ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/4900/21 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чаку Є.В.,
суддів Єгорової Н.М.,
Коротких А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Ігіан" до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису, постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Ігіан" звернулось до суду з позовом до Управління Держпраці у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень від 22.09.2020 за № 25-09-023/0474-0142 на Приватному підприємстві "Ігіан", постанови від 12.11.2020 № 25-09-023/0474/37 про накладення штрафу на Приватне підприємство "Ігіан" за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у розмірі 50000,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Управлінням Держпраці у Чернігівській області 15.09.2020 було видано наказ № 628 про проведення інспекційного відвідування Приватного підприємства "Ігіан" щодо додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин та направлення від 15.09.2020 № 598.
У період з 17.09.2020 по 22.09.2020 Управлінням Держпраці у Чернігівській області було проведено інспекційне відвідування ПП "Ігіан" з питань належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, за наслідками якого складено акт інспекційного відвідування № 25-09-023/0474 від 22.09.2020, яким зафіксовано порушення вимог частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).
Цього ж дня, 22.09.2020 Управлінням Держпраці у Чернігівській області винесено припис № 25-09-023/0474-0142, яким зобов`язано директора ПП "Ігіан" усунути виявлене порушення у строк до 01.10.2020
12.11.2020 заступник начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Хоменко І.І., розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 22.09.2020 № 25-01-023/0474 щодо порушення ПП "Ігіан" законодавства про працю, було винесено постанову № 25-09-023/0474/37, якою на позивача на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 50000,00 грн.
Не погодившись з таким приписом та постановою, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що використання форми акта інспекційного відвідування, з посиланням в ньому на нечинну постанову Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 №295 не може вважатися правомірним.
У зв`язку із викладеним, суд вказав, що складений відповідачем акт інспекційного відвідування та наведені у ньому обставини не є належними доказами порушення позивачем вимог законодавства про працю, внаслідок чого оскаржуваний припис та постанову не можна вважати правомірними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до статті 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Так, зі змісту спірного акту інспекційного відвідування № 25-09-023/0474 від 22.09.2020 вбачається, що вказане відвідування проведено відповідачем з 17.09.2020 по 22.09.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Постанова №295) .
На підставі цієї ж Постанови №295, а саме пункту 27, відповідачем прийнято і оскаржуваний припис про усунення виявлених порушень № 25-09-023/0474-0142 від 22.09.2020.
Між тим, колегія суддів зазначає, що наведена постанова Кабінету Міністрів України була оскаржена в судовому порядку.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року в адміністративні справі № 826/8917/17 Постанову №295 визнано нечинною.
Відповідно до ст. 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відтак, починаючи з 14.05.2019 року у органів Держпраці, при здійсненні контролюючих функцій, відсутні правові підстави для застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2017 року № 295.
У свою чергу, на час існування спірних правовідносин діяла прийнята Кабінетом Міністрів України постанова від 21.08.2019 № 823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю", якою було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який і міг бути застосований відповідачем.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В даному випадку матеріали справи свідчать, що здійснюючи спірну перевірку та приймаючи оскаржуваний припис відповідач керувався саме Порядком №295, який втратив чинність та не підлягав застосуванню. Ні акт перевірки, ні припис, не містять посилань на те, що при їх складенні відповідач керувався саме Порядком №823.
Прийняття наказу про призначення спірної перевірки та складення направлення із посиланням на Порядок №823 жодним чином не є свідченням того, що перевірку було проведено, а припис та постанову складено з урахуванням цього Порядку.
Наявність затвердженої форми акту про призначення перевірки також не є свідченням проведення спірної перевірки та прийняття оскаржуваного припису саме відповідно до положень Порядку №823.
Щодо посилання відповідача на допущення технічної описки у спірному приписі в частині посилань на п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Положення вказаної статті фактично визначають критерії правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.
В даному випадку, за відсутності рішень, які б вносили виправлення у спірний припис в частині підстав його прийняття, правові підстави вважати, що посилання на п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 є технічною опискою, у колегії суддів, відсутні, що зумовлює недотримення відповідачем при прийнятті останнього приписів ст. 2 КАС України.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що інспекційне відвідування позивача проведено за відсутності законодавчо визначених підстав, оскаржувані припис та постанову було винесено не у порядку, встановленому законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 по у справі №240/11900/19.
Колегія суддів відхиляє доводи учасників справи, які стосуються суті виявлених порушень, оскільки їх не було встановлено у визначеному законом порядку, а акт, який оформлений за результатами протиправної перевірки не є допустимим доказом у розумінні частини першої статті 74 КАС України.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Чернігівській області залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 15.12.2021.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких
Суд | Шостий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 15.12.2021 |
Оприлюднено | 17.12.2021 |
Номер документу | 101951933 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Степанюк Анатолій Германович
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Коваленко Н.В.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Чаку Євген Васильович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні