Постанова

від 15.12.2021 по справі 758/6543/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021року

м. Київ

справа № 758/6543/20

провадження № 61-15869св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю АК Консалтинг , Товариство з обмеженою відповідальністю Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна , державний реєстратор комунального підприємства Світоч міста Києва Дмитрунець Любомир Васильович,

треті особи: Публічне акціонерне товариство Енергобанк , Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест Балтик Груп ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна на постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Лапчевська О. Ф., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю АК Консалтинг (далі - ТОВ АК Консалтинг ), Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна (далі - ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ), державного реєстратора комунального підприємства Світоч міста Києва Дмитрунця Любомира Васильовича, в якому просить:

- визнати незаконним і скасувати рішення від 18 грудня 2018 року державного реєстратора комунального підприємства Світоч міста Києва Дмитрунця Л. В. про державну реєстрацію права власності на 97/100 частки нежилого приміщення (літ. А), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 297999880000), за ТОВ АК Консалтинг , індексний номер рішення 44692575;

- скасувати державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна права власності ТОВ АК Консалтинг на 97/100 частки нежилого приміщення (літ. А), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 297999880000), вчинену 18 грудня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства Світоч міста Києва Дмитрунцем Л. В. (номер запису про право власності 29523743);

- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження нерухомого майна запис про право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Ройланс-Україна (у подальшому перейменованого у ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ) на нежилий будинок (літ. А), розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 297999880000), на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. за індексним номером від 21 лютого 2014 року № 4747882;

- в рахунок заборгованості, яка виникла у Публічного акціонерного банку Енергобанк перед ОСОБА_1 за договором про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи № 26205511415101, у розмірі 81 923 083,42 грн звернути стягнення за договором іпотеки, укладеним 21 лютого 2014 року між ОСОБА_1 і ТОВ Ройланс-Україна (у подальшому перейменованого у ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ), посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 549, предмет іпотеки - нежилий будинок (літ. А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: нежилі приміщення № № 1, 2 (групи приміщень № 9), XXXVIII підвалу 2-го рівня, з № 1 по № 7 (групи приміщень № 8), №№ XXXІV, ХХХV, ХХХVІ, ХХХVІІ, ХХХІХ підвалу 1-го рівня - паркінг; з № 1 по № 26 (групи приміщень № 1), № № І, ІІ, ІІІ, ІV, V першого поверху, з № 1 по № 21 (групи приміщень № 2), № № І, ІІ другого поверху, з № 1 по № 27 (групи приміщень № 3), № № І, ІІ третього поверху. З № 1 по № 22 (групи приміщень № 4), № № І, ІІ четвертого поверху, з № 1 по № 22 ( групи приміщень № 5), № № І, ІІ п`ятого поверху, з № 1 по № 23 (групи приміщень № 6), № № І, ІІ, ІІІ 6-го поверху, з № 1 по № 17 (групи приміщень № 7), № № І, ІІ, ІІІ мансарди, тераса, № ХХХІІІ мезоніну - офіс загальною площею 3 689,10 кв м, а також нежилі приміщення офісного будинку № № VІ, VІІ, VІІІ, ІХ, Х першого поверху, № № ХV, ХVІ, ХVІІ другого поверху площею 113,20 кв м - трансформаторна підстанція шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних тогах.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 297999880000,) а саме, нежилі приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що на забезпечення виконання договору банківського вкладу, 21 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Ройланс-Україна (у подальшому перейменованого у ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ) укладено договір іпотеки, предметом якого виступив нежилий будинок літера А, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 січня 2015 року у справі № 369/238/15 позов ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, визнано право власності за ОСОБА_1 на нежитловий будинок літера А, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили.

08 червня 2016 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року скасовано попередні судові рішення у справі № 369/238/15, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

04 липня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду Житло-Сервіс скасовано реєстрацію права власності на спірний будинок за ОСОБА_1 .

Заявник зазначає, що 97/100 частини спірного нежитлового будинку є предметом іпотеки за договором від 29 грудня 2006 року, який укладено з метою забезпечення зобов`язань за кредитним договором, укладеним між АБ Енергобанк і ТОВ Ройланс-Україна (у подальшому перейменованого у ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна ). В подальшому було укладено ряд договорів про відступлення права вимоги за цим кредитним договором, на підставі яких 18 грудня 2018 року зареєстровано право власності на 97/100 частини нежилого будинку за ТОВ АК Консалтинг .

ТОВ АК Консалтинг вчиняв перешкоди щодо вирішення спірного питання в позасудовому порядку. Численний перехід права власності на спірний нежилий будинок, невизнання ТОВ АК Консалтинг прав ОСОБА_1 на задоволення вимог за рахунок іпотечного майна, свідчить про ймовірність відчуження товариством об`єкта іпотеки, що суттєво утруднить виконання можливого рішення суду та захист прав ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 червня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутні обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Зазначив, що позивач у порушення частини першої статті 151 ЦПК України не вказав пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11 червня 2020 року скасовано. Заяву про накладення арешту задоволено.

Накладено арешт на будинок (літ. А), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 297999880000, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ТОВ АК Консалтинг .

Апеляційний суд виходив з того, що заходи забезпечення шляхом накладення арешту на спірне майно, є співмірними із заявленими позовними вимогами, між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

27 жовтня 2020 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що заява про забезпечення позову необґрунтована і не підтверджена доказами про те, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту є співмірними із заявленими позовними вимогами. Суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви щодо забезпечення позову та постановляючи нове судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту, не врахував, що в аналогічній справі № 369/238/15 вже накладений арешт на це ж саме майно і не застосував заходи зустрічного забезпечення позову;

апеляційний суд розглянув справу без витребування матеріалів справи, не дослідив докази у справі;

апеляційний суд прийняв постанову без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 753/2380/18-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

У січні ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивований тим, що між сторонами існує спір, предметом позовних вимог є нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання судового рішення;

висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі № 753/2380/18-ц щодо застосування заходів зустрічного забезпечення позову встановлені за інших фактичних обставин справи. У справі № 753/2380/18-ц суди встановили, що позивач проживав на території іншої держави. У розглядуваній справі обставин щодо обов`язкового застосування заходів зустрічного забезпечення позову матеріали справи не містять.

В лютому ТОВ Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна надало відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якому зазначає, що апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, оскільки додатки до позовної заяви суд першої інстанції не надсилав. Заходи забезпечення позову є неспівмірними із позовними вимогами, у провадженні іншої справи забезпечено позов, накладено арешт на це ж майно, отже відсутні підстави вважати, що може бути утруднено або унеможливлено виконання рішення суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року зазначено, наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з таких підстав.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами .

Апеляційний суд, встановивши, що обрані позивачами заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказане нежиле приміщення є співмірними з позовними вимогами про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав та поновлення запису про право власності, реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах, дійшов правильного висновку про задоволення заяви, оскільки між сторонами дійсно існує спір та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що забезпечення позову, шляхом накладення арешту на вказане нежиле приміщення є неспівмірними з позовними вимогами у цій справі. Предметом позову, серед іншого, є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , на який в порядку забезпечення накладення арешт. Наявність інших арештів, накладених на це ж нерухоме майно не є перешкодою для забезпечення позову шляхом його арешту.

Згідно підпункту 15.10 підпункту 15 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення встановлено, що у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39 частини першої статті 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали. В інших випадках - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються копії матеріалів, необхідних для розгляду скарги. У разі необхідності суд апеляційної або касаційної інстанції може витребувати також копії інших матеріалів справи.

Отже, суд апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального права при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження витребував копії матеріалів справи. Доводи скарги про те, що апеляційний суд всупереч норм процесуального права не дослідив докази, оскільки не витребував матеріали справи, є необґрунтованими.

Посилання на те, що не застосовано заходи зустрічного забезпечення є необґрунтованими, оскільки судами не встановлено обов`язкові підстави визначені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 та 410, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ю.ЕФ. Кепітал Партнерс Україна залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар