Рішення
від 09.12.2021 по справі 922/3742/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Господарський суд Харківської області 09 грудня 2021 року м. Харків справа № 922/3742/21 склад суду:суддя Бринцев О.В. секретар судового засідання:Гула Д.В. позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ МОНТАЖ" вимоги позивача:стягнення 2.647.587,48 грн представник позивача:Хан А.О. представник відповідача:не з`явився;

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Позивач (постачальник) просить стягнути з відповідача (покупця) заборгованість за договором поставки, а також пеню, відсотки річних, інфляційні збитки та товарний кредит.

1.2. Відповідач позовні вимоги визнає частково - в частині 1.262.353,44 грн - основного боргу, 99.916,10 грн - пені, 196.384,29 грн - 20% річних, 73.216,50 грн - інфляційних збитків. Проти стягнення товарного кредиту заперечує. Стверджує, що в договорі під виглядом товарного кредиту передбачено ще одну пеню за одне й те саме правопорушення, що неприпустимо. Також відповідач просить зменшити розмір заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних збитків.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. Між ТОВ "Паркінг+" (постачальник) та ТОВ "БК "Інвест Монтаж" (покупець) був укладений Договір поставки від 13.10.2020 №2020/П/144 (далі - Договір, т.I, а.с. 7-8). Відповідно до його предмету постачальник зобов`язується передавати у власність покупцеві асфальтобетонні суміші, бітумну емульсію, відходи фрезерування (код УКТ ЗЕД 27150000), пісок (код УЗТ ЗЕД 2505), відсів гранітний, щебінь (код УКТ ЗЕД 2517), бетон (код УКТ ЗЕД 3824), борт дорожній та тротуарний (поребрик) (код УКТ ЗЕД 6801), вироби з бетону (код УКТ ЗЕД 6810), а покупець зобов`язується оплачувати та приймати товар, відповідно до умов цього договору.

2.2. На виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1.262.353,44 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (т.I, а.с. 9-22).

2.3. 10.08.2021 позивач надіслав на адресу відповідача досудову вимогу від 10.08.2021 №333 (т.I, а.с. 23-26), в якій просив протягом 5 банківських днів з моменту отримання вказаної вимоги здійснити повний розрахунок за Договором у сумі 1.262.353,44 грн.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 1.262.353,44 грн, пені за несвоєчасно виконання обов`язку з розрахунку в розмірі 133.359,86 грн, річних процентів у розмірі 196.442,95 грн, інфляційних збитків у розмірі 73.216,50 грн, товарного кредиту в розмірі 982.214,73 грн.

3.2. Юридичними підставами позову є статті 173, 174 ГК України, статті 526, 530, 546, 552, 625 ЦК України.

3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо оплати вартості отриманого товару.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач позовні вимоги визначає частково - в частині 1.262.353,44 грн - основного боргу, 99.916,10 грн - пені, 196.384,29 грн - 20% річних, 73.216,50 грн - інфляційних збитків. Проти стягнення товарного кредиту заперечує. Стверджує, що в договорі під виглядом товарного кредиту передбачено ще одну пеню за одне й те саме правопорушення, що неприпустимо. Також відповідач просить зменшити розмір заявлених до стягнення пені, відсотків річних та інфляційних збитків.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.09.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/3742/21.

5.2. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

5.3. Ухвалою господарського суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 30.11.2021, було закрито підготовче провадження та призначено справу №922/3742/21 до судового розгляду по суті.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- Чи були порушені відповідачем обов`язки за Договором? Якщо так, то чи є це підставою для застосування способів захисту права обраних позивачем?

- Чи правильно виконані розрахунки пені, відсотків річних, інфляційних збитків та товарного кредиту?

- Чи є підстави для зменшення пені, відсотків річних та інфляційних втрат?

У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше та друге питання, а відповідач на третє.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ПОРУШЕННЯ ВІДПОВІДАЧЕМ УМОВ ДОГОВОРУ.

7.1. Позивач зазначає, що відповідачем були порушені умови Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару.

7.2. Суд погоджується з цими твердженнями позивача з огляду на наступне.

7.3. Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

7.4. У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

7.5. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

7.6. Як було зазначено вище, на виконання умов Договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1.262.353,44 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

7.7. Зазначена обставина відповідачем визнається, у зв`язку з чим не підлягає доведенню з огляду на приписи частини першої статті 75 ГПК України (обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом).

7.8. Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів сплати заборгованості за Договором не надав.

7.9. У зв`язку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 1.262.353,44 грн.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО СТЯГНЕННЯ ПЕНІ, ВІДСОТКІВ РІЧНИХ, ІНФЛЯЦІЙНИХ ЗБИТКІВ ТА ПРО ВІДМОВУ В СТЯГНЕННІ ТОВАРНОГО КРЕДИТУ.

8.1. Пеня за порушення строку виконання грошового зобов`язання встановлена пунктом 5.2. Договору. Згідно з ним, у разі порушення покупцем термінів виконання грошових зобов`язань, визначених цим договором, він сплачує постачальникові за кожен день не виконання зобов`язання пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла в період, за який сплачується пеня, за весь термін прострочення.

8.2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

8.3. Відповідно до абзацу 2 пункту 5.2. Договору в разі порушення покупцем термінів проведення розрахунків з постачальником більш ніж на п`ять робочих днів, покупець сплачує постачальнику 20% річних від простроченої суми.

8.4. Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача пені, 20% річних та інфляційних збитків.

8.5. Перевіркою наданих розрахунків пені та 20% річних (т.I, а.с. 5-6) судом встановлено, що позивачем допущені помилки під час їх нарахування.

8.6. Так, позивачем нарахована пеня в загальній сумі 133.359,86 грн за період з 06.12.2020 по 09.09.2021 на суму основного боргу 1.262.353,44 грн, що не відповідає положенням пункту 3.1. Договору (остаточний розрахунок за поставлену партію товару здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту фактичної поставки товару). Оскільки станом на 06.12.2021 не настав строк оплати за товар, поставлений на підставі накладних від 30.11.2020 та від 01.12.2020. Таким чином, вірним періодом нарахування пені є: з 06.12.2020 по 07.12.2020 на суму 974.059,32 грн; 08.12.2020 на суму 1.255.252,44 грн; з 09.12.2020 по 09.09.2021 на суму 1.262.353,44 грн.

8.7. Аналогічні помилки допущені позивачем у розрахунку 20% річних з 01.12.2020 по 10.09.2021 на суму основного боргу 1.262.353,44 грн. Враховуючи положення пункту 3.1. Договору, вірним періодом нарахування 20% річних є: з 01.12.2020 по 03.12.2020 на суму 880.159,80 грн; 04.12.2020 на суму 954.234,84 грн; з 05.12.2020 по 07.12.2020 на суму 974.059,32 грн; 08.12.2020 на суму 1.255.232,44 грн; з 09.12.2020 по 10.09.2021 на суму 1.262.353,44 грн.

8.8. З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п`ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.

8.9. Враховуючи вищенаведене, здійснивши перерахунок пені та 20% річних, суд зазначає, що їх арифметично вірний розмір становить 133.554,03 грн та 195.112,94 грн. При цьому, пеня підлягає стягненню в сумі, котра не виходить за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України), а саме 133.359,86 грн.

8.10. Заперечення відповідача про те, що відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, судом відхиляються. В пункті 5.2. Договору сторонами погоджений збільшений строк нарахування пені (більшим шести місяців), а саме: "за весь термін прострочення". Можливість збільшення цього строку передбачена частиною шостої статті 232 ГК України.

8.11. Розрахунок інфляційних збитків у сумі 73.216,50 грн здійснений арифметично правильно та відповідно до вимог чинного законодавства. Отже, позовні вимоги в цій частині (про стягнення інфляційних збитків у розмірі 73.216,50 грн) також є законними та обґрунтованими.

8.12. Щодо позовної вимоги про стягнення товарного кредиту в розмірі 982.214,73 грн, нарахування якого здійснено позивачем з 01.12.2020 по 10.09.2021 (за 284 календарних дні), суд зазначає наступне.

8.13. У пункті 3.6. Договору зазначено, що у випадку, якщо оплата за фактично поставлений товар не здійснена покупцем в порядку пункту 3.1. цього Договору протягом 30-ти календарних днів, постачальник виставляє покупцеві користування товарним кредитом, при цьому товарний кредит розраховується по наступній формулі: С(т.к.) = Кз*Кт.к./365.

8.14. Частиною першою статті 694 ЦК України передбачено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

8.15. Поняття товарного кредиту визначено у п. 14.1.245. Податкового кодексу України згідно з яким, - це товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент.

8.16. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

8.17. Проте, строк, який є істотною умовою угоди про товарний кредит, Договором не визначено. Договором не передбачено ні початок, ні кінець строку. Як вбачається зі змісту пункту 3.6. Договору, умова про товарний кредит застосовується лише в разі недотримання покупцем строків оплати вартості поставленого товару, визначеного пунктом 3.1. Договору. Термін, коли припиняється нарахування плати за товарний кредит взагалі не визначено. Такі умови Договору не відповідають законодавчому визначенню поняття товарний кредит , що наведене в пункті 14.1.245. Податкового кодексу України.

8.18. Умови Договору про товарний кредит не містять також визначення плати за користування кредитом. Наведена в пункті 3.6. формула розрахунку відсотків містить прив`язку до кількості днів прострочення погашення основного грошового зобов`язання. Таке визначення по своїй суті є тотожнім визначенню пені. Остання згідно з частиною третьою статті 549 ЦК України, є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

8.19. Таким чином, умови пункту 3.6. Договору являють собою не умови про товарний кредит, а умови про неустойку, а саме пеню за невиконання основного грошового зобов`язання з оплати вартості поставленого товару.

8.20. Між тим пеня за це порушення вже передбачена в пункті 5.2. Договору. Подвійне стягнення пені за одне й те саме порушення умов Договору суперечить статті 61 Конституції України. Згідно з нею ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

8.21. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 982.214,73 грн товарного кредиту.

9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ ПЕНІ, ВІДСОТКІВ РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ЗБИТКІВ.

9.1. Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій. В обґрунтування поданого клопотання (т.I, а.с. 87-89) заявник посилається на те, що поставка товару здійснювалась у період дії карантину, що в подальшому викликало загальний економічний спад у країні та суттєво вплинуло на фінансовий стан відповідача. Заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних збитків перевищує суму основного боргу за Договором. При цьому, матеріали справи не містять будь яких доказів заподіяння збитків позивачу.

9.2. Частиною першою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

9.3. Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

9.4. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі №925/1471/16).

9.5. Всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем не надано суду жодних доказів, зокрема: фінансової звітності, виписок з банків щодо наявності/відсутності грошових коштів на рахунках, інших доказів тяжкого фінансового стані або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача, які б давали підстави вважати, що в даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір штрафних санкцій. Обставини, на які посилається відповідач (карантин, загальний економічний спад тощо) є загальними і для позивача і для відповідача. Перекладення ризику їх настання лише на одну з сторін правовідносин не відповідає засадам справедливості цивільного законодавства та принципу рівності сторін перед законом та судом.

9.6. З огляду на викладене, враховуючи відсутність передбачених статтями 233 ГК України, 551 ЦК України умов зменшення неустойки суд відмовляє в задоволенні відповідного клопотання відповідача.

9.7. Посилання відповідача на постанови Верховного Суду, в яких зроблені висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, судом відхиляються, оскільки фактичні обставини справ та аргументи сторін у зазначених справах не є тотожними тим, що наявні у даній справі.

10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.

10.1. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1.262.353,44 грн, пені в розмірі 133.554,03грн, 20% річних у сумі 195.112,94 грн та інфляційних збитків у розмірі 73.216,50грн.

10.2. В частині стягнення 20% річних у сумі 1.330,01 грн та товарного кредиту в розмірі 982.214,73 грн суд відмовляє.

11. СУДОВІ ВИТРАТИ.

11.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України. Згідно з приписами якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 24.960,39 грн покладаються на відповідача, в іншій частині 14.753,42 грн залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ІНВЕСТ МОНТАЖ" (61105, м. Харків, вул. Костичева, буд. 27, кв. 3, код ЄДРПОУ 42837053) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАРКІНГ+" (61002, м. Харків, вул. Алчевських, буд. 2, код ЄДРПОУ 32868719)

- основний борг у розмірі 1.262.353,44 грн;

- пеню за несвоєчасне виконання обов`язку в розмірі 133.359,86 грн;

- проценти річних у сумі 195.112,94 грн;

- інфляційні збитки в розмірі 73.216,50 грн;

- витрати зі сплати судового збору в сумі 24.960,39 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суду Харківської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.12.2021.

Суддя Бринцев О.В.

Дата ухвалення рішення09.12.2021
Оприлюднено17.12.2021

Судовий реєстр по справі —922/3742/21

Рішення від 09.12.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Бринцев О.В.

Ухвала від 18.11.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Бринцев О.В.

Ухвала від 26.10.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Бринцев О.В.

Ухвала від 26.10.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Бринцев О.В.

Ухвала від 12.10.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Бринцев О.В.

Ухвала від 20.09.2021

Господарське

Господарський суд Харківської області

Бринцев О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні