданих збитків. Інші доводи, викладені у відзиві на позов, також не є підставою для відмови у задоволенні позову та спростовуються позивачем у відповіді на відзив.

Відповідно до загальних принципів господарського судочинства, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст.13 ГПК України).

Відповідно до ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до стандарту доказування вірогідності доказів , наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. З урахуванням викладеного, дослідивши наявні у справі докази як окремо, так і у сукупності, оцінивши їх вірогідність і взаємний зв"язок, суд дійшов до висновку по задоволення позовних вимог. Судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються йому за рахунок відповідача з урахуванням приписів ст.129 ГПК України.

Керуючсь ст.ст. 129, 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства Теплоенерго Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області ( 39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Софіївська, 68, код ЄДРПОУ 31700972) на користь Публічного акціонерного товариства Крюківський вагонобудівний завод ( 39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І. Приходька, 139, код ЄДРПОУ 05763814) 295 739,65 грн. збитків, 4436,09 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 16.12.21р.

Суддя О.С.Мацко